Реферат

на тему:

Участь іноземних розвідувальних відомств у боротьбі з міжнародною
організованою злочинністю і тероризмом*

Наприкінці 2002 року на сторінках майже всіх провідних засобів масової
інформації Європи з’явилися повідомлення про вдале завершення спільної
операції правоохоронних органів та спеціальних служб багатьох
європейських країн по викриттю міжнародної мережі работорговців. Ця
операція стала яскравим прикладом спільних дій правоохоронців різних
держав у боротьбі з одним із проявів діяльності міжнародної
організованої злочинності. Але небагато хто знає, що суттєвий внесок в
організацію та проведення заходу було здійснено “бійцями невидимого
фронту” – співробітниками зовнішніх розвідок країн-учасниць операції.

Проблема залучення потужного та специфічного інструменту суверенних
держав, призначеного для забезпечення власної національної безпеки
шляхом збору інформації про події, що відбуваються за кордоном, у
боротьбі зі злочинністю виникла одночасно з необхідністю організації
протидії діяльності злочинним угрупованням, які діяли проти конкретної
країни, знаходячись за межами її території.

Останнім часом у зв’язку з глобалізацією, інтернаціоналізацією та ростом
рівня організованості транскордонної злочинності, активізацією
міжнародного тероризму ця проблема набула особливої актуальності.

В основі обґрунтувань майже всіх зарубіжних експертів у сфері боротьби з
міжнародною злочинністю і тероризмом щодо доцільності використання
існуючих закордонних можливостей розвідувальних служб для протидії цим
небезпечним явищам – теза про їх транскордонний характер. Внаслідок
посилення боротьби з проявами злочинності з боку правоохоронних відомств
та контррозвідувальних служб безпосередньо на території країни
організатори оргзлочинних угруповань для здійснення своєї протиправної
діяльності почали активно використовувати інші держави, в яких
адміністративно-правовий режим є менш жорстким. Злочинцями створюються
канали контрабанди наркотиків, зброї, незаконного переміщення людей та
ін., які проходять через кілька країн та, навіть, регіонів. Очевидно, що
розрив у злочинному ланцюгу, викликаний ліквідацією правоохоронними
органами на території однієї країни частини міжнародного злочинного
угруповання, швидко поновиться, тому що не будуть знищені його осередки
в інших країнах.

Іншим аргументом на користь участі зовнішньої розвідки у боротьбі з
міжнародною злочинністю експерти називають неспроможність або небажання
урядів деяких держав співпрацювати з іншими країнами в цій сфері. На
практиці нерідко виникає ситуація, коли деякі уряди прямо чи
опосередковано сприяють діяльності міжнародної злочинності (наприклад,
режим талібів в Афганістані офіційно декларував свої наміри боротися з
виробництвом героїну в країні, але фактично заохочував наркобізнес та,
за деякими даними, використовував доходи від продажу наркотиків для
фінансування своїх дій). За цих обставин єдиним способом відстеження
ситуації (здобувати інформацію про діяльність оргзлочинності) є
використання наявних розвідувальних можливостей.

Останнім часом відмічається активізація співробітництва правоохоронних
органів та контррозвідувальних служб ряду країн у сфері боротьби з
міжнародною злочинністю і тероризмом. Зокрема, збільшується кількість їх
офіційних зарубіжних представництв, зростає інформаційний обмін,
проводяться спільні операції тощо.

Проте, аналіз повідомлень інформаційних агентств, аналітичних оглядів
зарубіжних експертів, наукових досліджень свідчить про те, що для
вирішення цього завдання провідними державами також використовуються
можливості національних розвідувальних служб.

Зокрема, у структурі Центрального розвідувального управління (ЦРУ) США
функціонують Центр по боротьбі з тероризмом та Центр по боротьбі з
наркобізнесом, які призначені для отримання закордонної інформації щодо
міжнародних терористичних організацій та організованих злочинних
угруповань, аналізу, розробки і проведення за кордоном
агентурно-оперативних заходів з припинення їх діяльності.

