Трудовий договір

План

1. Поняття трудового договору

2. Зміст трудового договору

1. Поняття трудового договору

Як юридичний факт договір належить до числа правомірних дій, які
спрямовуються його учасниками на виникнення, змінення або припинення
правових відносин. Будь-який договір є угодою не менш як між двома
сторонами. В той же час деякі договори можуть бути багатосторонніми
угодами.

Законом України від 20 березня 1991 р.«Про внесення змін і доповнень до
Кодексу законів про працю України при переході до ринкової економіки»’
була змінена ст. 21 КЗпП, яка давала легальне визначення трудового
договору. В новій редакції цієї статті термін «підприємство, установа,
організація» був замінений терміном «власник або уповноважений ним
орган».

В остаточній редакції ст. 21 КЗпП України 1971 р. дає легальне
визначення поняття трудового договору як угоди між працівником і
власником підприємства або уповноваженим ним органом чи фізичною особою,
за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією
угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник
підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи
фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і
забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені
законодавством про працю, колективним договором або угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої
праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на
декількох підприємствах.

Законом України від 20 березня 1991 р. ст. 21 КЗпП була доповнена ч. З,
в якій вводилось поняття «контракт» як особлива форма трудового
договору. Цей термін, новий для трудового законодавства, з’явився разом
з прийняттям Закону колишнього Союзу РСР від 4 червня 1990 р. «Про
підприємства в СРСР».

За законодавством України в контракті строк його дії, права, обов’язки
та відповідальність сторін (в тому числі матеріальні), умови
матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови
розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись
угодою сторін. Але при цьому було зроблено застереження, що сфера
застосування контракту визначається законодавством.

З цього доповнення ст. 21 КЗпП: По-перше, в трудовому законодавстві
України вжито новий термін «контракт». Цей термін не несе в собі
відмінного від договору змісту, бо, виходячи з етимологічного його
значення, контракт — це договір.

По-друге, закон наголушує, що контракт становить собою особливу форму
трудового договору. В філософському розумінні формою визнається зовнішня
оболонка явища. Трудові договори можуть мати усну або письмову оболонку.
Але й раніше трудові договори в деяких випадках укладалися у письмовій
формі, наприклад при організованому наборі працівників, про роботу з
особливими природними географічними і геологічними умовами, умовами
підвищеного ризику для здоров’я тощо. Ці договори не становлять собою
особливої форми трудового договору, а є його окремим видом. Зазначення в
ст. 21 КЗпП, то контракт становить собою особливу форму трудового
договору. на нашу думку, є помилковим. На те, що контракт — вид
трудового договору, а не його особлива форма, звертали увагу й окремі
науковці.

По-третє, контракт є строковим трудовим договором. Він укладається на
виконання як роботи, що носить строковий характер, так і роботи, що
носить постійний або у будь-якому випадку тривалий характер. Але, будучи
строковим трудовим договором, контракт не створює особливої форми
трудового договору. Ні строк договору, ні його письмова форма не
створюють контракту. Цей висновок підтверджується постановою Кабінету
Мінінстрів України від 16 листопада 1994 р. № 779, якою встановлено, що
трудові договори з працівниками, дільність яких пов’язнана з державною
таємницею, укладаються у письмовій формі. Постанова не вимагає, щоб такі
договори укладались на певний строк, тому вони не названі і не є
контрактами у розумінні ст. 21 КЗпП.

Виходячи з принципу добровільності оформлення трудових відносин, сторони
при укладенні трудового договору можуть досягти угоди про різні види
оформлення трудових відносин: як трудовий договір, так і контракт,
навіть у випадку, коли сфера застосування контракту на дану категорію
працівників не поширюється. Тому ми підтримуємо думку, що контракт може
застосовуватись на підприємствах з новими формами організації та оплати
праці — на орендних, акціонерних, кооперативних і спільних
підприємствах, в господарських товариствах, на приватних підприємствах,
тобто там, де суб’єкти мають більшу самостійність в питаннях організації
та стимулювання праці.

Трудовий договір впливає на динаміку трудових відносин, породжуючи їх,
змінюючи чи припиняючи. Він визначає і обсяг кореспондуючих прав та
обов’язків сторін (виконувати роботу, виплачувати заробітну плату,
регулює поведінку сторін при здійсненні трудових відносин (дотримуватися
правил внутрішнього трудового розпорядку, забезпечувати належні умови
праці).

За допомогою погодженого з власником або уповноваженим ним органом
волевиявлення і самозобов’язання працівника абстрактні права і
обов’язки, що випливають з права на працю, перетворюються у конкретні
права і обов’язки з трудових відносин між працівником і власником
підприємства або уповноваженим ним органом чи фізичною особою.

2. Зміст трудового договору

Сукупність умов, які визначають взаємні права і обов’язки сторін,
становлять зміст трудового договору. Такі умови можуть визначатись
законодавчими або іншими нормативними актами і встановлювати, наприклад,
мінімальний розмір заробітної плати, мінімальну тривалість трудової
відпустки, максимальну тривалість робочого часу тощо. Одночасно значна
кількість умов трудового договору визначається сторонами трудового
договору при його укладенні,

Умови трудового договору можуть бути обов’язковими, (їх ще називають
необхідними) і факультативними (додатковими). Обов’язковими
(необхідними) умовами вважаються такі. без яких трудовий договір не може
бути визнано укладеним. До них слід віднести взаємне волевиявлення
сторін про прийняття — влаштування працівника на роботу, визначення
трудової функції працівника, встановлення моменту початку виконання
роботи.

U

???????????,

???????????, ???????,

???????????,

??,?????????,?ня працівника, бажаючого влаштуватися на роботу, і
роботодавця, якому необхідний працівник для виконання певної роботи,
трудові правовідносини виникнути не можуть.

Робота, яку виконуватиме працівник, коло його трудових повноважень і
обов’язків, прийнято називати трудовою функцією. Її встановлення є
виключною компетенцію сторін. При укладенні трудового договору вони
визначають професію, спеціальність, кваліфікацію або посаду.

Професія є широкою сферою трудової діяльності, що відображає галузевий
або родовий поділ праці, в якій працівник може застосовувати свої
трудові здібності відповідно до наявних у нього знань, навичок та
вміння. Виконання роботи певної професії вимагає спеціалізації
професійних навичок або знань за якимось визначеним профілем. Тому
виконувана робота однієї професії може мати різні спеціальності.

Спеціальність є частиною трудової діяльності в межах певної професії, що
найбільш глибоко та всебічно опанована працівником. Спеціальність є
основною ознакою, що характеризує трудову функцію працівника, оскільки
вона містить у собі спеціалізацію працюючих за професіями із специфікою
роботи в умовах певного виду діяльності. Однак сама по собі
спеціальність працівника не завжди визначає ту конкретну роботу, для
виконання якої він був найнятий. Необхідно враховувати також
кваліфікацію працівника.

Кваліфікація — це рівень теоретичних за практичних знань за відповідною
професією та спеціальністю, який відповідає тарифному розряду, класу,
категорії, вченому ступеню тощо. Кваліфікаційний розряд дозволяє
власнику або уповноваженому ним органу доручати працівнику роботу
відповідної складності.

У той же час присвоєний працівникові розряд, клас або категорія визначає
обсяг деяких істотних правомочностей працівника — таких, як розмір
тарифної ставки. Коло трудових обов’язків працівника та їх
кваліфікаційні характеристики містяться в тарифно-кваліфікаційних
довідниках та в деяких нормативних актах.

Трудова функція службовців визначається найменуванням посад, які
передбачені структурою і штатним розписом державного органу чи
підприємства, установи, організації.

Посада характеризується певним колом службових обов’язків, повноважень і
відповідальністю, що настає в разі невиконання обов’язків. У
найменуванні посади знаходить свій вираз поділ праці, що склався у
певній галузі, на підприємстві чи в установі.

Трудові обов’язки службовців конкретизуються в посадових інструкціях, що
розробляються та затверджуються на підприємствах за погодженням з
профспілковим органом на основі галузевих посадових інструкцій і
положень про відділи та служби підприємства, галузевих кваліфікаційних
характеристиках, положеннях про окремі категорії працівників.

Істотне значення для здійснення трудових відносин має час початку
виконання роботи. Саме з цього моменту фактично розпочинається
реалізація громадянином права на працю. У більшості випадків початок
роботи настає зразу ж після укладення трудового договору. Але сторони
можуть домовитись і про більш пізніший час початку роботи, що може бути
викликано необхідністю оформлення звільнення з попереднього місця
роботи, переїздом з іншої місцевості, перевезенням сім’ї та майна тощо.
Для педагогічних працівників час початку виконання роботи може бути
пов’язаний з початком навчального року, початком занять.

Факультативні умови є додатковими. Їх відсутність не свідчить про
неповний зміст трудового договору. Але коли сторони побажали їх
встановити і включили в трудовий договір, вони є обов’язковими для
сторін за умови, що вони не суперечать законодавству і нормативним
угодам. Невиконання факультативних умов може призвести до трудового
спору та їх захисту з боку держави.

До додаткових умов слід віднести угоду про надання житлової площі,
забезпечення дитини працівника місцем в дошкільному закладі, що є на
підприємстві, встановлення випробувального строку при прийомі на роботу.

До факультативних умов трудового договору необхідно віднести й
строк дії трудового договору. Переважно трудові договори укладаються на
невизначений строк. У разі, коли трудові відносини не можуть
встановлюватись на невизначений строк з урахуванням характеру наступної
роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника, то можуть
укладатись строкові трудові договори. Вони укладаються на строк,
обумовлений сторонами, або на час виконання певної роботи.

Трудові договори, що були переукладені один або кілька разів, за
винятком випадків, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на
невизначений строк, вважаються такими, що укладені на визначений строк.

Сфера факультативних умов праці залежить від ступеня їх деталізації в
нормативних актах про працю і передбачення меж договірного регулювання
трудових відносин. Так, найбільша деталізація умов договору проводиться
в разі прийняття на роботу надомних працівників, позаштатних працівників
тощо.

Якщо умови трудового договору, передбачені сторонами, погіршують
становище працівника порівняно з чинним законодавством, то такі умови є
недійсними (ст. 9 КЗпП). Наголошуємо, що недійсними є умови, а не сам
трудовий договір. Умова, що погіршує становище працівника, приводиться у
відповідність із законодавством, і трудовий договір продовжує діяти з
умовами, що відповідають законодавству про працю.

Література

1. Конституція України.

2. Кодекс Законів про Працю України.

3. ЗУ «Про колективні договори та угоди».

4. ЗУ «Про підприємства».

5. ЗУ «Про власність».

6. ЗУ «Про охорону праці».

7. ЗУ «Про оплату праці».

8. ЗУ «Про державну службу».

9. ЗУ «Про господарські товариства».

10. ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність».

11. ЗУ «Про зайнятість населення».

12. ЗУ «Про порядок розгляду колективних трудових спорів».

13. Постанова КМУ «Про затвердження Правил відшкодування власником
підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди,
заподіяної працівникові і ушкодженням здоров»я, пов»язаним з виконанням
трудових обов»язків».

14. В.І. Прокопенко. Трудове право. Курс лекцій. Х.-1996.

Похожие записи