РЕФЕРАТ

На тему:

Суть біржі та її економічна природа

ПЛАН

1. Роль та місце біржі в економіці

2. Суть біржі та її економічна природа

3. Функції та характерні ознаки біржової торгівлі

4. Види бірж

Роль та місце біржі в економіці.

За своїм покликанням та багатовіковою історією біржа була і є одним із
світових стовпів, на яких базується цивілізоване ринкове господарство. У
країнах Заходу біржа зайняла провідне місце серед інших економічних
інститутів, довівши свою суспільну значущість.

В Україні, як і в деяких інших постсоціалістичних країнах, місце біржі
досі є невизначеним. Мало того, саме в Україні перші кроки становлення
організованих ринків сировини, капіталу та валюти було зроблено під
знаком боротьби із біржею. З цього приводу можна згадати неодноразове
припинення біржових торгів на Міжбанківській валютній біржі (м.Київ) та
збитки, яких завдали ці “заходи” українській економіці у 1992-1993 рр.

На десятому році трансформаційні процеси в економіці відбуваються
хаотично, призводять до не передбачуваних результатів. Державне
втручання не завжди є адекватним. Все сказане стосується і розвитку
біржового руху. В Україні кількість бірж є однією з найвищих у світі, на
1.01.2002 р. їх налічувалося 411. Для порівняння: у цілому на світових
ринках функціонує близько 50-ти товарних та 250-ти фондових бірж.

У багатьох людей сформувався стійкий стереотип, і не лише у нас, а
донедавна і на Заході, що біржова торгівля – це нова форма спекуляції.
До сьогодні у вітчизняній літературі існує спрощений та однобічно
негативний погляд на біржу, особливо ф’ючерсну. Він переноситься на
законотворчий процес, що суттєво стримує формування в Україні сучасного
біржового механізму.

Товарна біржа на Заході є продуктом історичної еволюції — від угод з
реальним товаром (спотових та строкових (форвардних)) до ф’ючерсних
(Ф’ючерсний – означає на певний термін, на певний строк постачати
товар). З товарообмінного інституту вона перетворилася на інститут
фінансовий.

Знаний біржовик колишньої Російської імперії А.Васильєв справедливо
писав ще наприкінці ХІХ-го століття: “Саме біржа є продуктом складної
економічної та фінансової діяльності країни. Як чутливий гальванометр
відображає найслабший струм, так вона відчуває найменші коливання
політичного життя”. Цей вислів доречний і для характеристики стану
розвитку бірж в Україні, де відсутня політична воля для налагодження
ефективного функціонування біржового ринку, який характеризується
прозорістю правил торгівлі та конкурентним середовищем.

Сучасні біржові ринки і принципи біржової торгівлі товарами, цінними
паперами та валютою мають історію становлення й розвитку.

Стародавні Греція та Рим започаткували формалізовану торгівлю з
фіксацією часу та місця, центрального ринкового закладу, із загальними
товарообмінними операціями та грошовими системами. Вже тоді
практикувалося укладання контрактів на поставку товарів в обумовлені
строки. В період розквіту Римської імперії торговельні центри під назвою
(“fora vendalia” – ринок розпродажу) стають місцями, куди римляни
звозили товари з усього завойованого світу. Є свідчення, що приміщення
Форуму в Римі будувалося як торговельний ярмарок, а Акрополь в Афінах
служив комерційним центром. В Японії прообраз біржової торгівлі існував
ще у 1-му ст. до Різдва Христового. Основоположні принципи центральної
ринкової структури цих цивілізацій збереглися до нашого часу. Витоки
біржі слід шукати на середньовічних ринках та ярмарках, що постійно
влаштовувалися у торгових центрах Європи. У Брюгге, Антверпені, Генуї,
Венеції, Ліоні, Нюрнбергу на центральних площах регулярно збиралися
англійські, фламандські, іспанські, французькі купці для обміну
інформацією про ціни і товари, а також для укладання торговельних угод.
Зібрання купців згадуються з ХІІІ-го століття.