У зв’язку з терористичними актами 11 вересня 2001р. проводиться
реорганізація національних спецслужб. Зокрема, з метою підвищення
боротьби з міжнародним тероризмом і оргзлочинністю планується заснувати
окрему Службу агентурної розвідки та Агентство з питань технічного збору
інформації.

27 листопада 2002 року Президент США Дж. Буш підписав закон, що
санкціонує розвідувальну діяльність на 2003 рік. Як відмічається в
повідомленнях ЗМІ, більшість положень закону про повноваження
американських розвідників тримається у таємниці. Зі слів членів Конгресу
США, закон передбачає найбільше за всю історію збільшення асигнувань на
розвідку, що дозволить розширити контртерористичну діяльність, посилити
кадровий склад розвідки та приділити більше уваги агентурному збору
розвідувальних даних.

У свою чергу, відразу після подій 11 вересня 2001 р. в США Уряд
Великобританії надав додаткові повноваження зовнішньополітичній розвідці
(Secret Intelligence Service – MI-6) та іншим національним спецслужбам
по збору розвідувальної інформації щодо діяльності терористичних
організацій та міжнародних організованих злочинних угруповань за межами
Великобританії. 10 жовтня 2001 року Міністерство фінансів країни
ухвалило рішення щодо додаткового виділення коштів суму 15 млн ф. ст.
вказаним спецслужбам. Крім того, у бік збільшення заплановано перегляд
рівня їх фінансування на найближчі роки. При цьому відповідними
посадовими особами було підкреслено, що питання збільшення фінансування
діяльності розвідки буде вирішене у будь-якому разі, навіть за рахунок
урізання державою коштів на охорону здоров’я, освіту та громадський
транспорт.

Останнім часом до завдань Федеральної розвідувальної служби ФРН (BND)
включений контроль за нерозповсюдженням ядерних матеріалів і технологій,
нелегальним вивозом високотехнологічної продукції подвійного
призначення, незаконною торгівлею зброєю, міжнародним тероризмом,
організованою злочинністю, незаконною торгівлею наркотиками і
нелегальною міграцією. Основним способом практичної реалізації цих
завдань є здобування закордонної інформації за допомогою “класичних”
(агентурних) методів через наявну розгалужену агентурну мережу у
багатьох країнах світу. Безпосередньою організацією розвіддіяльності
займається Управління агентурної розвідки (“Operative Aufklarung”).
Особлива увага зосереджена на таких кризових регіонах, як Близький та
Середній Схід, Північна Африка.

У зв’язку з новими глобальними терористичними загрозами переглянуто
національну розвідувальну концепцію в Королівстві Іспанія. Так, 6 травня
2002 р. в країні створено Національний центр розвідки (НЦР), який
керується у своїй діяльності новим баченням внутрішньої безпеки – через
призму зовнішніх загроз. Серед пріоритетних розвідувальних завдань для
НЦР Урядом Іспанії виділені, в тому числі, здобування відомостей про
плани і наміри терористичних угруповань та організацій, що можуть
завдати шкоди безпеці Іспанії, а також виявлення діяльності міжнародних
злочинних угруповань, що спеціалізуються у сферах наркобізнесу,
нелегальної міграції, торгівлі зброєю. Для практичної реалізації цих
завдань в структурі НЦР створено Управління по боротьбі з тероризмом.
Одночасно передбачено суттєве підвищення фінансування розвідки та
технічне переоснащення.

Згідно із Законом Словацької Республіки № SR 46/1993 до завдань
національної зовнішньої розвідки (Словацька інформаційна служба, СІС)
відноситься здобування, накопичення, аналіз інформації щодо
організованої злочинної діяльності і тероризму. Особлива увага
приділяється боротьбі з нелегальною міграцією і проліферацією
(нелегальна торгівля звичайними видами зброї, незаконне виготовлення та
поширення ядерної, хімічної, біологічної зброї та матеріалів подвійного
призначення). Отримана СІС розвідувальна інформація реалізовується
відповідним державним органам, які наділені правоохоронними функціями.

