Реферат на тему:

Умисне знищення або пошкодження майна судді. Невжиття заходів безпеки
щодо осіб, взятих під захист Посягання на життя судді

1. Умисне знищення або пошкодження майна, що належить судді, народному
засідателю чи присяжному або їх близьким родичам, у зв’язку з їх
діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя,—

караються арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на
строк до п’яти років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим
загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи
інші тяжкі наслідки,—

караються позбавленням волі на строк від шести до п’ятнадцяти років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений законом
порядок здійснення правосуддя, який забезпечує незалежність суддів, а
також їх безпеку. Додатковим обов’язковим його об’єктом виступає право
власності, а додатковим факультативним — здоров’я, життя особи,
громадський порядок, громадська безпека.

2. Предметом злочину може бути майно (рухоме чи нерухоме), яке належить
за правом приватної власності судді, народному засідателю, присяжному
або їх близьким родичам.

3. Потерпілими від злочину можуть бути: 1) суддя; 2) народний
засідатель; 3) присяжний; 4) близькі родичі перелічених осіб. Про
поняття судді, народного засідателя і присяжного див. коментар до ст.
377, а про поняття близьких родичів — коментар до ст. 115.

4. З об’єктивної сторони злочин може виразитись у формі: 1) знищення або
2) пошкодження майна зазначених вище осіб. Про поняття знищення або
пошкодження майна див. коментар до ст. 194.

За ст. 378 умисне знищення чи пошкодження майна, що належить судді,
народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам, може бути
кваліфіковане лише за умови, що воно здійснюється у зв’язку з йс
діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя. Про поняття такого
зв’язку див. коментар до ст. 377. Відсутність зазначеного зв’язку
виключає кримінальну відповідальність за такі дії за ст. 378. За
наявності підстав вони можуть бути кваліфіковані за ст. 194.

На відміну від загального складу умисного знищення або пошкодження майна
(ст. 194), розглядуваний склад злочину не передбачає як обов’язкову
ознаку його об’єктивної сторони заподіяння умисним знищенням чи
пошкодженням майна судді, народного засідателя, присяжного або їх
близьких родичів великої шкоди. Однак це не означає, що будь-яке умисне
знищення чи пошкодження майна вказаних осіб має визнаватися злочином і
кваліфікуватися за ст. 37.8. Знищення малоцінного майна або незначне
пошкодження майна без кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 378,
через малозначність не становить суспільної небезпеки і відповідно до ч.
2 ст. 11 не повинно визнаватися злочином. Якщо умисне знищення чи
пошкодження майна судді, народного засідателя, присяжного або їх
близьких родичів поєднані із застосуванням до них погрози або насильства
чи посяганням на їх життя, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю
злочинів — за ч. ч. 1 або 2 ст. 378 та ч. ч. 1,2 або 3 ст. 377 або ст.
379.

Злочин вважається закінченим з моменту знищення або пошкодження
зазначеного у ст. 378 майна.

5. Суб’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 378, може бути осудна
особа, яка досягла 16-річного віку, а передбаченого ч. 2 ст. 378 —
14-річного віку.

6. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Обов’язковою ознакою умислу винного є усвідомлення ним:

1) факту належності знищуваного або пошкоджуваного майна судді,
народному засідателю, присяжному або їх близьким родичам;

2) того, що таке знищення або пошкодження здійснюється у зв’язку з їх
діяльністю, пов’язаною зі здійсненням правосуддя. Мотивом злочину
виступають помста за діяльність судді, народного засідателя чи
присяжного або ж залякування цих осіб.

Якщо умисне знищення чи пошкодження вказаного у ч. 1 ст. 378 майна було
вчинено з метою перешкодити виконання суддею службових обов’язків або
добитися винесення неправосудного рішення, вчинене слід кваліфікувати за
сукупністю злочинів — за відповідними частинами ст. ст. 378 та 376.

Стосовно таких наслідків, як загибель людей чи інші тяжкі наслідки,
ставлення винної особи може характеризуватись як умисною, так і
необережною формами вини. Про зміст такого ставлення та особливості
кваліфікації вчиненого, які воно обумовлює, див. коментар до ст. 194.

7. Кваліфікуючими ознаками злочину закон визнає вчинення його: 1) шляхом
підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом; 2) спричинення
ним загибелі людей чи інших тяжких наслідків.

Про поняття підпалу, вибуху, іншого загальнонебезпечного способу, а
також загибелі людей див. коментар до ст. ст. 113 та 194. Інші тяжкі
наслідки є оціночною ознакою. Особливістю інших тяжких наслідків у
складі розглядуваного злочину є те, що їх змістом охоплюється також
заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах, тоді як у складі
злочину, передбаченого ст. 194, така шкода утворює окрему кваліфікуючу
ознаку.

Конституція України (ст. ст. 126-129).

Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з
їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя

Вбивство або замах на вбивство судді, народного засідателя чи присяжного
або їх близьких родичів у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із
здійсненням правосуддя,—

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або
довічним позбавленням волі.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений законом
порядок здійснення правосуддя в частині діяльності судді, народного
засідателя чи присяжного. Додатковим обов’язковим його об’єктом виступає
життя особи.

