Реферат на тему:

Цивільна правоздатність і дієздатність

План

1. Вступ

2. Цивільна правоздатність.

3. Цивільна дієздатність.

4. Юридичні особи, як суб’єкти цивільних правовідносин.

1. Вступ

Цивільно-правові відносини — це суспільні відносини, врегульовані
нормами цивільного права, учасники яких с носіями цивільних прав та
обов’язків.

Для цивільно-правових відносин характерними є специфічні ознаки, які
вирізняють їх з-поміж інших видів правових відносин, що виникають у
суспільстві. Зокрема, слід назвати такі особливості:

1) цивільно-правові відносини — це майнові та особисті немайнові
відносини;

2) учасники цих відносин характеризуються майновою відокремленістю та
юридичною рівністю;

3) юридичні права та обов’язки суб’єктів цивільно-правових відносин
виникають, змінюються або припиняються на підставі юридичних фактів.

Цивільно-правові відносини складаються з трьох основних елементів або
складу (структури) — суб’єктів, об’єктів і змісту.

Суб’єктами цивільно-правових відносин є фізичні та юридичні особи, які
вступають між собою в певні стосунки з привода майна чи особистих
немайнових прав. В окремих випадках суб’єктом зазначених відносин може
бути держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні
держави та інші суб’єкти публічного права. У цивільних правовідносинах
завжди повинно бути не менше двох суб’єктів (дві сторони), тому що це
відносини між особами.

2. Цивільна правоздатність.

Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (ст.24
ЦК).

До фізичних осіб належить громадяни України, іноземні громадяни та особи
без громадянства. Для того, щоб виступати суб’єктом цивільних
правовідносин, фізичні особи повинні володіти цивільною
правосуб’єктністю, яка включає в себе правоздатність та дієздатність.

Цивільною правоздатністю називається здатність фізичної особи мати
цивільні права і нести цивільні обов’язки.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і
припиняється у момент її смерті. Цивільна правоздатність як
суспільно-правова якість визнається за всіма громадянами України, які
мають бути рівними перед законом. Вона закріплюється в цивільному
законодавстві як рівна для всіх і для кожного незалежно від походження,
соціального і майнового стану, расової та національної належності,
статі, освіти, мови, релігійних поглядів, роду й характеру занять, місця
проживання тощо. Кожен громадянин упродовж свого життя не може бути
позбавлений цивільної правоздатності, але може бути обмежений у ній.

3. Цивільна дієздатність.

Цивільною дієздатністю фізичної особи називається її здатність своїми
діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а
також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки,
самостійно їх виконувати та нести відповідальність в разі їх
невиконання.

Обсяг цивільної дієздатності залежить від віку та психічного здоров’я
фізичної особи. Виходячи з цього розрізняють декілька різновидів
цивільної дієздатності:

1) часткова цивільна дієздатність (ст.31 ЦК);

2) неповна цивільна дієздатність (ст.32 ЦК);

3) повна цивільна дієздатність (ст.34 ЦК);

4) обмежена цивільна дієздатність (ст.36 ЦК);

5) недієздатність фізичної особи (ст.39 ЦК).

а) Часткова дієздатність характерна для фізичних осіб віком до 14 років
(малолітня особа), які мають право самостійно вчиняти дрібні побутові
правочини, що задовольняють їх потреби та стосується предмета, що має
невисоку вартість і відповідає фізичному, духовому чи соціальному
розвитку малолітнього. Малолітня особа не несе цивільно-правової
відповідальності за завдану нею шкоду. За це відповідають його батьки
(усиновителі) або опікуни.

б) Неповна цивільна дієздатність характеризується тим, що за фізичною
особою, у віці від 14 до 18 років, визначається право вчиняти не всі, а
лише деякі дії передбачені законом. Вони мають право учиняти дрібні
побутові угоди, розпоряджатися своєю заробітною платою або стипендією,
здійснювати свої авторські або винахідницькі права на свої твори,
винаходи, право вносити вклади до банківських та інших фінансових
установ і розпоряджатися ними тощо. Неповнолітня особа відповідає за
заподіяну нею шкоду, якщо вона має майно чи заробіток. Коли у неї цього
немає, заподіяна нею шкода повинна бути відшкодована її батьками
(усиновлювачами) або піклувальниками.

в) Повна цивільна дієздатність — це здатність фізичної особи своїми
діями набувати і здійснювати будь-які майнові та особисті немайнові
права, брати на себе й виконувати будь-які обов’язки.

Повну цивільну дієздатність набуває фізична особа з досягненням
повноліття, тобто з 18 років. Згідно з чинним законодавством у разі
реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття повна
дієздатність у неї настає з моменту реєстрації шлюбу. Повна цивільна
дієздатність може бути надана неповнолітній особі, яка записана матір’ю
або батьком дитини, а також фізичній особі, яка досягла 16 років і
працює за трудовим договором або бажає займатись підприємницькою
діяльністю.

Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу
опіки та піклування за заявою заінтересованої особи і за письмовою
згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі якщо такої
згоди немає, за рішенням суду.

г) Обмежена цивільна дієздатність визначається судом щодо фізичних
осіб, які страждають на психічний розлад здоров’я, що суттєво впливає на
їх здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними. Також
суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона
зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними
речовинами і тим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких
вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

* A v

4ежі дрібних побутових, вчиняються особою, яка обмежена у дієздатності,
за згодою піклувальника. Одержання заробітної плати, пенсії, стипендії,
інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та
розпорядження ними здійснюється піклувальником. В той самий час,
піклувальник може письмово дозволити такій фізичній особі, яка обмежена
у цивільній дієздатності, самостійно одержувати та розпоряджатися
заробітком, пенсією, стипендією та іншими доходами. Особа, яка обмежена
у цивільній дієздатності, самостійно відповідає за порушення нею
договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана
нею іншій особі.

д) Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона
внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу здоров’я чи недоумства
нездатна усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними. Фізична
особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням
суду про це. Над фізичною особою, яка визнана недієздатною,
встановлюється опіка, що проводить до втрати нею можливості вчиняти
будь-який правочин. За шкоду, заподіяну недієздатною фізичною особою,
відповідають його опікун або заклад, який зобов’язаний здійснювати за
нею нагляд. У разі видужання чи значного поліпшення психічного стану
фізичної особи, яку визнано недієздатним, суд поновлює його в цивільній
дієздатності.

4. Юридичні особи, як суб’єкти цивільних правовідносин.

Учасниками майнових і особистих немайнових відносин, що урегулюються
сучасним цивільним законодавством, крім фізичних осіб, виступають
різноманітні організації — державні, кооперативні, громадські,
господарські товариства та інші організації. Але для того, щоб ці
організації стали суб’єктами цивільних правовідносин, вони повинні бути
юридичною особою та мати такі ознаки:

1) організаційна єдність, тобто юридична особа повинна мати певну
структуру, яка характеризується наявністю системи соціальних
взаємозв’язків членів юридичної особи та їх структурною і функціональною
диференціацією (органи управління, структурні підрозділи), певну мсту і
завдання, які закріплені статутом або іншим установчим документом;

2) реєстрація у встановленому законом порядку, тобто юридична особа має
бути легалізована державою, шляхом засвідчення факту її створення.
Державна реєстрація юридичної особи здійснюється на підставі Закону
України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних
осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року. Юридична особа вважається
створеною з моменту її державної реєстрації та внесення до Єдиного
державного реєстру підприємств і організацій України, і з цього часу
вона може бути суб’єктом цивільних та інших відносин;

3) наявність цивільної правоздатності та дієздатності, тобто юридична
особа повинна мати соціально-правову можливість бути визнаною учасником
цивільних правовідносин;

4) наявність майнової відокремленості, тобто юридична особа повинна мати
своє майно, відокремлене від майна колективу, держави, Автономної
Республіки Крим, територіальної громади та інших юридичних осіб і
володіти ним за правом власності. Крім того, юридична особа повинна мати
самостійні фінансові документи (баланс чи кошторис, рахунок у банку);

5) самостійна майнова відповідальність за зобов’язаннями, тобто юридична
особа повинна нести самостійну відповідальність за зобов’язаннями всім
своїм майном, якщо інше не встановлено законом;

6) участь у цивільному обігу від власного імені, тобто кожна юридична
особа повинна мати своє найменування, яке містить вказівку на її
організаційно-правову форму та характер її діяльності. Юридична особа,
крім повного, може мати скорочене найменування. Юридична особа, що є
підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове)
найменування;

7) здатність бути позивачем і відповідачем у суді, тобто юридична особа
від свого імені має право бути учасником цивільного процесу, захищати
свої права та відповідати за взяті на себе зобов’язання.

Отже ст.80 ЦК України встановлює, що юридичною особою визнається
організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може
бути позивачем та відповідачем у суді.

Цивільна правоздатність юридичної особи визначається характером і
змістом її діяльності, що передбачена статутом або засновницьким
договором між учасниками організації. При цьому, окремі види діяльності,
перелік яких встановлюється законом, юридична особа може здійснювати
після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і
припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її
припинення.

Цивільна дієздатність юридичної особи виникає одночасно з виникненням у
неї цивільної правоздатності і здійснюється через систему органів
юридичної особи або через своїх учасників. Юридична особа може мати як
один орган (директор, президент), так і декілька одночасно (спостережна
рада, правління, загальні збори). Зазначені органи можуть бути як
колегіальними, так і одноособовими.

Результати пошуку

Цивільний процес.- К.: Прецедент, 2006.-

Цивільний кодекс України.- К.: Юрінком Інтер, 2003.- 464с.

Цивільний процесуальний кодекс України.- К.: Магістр — ХХІ сторіччя,
2005.-

Цивільний кодекс України.- К.: Юрінком Інтер, 2004.- 464с.

Цивільний кодекс України.- Харків: Одіссей, 2003.- 336с.

Цивільний кодекс України.- К.: «Видавництво «Київська правда», 2003.-
321с.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар.- Харків: Одіссей,
2006.-

Чорнооченко Світлана Іванівна Цивільний процес.- К.: Центр навчальної
літератури, 2005.- 472с.

Плани та методичні вказівки до семінарських, практичних, лабораторних
занять з дисципліни «Цивільний процес».- Запоріжжя: ЗНУ, 2006.-

Цивільний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар/
Авт. Комент. В.І.Терешніков.- Вид. 8-е,доп. І перероб.- Харків: Консум,
2003.- 408с.- 32.00

Цивільний кодекс України: Коментар/ За заг ред. Є.О.Харитонова,
О.М.Калітенко.- Вид. 2-ге із змінами за станом на 15 січня 2004р.-
Харків: Одіссей, 2004.- 856с.- 88.00

Цивільний процесуальний кодекс України (за станом на 10 червня 2000
року).- К.: Парламентське видавництво, 2000.- 175с.

Фурса Світлана Ярославівна, Фурса Євген Іванович, Щербак Світлана
Володимирівна Цивільний процесуальний кодекс України. Науково-практичний
коментар.- К.: Видавець Фурса С.Я.:КНТ, 2006.-

Похожие записи