РЕФЕРАТ

На тему:

Умови і порядок створення фермерського господарства та припинення його
діяльності

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний
громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив відповідне
бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися
сільським господарством, і витримав професійний відбір. Першочергове
право на створення такого господарства надається громадянам, які
проживають в сільській місцевості, мають відповідну кваліфікацію або
досвід роботи в сільському господарстві.

Фермерське господарство створюється виключно на добровільних засадах.
Конкурсний відбір осіб, які виявили бажання створити таке господарство,
здійснює районна (міська) професійна комісія з питань створення
фермерських господарств, склад якої формує і затверджує районна
(міська). До складу професійної комісії входять представники органів
державної влади, органів місцевого самоврядування території, на якій
передбачається відведення земельної ділянки для створення фермерських
господарств, представники Асоціації фермерів та приватних землевласників
і громадських організацій.

Висновок професійної комісії з питань створення фермерських господарств
про наявність у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському
господарстві або потрібної сільськогосподарської кваліфікації є умовою
для державної реєстрації фермерського господарства і надання (передачі)
громадянину у власність або оренду земельних ділянок для ведення
фермерського господарства із земель державної і комунальної власності
відповідно до чинного ЗК.

Земельні ділянки для ведення фермерських господарств передаються в
приватну власність і надаються в користування на умовах оренди із земель
державної або комунальної власності, а також земель, вилучених
(викуплених) в установленому порядку. Щоб одержати таку ділянку,
громадяни подають заяву до відповідної районної державної адміністрації
або місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце
розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та
наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у
власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням
перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додається
рішення професійної комісії з питань створення фермерських господарств
про наявність у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському
господарстві або відповідної сільськогосподарської кваліфікації. Районна
або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування
розглядають заяву у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду
на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної
ділянки. Проект відведення земельної ділянки розробляється за рахунок
Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

У разі відмови органів державної влади та органів місцевого
самоврядування надати земельну ділянку для ведення фермерського
господарства, а також у інших спірних випадках, відповідно до ст. 118 ЗК
і ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», справа
розв’язується в судовому порядку. Оскільки рішення суду про задоволення
позову є підставою для відведення ділянки в натурі (на місцевості),
видачі документа, що засвідчує право власності на землю, а також для
укладення договору оренди земельної ділянки, в резолютивній частині
рішення повинне бути вказано місце розташування ділянки, її розмір і
межі’. Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) провадиться
після збирання врожаю на цій ділянці попереднім землекористувачем.

Відповідно до ст. 121 ЗК, безоплатно у приватну власність фермерського
господарства передаються земельні ділянки в розмірі земельної частки
(паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств,
розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де
знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської,
селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських
підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній у
цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств
на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається
як середній по району. Така передача здійснюється один раз, про що рада,
котра передає земельну ділянку, робить відмітку в паспорті або
документі, який його заміняє. Земельні ділянки, розмір яких перевищує
розмір, встановлений у ч. 1 ст. 121 ЗК, передаються громадянам у
приватну власність для ведення фермерського господарства на підставі
цивільно-правових угод.

Земельні ділянки виділяються, як правило, єдиним масивом з розташованими
на них водними джерелами та лісовими угіддями, якомога можливості
наближеними до існуючих шляхів, електричних і радіотелефонних мереж,
газових і водопостачальних систем та інших видів інженерної
інфраструктури. Відповідно до ст. ст. 56, 59 ЗК та ст. 7 Закону України
«Про фермерське господарство», землі лісового і водного фондів, що
належать до угідь фермерського господарства, не можуть передаватися в
приватну власність, за винятком невеликих — до 5 га ділянок лісів і
невеликих — до 3 га ділянок під замкненими природними водоймами.
Фермерське господарство має право здійснювати залісення частини земель
та будувати замкнену водойму на земельній ділянці, що належить цьому
господарству чи його членові на праві приватної власності.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у виконавчому
комітеті міської, районної у місті ради або в районній, районних міст
Києва і Севастополя державних адміністраціях за місцем проживання особи
або місцезнаходженням земельної ділянки. Спеціальний порядок державної
реєстрації фермерських господарств визначається ст. 8 Закону України
«Про фермерське господарство».

Для реєстрації фермерського господарства до органу державної реєстрації
подаються: установчі документи (засновницький договір про створення
господарства та його Статут. Підписи громадян на установчих документах
про створення фермерського господарства посвідчуються нотаріусом);
реєстраційна картка встановленого зразка, яка є заявою про державну
реєстрацію фермерського господарства; копія документа, що засвідчує
наявність у громадянина на праві власності чи оренди земельної ділянки
сільськогосподарського призначення; документ, що посвідчує внесення
плати за державну реєстрацію фермерського господарства.

Державна реєстрація фермерського господарства здійснюється за наявності
всіх потрібних документів протягом не більше 5 робочих днів. Органи
державної реєстрації зобов’язані в межах цього терміну внести дані з
реєстраційної картки до Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності та
видати Свідоцтво про державну реєстрацію фермерського господарства. Це
свідоцтво та копія документа, що підтверджує взяття господарства на
облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття
рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором суб’єкта
підприємницької діяльності і за згодою цих банків у порядку, що
встановлюється Національним банком України.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), отримання
Державного акту на право власності на землю або укладення договору
оренди земельної ділянки й державної реєстрації фермерське господарство
одержує печатку зі своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та
вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з
підприємствами, установами та організаціями, визнається органами
державної влади та органами місцевого самоврядування як самостійний
товаровиробник, плануючи економічний і соціальний розвиток регіону.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про фермерське господарство»
діяльність фермерського господарства припиняється в разі: реорганізації;
ліквідації; визнання фермерського господарства неплатоспроможним
(банкрутом); якщо не залишається жодного члена фермерського господарства
або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Рішення про припинення діяльності фермерського господарства приймається:

— власником — у разі реорганізації або ліквідації фермерського
господарства;

— якщо не лишається жодного члена фермерського господарства або
спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства, — виконавчим
комітетом міської, районної у місті ради або районною, районними міст
Києва і Севастополя державними адміністраціями за місцем проживання
особи або місцезнаходженням земельної ділянки;

— у разі банкрутства фермерського господарства — господарським судом.

