Реферат

на тему:

Управління адміністративно-правовою сферою. Управління безпекою.

Під безпекою треба розуміти стан захищеності життєво важливих
інтересів:

а) особи, що виявляються в її правах і свободах;

б) суспільства, що сконцентровані в його матеріальних і духовних
цінностях, а виявляються в можливості народу виступати єдиним джерелом
влади;

в) держави, що виражені в її конституційному ладі, суверенітеті,
територіальній цілісності, а виявляються у праві на здійснення
(реалізацію) влади.

Безпека особи, суспільства і держави гарантується Конституцією України і
досягається проведенням єдиної державної політики у галузі її
забезпечення, розробкою і своєчасним проведенням як превентивних, так і
відновлюваних заходів, що адекватні погрозам відповідним інтересам. До
них належать заходи політичного, економічного, організаційного,
юридичного та іншого характеру. Виходячи з цього, у забезпеченні безпеки
беруть участь органи законодавчої, виконавчої, судової влади, а також
недержавні організації і громадяни.

Найбільша питома вага у вирішенні питань забезпечення безпеки припадає
на державні утворення. Це Збройні Сили, Служба безпеки, прикордонні
війська, органи внутрішніх справ і міліція, органи митного контролю,
захисту прав споживачів, прокуратури та інші. Таким чином, держава є
основним суб’єктом забезпечення безпеки.

У здійсненні цієї функції вона виходить з того, що достатня безпека
особи і суспільства неможлива без ефективного захисту інтересів держави.
Практика розв’язання цих проблем однозначно свідчить, що в демократичній
державі ступінь захищеності особи і суспільства перебуває у прямій
залежності від рівня безпеки держави.

Саме внаслідок цієї обставини Конституція України передбачає обмеження
прав і свобод особи з метою захисту життєво важливих державних
інтересів. Зокрема, ст. 41 передбачає примусове відчуження майна за умов
воєнного або надзвичайного стану; у ст. 64 зазначається, що за умов
воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження
прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Найвище керівництво у сфері національної безпеки здійснює Президент
України, він же очолює Раду національної безпеки і оборони України.

Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з
питань національної безпеки і оборони при Президентові України і
передбачена Конституцією України, її діяльність регламентована Законом
України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 5 березня
1998 р.

Функціями Ради національної безпеки і оборони України є:

внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад
внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і
оборони;

координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої
влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час;

координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої
влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або
надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують
національній безпеці України.

Відповідно до функцій, визначених цим Законом, Рада національної безпеки
і оборони України наділяється такою компетенцією:

1. Розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до
Конституції та законів України належать до сфери національної безпеки і
оборони, та подає пропозиції Президентові України щодо:

— визначення стратегічних національних інтересів України, концептуальних
підходів та напрямів забезпечення національної безпеки і оборони у
політичній, економічній, соціальній, воєнній, науково-технологічній,
екологічній, інформаційній та інших сферах;

проектів державних програм, доктрин, законів України, указів Президента
України, директив Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України,
міжнародних договорів, інших нормативних актів та документів з питань
національної безпеки і оборони;

вдосконалення системи забезпечення національної безпеки та організації
оборони, утворення, реорганізації та ліквідації органів виконавчої влади
у цій сфері;

проекту Закону України про Державний бюджет України за статтями,
пов’язаними із забезпеченням національної безпеки і оборони України;

матеріального, фінансового, кадрового, організаційного та іншого
забезпечення виконання заходів з питань національної безпеки і оборони;

заходів політичного, економічного, соціального, воєнного,
науково-технологічного, екологічного, інформаційного та іншого характеру
відповідно до масштабу потенційних та реальних загроз національним
інтересам України;

доручень, пов’язаних з вивченням конкретних питань та здійсненням
відповідних досліджень у сфері національної безпеки і оборони, органам
виконавчої влади та науковим закладам України;

