.

Умови (підстави) відповідальності (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
279 1748
Скачать документ

Реферат на тему:

Умови (підстави) відповідальності

Цивільно-правова відповідальність є негативним для порушника наслідком
вчиненого ним правопорушення. Юридичною підставою такої відповідальності
є закон, а фактичною — склад цивільного правопорушення. Вона настає за
наявності таких умов:

• протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи;

• шкідливого результату такої поведінки (шкоди);

• причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою;

• вини особи, яка заподіяла шкоду.

Перші три умови — протиправність, шкода та причинний зв’язок — є
об’єктивними, а четверта — вина — є суб’єктивною підставою
цивільно-правової відповідальності.

Протиправною вважається така поведінка особи, яка порушує приписи закону
чи іншого нормативного акта, або виявилася у невиконанні чи неналежному
виконанні договірного зобов’язання.

Протиправність поведінки боржника або кредитора полягає в порушенні
договірного зобов’язання. Відповідно до ст. 630 проекту ЦК України
порушенням зобов’язання є невиконання або неналежне виконання, тобто
виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Одним із
видів порушення зобов’язання є прострочення боржника або кредитора.
Судити про прострочення боржника або кредитора можна тоді, коли
порівняти встановлені законом чи договором послідовність і строки
виконання сторонами своїх обов’язків і фактичну наявність (або
відсутність) такого виконання у визначений час.

Простроченням боржника є невиконання ним зобов’язання в обумовлений
строк (термін). Боржник не визнається таким, що прострочив, поки
зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч.
3 ст. 214 ЦК). Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він
відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не
зробив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов’язання
(ч. 1 ст. 215 ЦК).

Шкода є другою неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності у
формі відшкодування збитків. Під шкодою розуміють зменшення або втрату
(загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об’єкта
правопорушення розрізняють майнову або немайнову (наприклад, моральну)
шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди називають ще збитками. В ЦК України про
відшкодування збитків як спосіб захисту цивільних прав йдеться у ч. 1
ст. 6, але питання про структуру збитків, умови та порядок стягнення їх
вирішуються в нормах зобов’язального права. Зокрема, в ч. 2 ст. 203 ЦК
під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або
пошкодження його майна, а також неодержані кредитором доходи, які б він
одержав, якби боржник виконав зобов’язання. Проте проблема відшкодування
збитків виникає не лише при невиконанні чи неналежному виконанні
зобов’язань, а й при порушенні інших прав та обов’язків (особистих
немайнових, інтелектуальної власності тощо). Ось чому доцільно правила
про відшкодування збитків та компенсацію моральної шкоди вмістити серед
основних положень Книги 1 (загальна частина) проекту ЦК України.

Відповідно до ст. 21 проекту ЦК особа, якій завдано збитків у результаті
порушення Ті цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками
вважаються: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або
пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити
для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які
особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не
було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі,
якщо законом або договором не передбачено відшкодування у меншому або
більшому розмірі. Якщо особа, що порушила право, одержала завдяки цьому
доходи, то розмір збитків, які відшкодовуються потерпілій особі у
зв’язку з неодержанням доходів, не може бути менший від доходів, що їх
одержав порушник права.

Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і
розмір. Відповідно до пунктів 2-4 ст. 631 проекту ЦК України розмір
збитків, завданих порушенням зобов’язань, доводить кредитор. Якщо інше
не передбачено законом, іншими правовими актами або договором, під час
визначення збитків беруться до уваги ринкові ціни, що існували на день
добровільного задоволення вимоги кредитора, у місці, де зобов’язання має
бути виконане, а якщо вимога не буде задоволена добровільно, — у день
вчинення позову. Суд може задовольнити вимогу щодо відшкодування
збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення
рішення. Під час визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди)
враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання і здійснені з цією
метою приготування.

Звичайно, визначення розміру збитків, завданих порушенням цивільних
прав, особливо неодержаних доходів, на практиці не завжди легко можна
здійснити. Навіть у тих сферах договірних відносин, де майнова
відповідальність не обмежена, пред’явлення вимог до винних контрагентів
про повне відшкодування збитків за порушення зобов’язань — рідкісне
явище у господарській та арбітражній практиці. Це зумовлено, зокрема, і
відсутністю апробованих методик щодо підрахунку збитків, якими могли б
керуватися працівники юридичних служб підприємств, інших суб’єктів
господарювання в обґрунтуванні вимог про відшкодування збитків. Для
того, щоб договірно-правова і претензійно-позовна робота була дієвим
інструментом у взаємовідносинах підприємства з його контрагентами,
необхідно налагодити у всіх підрозділах чіткий облік виконання
зобов’язань як його контрагентами, так і самим підприємством.

Порушення особистих і майнових прав може спричинити виникнення у
потерпілої особи моральної (немайнової) шкоди. Право на відшкодування
моральної шкоди, завданої порушенням договірних зобов’язань, виникає
лише у випадках, передбачених законом або договором, зокрема при
заподіянні моральної шкоди товаром неналежної якості, придбаним у
роздрібній торговельній мережі (ст. 24 Закону України ” Про захист прав
споживачів”).

?

?

ue

?

TH

K.MEPoooooooeeeeeeeeeeeeeeeeeeee

$mthеобхідних умов цивільно-правової відповідальності є наявність
безпосереднього причинного зв’язку між протиправною поведінкою
правопорушника і збитками потерпілої сторони. Мається на увазі, що
протиправна дія або бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, що
виникли у потерпілої особи, — наслідком протиправної поведінки
заподіювача.

Для покладення відповідальності за цивільне правопорушення, крім
зазначених вище трьох об’єктивних умов — протиправності, збитків і
причинного зв’язку, за загальним правилом, необхідна ще одна умова —
вина заподіювача. Вина в цивільному праві розглядається як психічне
ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її наслідків.

У цивільному праві діє припущення (презумпція) вини особи, яка вчинила
правопорушення. Відповідно до ст. 209 ЦК України особа, яка не виконала
зобов’язання або виконала його неналежним чином, несе майнову
відповідальність лише за наявності вини (умислу або необережності), крім
випадків, передбачених законом або договором. Відсутність вини
доводиться особою, яка порушила зобов’язання. Коли невиконання або
неналежне виконання зобов’язання зумовлено умислом або необережністю
кредитора, боржник звільняється від відповідальності, якщо інше не
встановлено законом (ст. 210 ЦК). Іноді невиконання зобов’язання є
наслідком винної поведінки обох сторін (змішана вина). Тоді суд
відповідно до ступеня вини кожної із сторін зменшує розмір
відповідальності боржника. Відповідальність боржника може бути зменшена
також у тому разі, коли кредитор навмисно або з необережності сприяв
збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов’язання, або не
вжив заходів до зменшення їх (ст.211 ЦК).

У цивільному праві необережність поділяється на легку і грубу, хоч
критеріїв їх розмежування немає ні в законодавстві, як і не окреслено
чітких їх контурів у судовій практиці та літературі. Все залежить від
характеру вимог, які не додержані особою у тій чи іншій ситуації.

Якщо для покладення на правопорушника цивільної відповідальності у сфері
відшкодування збитків необхідний повний склад цивільного правопорушення
(протиправність поведінки, шкода, причинний зв’язок, вина), то для
стягнення неустойки або втрати завдатку кредиторові досить довести, що
поведінка боржника є протиправною, а вина є або припускається, коли він
не довів відсутності своєї вини в порушенні зобов’язання. Тут має місце
неповний склад правопорушення.

Особливістю цивільно-правової відповідальності є те, що вона може
настати і без вини, якщо це передбачено законом або договором. Так, за
ч. 1 ст. 213 ЦК України боржник, який прострочив виконання, відповідає
перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість
виконання, що випадково (тобто за відсутності його вини) настала після
прострочення.

У проекті ЦК України (ст. 639) відповідальність без вини (крім дії
непереборної сили) пропонується встановити для осіб за порушення
зобов’язань у зв’язку із здійсненням ними підприємницької діяльності. У
цій діяльності підприємцям доводиться нерідко приймати рішення в умовах
невизначеності та ризику. Щоб зменшити несприятливий вплив на
підприємництво факторів порушення зобов’язань контрагентами, можуть бути
використані різні заходи: проведення моніторингу (спостереження та
оцінка процесів підприємництва);

співробітництво з консультативними фірмами в галузі аудиту, менеджменту,
інформації, права; вибір надійних партнерів;

співробітництво з конкурентами на ринку товарів тощо. Певну роль у цій
сфері може відіграти і страхування підприємницьких ризиків (наприклад,
страхування від неповернення кредитів банкові).

Для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності потрібен або
повний склад правопорушення, що складається з чотирьох елементів
(протиправність, шкода, причинний зв’язок, вина), або у випадках,
зазначених у законі чи договорі, — неповний, усічений склад —
протиправність і вина (при стягненні неустойки, втраті завдатку тощо).
За відсутності хоч би одного з цих елементів (крім випадків безвинної
відповідальності) цивільна відповідальність не настає.

Проте у випадках, прямо передбачених законом, навіть за наявності усіх
ознак вчиненого правопорушення особа не несе відповідальності. Так,
відповідно до ст. 177 Кодексу торговельного мореплавства України
перевізник не відповідає за втрату, нестачу або пошкодження вантажу,
якщо доведе, що вони сталися внаслідок дій або упущень капітана, інших
осіб суднового екіпажу і лоцмана у судноводінні або керуванні судном
(навігаційні помилки). Підставами звільнення від цивільно-правової
відповідальності є випадок і непереборна сила.

Випадок (казус) має місце тоді, коли психічний стан особи, що порушила
зобов’язання, характеризується відсутністю її вини. За відсутності вини
немає й відповідальності, якщо тільки законом чи договором не
передбачено відповідальності і без вини. Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 634
проекту ЦК України особа визнається невинною, якщо вона доведе, що вжила
всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов’язання.

Непереборна сила (фарс-мажорні обставини) — надзвичайна і невідворотна
за даних умов подія (п. 1 ст. 78 ЦК). Ця подія характеризується,
по-перше, як зовнішня до діяльності сторін обставина (наприклад, явища
стихійного характеру). По-друге, надзвичайність події, що стає
непереборною силою, означає, що це не рядова, ординарна, звичайна
обставина, яка також може спричинювати певні труднощі для сторін. Тому в
ст. 639 проекту ЦК України зазначається, що не вважається непереборною
силою, яка може бути підставою для звільнення від відповідальності особи
під час здійснення нею підприємницької діяльності, недодержання своїх
обов’язків контрагентами боржника, відсутність на ринку потрібних для
виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних
коштів. По-третє, непереборна сила — це подія, яку не можна було
відвернути засобами, наявними у даної особи в конкретних умовах Ті
діяльності. Те, що в одних умовах можна легко подолати, в інших—стає
неможливим. Тому при дії непереборної сили теж немає вини боржника.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020