Перше письмове свідчення про такі торги зустрічається у книзі “Сума
арифметики, геометрії, вчення про пропорції і відношення”, що складалася
з 12-ти трактатів і була опублікована у 1494 р. У четвертому трактаті,
який називався “Про векселі та вексельні угоди”, її автор – Лука Пачолі
– писав: “Якщо запитаєш мене, як взнати ціну векселя, то відповім, що у
Венеції можна обговорити ціну на площі Риальто, а у Флоренції – на
Новому ринку”.

У Севільї (Іспанія) купці щодня збиралися на сходах кафедрального
собору; у Лісабоні – на Новій вулиці, яка на той час була найбільшою та
найширшою в місті; в Генії – на Банківській вулиці; в Ла-Рошелі
(Франція) – між вулицями Пті-Бак та Адміро, на місці, яке називали
“кантон фламандців”. У Лейпцигу негоціанти збиралися під аркадами біля
ярмаркових лавок або під великим годинником; у Дюнкерку – пополудні на
площі перед ратушею.

В історичному ракурсі ф’ючерсним угодам передував певний вид угод, що їх
укладали на середньовічних ярмарках Фландрії та Шотландії у ХІІ-му ст.
Ці угоди мали назву “lettres de faire”, і за наявністю взірців,
укладалися на всю партію товару.

Досі невідоме точне пояснення походження слова “біржа”. Серед науковців
поширені дві версії.

Етимологічне поняття біржа походить від грецького слова “byrza”, що в
перекладі означає сума, гаманець. Згідно з першою версією, витоки його
лежать у ново латинському слові “bursa” – шкіряний гаманець, але так
одночасно називали і студентську стипендію, і, власне, біржу. Подібність
кореневих основ простежується у німецькому “borse”, французькому
“bourse”, італійському “borsa”. Однак в англійській мові вживається
слово “exchange” і “stock” дозволяє зрозуміти, що мова йтиме про товарну
і фондову біржі.

Згідно з іншою версією, сама назва пов’язується з іменем бельгійського
купця Ван дер Бургє, який мешкав у м. Брюгге і мав на своєму родовому
гербі зображення трьох гаманців. Місце розташування його будинку було
зручним для зібрань торговців, здебільшого грошових міняйл. Багатий
купець використав свій шанс. Він віддав у розпорядження торговців свій
будинок, який став першою офіційною біржовою спорудою. Вирощуючи
тюльпани на подвір’ї свого будинку, він справно отримував дохід у
вигляді орендної плати від біржовиків.

Ця версія пояснення має перевагу не лише тому, що в ньому збігається
написання імен і символів на гербі. В даному випадку історично
достовірним є те, що першими біржами були зібрання власників
грошово-обмінних контор для операцій з монетами і злитками коштовних
металів. Основна перевага цієї версії полягає в тому, що вона дає
близьке за змістом тлумачення.

В російській мові це слово також цікаво трактується. У відомому словнику
Володимира Даля “Толковый словарь живого великорусского язика” (кінець
ХІХ-го ст.) зустрічаємо такі пояснення:

1) будівля або місце, де у визначений час збираються купці за
торговельними справами;

2) саме зібрання;

3) час зібрання купців.

Не будучи економістом і тим більше біржовиком, В.І.Даль зумів коротко і
доступно розтлумачити загальноприйняте вживання слова.

Сьогодні всі ці пояснення терміну зберігаються, хоча й доповнилися
новими тлумаченнями. Найважливішим є те, що і професіонали, і аматори
визнають три основних значення біржі:

об’єднання комерційних посередників;

місце торгів;

гуртовий ринок.

Історично початковою формою гуртової торгівлі була караванна, яку
пізніше замінила ярмаркова, яку в свою чергу витіснила, хоча й не
повністю, біржова. Основна різниця між цими трьома різновидами гуртової
торгівлі полягає у їх регулярності. Караванна форма була епізодичною,
ярмаркова — періодичною. Біржа ж є стаціонарним торговельним місцем з
фіксованими днями та годинами роботи.