залучення контрольних, інспекційних та наглядових органів, що
функціонують у системі виконавчої влади, до здійснення контролю за
своєчасністю та якістю виконання прийнятих Радою національної безпеки і
оборони України рішень, введених у дію указами Президента України;

забезпечення і контролю надходження та опрацювання необхідної
інформації, її збереження, конфіденційності та використання в інтересах
національної безпеки України, аналізу на її основі стану і тенденції
розвитку подій, що відбуваються в Україні і в світі, визначення
потенційних та реальних загроз національним інтересам України;

питань оголошення стану війни, загальної або часткової мобілізації,
введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її
місцевостях, оголошення в разі потреби окремих місцевостей України
зонами надзвичайної екологічної ситуації.

Здійснює поточний контроль діяльності органів виконавчої влади у сфері
національної безпеки і оборони, подає Президентові України відповідні
висновки та пропозиції.

Залучає до аналізу інформації посадових осіб та фахівців органів
виконавчої влади, державних установ, наукових закладів, підприємств та
організацій усіх форм власності.

Ініціює розробку нормативних актів та документів з питань національної
безпеки і оборони, узагальнює практику їх застосування та результати
перевірок їх виконання.

Координує і контролює переведення центральних і місцевих органів
виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєнного
чи надзвичайного стану.

Координує і контролює діяльність органів місцевого самоврядування в
межах наданих повноважень під час введення воєнного чи надзвичайного
стану.

Координує та контролює діяльність органів виконавчої влади з відбиття
збройної агресії, організації захисту населення та забезпечення його
життєдіяльності, охорони життя, здоров’я, конституційних прав, свобод і
законних інтересів громадян, підтримання громадського порядку в умовах
воєнного та надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що
загрожують національній безпеці України.

Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.
Він:

спрямовує діяльність і здійснює загальне керівництво роботою Ради
національної безпеки і оборони України;

затверджує перспективні та поточні плани роботи Ради національної
безпеки і оборони України, час і порядок проведення її засідань;

особисто головує на засіданнях Ради національної безпеки і оборони
України;

дає доручення членам Ради національної безпеки і оборони України,
пов’язані з виконанням покладених на неї функцій;

заслуховує поточну інформацію Секретаря Ради національної безпеки і
оборони України про хід виконання її рішень, у разі необхідності
виносить питання про стан виконання рішень Ради національної безпеки і
оборони України на її засідання;

затверджує Положення про апарат Ради національної безпеки і оборони
України, його структуру і штати;

здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.

Поточне інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності
Ради національної безпеки і оборони України здійснює її апарат, який
підпорядковується Секретареві Ради національної безпеки і оборони
України.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України призначається на
посаду та звільняється з посади Президентом України і безпосередньо йому
підпорядковується. Правовий статус Секретаря Ради національної безпеки і
оборони України як державного службовця визначається Президентом України
відповідно до Закону України «Про державну службу». Він забезпечує
організацію роботи і виконання рішень Ради національної безпеки і
оборони України та має заступників, які за його поданням призначаються
на посаду та звільняються з посади Президентом України.

На посади Секретаря Ради національної безпеки і оборони України та його
заступників можуть призначатися як цивільні особи, так і
військовослужбовці.

На засіданнях Ради національної безпеки і оборони України її члени
голосують особисто. Делегування ними обов’язку бути присутніми на
засіданні Ради національної безпеки і оборони України іншим особам не
допускається.

У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати
участь Голова Верховної Ради України.

На запрошення Голови Ради національної безпеки і оборони України у її
засіданнях можуть брати участь голови комітетів Верховної Ради України,
інші народні депутати України, керівники центральних органів виконавчої
влади та інші особи, які не є членами Ради національної безпеки і
оборони України.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України приймаються не менш
як двома третинами голосів її членів і вводяться в дію указами
Президента України.

