Реферат на тему:
Цивільні – процесуальні правовідносини
План
Поняття та ознаки цивільно – процесуальних правовідносин
Передумови і підстави виникнення, зміни та принципи Ц.П,
Елементи цивільних процесуальних правовідносин.
1. Цивільно – процесуальні правовідносини – це врегульовані Ц.П.П.
суспільні відносини які виникають між судом та іншими учасниками процесу
з приводу розгляду та рішення цивільної справи.
Цивільно – процесуальні правовідносини виникають через суд який є
обов’язковою стороною чи учасником таких відносин. Цивільні процесуальні
правовідносини мають такі ознаки :
вони врегульовані нормами ЦПП;
завжди виникають між судом як органом державної влади та інших
учасниками процесу;
оформляють поведінку учасників процесу яка складається з приводу
відправлення правосуддя у цивільних справах ;
мають відносний характер тобто такими правовідносинам притаманний
конкретний суб’єктний склад учасників правовідносин з іншим визначенням
правового статусу кожного з них
Цивільно – процесуальне законодавство чітко визначає правовий статус
суду, судді, сторін, позивача, відповідача, заінтересованих осіб,
свідка, третіх осіб, прокурора та інших учасників цивільного процесу.
5. Цивільно – процесуальні правовідносини виражаються у спеціальній
встановлені законом цивільній процесуальній формі і постійно перебувають
у русі що складає їх систему. При зверненні до суду, суд відкриває
провадження по справі: здійснює провадження у справі досудового
розгляду, проводить судовий розгляд справи.
Передумовами виникнення цивільно – процесуальних правовідносин є:
наявність конкретної норми цивільного процесуального права
цивільна процесуальна правосуб’єктивність
Підставою виникнення цивільних процесуальних правовідносин є певний
юридичний факт, тобто поширена дія або подія, з якою цивільний
процесуальний закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення цивільних
процесуальних правовідносин.
Норми цивільних процесуальних правовідносин – це загальні правила
поведінки встановленні для регулювання правовідносин які виникають з
приводу здійснення правосуддя в цивільних справах. Цивільне процесуальне
законодавство чітко встановлює наказне провадження не проводиться у
справах у яких між сторонами виникає спір із тих підстав які не
передбачені відповідною нормою Цивільного Процесуального кодексі.
Цивільна процесуальна суб’єктивність – це встановлена законом здатність
особи виступати суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин. Кожен
суб’єкт цивільних правовідносин має своє коло прав і обов’язків. Зміст
цивільної процесуальної правосуб’єктності складаються з 2 елементів:
цивільна процесуальна правоздатність
цивільна процесуальна дієздатність
Цивільна процесуальна правоздатність – це здатність особисто здійснювати
цивільно процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді.
Для виникнення цивільних процесуальних правовідносин потрібно наявність
підстави якої є юридичний факт – це здатність особисто здійснювати
цивільні процесуальні права та виконувати обов’язки, це ті обставини на
підставі яких виникають, змінюються чи припиняються цивільні
процесуальні правовідносини.
– Першим юридичним фактом є дії суду та їх учасників і такі дії є
різними для кожного із суб’єктів.
– Бездіяльність учасників цивільного процесу – невиконання ними
процесуальних обов’язків невиконання яких як правило є застосування
заходів процесуального примусу.
– Події – поняття подій не викликає процесуальних наслідків але є
підставою для вчинення процесуальних дій учасниками цивільного процесу.
Так у разі смерті особи яка була стороною у справі коли спір не допускає
правонаступництва, ця подія або факт на право судді постановити ухвалу
про відмову у відкритті провадження у справі. Залежно від юридичних
наслідків цивільні процесуальні факти бувають прості – коли
процесуальним фактом є одна умова, виклик свідка до суду, і складні –
які часто зустрічаються у цивільному процесі і вчиняються декілька дій.
Якщо одна сторона використовує свої права то друга сторона зобов’язана
задовольнити таке право.