У середні віки, що характеризувались розпадом звичних зв’язків і поділом
ринку, з’являються спочатку дрібні, а потім і більші за розміром
ярмарки, про скликання яких попередньо повідомляли і точно визначали час
і місце їх проведення. Регіональні ярмарки організовували купці,
ремісники з допомогою феодальних управителів. “Люди із запорошеними
ступнями” — негоціанти, мандрівні комерсанти, що готували умови для
концентрації великих партій товарів – були прообразом
брокерів-приймальників замовлень, чиї контори та фірми сьогодні
розташовані в місцях економічної активності у будь-якому куточку земної
кулі.

Так виникає поняття організованого ринку – тобто впорядкованого ринку,
який характеризується такими ознаками (рис. 1.1):

наявність організації, яка керує ринком;

концентрація попиту і пропозиції в просторі та часі;

наявність правил торгівлі щодо укладання угод і розрахунків за ними;

регулювання з боку держави та саморегулювання.

2. Суть біржі та її економічна природа.

Найважливішими рисами середньовічної ярмарки, що збереглися й у сучасній
комерційній діяльності, були принципи саморегулювання та арбітражу, а
також формалізовані торговельні процеси. У середньовічній Англії
законодавство визначало стандарти (правила, вимоги) поведінки, що
влаштовували місцеву владу. Ці вимоги були мінімальними, але вони
становили основу загальноприйнятої практики оформлення угод,
торговельних рахунків, фрахтових, складських розписок і квитанцій,
акредитивів, актів про передачу та інших торговельних документів.

Усі ці атрибути сприяли організації бірж. Суперечки і конфліктні
ситуації розглядав ярмарковий суд або суд “людей із запорошеними
ступнями”, так званий арбітраж. З розвитком міст регіональні ярмарки
втратили своє значення. Виникли спеціалізовані торговельні центри,
своєрідні гуртові магазини, які отримали назву “бурса”. За звичай вони
розташовувалися у готелях або чайних закладах, а потім перебазувалися на
постійне місце в спеціальні споруди.

Але це не була проста заміна приміщень. Суттєво змінився торговельний
процес, тобто метод поєднання попиту та пропозиції, зведення покупця з
продавцем. У найпростішій формі ринкової торгівлі, що називалася
базаром, процес був організований у елементарний спосіб: продавці з
одним або кількома товарами чекають покупців, які обходять ряди і
знаходять потрібну річ. Попит таким способом зустрічається з
пропозицією. Базар — справді зародкова форма вільної торгівлі, вона
вижила навіть у період соціалізму.

Торгові ряди у дореволюційній Росії функціонували як стихійно
організований ринок. На гуртових ярмарках торгували великими партіями
товарів за взірцями. Багаторазове збільшення операцій перетворило
ярмарок на біржові структури, постійні торговельні місця.

Порівняно з ярмарком, який покладається на екстенсивне охоплення
розгалуженою пропозицією потоку попиту, що рухається, біржа є
інтенсивним потоком, своєрідним поєднанням попиту і пропозиції. Вони
перебувають у безпосередній близькості і змінюють одне одного. В ідеалі
біржа — це ринок, на якому продавець і покупець не залишаються без угод.
Придбавши один товар, можна тут же продати інший і так далі.

Тобто біржа з самого початку свого зародження є організованою торгівлею,
її створювала особлива організація, яка отримала назву “біржа”. Торговці
сировинними товарами, зокрема сільськогосподарськими, не могли
вдовольнитися періодичними зібраннями на ярмарках. Підвищена цінова
нестабільність впродовж року призводила до масових банкрутств фермерів,
плантаторів, землевласників, елеваторників, переробних фірм і гуртових
торговців. Саме ці учасники товарних ринків були зацікавлені в
організації постійно діючої торгівлі, де можна було щодня знати поточні
ціни. Головна причина виникнення бірж – розвиток масового виробництва,
для якого потрібен ринок, здатний реалізувати значні партії товару на
регулярній основі, виходячи із реального співвідношення попиту та
пропозиції. Від ярмарку біржу відрізняла форма торгівлі: публічні торги,
які відбувалися у визначений час, у конкретному приміщенні.