2. Потерпілими від злочину можуть бути: 1) суддя; 2) народний
засідатель; 3) присяжний; 4) їх близькі родичі. Про поняття судді,
народного засідателя та присяжного див. коментар до ст. 377, а про
поняття близьких родичів — коментар до ст. 115. Посягання на Голову чи
суддю КС або ВС, або вищих спеціалізованих судів України у зв’язку з їх
державною діяльністю слід кваліфікувати за ст. 112.

3. Об’єктивна сторона злочину проявляється у посяганні на життя
зазначеного потерпілого і може виражатися у: 1) його умисному вбивстві;
2) замаху на його вбивство. Про поняття вбивства див. ст. 115 та
коментар до неї, а про поняття замаху — ст. 15 та коментар до неї. При
вчиненні цього злочину у другій його формі не має значення, який саме
замах було вчинено — закінчений чи не-закінчений.

Закінченим цей злочин вважається: у першій його формі — з моменту
настання смерті потерпілого; у другій формі — з моменту вчинення дій,
які утворюють замах на його вбивство.

4. Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При
цьому інтелектуальним моментом умислу має, зокрема, охоплюватись
специфічний соціальний статус потерпілого (те, що він е суддею, народним
засідателем чи присяжним або близьким родичем однієї з цих осіб).

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони вбивства чи замаху на вбивство
судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів є
мотив. Такого роду посягання здійснюється у зв’язку з діяльністю,
пов’язаною із здійсненням правосуддя (про її поняття див. коментар до
ст. 377). Якщо такий зв’язок відсутній, а вбивство чи замах на вбивство
таких осіб вчинено за інших мотивів (із ревнощів, хуліганських
спонукань, помсти на побутовому ґрунті тощо), дії винного слід
кваліфікувати за відповідною частиною (відповідним пунктом ч. 2) ст.
115, а у певних випадках за ст. 112 (якщо мав місце замах на вбивство —
ще й за відповідною частиною ст. 15).

Конституція України (ст. ст. 124—129).

Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист

Неприйняття рішення, несвоєчасне прийняття або прийняття недостатньо
обґрунтованих рішень, а також невжиття, несвоєчасне вжиття достатніх
заходів для безпеки працівників суду, правоохоронних органів або осіб,
які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та
їхніх близьких родичів службовою особою органу, на який покладено
функції забезпечення безпеки зазначених осіб, якщо ці дії спричинили
тяжкі наслідки,—

караються позбавленням волі на строк до п’яти років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є безпека працівників суду,
правоохоронних органів або осіб, які беруть участь у кримінальному
судочинстві, членів їхніх сімей та їхніх близьких рот

дичів, а також нормальна діяльність зазначених органів. Його додатковим
обов’язковим об’єктом може бути життя, здоров’я та майнові інтереси
зазначених осіб.

2. Потерпілими від цього злочину виступають працівники суду,
Правоохоронних органів або особи, які беруть участь у кримінальному
судочинстві, члени їхніх сімей та їхні близькі родичі.

До працівників суду належать не лише судді, а й інші працівники: судові
секретарі, працівники апарату судів. Про поняття працівників
правоохоронних органів див. коментар до ст. 342, а про поняття близьких
родичів — коментар до ст. 115. Членами сім’ї є особи, які спільно
проживають і ведуть спільне господарство. До членів сім’ї, крім близьких
родичів, можуть належати й особи, які перебувають на вихованні чи
утриманні потерпілого. До осіб, які беруть участь у кримінальному
судочинстві, належать особи, перелічені в КПК і Законі України “Про
забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному
судочинстві”.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у: 1) неприйнятті; 2)
несвоєчасному прийнятті; 3) прийнятті недостатньо обґрунтованих рішень;
4) невжитті; 5) несвоєчасному вжитті достатніх заходів для безпеки
працівників суду, правоохоронних органів або осіб, які беруть участь у
кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та їхніх близьких родичів.

Йдеться про невиконання або неналежне виконання обов’язків із;
забезпечення безпеки щодо осіб, взятих під захист. Види спеціальних
заходів забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів
та їх близьких родичів, а також осіб, які беруть участь у кримінальному
судочинстві, підстави і приводи для вжиття заходів забезпечення безпеки,
порядок прийняття рішення про їх Застосування, а також обов’язки щодо
виконання рішень про забезпечення безпеки передбачені КПК і спеціальними
законами.

Такі діяння утворюють склад розглядуваного злочину за умови, що вони
призвели до спричинення тяжких наслідків. До тяжких наслідків можуть
бути віднесені загибель особи, взятої під захист або яка мала бути взята
під захист, заподіяння такій особі тяжких або середньої тяжкості
тілесних ушкоджень, спричинення великої майнової шкоди тощо.

4. Суб’єкт злочину спеціальний. Ним може бути тільки службова особа
органу, на який покладено функції забезпечення безпеки працівників суду,
правоохоронних органів або осіб, які беруть участь у кримінальному
судочинстві, членів їхніх сімей та близьких родичів.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережністю у вигляді
злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

Конституція України (ст. ст. З, 27—291).

КПК (ст. 52-1) .

Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних
органів” від 23 грудня 1993р.(ст. 2).

Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у
кринінальному судочинстві” від 23 грудня 1993р.ст. 2).

Постанова ПВС N° 10 від 18 червня 1999 р.”Про застосування
законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду
і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві”.

Похожие записи