Спори про припинення діяльності фермерського господарства та розподілу
його майна вирішуються судом.

Процедура банкрутства фермерського господарства має певні особливості.
Відповідно до ст. 50 Закону України від 14 травня 1992 р. «Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»1 (в
редакції Закону від ЗО червня 1999 р.) підставою для визнання
фермерського господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити
протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду
сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими
зобов’язаннями та (або) виконати зобов’язання щодо сплати податків і
зборів.

Голова фермерського господарства, за наявності письмової згоди всіх його
членів, подає до господарського суду заяву про порушення справи про
банкрутство. Заява має містити: найменування господарського суду, до
якого подається заява; найменування (прізвище, ім’я та по батькові
голови господарства) господарства, його поштову адресу; найменування
кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо
кредитор — фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім’я та по
батькові, а також місце його проживання; номер (код), що ідентифікує
кредитора як платника податків і зборів; виклад обставин, які
підтверджують неплатоспроможність господарства, з зазначенням суми
боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру
неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про
списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку
господарства та дату його прийняття банківською установою боржника до
виконання; перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви додаються документи, які містять відомості: про склад і
вартість майна фермерського господарства; про склад і вартість майна,
яке належить членам господарства на праві власності; про розмір доходів,
які можуть бути одержані господарством по завершенню відповідного
періоду сільськогосподарських робіт. Зазначені документи додаються також
головою фермерського господарства до відзиву на заяву про порушення
справи про банкрутство, подану кредитором.

Голова фермерського господарства у 2-місячний строк з дня прийняття
господарським судом заяви про порушення справи про банкрутство
господарства може подати до господарського суду план відновлення
платоспроможності фермерського господарства. У разі, якщо здійснення
заходів, передбачених цим планом, дасть змогу фермерському господарству,
зокрема за рахунок доходів, які можуть бути ним одержані після
закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт, погасити
вимоги за грошовими зобов’язаннями та зобов’язаннями щодо сплати
податків і зборів, господарський суд затверджує процедуру розпорядження
майном господарства.

Процедура розпорядження майном фермерського господарства запроваджується
на строк закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт із
врахуванням часу, потрібного для реалізації вирощеної (виробленої,
виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений
строк не може перевищувати 15 місяців. У разі, якщо після застосування
процедури розпорядження майном погіршилося фінансове становище
фермерського господарства у зв’язку зі стихійним лихом, епізоотіями та
іншими несприятливими умовами, строк процедури розпорядження майном може
бути продовжено на 1 рік.

Процедура розпорядження майном фермерського господарства може бути
достроково припинена господарським судом за заявою розпорядника майна чи
будь-кого з кредиторів у разі: невиконання заходів, передбачених планом
відновлення платоспроможності господарства; наявності інших обставин,
які засвідчують неможливість відновлення платоспроможності господарства.
Після дострокового припинення процедури розпорядження його майном
фермерське господарство визнається господарським судом банкрутом і
відкривається ліквідаційна процедура.

Для здійснення процедури розпорядження майном фермерського господарства
господарським судом призначається розпорядник майна. Його повноваження
можуть здійснюватися і головою фермерського господарства за погодженням
з призначеним розпорядником майна.

У разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом
і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси
господарства включаються: нерухоме майно, яке знаходиться у спільній
власності членів господарства, в тому числі — насадження, господарські
та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна й робоча
худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання,
транспортні засоби, інвентар та інше майно, придбані для фермерського
господарства на спільні кошти його членів, а також право оренди
земельної ділянки та інші майнові права, які належать господарству і
мають грошову оцінку.

Звернення стягнення за вимогами кредиторів на земельні ділянки, надані у
власність фермерському господарству, допускається тоді, коли у
господарства відсутнє інше майно, на яке може бути звернено стягнення.

Майно, що належить голові та членам фермерського господарства на праві
приватної власності, а також інше майно, стосовно якого доведено, що
воно було придбане на доходи, які не є в спільній власності членів
фермерського господарства, не включаються до складу ліквідаційної маси.
Нерухоме майно, а також майнові права щодо нерухомого майна, які
належать до складу ліквідаційної маси фермерського господарства, можуть
бути продані тільки за конкурсом, обов’язковими умовами якого є
збереження цільового призначення сільськогосподарських об’єктів, що
продаються.

З дня прийняття постанови про визнання фермерського господарства
банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури його діяльність
припиняється. Господарський суд направляє копію постанови про визнання
фермерського господарства банкрутом до органу, який здійснив державну
реєстрацію господарства, та органу місцевого самоврядування за
місцезнаходженням фермерського господарства.

Кошти, одержані від продажу майна фермерського господарства,
спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому
Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом».

Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється
між членами фермерського господарства відповідно до його Статуту.

У разі припинення діяльності фермерського господарства до закінчення
терміну надання господарству податкових пільг господарство сплачує до
бюджету за весь період своєї діяльності суму податку, обчислену в
розмірі, встановленому для фермерського господарства, крім випадків,
коли не лишається жодного члена фермерського господарства або
спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства, а також у
разі викупу земельної ділянки для суспільних потреб чи примусового
відчуження її з мотивів суспільної необхідності.

Похожие записи