Для опрацювання і комплексного вирішення проблем міжгалузевого
характеру, забезпечення науково-аналітичного та прогнозного
супроводження своєї діяльності Рада національної безпеки і оборони
України в рамках коштів, передбачених Державним бюджетом України, може
утворювати тимчасові міжвідомчі комісії, робочі та консультативні
органи.

Державним правоохоронним органом спеціального призначення, який
забезпечує державну безпеку, є Служба безпеки України. Служба безпеки
України підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді
України.

На Службу безпеки України покладається захист державного суверенітету,
конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного,
науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів
держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності
іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп
та осіб.

До завдань Служби безпеки України також входить запобігання, виявлення,
припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства,
тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері
управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо
створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов’язана:

здійснювати розвідувальну та інформаційно-аналітичну роботу в інтересах
ефективного проведення органами державної влади та управління України
внутрішньої і зовнішньої діяльності, вирішення проблем оборони,
соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу,
екології та інших питань, пов’язаних з національною безпекою України;

здійснювати заходи контррозвідувального забезпечення дипломатичних
представництв, консульських та інших державних установ, а також заходи,
пов’язані з охороною державних інтересів у сфері зовнішньополітичної та
зовнішньоекономічної діяльності, безпекою громадян України за кордоном;

виявляти, припиняти та розкривати злочини, розслідування яких віднесено
законодавством до компетенції Служби безпеки України; проводити дізнання
і слідство у цих справах; розшукувати осіб, які переховуються у зв’язку
із вчиненням зазначених злочинів;

здійснювати контррозвідувальні заходи з метою запобігання, виявлення,
припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності
проти України;

5) забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного

ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань з
боку окремих осіб та їх об’єднань;

здійснювати контррозвідувальне забезпечення оборонного комплексу,
Збройних Сил України, інших військових формувань, дислокованих на
території України, енергетики, транспорту, зв’язку, а також важливих
об’єктів інших галузей господарства;

брати участь у розробці і здійсненні заходів щодо захисту державних
таємниць України, сприяти у порядку, передбаченому законодавством,
підприємствам, установам, організаціям та підприємцям у збереженні
комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво
важливим інтересам України;

здійснювати відповідно до законодавства профілактику правопорушень у
сфері державної безпеки;

у межах визначеної законодавством компетенції забезпечувати захист
особистої безпеки громадян; брати участь у реабілітації і поновленні
прав незаконно репресованих осіб;

сприяти Прикордонним військам України в охороні державного кордону
України;

сприяти забезпеченню режиму воєнного та надзвичайного стану в разі їх
оголошення, а також ліквідації наслідків стихійного лиха, значних
аварій, катастроф, епідемій, епізоотій та інших надзвичайних ситуацій;

подавати наявними силами і засобами, в тому числі і технічними, допомогу
органам внутрішніх справ, іншим правоохоронним органам у боротьбі зі
злочинністю;

брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в’їзду
в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та
осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил;

забезпечувати засекреченим і шифрованим зв’язком державні органи України
і посадових осіб відповідно до переліку, який встановлюється Кабінетом
Міністрів України;

проводити наукові дослідження і дослідно-конструкторські роботи,
впроваджувати їх результати у практику діяльності Служби безпеки
України;

виконувати за дорученням Верховної Ради України або Президента України
інші завдання, безпосередньо спрямовані на забезпечення внутрішньої та
зовнішньої безпеки держави.

Діяльність Служби безпеки України, її органів і співробітників
ґрунтується на засадах законності, поваги до прав і гідності особи,
позапартійності та відповідальності перед народом України.

В оперативно-службовій діяльності Служба безпеки України додержується
принципів поєднання єдиноначальності і колегіальності, гласності і
конспірації.

Діяльність Служби безпеки України здійснюється на основі додержання прав
і свобод людини. Органи і співробітники Служби безпеки України повинні
поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, не
допускати розголошення відомостей про особисте життя людини. У
виняткових випадках з метою припинення та розкриття державних злочинів
окремі права і свободи особи можуть бути тимчасово обмежені у порядку і
межах, визначених Конституцією та законами України.