Відповідно до затвердженої Урядом Румунії Програми діяльності
національної зовнішньої розвідки (СЗІ) на 2001–2004 рр. основними
пріоритетами цієї спецслужби є активізація боротьби з міжнародним
тероризмом і міжнародною злочинністю. Після подій 11 вересня 2001 р.
почалась реорганізація СЗІ, викликана необхідністю диференціації завдань
по боротьбі з тероризмом та організованою злочинністю. Зокрема, в 2002
році в структурі розвідки було створено два окремі підрозділи – по
боротьбі з тероризмом і з оргзлочинністю.

В Естонії здобування за кордоном розвідувальної інформації про
міжнародні терористичні організації та організовані злочинні
угруповання, діяльність яких загрожує національним інтересам, належить
до компетенції зовнішньої розвідки країни – Служби інформації Естонії. У
своїй діяльності розвідка Естонії отримує фінансову, матеріальну та
кадрову допомогу від спецслужб США, країн Скандинавії, ФРН і Великої
Британії.

Активну боротьбу з тероризмом і діяльністю організованих злочинних
угруповань веде й національна розвідувальна організація Туреччини – МІТ.
У структурі цієї спецслужби діє спеціальний підрозділ, який
безпосередньо збирає, аналізує та обробляє закордонну інформацію у
вказаній сфері.

25 липня 2002 року підписана Угода про співробітництво розвідувальних
відомств Республіки Азербайджан та Ісламської Республіки Іран щодо
спільної діяльності у сфері боротьби з організованою злочинністю,
наркобізнесом і тероризмом. Зі слів керівника іранської розвідки Алі
Юнеса, в рамках вказаної Угоди сторони планують відкрити у столицях обох
країн представництва (бюро по зв’язках) національних спецслужб.

28 лютого 2003 року в Південно-Африканській Республіці (ПАР) була
офіційно відкрита Національна академія розвідки. На церемонії відкриття
заступник Президента ПАР Джекоб Зума наголосив на тому, що
Південно-Африканська Республіка повинна мати першокласну розвідувальну
службу для протидії новим викликам світовій безпеці, зокрема, різним
формам екстремізму та міжнародному тероризму.

Особливий інтерес представляють погляди російських фахівців щодо
залучення національних розвідорганів до боротьби з міжнародною
оргзлочинністю. Так, згідно з науковими розробками Московської державної
юридичної академії [1], використання агентурно-оперативних можливостей
Служби зовнішньої розвідки РФ та Головного управління розвідки
Генерального штабу ЗС РФ передбачає обмін розвідувальною інформацією з
національними правоохоронними органами в межах міжвідомчих
нормативно-правових актів з таких питань:

1. Взаємодія злочинних угруповань, які діють на території РФ та країн
СНД, зі злочинними організаціями інших країн.

2. Протиправна діяльність російських громадян на території інших країн.

3. Прояви транснаціональної злочинної діяльності міжнародних
терористичних угруповань.

4. Канали і способи протиправного переміщення грошових коштів з Росії до
закордонних банків і фірм.

5. Прийоми прикриття, які використовуються з метою незаконного вивезення
з РФ готівкових грошей, цінної сировини, кольорових металів,
рідкоземельних металів і елементів, культурних цінностей.

6. Державні службовці РФ, які підтримують корумповані зв’язки з
громадянами інших країн та особами без громадянства, а також російськими
громадянами, які постійно проживають за кордоном.

7. Канали витоку за кордон відомостей, що становлять комерційну
таємницю.

8. Оперативна та криміналістична техніка, що знаходиться на озброєнні
іноземних правоохоронних органів.

9. практичний досвід іноземних спецпідрозділів по боротьбі з
організованою злочинністю.

10. Досвід підготовки кадрів іноземних поліцейських служб в спеціальних
учбових закладах.

11. Факти зрощування іноземних правоохоронних органів з кримінальними
структурами.

Крім того, зовнішня розвідка надає практичну допомогу органам внутрішніх
справ, державної безпеки, митної та прикордонної служб під час
проведення контрольованих поставок зброї, боєприпасів, наркотичних та
психотропних речовин через кордон РФ.

Іншими напрямами діяльності розвідорганів є протидія проникненню
злочинних формувань іноземних країн на територію Росії, захист інтересів
РФ при укладанні умов на експорт та імпорт продукції, збір інформації
стосовно міжнародних аферистів та фінансових махінаторів, припинення
спроб використання міжнародних ОЗУ в терористичній та екстремістській
діяльності.