Під час торгів визначалася справедлива ціна, яка підкріплювалася
авторитетом біржових зборів. Ціна доводилася до відому всіх учасників
ринку через реєстрацію та офіційну публікацію у біржових бюлетенях,
пізніше в засобах масової інформації. Процес визначення справедливої
ціни назвали котируванням цін, а біржу визначили як ринок чистої
конкуренції, на якому присутні багато продавців та покупців, які у
будь-який момент можуть мінятися ролями, а торгівля відбувається одним
видом товару. Наприклад, у величезній операційній залі Чиказької
торговельної палати (СВОТ) торгівля ф’ючерсним контрактом на кукурудзу
проводиться лише в одному “піті” (ямі).

Через біржі почали реалізовуватися в основному масові товари, які можна
було продавати за взірцями, а згодом, в результаті вироблення стандартів
щодо кількості та якісних параметрів і без взірців. Ціни на біржові
товари повинні змінюватися впродовж часових періодів, передбачити їх
змінність без постійної торгівлі неможливо.

Отже, біржа — це постійно діючий ринок масових замінних цінностей, який
функціонує за визначеними правилами, у конкретному місці та призначений
час.

Біржа – це ринок, на якому товари продаються у великій кількості, у
приміщенні, де відбуваються публічні торги за допомогою голосу та жестів
або через комп’ютерні мережі, створюючи особливу атмосферу ринку чистої
конкуренції. Біржа володіє своєю мовою, знання якої означає знайомство
із структурою й організаційними елементами, Статутом і Правилами
біржової торгівлі та Кодексом честі біржовиків.

Біржа – категорія ринку, явище економічного життя. Біржа – це великий
ринок для обороту капіталів, для правильного встановлення цін на товари,
цінні папери та валюту; грошовий ринок для держав, підприємств, фірм,
асоціацій і корпорацій. Вона виступає посередником між тими, хто шукає
куди вкласти капітал і тими, хто потребує його, тобто регулює кредитні,
грошові, платіжні відносини як в країні розміщення, так і між державами.
Біржа служить для привізної торгівлі страховим закладом, запобігаючи
зниженню цін до його прибуття, тобто страхує підприємницький ризик.

Отже, економічна сутність біржі полягає в наступному:

ринок замінних цінностей;

організація;

реалізація власної вигоди учасниками біржової торгівлі;

офіційне котирування цін;

специфічний біржовий товар;

страхування цінових та курсових ризиків;

цифровий вираз попиту і пропозиції;

розміщення товарів у просторі й часі;

встановлення об’єктивних цін та курсів, в основному майбутніх.

Історія показує, що поняття біржі не залишається незмінним, навпаки,
впродовж більш як чотирьохсотлітнього періоду еволюційного розвитку
змінюється за всіма параметрами, а саме: місце торгівлі, учасники,
товар.

Біржова форма торгівлі товарами повністю підійшла для торгівлі цінними
паперами, інноваційними фінансовими інструментами і валютою.
Впровадження стандартизації розмірів контрактів та уніфікація їх щодо
сорту, марки тощо у ХХ-му ст. призвели до переходу до ф’ючерсної
торгівлі, а обіг реальним товаром перемістився на позабіржовий ринок, де
кожний учасник, у конкретний момент часу, може придбати або продати
певну кількість конкретного товару, що поставляється на умовах, які
задовольняють даного споживача.