Неправомірне обмеження законних прав і свобод людини є неприпустимим і
тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Орган Служби безпеки у разі порушення його співробітниками за виконання
службових обов’язків прав чи свобод людини повинен вжити заходів до
поновлення цих прав і свобод, відшкодування заподіяної моральної та
матеріальної шкоди, притягнення винних до відповідальності.

Служба безпеки України на вимогу громадян України у місячний строк
зобов’язана дати їм письмові пояснення з приводу обмеження їх прав чи
свобод. Такі особи мають право оскаржити до суду неправомірні дії
посадових (службових) осіб та органів Служби безпеки України.

Чинне законодавство не допускає використання Служби безпеки України в
партійних, групових чи особистих інтересах і забороняє діяльність у ній
партій, рухів та інших громадських об’єднань, що мають політичні цілі.

На період служби чи роботи за трудовим договором членство співробітників
Служби безпеки України у таких об’єднаннях зупиняється.

Як виняток, дозволяється членство працівників, які уклали трудовий
договір із Службою безпеки України, у професійних спілках.

Громадськість України через засоби масової інформації та в інших формах
у визначеному законодавством порядку інформується про діяльність Служби
безпеки України.

Забороняється встановлювати обмеження на інформацію щодо загального
бюджету Служби безпеки України, її компетенції та основних напрямів
діяльності, а також випадків протиправних дій органів і співробітників
Служби безпеки України.

Не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну, військову,
службову та комерційну таємницю, а також інформація конфіденційного
характеру, розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці
України, честі і гідності особи або порушити її законні права, крім
випадків, передбачених законодавством в інтересах правосуддя.

Служба безпеки України взаємодіє з державними органами, підприємствами,
установами, організаціями та посадовими особами, які сприяють виконанню
покладених на неї завдань.

Громадяни України та їх об’єднання, інші особи сприяють законній
діяльності Служби безпеки України на добровільних засадах.

Систему Служби безпеки України становлять Центральне управління Служби
безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи,

Служба безпеки Автономної Республіки Крим, органи військової
контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні
та інші заклади Служби безпеки України.

Організаційна структура Служби безпеки України визначається Президентом
України.

Центральне управління Служби безпеки України, інші органи та установи,
що входять до системи Служби безпеки України, є юридичними особами,
мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм
найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі
валютні.

Центральне управління Служби безпеки України відповідає за стан
державної безпеки, координує і контролює діяльність інших органів Служби
безпеки України. До його складу входять апарат Голови Служби безпеки
України та функціональні підрозділи: розвідки, контррозвідки, військової
контррозвідки, захисту національної державності, боротьби з корупцією і
організованою злочинною діяльністю, інформаційно-аналітичний,
оперативно-технічний, оперативного документування, слідчий, урядового
зв’язку, з роботи з особовим складом, адміністративно-господарський,
фінансовий, військово-медичний та інші згідно з організаційною
структурою Служби безпеки України.

Функціональний підрозділ розвідки у складі Центрального управління
Служби безпеки України має статус розвідувального органу Служби безпеки
України.

Центральне управління Служби безпеки України видає положення, накази,
розпорядження, інструкції, дає вказівки, обов’язкові для виконання у
системі Служби безпеки України. Зазначені акти не підлягають виконанню,
якщо в них встановлюються не передбачені законодавством додаткові
повноваження органів і співробітників Служби безпеки України або
антиконституційні обмеження прав і свобод громадян.

oe

o

o

??&?

ежах своєї компетенції Центральне управління Служби безпеки України
вносить Президенту України пропозиції про видання актів з питань
збереження державної таємниці, обов’язкових для виконання органами
державного управління, підприємствами, установами, організаціями і
громадянами.