Оперативні джерела спрямовуються на виявлення фактів незаконного обороту
за кордоном зброї, військової та спеціальної техніки, рідкоземельних та
дорогоцінних металів, культурних цінностей, хіміко-фармакологічних
препаратів, цінної сировини, стосовно яких є підстави вважати дані
предмети викраденими і контрабандним шляхом вивезеними з Росії. За
необхідності джерелами можуть відпрацьовуватися завдання, спрямовані на
негласне або легендоване отримання зразків зазначених предметів з метою
подальшого встановлення каналів їх витоку за кордон. Оперативні
підрозділи військової зовнішньої розвідки РФ також відслідковують
ситуацію, пов’язану з перебуванням в регіонах з нестабільною
військово-політичною обстановкою російських громадян певних категорій
(бойовиків терористичних організацій, представників ОЗУ, що
спеціалізуються на торгівлі зброєю тощо).

Характерною особливістю законодавчого забезпечення боротьби вищевказаних
відомств з міжнародною оргзлочинністю є надання їм фактичного права
здійснювати оперативно-розшукову діяльність в умовах закордону, оскільки
вони, на відміну від Міністерства внутрішніх справ Росії, не обмежені в
своїй оперативно-службовій діяльності міжнародними договорами на зразок
укладеної 18.12.98. Радою міністрів внутрішніх справ держав-членів СНД
“Угоди про співробітництво в сфері спеціального супроводження ОРД”.

У процесі проведення контрольованих поставок зусилля органів зовнішньої
розвідки спрямовуються на реалізацію заходів із забезпечення негласного
контролю за переміщенням забороненого вантажу та осіб, котрі його
супроводжують, на маршруті до адресату.

Підсумовуючи викладене, можна дійти таких висновків:

1. Боротьба з міжнародною організованою злочинністю і тероризмом входить
до основних завдань розвідувальних відомств майже всіх провідних країн
світу.

2. Для безпосередньої реалізації цього завдання у структурах багатьох
розвідувальних відомств створені окремі підрозділи.

3. Про ефективність залучення розвідувальних відомств для боротьби з
міжнародною оргзлочинністю і тероризмом можуть свідчити непоодинокі
факти збільшення бюджетних коштів урядами різних країн на фінансування
діяльності спецслужб, особливо після вересневих подій 2001 року в США.

Необхідно також зазначити, що проблема залучення розвідувальних відомств
для вирішення завдань по боротьбі з міжнародною організованою
злочинністю і тероризмом є багатогранною та потребує подальшого
ретельного вивчення. Зокрема, особливий інтерес викликають такі напрями
досліджень, як конкретні форми і методи діяльності зовнішньої розвідки у
боротьбі зі злочинністю, їх правові аспекти, механізм взаємодії як з
вітчизняними правоохоронними органами та контррозвідувальними службами,
так й із відповідними відомствами інших держав.

Досвід провідних держав в цій сфері може бути використаним й
відповідними суб’єктами Закону України “Про розвідувальні органи
України”, згідно з яким участь у боротьбі з тероризмом є одним з
основних завдань національної зовнішньої розвідки.

 

Список використаних джерел

1. Овчинский В.С. “Оперативно-розыскная деятельность”. – М.: Инфро-М,
2001.

І.В. Березовський. Участь іноземних розвідувальних відомств у боротьбі з
міжнародною організованою злочинністю і тероризмом. “Боротьба з
організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)” 7’2003

* Примітка. AFP, BBС, Reuters, Deutshe Welle, Associated Press: “…в ході
операції по припиненню торгівлі жінками з метою їх сексуальної
експлуатації одночасно затримано близько 80 осіб в кількох європейських
країнах. Основними постачальниками “живого товару” були українські
туристичні агентства, що організовували поїздки до Західної Європи
молодих жінок, які бажали заробити гроші. В операції під кодовою назвою
“Соняшник” взяли участь понад 1000 італійських поліцейських, а також
співробітники правоохоронних органів Австрії, Іспанії, Португалії,
Франції, Польщі, Росії, України і Білорусі…”

Похожие записи