Реферат на тему

Тактика проведення допитів працівниками податкової міліції План

1. Тактичні прийоми і форми допиту.

2. Порядок проведення допиту обвинувачених.

3. Основні недоліки проведення допитів у справах про ухи-лення від
сплати податків.

Література 1. Тактичні прийоми і форми допиту

У практиці розслідувань ухилень від сплати податків потрібно
використовувати комплекс тактичних прийомів і методичних реко-мендацій
щодо їхнього використання, розроблених наукою кримі-налістикою.

На початку допиту, з метою встановлення з допитуваним кон-такту, слідчим
використовуються такі тактичні прийоми, як бесіда, усунення емоційної
напруги. Крім цього, з’ясовуються демографічні дані, відносини з
обвинуваченим, відношення допитуваного до злочину, який розслідується,
та інші загальні питання.

Після виконання дій із заповнення анкетної частини протоколу свідку або
обвинуваченому пропонується повідомити у формі віль-ної розповіді про
факти, які цікавлять слідство. З метою одержання найбільш повної
інформації на даній стадії допиту можливе засто-сування таких прийомів,
як нагадування, зіставлення, роз’яснення сутності майбутньої слідчої
дії.

У практичній діяльності щодо розслідування ухилень від сплати податків
можливе використання таких видів вільної розповіді:

1. Встановлення обставин у хронологічній послідовності. За-значений вид
вільної розповіді застосовується, як правило, при до-питах свідків, що
виконували ті або інші дії при здійсненні госпо-дарських операцій
суб`єктом. Використання даного виду розповіді можливе при допиті
обвинувачених із метою встановлення обста-вин державної реєстрації СПД,
відкриття розрахункових рахунків в установах банків, постановки на облік
у Державній податковій ад-міністрації і загальній характеристиці
діяльності, що виконується.

2. За виконаними господарськими операціями і, відповідно, за епізодами
вчинення ухилень від сплати податків.

3. За окремими звітними періодами і виявленими фактами по-рушень
податкового законодавства в зазначені періоди.

4. За окремими суб`єктами підприємницької діяльності. У практиці
розслідувань ухилень від сплати податків часто зустріча-ються випадки,
коли предметом дослідження є діяльність декількох суб’єктів
підприємницької діяльності. Зазначене викликане тим, що в окремих
випадках до кримінальної відповідальності притягуються особи, які
займають аналогічні посади в декількох підприємствах, де установлені
факти ухилень від сплати податків. В окремих випадках до кримінальної
відповідальності притягуються особи, які займають відповідні посади в
різних організаціях, але виявлені порушення податкового законодавства
взаємозалежні і досліджуються в одній справі (наприклад, заниження
об’єктів оподаткування за од-нією угодою покупцем і продавцем).

Дослідження справ про злочини аналізованої категорії пока-зують широке
використання зазначеної форми допиту (у 47 % при допиті свідків, у 68 %
при допиті обвинувачених). 

Особливості вчинення ухилень від сплати податків та необхід-ність
використання при допиті речових доказів і документів не до-зволяють
одержати повну інформацію при проведенні даної слідчої дії, застосовуючи
форму вільної розповіді.

У практиці розслідувань ухилень від оплати податків застосу-вання
запитально-відповідна форма одержання інформації (у 31 % при допиті
свідків і 19 % при допиті обвинувачуваних). Форма “за-питання-відповідь”
може використовуватися і як самостійний спо-сіб одержання інформації,
так і в якості додаткової форми вільної розповіді. Аналізована форма
одержання інформації (коли вона ви-ступає в якості самостійної) являє
собою постановку питань особі, яку допитують. Сформульоване питання
знаходить повне відображення у протоколі допиту. Після чого повинна бути
отримана від-повідь на поставлене запитання. Питання (при постановці їх
допи-туваному) повинні бути конкретними, точними.

Точна постановка запитання, а також розуміння їх допитува-ним впливають
на результативність аналізованої слідчої дії. При цьому питання повинні
ставитися в логічній послідовності, оскіль-ки зазначене сприяє посиленню
цілеспрямованості допиту.

Основними вимогами, які висуваються до постановки питань допитуваному,
є:

1) запитання повинне бути конкретним, стосуватись якоїсь першої
обставини, лаконічним і без подвійного тлумачення;

2) необхідно обходити питання, на які можливо дати відповіді з
припущеннями; 

3) формулювання питань повинне цілком виключати можли-вість вилучення з
його змісту інформації, необхідної для відповіді;

4) необхідно визначити послідовність, у якій будуть ставитися питання;

5) запитання формулюється з урахуванням розвитку (розумово-го,
інтелектуального і культурного) особи, яку планується допитати.

З метою доповнення, уточнення, деталізації і перевірки свід-чень
допитуваної особи їй можуть ставитися відповідні питання.

Але найбільш оптимальною є змішана форма, при якій після вільної
розповіді особі, яка допитується, ставлять питання для до-повнення та
перевірки свідчень. Зазначена форма дозволяє викори-стовувати в процесі
допиту документи.

Однак матеріали практики розслідування ухилень від сплати податків
говорять про незначне використання змішаної форми одержання інформації
(в 22 % при допиті свідків, в 13 % при допиті об-винувачуваних). При
використанні змішаної форми можливе одер-жання інформації про такі
обставини, про які до проведення допиту слідчому не було відомо. При
запитально-відповідній формі допи-туваний може зорієнтуватися про обсяг
відомостей, які має у своє-му розпорядженні слідчий. 

Переваги змішаної форми допиту

1) Змішана форма дозволяє постійно підтримувати на необхід-ному рівні
психологічний контакт між слідчим і допитуваним.

2) При використанні вказаної форми допитуваному важче формулювати
неправдиві свідчення, оскільки його розповідь повинна стосуватися різних
обставин, які можуть перевірятися слідчим і щодо яких у розпорядженні
слідчого є речові або письмові докази.

3) Зазначені обставини дозволяють провести вивчення особис-тості
допитуваного, правдивість свідчень і його особисті інтереси.

По відношенню до допиту свідків зазначена форма одержання інформації
щодо справ про ухилення від сплати податків може мати наступний прояв.
Слідчий пропонується свідку (залежно від його участі в діяльності даного
суб’єкта, а також відповідно до посадо-вого положення у контролюючих
органах) повідомити про відомі йому обставини, які мають відношення до
події, що розслідується. Свідок у формі вільної розповіді викладає
відомі йому факти і у ви-падку необхідності робить посилання на наявні
документи, речові докази. Слідчий при цьому робить відмітки: про зміст
свідчень, не-точності у свідченнях, про питання, що виникли у зв`язку з
даними свідченнями, про уточнюючі, контролюючі питання для перевірки
свідчень. Якщо необхідно, після закінчення вільної розповіді, мо-жуть
ставитися питання з’ясування обставин, що є предметом допи-ту свідка.

Вказаний порядок дозволяє стежити за поведінкою свідка і контролювати
випадки формулювання неправдивих свідчень. З ме-тою одержання найбільш
повної інформації від свідка на стадії вільної розповіді, слідчий
уточнюючими запитаннями спрямовує відпо-відь у необхідному для слідства
напрямі. Це означає одержання не взагалі інформації, а тих свідчень, що
мають відношення до події, що розслідується.

Одержанню повної інформації в процесі допиту свідків, уста-новленню
фактів неправдивих свідчень сприяє використання пев-них тактичних
прийомів. У криміналістичній літературі за даною проблемою виділяються
наступні групи тактичних прийомів:

1) прийоми актуалізації засвідченого факту свідком;

2) прийоми, що сприяють відтворенню (мовному) відомого свідку факту;

3) прийоми, спрямовані на виявлення неправди і встановлення мотивів
замовчування в показаннях свідка;

4) прийоми, спрямовані на встановлення помилок у показаннях та їхнє
усунення.

2. Порядок проведення допиту обвинувачуваного

Допит обвинувачуваного має деякі відмінності від допиту свідка.
Використання тих або інших тактичних інших прийомів визначаться, перш за
все, встановленням психологічного контакту, визнанням винного у вчиненні
ухилень від сплати податків, а також змістом і спрямованістю його
показань при допиті.

Навіть у випадках повного визнання обвинуваченим своєї провини у скоєнні
податкового правопорушення слідчим повинні повністю досліджуватися
обставини, що є предметом допиту.

Первинному допиту обвинувачуваного передує пред’явлення для ознайомлення
постанови про притягнення його в якості обвинувачуваного.

На даній стадії повинні виконуватися дії і використовуватися
тактико-психологічні прийоми для встановлення психологічного контакту і
роз’яснення сутності майбутнього допиту. Найбільш по-ширеними прийомами
встановлення психологічного контакту є:

1) звернення до логіки мислення допитуваного;

2) переконання допитуваного у доцільності співпраці зі слідс-твом та
наданні достовірних свідчень;

3) стимулювання позитивних властивостей особистості;

4) впливів на допитуваного позитивними якостями особистос-ті слідчого.

Для даної категорії злочинів звинувачений, як правило, знає про характер
і обсяг доказів, які має слідчий. Зазначене випливає з того, що
обвинувачуваний раніше знайомився із матеріалами доку-ментальної
перевірки і знає, які факти ухилень від сплати податків виявлені
слідством. Він також інформований про документи, що підтверджують
виявлені порушення податкового законодавства і є в розпорядженні
слідчого.

З самого початку допиту обвинувачуваного повинні бути встановлені
питання організації, реєстрації підприємства, ведення бухгалтерського
обліку та упорядкування звітності щодо підприєм-ницької діяльності
суб’єкта. В подальшому у свідченнях обвинува-чуваного повинна знайти
відображення інформація про виявлені факти ухилень від сплати податків
із посиланням на документи первинного обліку і бухгалтерські реєстри.

У протоколі допиту необхідно вказувати найменування доку-мента й зміст
відображених у ньому операцій, а також його місце-знаходження в
матеріалах кримінальної справи. У протоколі допиту повинні відображатися
показання, що стосуються змісту і резуль-татів документальних перевірок,
судово-бухгалтерських та інших експертиз.

Найчастіше при допиті обвинувачуваних застосовуються на-ступні тактичні
прийоми:

1) до певного часу обвинувачуваному не пред`являють наявних доказів і
спонукають допитуваного до надання достовірних свідчень;

2) пред’явлення письмових речових доказів;

3) встановлення у свідченнях протиріч і використання їх з ме-тою
уточнення або викриття неправдивих свідчень;

4) постановка допитуваному питань, що дозволяють проконт-ролювати
свідчення і виявити хибність показань обвинуваченого;

5) використання позитивних якостей особистості допитувано-го з метою
виключення хибних показань;

6) у випадку виявлення неправдивих показань – звертати увагу
допитуваного на ці показання і переконання його в тому, що вони
підлягають аналізу і контролю, що відповідно потребує достовірних
свідчень від допитуваного.

Для аналізованої категорії злочинів у якості одного з прийомів виступає
використання допомоги спеціаліста в проведенні допиту обвинувачуваного.
Специфіка використання спеціальних знань у даному випадку доповнюється
певним психологічним впливом на допитуваного. Перед обвинувачуваним
постає питання про те, чи варто давати хибні показання на допиті, якщо
вони можуть бути виявлені спеціалістом шляхом аналізу документальних
даних.

З метою виявлення хибних показань у криміналістичній літе-ратурі
виділяються наступні симптоми неправди: 1) протиріччя свідчень іншим
доказам, зібраним у цій справі; 2) неконкретність свід-чень, що є в
показаннях; 3) опис подій, фактів із надмірною точніс-тю; 4) збіг у
дрібних деталях показань декількох осіб; 5) відсутність у показаннях
невагомих деталей; 6) різне пояснення тих самих по-дій на різних
допитах; 7) повідомлення в показаннях тільки позитивної інформації, що
має відношення до особистості допитуваного; 8) наполегливе, неодноразове
повторення допитуваним за власною ініціативою яких-небудь стверджень; 9)
мимовільне виказування достовірної інформації; 10) ухилення від
відповідей на прямі запи-тання;11) приховування фактів які за даними
слідчого, добре відомі допитуваному; 12) зовнішній прояв змін психічного
стану допиту-ваного як реакція на поставлені запитання.

3. Основні недоліки проведення допитів у справах про ухилення від сплати
податків

Аналіз і узагальнення матеріалів кримінальних справ про ухи-лення від
сплати податків свідчить про значні недоліки, які допус-кають слідчі при
проведенні допиту, особливо обвинувачуваного. Основними з них є:

1) одержання показань, які не розкривають сутності й змісту злочинної
діяльності, а лише в загальних рисах відображають характер
фінансово-господарської діяльності;

2) у процесі допиту (у 67 % вивчених справ) не були викорис-тані
первинні документи і бухгалтерські реєстри. У більшості випадків, як
правило, використовується акт документальної перевірки без відображення
фактів ухилень від сплати податків та конкретного механізму іх
здійснення, а лише вказуються суми прихованого (за-ниженого) податку за
певний звітний період. У цих випадках слід-чий обмежується лише
свідченнями про характер діяльності суб’єкта та загальною сумою
занижених об’єктів оподатковування і податків;

3) зміст конкретного договору, обсяги і документи, що підтверджують його
виконання, у більшості випадків взагалі не досліджу-ються;

4) на жаль, в окремих випадках у ході допитів свідків та
обви-нувачуваних слідчі податкової міліції не виходять за рамки
інфор-мації, отриманої органами дізнання у ході перевірок СПД. А такі
матеріали, як правило, містять лише пояснення посадових та мате-ріально
відповідальних осіб.

Слід зазначити, що навіть при ретельній підготовці, складанні та
упорядкуванні плану майбутньої слідчої дії важко передбачити розвиток
подій під час допиту, тактичні і психологічні прийоми, що можуть
використовуватися слідчим.

Вищезазначене означає, що сам процес проведення допиту впливає на вибір
лінії поведінки слідчого, тактико-психологічних прийомів встановлення і
підтримання психологічного контакту з допитуваним, а також прийомів, які
дозволяють отримати необхід-ну інформацію, та методів викриття
неправдивих свідчень. Успішному проведенню допиту сприяє знання слідчим
правил ведення бухгалтерського обліку, надання відповідної звітності,
документоо-бігу на даній категорії підприємств. Крім того, для слідчих
подат-кової міліції характерним є знання найбільш типових способів
під-готування, здійснення та приховування факту злочину, а також ме-тоди
протидії окремих осіб правоохоронним органам при виявлен-ні, розкритті
та розслідуванні податкових злочинів.

Література

1. Лысенко В.В. Расследование уклонений от уплаты налогов. – Харьков,
1997.

2. Коновалова В.Е., Сербулов А.М. Тактика допроса при рас-следовании
преступлений. – Киев, 1978.

Похожие записи