3. Функції та характерні ознаки біржової торгівлі

Сьогодні можна стверджувати, що біржова торгівля домінує на світових
ринках щодо своїх масштабів, обсягів і кількості учасників. Вона
репрезентує самостійну форму комерційної діяльності з метою отримання
прибутку і характеризується такими рисами:

концентрується у місцях економічної активності, у потужних виробничих та
фінансових світових центрах, столицях, портах тощо;

ведеться великими партіями товарів або значними за обсягами фінансовими
інструментами;

реалізуються реальні активи з негайною поставкою та поставкою в
майбутньому, зобов’язання постачання-приймання, права тощо;

проводиться регулярно, концентруючи попит і пропозицію у часі й
просторі;

характеризується гласністю, прозорістю діяльності, доступністю
інформації для широкого загалу учасників ринків;

має організаційну, економічну та правову основи;

виробляє стандарти щодо якісних і кількісних параметрів товарів та
фінансових інструментів;

ведеться біржовими посередниками, брокерами та дилерами, сама біржа угод
не укладає;

виробляє власні правила торгівлі та слідкує за їх дотриманням;

активно використовує методи електронного трейдингу.

Біржа виконує такі функції (рис. 1.2):

організаційну (організація біржових торгів, вироблення правил,
матеріально-технічне забезпечення торгів, забезпечення
висококваліфікованим персоналом);

вироблення біржових контрактів (стандартизація якісних параметрів,
визначення розмірів партій, процедур розрахунків та забезпечення
ліквідності);

розв’язання суперечок між членами біржі й учасниками біржових операцій;

реєстрації та публікації біржових цін (котирування);

страхування цінових та курсових ризиків (хеджування);

гарантування виконання біржових угод (через організацію
розрахунково-клірингової діяльності);

інформаційну (збір і реєстрація біржових цін з подальшою їх публікацією,
наданням клієнтам, зацікавленим організаціям, пресі, радіо, телебаченню,
комп’ютерним мережам та інтернетінформації про рівень і динаміку
світових цін та курсів на основні активи.

4. Види бірж.

Біржі класифікують за видами біржових товарів, принципами організації,
правовим статусом, формою участі торговців у біржових торгах,
асортиментом товарів, роллю та місцем у світовій торгівлі, сферою
діяльності, видам угод. (рис. 1.3)

Згідно першої ознаки біржі класифікують та товарні товарно-сировинні ( в
Україні до цього виду відносять аграрні, фондові та валютні). Автор не
поділяє думок тих дослідників які до цієї класифікації відносяться ще й
біржі правці. Останні мають зовсім інше економічну сутність і є
кадровими агреціями.

Згідно ЗУ “Про товарну біржу” “…товарна біржа є організацією, котра
об’єднує юридичних та фізичних осіб, які здійснюють виробничу та
омерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладанні біржових
угод, виявленні товарних цін, попиту та пропозиції на товари, вивчення,
впорядкування та спрощення товарообороту і пов’язаних з ним торговельних
операцій”.

На фондових біржах здійснюються операції з найліквіднішими масовими
цінними паперами, які за умовами емісії мають вторинне обертання, як-от,
акції акціонерних товариств відкритого типу, державні облігації,
казначейські зобов’язання та векселі тощо.

На валютних біржах, яких, до речі, на світових ринках майже немає, за
виключенням бірж у постсоціалістичних країнах, торгують значними за
обсягами контрактами з іноземною валютою.

В Україні на 1.01.2000 р. за даними Держкомстату налічувалося 365 бірж,
з них п’ять фондових (Міжбанківська валютна також має статус фондової),
а решта – товарні, товарно-сировинні й аграрні. Як бачимо процес
створення бірж після фінансової кризи 1998 р. не припинився. Він триває
і досі. За період 2000-2002 рр. кількість бірж зросла на 46 одиниць.
Товарні біржі мають право торгувати цінними паперами за умови відкриття
фондового відділу та отримання відповідних ліцензій від Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку.

За другою ознакою, яка характеризується ступенем участі держави у
біржовій торгівлі, біржі поділяють на три види:

1) публічні (державні),

2) приватні організації торговців;

3) змішані.