Цивільні правовідносини мають свою структуру і складаються з 3
елементів:
суб’єкт
об’єкт
зміст цивільних процесуальних правовідносин
Суб’єкт – це носій цивільних процесуальних прав і обов’язків. Цивільно –
процесуальне право поділяє суб’єктів на такі групи:
суд
учасники цивільного процесу які в свою чергу поділяються на осіб які
беруть участь у справі і на інших учасників
Суд – це обов’язковий суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин. Він
повинен бути безкорисним об’єктивним у вирішенні справи та винесені
рішень. Для цього існує інститут відводу судді або самовідводу. Основне
призначення суду є відправлення правосуддя і належить до його виключної
компетенції. Від імені суду виступає суддя який одноособово а в окремих
випадках колегіально розглядає цивільну справу. Повноваженнями судді
користуються народні засідателі.
Осіб які беруть участь у справах – це учасники які беруть участь у
справі наділені юридичною заінтересованістю, що визначає їхній правовий
статус при розгляді та вирішенні цивільних справ ними є:
а.) сторони тобто позивач і відповідач наказне і провадження заявник та
заінтересовані особи;
б.) треті особи
в.) представники сторін і 3 особи
г.) прокурор
д.) орган державної влади та органи місцевого самоврядування
е.) особи які захищають права інших осіб.
Особи які беруть участь у справі повинні бути наділені цивільного
процесуального права. Здатність та дієздатність.
Інші учасники – свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа яка надає
правову допомогу, на осіб які сприяють встановленню обставин справи. До
цієї групи осіб відносяться секретар судового засідання і судовий
розпорядник, це особи які сприяють проведенню судового розгляду справи.
Об’єкт – це те з приводу чого виникають цивільні, процесуальні
правовідносини і на що спрямовані процесуальні права і обов’язки. До
об’єктів відносяться матеріальні і нематеріальні блага які задовольняють
потреби суспільства. Законодавство виділяє загальний об’єкт для всіх
цивільних процесуальних правовідносин а для окремих цивільних
процесуальних правовідносин спеціальний об’єкт. Загальний об’єкт
співпадає завданнями цивільного судочинства це правильний і швидкий
розгляд справи та інших вирішень з метою захисту соціально –
економічних, політичних та особистих прав та інтересів фізичних осіб і
законних інтересів юридичних осіб та держави. Наприклад об’єктом між
судом і свідком у судовому засіданні є фактичні дані які мають значення
для вирішення справи.
Зміст – це цивільні процесуальні права та обов’язків учасників
правовідносин які регулюються у формі процесуальних дій. Зміст має
юридичний та матеріальний характер. Юридичний зміст – це суб’єктивні
права і обов’язки суду та органів процесу.
Матеріальний зміст – це реальна поведінка учасників судового розгляду,
яку який управомочний може або правозобов’язаний повинен здійснити.
Права і обов’язки осіб які беруть участь у справі можна поділити на
загальні тобто для всіх суб’єктів і для спеціальних для окремих
суб’єктів (ст31) тобто сторін для свідків (ст50) для експертів (ст53),
для спеціаліста (ст54).
Використана література:
Цивільний Кодекс України.
Гражданское право Украины. — X.: Основа, 1996. — С. 244 Гражданское
право. Часть 1: Учеб. / Под ред., А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. — М.-.
Проспект, 1998. — С. 293 Гражданское право. Часть первая. Учеб. / Под
ред. А.Г. Калпина, А.И. Масляева. – М.: Юрид. лит., 1997. – 411 с.
Грибанов В.П. Гражданское право Украины. – М., 1997. – 45 с.
Кириллова М.Я. Гражданское право. — Москва, 1996. – 261 с. 5. Луць В.В.
Стороны в гражданских правоотношениях// Правоведение. – 1999. – № 1. –
С. 40.
Луць В. В.Цивільне право. — Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1993.- 122
с.
Скловский К. Отношения собственника с незаконным владельцем и
приобретательная давность // Хозяйство и право. — 2001. 116-119.
Цікало В. Держава як суб’єкт цивільно-правових відносин// Право України.
— № 14. — С. 95.
Цивільне право. – Київ: Beнтypi, 1997. – 518 с.
Цивільне право України: Навчальний посібник, за заг. ред. Біркжова І.А.,
Заіки Ю.О., Київ, 2004. – 216 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter