РЕФЕРАТ

На тему:

Цивільне законодавство

Поняття і структура цивільного законодавства.

Цивільне законодавство — це система нормативних актів, які містять в
собі цивільно-правові норми.

Як співвідносяться між собою цивільне право і цивільне законодавство?
Цивільне право — це сукупність юридичних норм.

Цивільне законодавство — система нормативних актів. Цивільне право —
внутрішня форма права, зміст якого визначається соціально-економічними
особливостями суспільних відносин, що ним регулюються; цивільне
законодавство — зовнішня форма права, тісно зв’язана з його змістом.
Отже, цивільне право становить зміст цивільного законодавства, а останнє
є формою вираження цивільного права.

Структура цивільного законодавства є будовою і внутрішньою формою
організації системи цивільних нормативних актів. Цивільно-правові акти в
залежності від їх юридичної сили і престижу перебувають на різних
структурних рівнях, а тому система цивільних правових актів в цілому є
поліструктурною.

Найважливішими нормативними актами є закони. Вони поділяються на основні
(конституційні) і звичайні.

Закони можна розглядати як центр всієї структури цивільного
законодавства. Це пояснюється тим, що відповідно до конституційного
законодавства нормативні акти вищих виконавчих і розпорядчих органів
державної влади носять підзаконний характер, видаються на підставі і на
виконання законів і інших рішень законодавчих органів.

Даному положенню відповідає зміст законодавчих актів, оскільки в них
закріплюються начала політичного і суспільно-економічного життя держави.
Наприклад, закони України про власність, підприємства, банки і
банківську діяльність, цінні папери і фондову біржу, захист ринку набули
важливого значення для розвитку цивільного законодавства в Україні.

В Українській державі законодавча влада здійснюється Верховною Радою.
Отже, закон — це нормативний акт, який затверджується Верховною Радою
України.

Одним з найважливіших законів України є Цивільний кодекс України (ЦК
України), який був затверджений Верховною Радою УРСР 18 липня 1963 р. В
нього внесені зміни і доповнення відповідно до нового цивільного
законодавства України, в тому числі Закону України «Про власність» і
Закону України «Про заставу». Це оновлення ЦК України дає можливість
стверджувати про деякі його ринкові риси і пристосувати його для
регламентації майнових відносин в умовах становлення ринкової економіки
в Україні.

Подальший розвиток ринкових відносин в Україні вимагає створення цілком
ринкового Цивільного кодексу України. Перший варіант проекту такого
кодексу вже підготовлено. В процесі його підготовки перед авторським
колективом постало складне і відповідальне завдання — створити перший
Цивільний кодекс суверенної незалежної України. Він має відповідати
вимогам ринкової економіки. Цивільне законодавство України в цілому і,
зокрема, проект Цивільного кодексу України, повинно спиратися на
найновіші досягнення світової правової науки і культури, в тому числі і
країн СНД.

Проект Цивільного кодексу України має відзначатися чітким
приватноправовим змістом і спрямованістю на приватну особу. Структура
проекту Цивільного кодексу складається з семи розділів: 1 — Загальні
положення; 2 — Право власності; 3 — Володіння та інші речові права; 4 —
Зобов’язальне право; 5 — Право інтелектуальної власності; 6 — Спадкове
право; 7 — Міжнародне приватне право.

Перший розділ проекту «Загальні положення» складається з
цивільно-правових норм, які мають загальне значення для інших
цивільно-правових інститутів. До цього розділу включені такі глави;
«Основні положення», «Суб’єкти цивільного права», «Фізичні особи»,
«Юридичні особи», «Держава і адміністративно-територіальні утворення»,
«Об’єкти цивільних прав», «Правочини», «Представництво і довіреність»,
«Позовна давність». До безперечних досягнень в галузі підготовки першого
розділу слід віднести вперше врегульований в межах проекту ЦК правовий
статус Української держави і адміністративно-територіальних утворень як
суб’єктів цивільних прав і обов’язків, а також главу про об’єкти
цивільних прав. Декілька слів про главу про об’єкти прав, якої чинний
Кодекс не має. Об’єкти прав — загальний цивільно-правовий інститут і
включення його до «Загальних положень» Кодексу є цілком закономірним. Це
дозволило зосередити в загальній частині проекту ЦК всі елементи
цивільно-правового відношення.

Другий розділ проекту — «Право власності» також містить суттєві зміни, в
якому знайшли своє відбиття норми Закону України «Про власність».

Третій розділ: «Володіння та інші речові права» передбачає нові речові
інститути: володіння, права на чужі речі (сервітутні права, суперфіцій і
емфітевзис), право повного господарського відання, право оперативного
управління, довірча власність.

Четвертий розділ «Зобов’язальне право» складається з п’яти підрозділів.

Перший і другий підрозділи присвячені загальним положенням про
зобов’язання, тобто вони передбачають норми загального значення для всіх
конкретних зобов’язальних відносин. Маються на увазі такі інститути
загальної частини зобов’язального права як поняття і підстави виникнення
зобов’язань, виконання зобов’язань, забезпечення виконання зобов’язань,
уступка вимоги і переведення боргу, відповідальність за порушення
зобов’язань, припинення зобов’язань, загальні положення про договір.

Третій підрозділ передбачає окремі види договірних зобов’язань і
складається з восьми глав: зобов’язання про платну реалізацію майна;
зобов’язання про платну передачу майна в користування; зобов’язання по
виробництву робіт; зобов’язання по наданню послуг; зобов’язання по
страхуванню; розрахункові і кредитні відносини; зобов’язання по сумісній
діяльності; зобов’язання про безоплатну передачу майна у власність або
користування.

Кожна із зазначених глав передбачає відповідну групу цивільних
договорів, які породжують зобов’язальні відносини. Всі договірні
інститути значно і принципово оновлені з тим, щоб вони змогли
задовольнити майнові інтереси суб’єктів ринкових відносин. В зв’язку з
цим вперше на рівні Цивільного кодексу врегульовані такі договори як
оренда, лізинг, побутовий прокат, підряд на виробництво проектних і
розвідувальних робіт, підряд на виконання науководослідних і
дослідно-конструкторських робіт, надання послуг, експедиція та інші.

Четвертий підрозділ присвячений двом оновленим і тому по суті новим
цивільно-правовим інститутам: публічному обіцянню винагороди і веденню
чужих справ.

Охоронні зобов’язання врегульовані в нормах п’ятого розділу. За
структурою цей розділ складається з трьох глав: зобов’язання, що
виникають внаслідок заподіяння шкоди; зобов’язання, що виникають
внаслідок створення погрози життю і здоров’ю громадян, а також їх майну
і майну юридичних осіб в зв’язку з порушенням природного навколишнього
середовища; зобов’язання, що виникають внаслідок придбання або
збереження за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

Щодо першого виду зобов’язань, то це традиційні деліктні зобов’язання,
які є і в чинному Кодексі. В проекті ЦК вони радикально оновлені.
Розширена сфера застосування деліктних зобов’язань за рахунок збільшення
закріплених в Кодексі деліктів (правопорушень), які породжують
зобов’язальні відносини. Йдеться про відшкодування моральної шкоди,
шкоди, заподіяної взаємодією (зіткненням) джерел підвищеної небезпеки,
відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок недоліків товару і робіт і
інші. Регламентація деліктних зобов’язань побудована на засадах
принципів вини і повного відшкодування заподіяної шкоди. Другий вид
зобов’язань із створення погрози життю і здоров’ю, а також майну є новим
і вперше врегульовуватиметься в межах ЦК. Цивільно-правові норми, що
регулюють зазначений вид зобов’язання, безперечно мають
попередньо-ймовірне значення.

Під страхом майнових санкцій юридичних і фізичних осіб не порушувати
природне навколишнє середовище. Також оновлені зобов’язання, що
виникають внаслідок безпідставного придбання або збереження майна.

П’ятий розділ «Право інтелектуальної власності» складається з двох
підрозділів: «Авторське право і суміжні права» і «Право промислової
власності і інші результати творчої діяльності». В цей розділ
інкорпоровані норми нового авторського і винахідницького законодавства
України.

Розділ шостий регулює спадкові відносини.

Сьомий розділ присвячений міжнародному приватному праву. Така структура
і зміст проекту ЦК України.

Є підстави сподіватися, що в свій час проект набере силу закону.
Прийняття ЦК України буде великим досягненням Української держави, бо
цивілізованість держави, крім інших факторів, зумовлюється досконалістю
і потенційними можливостями правової системи держави і передусім його
цивільного законодавства.

Важливим законом України, який передбачає цивільно-правові норми, є
Житловий кодекс України, прийнятий 30 червня 1983 р. В 1993 р. був
прийнятий Повітряний кодекс України, в якому, поряд з іншими галузевими
нормами, містяться цивільно-правові норми, в тому числі про страхування
цивільної відповідальності повітряного перевізника.

Елементом системи цивільного законодавства України є Укази Президента
України. Наприклад, Указ Президента України «Про обов’язкове страхування
цивільної відповідальності власників транспортних засобів».

Кабінет Міністрів України на підставі і на виконання зазначеного Указу
Президента затвердив Положення про порядок і умови обов’язкового
страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Значну роль в регулюванні майнових відносин відіграють декрети і
постанови Кабінету Міністрів України. Наприклад, Декрет Кабінету
Міністрів України «Про перелік майнових комплексів державних
підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного
виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається від
З1 грудня 1992 р. На рівні постанов Кабінету Міністрів України
затверджуються досить важливі нормативні акти. Так, Правила
відшкодування власником підприємства, установи і організації або
уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням
здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджені
постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. №472 (із
змінами і доповненнями до них, затвердженими Постановою Кабінету
Міністрів України від 18 липня 1994 р. №492).

Наступною частиною структури законодавства є відомчі нормативні акти. В
юридичній літературі зазначається, що вони є найменш організованою
частиною ієрархічної структури законодавства. Це пов’язано як з
відсутністю в даній структурі активного центру, так із іншими
обставинами, зокрема, з множинністю відомчих нормативних актів.

У сфері цивільного законодавства діє чимало відомчих нормативних актів.
Наприклад, Наказ Державного комітету України по житлово-комунальному
господарству «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир
(будинків) у власність громадян». Між тим необхідність детального
зміцнення законності в сфері нормотворчості постійно вимагає підвищення
рівня організації відомчих нормативних актів. Досягненню цього могли б
сприяти такі заходи: а) скорочення кількості відомчих актів за рахунок
зменшення питань, з яких відповідні відомства вправі їх видавати, б)
забезпечення повної узгодженості між нормативними актами вищих органів
влади, з одного боку, і відомчими актами, з іншого. У зв’язку з цим було
б бажано нормативно закріпити обов’язковість такої узгодженості і
встановлення санкцій за її недодержання. Місцеві Ради народних депутатів
приймають рішення в межах своїх повноважень.

Елементами системи цивільного законодавства є також примірні статути
кооперативних і громадських організацій, схвалені органами державного
управління або прийняті вищими органами (наприклад, з’їздами)
кооперативних та інших систем. Вдосконаленню майнових відносин між
організаціями в нових умовах господарювання служать також акти Вищого
арбітражного суду України.

Співвідношення галузевого і комплексного законодавства.

Цивільне законодавство за своїм змістом є галуззю законодавства. Воно
містить в собі норми цивільного права. Одним з показників галузі
законодавства, адекватної галузі права, слід вважати наявність зведеного
нормативного акта, який охоплює переважну більшість інститутів даної
галузі. Такий нормативний акт повинен бути активним центром системи
законодавства, управляти нею шляхом розмежування компетенції між
нормотворчими органами в регулюванні конкретних відносин і встановленні
загальних положень, які підлягають відтворенню в інших нормативних
актах, що видаються на базі і на розвиток цього зведеного акта. Для
цивільного законодавства таким зведеним нормативним актом є Цивільний
кодекс. Проте у практиці немає «чистих» галузей законодавства, тобто
таких, які 6 містили норми виключно однієї галузі. Нормативні акти
відображають функціональні зв’язки між нормами різних галузей права, а
тому галузь цивільного законодавства, яка відповідає галузі цивільного
права, складається не лише з цивільно-правових актів, а й охоплює
нормативні матеріали з цивільного права, що містяться в нормативних
актах інших галузей права. Так, в Законі «Про підприємства в УРСР» від
27 березня 1991 р. відповідні статті передбачають цивільно-правові норми
поряд з іншими статтями, які містять норми трудового, фінансового і
адміністративного права. З іншого боку, в цивільно-правових актах
містяться норми інших галузей права. У ЦК України є норми
адміністративного права: ст. 105 передбачає право виконкому місцевої
Ради депутатів винести рішення про знесення самовільно зведених жилого
будинку, господарських і побутових будівель та споруд. ЦК України
(ст.226) виходить з того, що у випадку відчуження або придбання
громадянином жилого будинку, який підлягає знесенню у зв’язку з
вилученням земельної ділянки для державних або громадських потреб,
необхідний дозвіл виконкому місцевої Ради депутатів. Отже, в системі
сучасного законодавства є нормативні акти, які містять норми різних
галузей права. Вони належать до комплексних нормативних актів.
Сукупність комплексних нормативних актів становить комплексне
законодавство. Наявність галузевих і комплексних нормативних актів
необхідно враховувати в практичній діяльності по застосуванню норм
права. Не менш важливо враховувати цю обставину в роботі по
удосконаленню діючого законодавства, бо в цьому випадку досить чітко
вимальовуються шляхи можливої консолідації норм, згрупування їх в
самостійні рубрики, скорочення множинності й усунення суперечностей.

Аналогія права і аналогія закону.

Цивільному законодавству, на відміну від кримінального, відомий інститут
аналогії. У ст. 4 ЦК України сказано, що цивільні права і обов’язки
виникають також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені
законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства
породжують цивільні права і обов’язки. Із змісту зазначеної норми
випливає, що цивільні правовідносини виникають також з дій, зокрема угод
громадян і організацій, хоча і не передбачених законом, але таких, що
відповідають (не суперечать) загальним началам і змісту цивільного
законодавства. Отже, в таких випадках керуються не конкретною нормою
цивільного законодавства, а лише загальними началами, змістом цивільного
законодавства.

Такий засіб заповнення прогалин закону називається аналогією права.
Поряд з цим застосовується і аналогія закону— поширення на відносини,
які безпосередньо не врегульовані в законі, правових норм, що
регламентують подібні відносини. Збереження інституту аналогії в
цивільному праві на відміну від кримінального права, в якому аналогію
скасовано, пояснюється так: кримінальне право має справу з
протиправними, злочинними діями.

З метою зміцнення законності воно виходить з принципу; поведінка, яка
не кваліфікується за кримінальним законом як злочинна, не може бути
підставою для застосування покарання. Цивільне ж законодавство, навпаки,
в переважній більшості регулює правомірну, суспільно корисну діяльність
громадян і організацій. При цьому важливо передбачити всі можливі
випадки вчинення правомірних дій. До того ж обмеження правомірної
діяльності суворими межами закону призвело б до сковування розумної
господарської ініціативи учасників цивільного обігу, що негативно
позначилося б на розвитку майнових відносин, які виникають з метою
задоволення матеріальних і духовних потреб громадян і організацій.

В умовах радикальної економічної реформи законодавець заохочує ділову
заповзятливість в економічній, комерційній діяльності. Аналогія права і
закону в цивільному праві знаходить нове обґрунтування в принципі:
«Дозволено все, що не заборонено законом».

Роль судової і арбітражної практики в удосконаленні, тлумаченні і
застосуванні цивільного законодавства.

Важливого значення набувають постанови Пленуму Верховного Суду України,
в яких на підставі аналізу і узагальнення судової практики містяться
керівні роз’яснення судам з питань застосування діючого цивільного
законодавства при розгляді різних категорій цивільних справ. Вони є
обов’язковими для всіх судів України і публікуються у відповідних
збірниках.

Судова практика, яка закріплюється в окремих рішеннях по цивільних
справах, на відміну від керівних роз’яснень Пленуму Верховного Суду
України, не має обов’язкового значення для судів країни. Рішення з
конкретних справ є обов’язковими лише для учасників спорів, а також для
громадян і організацій, до яких пред’явлені вимоги судового виконавця по
виконанню судових рішень (ст. 348—352 ЦПК України). Разом з тим вивчення
судової практики необхідне для з’ясування змісту цивільних законів та їх
правильного застосування. Судова практика враховується також
законодавцем в процесі удосконалення діючого законодавства і видання
нових нормативних актів. Зазначені моменти характерні для арбітражної
практики.

Похожие записи