З метою ефективного виконання своїх завдань Службою безпеки України
створюються її регіональні органи: обласні управління Служби безпеки
України, їх міжрайонні, районні та міські підрозділи, розміщення і
територіальна компетенція яких можуть не збігатися з
адміністративно-територіальним поділом України.

В інтересах державної безпеки органи і підрозділи Служби безпеки України
можуть створюватися на окремих державних стратегічних об’єктах і
територіях, у військових формуваннях.

Органи військової контррозвідки створюються для контррозвідувального
забезпечення Збройних Сил України і Прикордонних військ

України та інших військових формувань, дислокованих на території
України.

У своїй оперативно-службовій діяльності органи Служби безпеки України є
незалежними від органів місцевої державної адміністрації та місцевого
самоврядування, посадових осіб, партій і рухів.

Керівництво всією діяльністю Служби безпеки України, її Центральним
управлінням здійснює Голова Служби безпеки України. Він несе персональну
відповідальність за виконання завдань, покладених на Службу безпеки
України.

У Службі безпеки України створюється колегіальний дорадчий орган —
колегія, яка визначає шляхи виконання покладених на Службу безпеки
України завдань, приймає рішення з основних напрямів і проблем
оперативно-службової діяльності та роботи з кадрами. Рішення колегії
приймаються більшістю голосів і оголошуються наказами Голови Служби
безпеки України.

Кадри Служби безпеки України становлять:
співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий
договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової
служби.

До органів Служби безпеки України приймаються на конкурсній,
добровільній і договірній основі громадяни України, здатні за діловими
та моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров’я ефективно
виконувати службові обов’язки. Критерії професійної придатності, зокрема
юридичної обізнаності, визначаються кваліфікаційно-нормативними
документами, які затверджуються Головою Служби безпеки України.

Військовослужбовці Служби безпеки України мають право зберігати, носити,
використовувати і застосовувати зброю та спеціальні засоби на підставах
і в порядку, передбачених Законом України «Про міліцію», військовими
статутами Збройних Сил України та іншими актами законодавства.

Важливі функції щодо забезпечення державної безпеки надані Державному
комітету у справах охорони державного кордону України.

Державний комітет у справах охорони державного кордону України
(Держкомкордон України) є центральним органом державної виконавчої
влади, який забезпечує реалізацію державної політики з прикордонних
питань, здійснює управління Прикордонними військами України, а також
координує діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування з питань організації перетинання державного кордону
особами, транспортними засобами, вантажами та іншим майном, забезпечення
додержання режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в
пунктах пропуску через державний кордон України.

Основними завданнями Держкомкордону України є: організація охорони
державного кордону та суверенних прав України в її виключній (морській)
економічній зоні; розроблення разом з відповідними органами виконавчої
влади пропозицій щодо правового оформлення державного

кордону та реалізації міжнародних договорів з питань додержання режиму
державного кордону; забезпечення участі України в міжнародному
співробітництві з прикордонних питань і виконання відповідних
зобов’язань, що випливають із міжнародних договорів України; здійснення
контролю за додержанням вимог законодавства щодо державного кордону;
безпосереднє керівництво Прикордонними військами України; забезпечення
оснащення Прикордонних військ України озброєнням і військовою технікою,
підготовки і розстановки кадрів, зміцнення дисципліни, «правопорядку та
виховання особового складу.

Держкомкордон України очолює Голова — Командувач Прикордонних військ
України, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент
України. Голова Держкомкордону України здійснює керівництво
Держкомкордоном України та Прикордонними військами України і несе
персональну відповідальність перед Президентом України та Кабінетом
Міністрів України за виконання покладених на Держкомкордон України
завдань і виконання ним своїх функцій.

Голова Держкомкордону України розподіляє обов’язки між своїми
заступниками, визначає ступінь їх відповідальності, а також ступінь
відповідальності керівників структурних підрозділів Держкомкордону
України, регіональних органів управління, органів охорони державного
кордону та органів забезпечення Прикордонних військ України.

Важливим інструментом реалізації Держкомкордоном своїх повноважень є
підпорядковані йому Прикордонні війська України, що функціонують
відповідно до Закону України «Про Прикордонні війська України» від 4
листопада 1991 р.

Головним їх завданням є забезпечення недоторканності державного кордону
України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах України, а також
охорона виключної (морської) економічної зони України.

Діяльність Прикордонних військ України будується на принципах
законності, гласності, додержання прав і свобод громадян, взаємодії з
органами державної влади і управління, громадськими об’єднаннями,
трудовими колективами і населенням. При виконанні службових обов’язків
військовослужбовці Прикордонних військ України керуються Конституцією і
законами України. Діяльність будь-яких політичних партій і рухів у
Прикордонних військах України забороняється. Гласність у діяльності
Прикордонних військ України забезпечується систематичним інформуванням
органів державної влади і управління, громадських об’єднань, громадян,
засобів масової інформації про стан охорони державного кордону і заходи
щодо його зміцнення.

Голова Державного комітету у справах охорони державного кордону України
є Командувачем Прикордонних військ України. Він призначається на посаду
та звільняється з посади відповідно до Конституції України.

При виконанні покладених на них завдань Прикордонні війська України
зобов’язані:

припиняти будь-які спроби незаконної зміни проходження державного
кордону України на місцевості;

відбивати вторгнення на територію України озброєних формувань, припиняти
збройні та інші провокації на державному кордоні України, захищати від
злочинних посягань населення і власність у всіх її формах;

відвертати і не допускати перетинання державного кордону України особами
і транспортними засобами поза пунктами пропуску або іншими незаконними
способами; виявляти і затримувати порушників державного кордону України;

здійснювати у встановлених пунктах і у встановленому порядку за
наявності належно оформлених документів пропуск через державний кордон
України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна;

забезпечувати виконання зобов’язань, що випливають з міжнародних
договорів України, з питань режиму державного кордону України та
виключної (морської) економічної зони України;

здійснювати спільні заходи із Службою національної безпеки України в
межах наданої їм компетенції з питань охорони державного кордону
України, а також контролювати самостійно чи разом з органами внутрішніх
справ підтримання прикордонного режиму;

контролювати спільно з органами внутрішніх справ, керівництвом
аеропортів (аеродромів), відкритих для міжнародних польотів,
прикордонних залізничних станцій, морських і річкових портів, служб
міжнародних автомобільних перевезень додержання встановленого режиму в
пунктах пропуску через державний кордон України;

здійснювати контроль за додержанням усіма невійськовими суднами і
військовими кораблями встановленого порядку плавання та перебування в
територіальному морі України, внутрішніх водах України, а також частині
вод прикордонних річок, озер та інших водойм, що належать Україні;

9) подавати в районах проходження служби спеціально уповноваженим на те
державним органам і посадовим особам необхідну допомогу в їх діяльності
з контролю за збереженням природних ресурсів, додержанням правил
промислової та іншої діяльності, з охорони природного середовища і
континентального шельфу;

здійснювати охорону дипломатичних представництв України, постійних
представництв України при міжнародних організаціях і консульських
установ України в іноземних державах;

відповідно до чинного законодавства України забезпечувати систему
особливих заходів щодо захисту військовослужбовців Прикордонних військ
України, які беруть безпосередню участь в оперативно-розшуковій
діяльності та здійсненні контролю за переміщенням людей, транспортних
засобів, товарів та інших предметів чи речовин через державний

і митний кордон України, від посягань на життя, здоров’я, житло і майно
зазначених осіб та їх близьких родичів у зв’язку зі службовою діяльністю
цих військовослужбовців;

12) здійснювати взаємодію при охороні державного кордону з відповідними
органами, військовими формуваннями іноземних держав у порядку, який
встановлюється міжнародними договорами та актами законодавства України.

Для ефективного виконання своїх обов’язків Прикордонним військам України
надано відповідні права. Згідно з чинним законодавством вони мають право
у межах прикордонної смуги, контрольованого прикордонного району, в
пунктах пропуску через державний кордон України, а також на території,
де прикордонну смугу та контрольований прикордонний район не
встановлено, але Прикордонні війська України здійснюють охорону
державного кордону України або прилеглої до охоронюваного Прикордонними
військами України узбережжя моря, території району, міста, селища,
сільради, в територіальному морі України, внутрішніх водах, що належать
Україні, здійснювати таке:

розташовувати прикордонні наряди, пересуватися при виконанні службових
обов’язків по будь-яких ділянках місцевості, користуватися безоплатно
усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі),
залізничного і водного транспорту приміського сполучення та автобусами
приміських маршрутів;

вести дізнання у справах про порушення державного кордону України,
здійснювати оперативно-розшукову діяльність відповідно до чинного
законодавства;

здійснювати адміністративне затримання осіб, які порушили режим
державного кордону України, прикордонний режим або режим у пунктах
пропуску через державний кордон України, на строк до трьох годин для
складання протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи і
з’ясування обставин правопорушення — до трьох діб з повідомленням про це
письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання
або на строк до десяти діб з санкції прокурора, якщо правопорушники не
мають документів, які посвідчують їх особу, піддавати затриманих
особистому оглядові, а також оглядати і при необхідності вилучати наявні
при них речі;

здійснювати на строки, передбачені попереднім пунктом (3),
адміністративне затримання громадян України, іноземних громадян і осіб
без громадянства, які порушили державний кордон України, за відсутності
достатніх підстав для порушення проти них кримінальних справ, а якщо
щодо цих осіб прийнято у встановленому порядку рішення про передачу їх
прикордонній владі суміжної держави, з санкції прокурора затримувати цих
осіб на час, необхідний для їх передачі;

тримати осіб, підданих адміністративному затриманню, в ізоляторах
тимчасового тримання або в інших приміщеннях, спеціально обладнаних для
цих цілей. Про кожний випадок адміністративного затримання, особистого
огляду затриманого, огляду і вилучення речей, що є при ньому,
складається протокол і повідомляється прокурору;

запрошувати осіб у підрозділи Прикордонних військ України для з’ясування
обставин порушення державного кордону України, його режиму,
прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний
кордон України. У необхідних випадках з’ясування обставин зазначених
порушень може здійснюватись і в інших місцях;

перевіряти у осіб, які прямують через державний кордон України,
документи про право в’їзду в Україну або виїзду з України, робити в них
відповідні відмітки і за необхідності тимчасово їх вилучати; не
пропускати через державний кордон України осіб, які не мають дійсних
документів на право в’їзду в Україну або виїзду з України, до належного
оформлення ними документів на право перетинання державного кордону
України або до уточнення обставин втрати документів громадянами України
в період перебування за кордоном і встановлення їх особи;

здійснювати у встановленому порядку самостійно або спільно з митними
установами огляд вантажів та іншого майна осіб, які прямують через
державний кордон України;

вилучати у встановленому порядку заборонені до ввезення в Україну або
вивезення з України предмети, а також предмети контрабанди, які
переміщаються через державний кордон України;

проводити у встановленому порядку огляд транспортних засобів, що
прямують через державний кордон України, і вантажів, що на них
перевозяться, супроводжувати транспортні засоби прикордонними нарядами;

визначати спільно з заінтересованими підприємствами, установами та
організаціями місця і тривалість зупинок (стоянок) транспортних засобів
закордонного прямування в пунктах пропуску через державний кордон
України;

забороняти сходити на берег і перебувати на березі членам екіпажів
іноземних невійськових суден та іншим особам, які перебувають на них і
які припустилися правопорушення під час плавання та перебування в
територіальному морі України, внутрішніх водах України, а також під час
стоянки суден у портах України;

обмежувати у випадках, які спричиняються обставинами, пов’язаними із
забезпеченням охорони державного кордону України, провадження різних
робіт у прикордонній смузі, за винятком робіт на будовах, здійснюваних
відповідно до міжнародних договорів України, на будовах державного
значення і проведення заходів, пов’язаних із стихійним лихом та особливо
небезпечними інфекційними хворобами;

використовувати засоби електричного зв’язку міністерств, інших органів
державного управління, транспортні засоби підприємств, установ,
організацій під час відбиття вторгнень на територію України, припинення
збройних та інших провокацій на державному кордоні України, розшуку і
затримання порушників державного кордону України, а також в інших
випадках, спричинених обставинами, на умовах, погоджених у встановленому
порядку;

здійснювати інші дії щодо охорони державного кордону України, виключної
(морської) економічної зони відповідно до законодавства України, її
міжнародних договорів. У необхідних випадках, пов’язаних з розшуком і
затриманням порушників державного кордону України, Прикордонні війська
України можуть здійснювати на території України надані їм права і за
межами зазначених у цій статті територій, прикордонної смуги і пунктів
пропуску через державний кордон України;

розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з
порушенням правил прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через
державний кордон України;

у випадках і в порядку, встановлених законодавством України, не
допускати в’їзду в Україну іноземних громадян, а також виїзду з неї
громадян України та іноземних громадян;

використовувати в порядку, передбаченому законодавством України,
земельні ділянки;

одержувати безоплатно за письмовими запитами командирів військових
частин та начальників оперативно-розшукових підрозділів від державних
органів, підприємств, установ і організацій, а також об’єднань громадян
інформацію, необхідну для виконання покладених на війська обов’язків, за
винятком випадків, коли законодавством України встановлено спеціальний
порядок одержання інформації;

використовувати у порядку, встановленому законодавством України, водний
і повітряний простір України, морські та річкові порти, аеропорти та
аеродроми (посадочні майданчики), розташовані на території України,
незалежно від їх відомчої належності і призначення; одержувати
навігаційну, метеорологічну, гідрографічну та іншу інформацію, необхідну
для забезпечення польотів і кораблеводіння, у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України;

здійснювати спеціальні заходи забезпечення безпеки військовослужбовців
Прикордонних військ України та їх близьких родичів, недоторканності
житла, а також збереження їхнього майна згідно з чинним законодавством
України.

Прикордонні війська України і Війська повітряної оборони України у
порядку, передбаченому законодавством України, під час охорони
державного кордону України і виключної (морської) економічної зони мають
право застосовувати зброю, бойову техніку та спеціальні засоби для:

— відбиття збройного нападу і вторгнення на територію України військових
груп і банд, припинення збройних провокаційних дій на державному кордоні
України;

— відбиття нападу та припинення опору неозброєних осіб, якщо життю
прикордонників або населенню загрожує небезпека та запобігти їй іншими
засобами немає можливості;

запобігання викраденню повітряних, морських та річкових суден, що
належать Україні;

захисту населення від збройних нападів та інших дій, що становлять
загрозу життю і здоров’ю людей, а також майну, якщо інші засоби захисту
виявилися марними;

запобігання спробі втечі осіб, затриманих за порушення державного
кордону України, якщо перешкодити цьому іншим способом неможливо;

запобігання спробі порушників державного кордону України переховатися на
території суміжної держави або прорватися вглиб території України, якщо
всі інші засоби для їх затримання вичерпано;

подання допомоги кораблям Прикордонних військ України під час відбиття
збройного нападу на них, припинення ворожих дій іноземних суден щодо
українського узбережжя, українських підводних та надводних об’єктів або
для припинення збройного опору суден-порушників державного кордону
України.

У разі потреби можуть застосовуватися зброя і бойова техніка
Військово-Морських Сил України та інших видів Збройних Сил України в
порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Зброя, бойова
техніка та спеціальні засоби застосовуються під час охорони державного
кордону України і виключної (морської) економічної зони України в
порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Похожие записи