Державні біржі засновуються органами державної влади (товарні —
Міністерством економіки, фондові — Міністерством фінансів тощо). Такі
біржі розповсюджені в Європі, у Франції, Нідерландах, Бельгії. Щодо
Франції, то після сумнозвісного краху фінансової системи за часів Джона
Ло (1719 р.) Кодексом Наполеона були заборонені приватні біржі. Дані
біржі є загальнодоступними для всіх бажаючих укласти біржову угоду. Для
цього вони повинні звернутися до службовців біржі. Біржова діяльність
регламентується законодавством і знаходиться під контролем держави.

Приватні біржі засновуються торговцями, які створюють біржову
корпорацію, лише вони мають доступ до торгівлі, всі інші повинні
укладати угоди через посередництво членів біржі. Якщо перший вид бірж
прийнято називати європейським, то другий – англо-американським,
оскільки такі біржі працюють у Англії та США.

Сьогодні майже не залишилося приватних бірж, які працюють на принципах
саморегулювання, і у їх діяльність втручаються держави через прийняття
відповідного законодавства та запровадження спеціальних органів для
контролю за їх діяльністю. Тому можна говорити про існування змішаного
типу організації біржової торгівлі.

При організації бірж в Україні передбачалося надати їм статусу
приватних, однак у наступні 1991-1992 та 1996 рр. було прийнято
законодавчі акти, які не лише передбачали законодавче поле діяльності,
але й визначили роль держави у налагодженні контролю. Отже, біржі в
Україні можна віднести до змішаного типу.

За третьою ознакою біржі поділяться на акціонерні товариства і
некомерційні організації, хоча законодавча невизначеність в Україні
призвела до того, що у 1991-1992 рр., коли реєструвалася більшість бірж,
вони створювалися з яким завгодно правовим статусом, навіть як приватні
підприємства. До речі, це питання в Україні є досі невизначеним,
оскільки фондові біржі мають статус акціонерних товариств, акціонери
яких повинні отримувати дивіденди, що суперечить економічній суті біржі,
як місця для торгівлі. В той же час, товарні біржі мають статус
неприбуткової асоціації. Назрілим є питання юридичного врегулювання цих
аспектів функціонування біржової торгівлі.

Однак вносити такі зміни до законодавства потрібно з урахуванням нових
тенденцій, які спостерігаються сьогодні на зарубіжних біржових ринках.
Там відбуваються активні процеси комерціалізації діяльності бірж,
перетворення їх на акціонерні товариства.

За четвертою ознакою біржі поділять на відкриті та закриті. В торгах на
закритих біржах приймають участь лише члени бірж; в Україні більшість
бірж є закритими. Відкриті біржі є двох типів, чисто відкриті, на яких
клієнти можуть укласти угоди самостійно та змішані, де відвідувачі
укладають угоди за допомогою брокерів, які в свою чергу укладають угоди
від імені та за рахунок клієнта і дилерів, які працюють від власного
імені й за власні кошти. Історія еволюційного розвитку бірж показала, що
закриті біржі мають значні переваги, оскільки члени бірж беруть на себе
зобов’язання щодо фінансових гарантій за укладеними угодами та
розрахунків за цими угодами.

За п’ятою ознакою біржі поділяються на універсальні та спеціалізовані.
Спеціалізовані біржі мають вузьку потоварну спеціалізацію або
спеціалізацію на групах товарів. Наприклад, Нью-Йоркська біржа кави,
цукру і какао, Лондонська біржа металів, Канзас-Сіті Борд оф Трейд (лише
пшениця) тощо.

Універсальні біржі мають широко диверсифіковану номенклатуру, наприклад,
на Чикаго Борд оф Трейд котируються контракти на зернові культури,
довгострокові казначейські облігації, векселі, комерційні папери, на
Лондонській біржі фінансових ф’ючерсів котируються і контракти на
зернові культури.

За шостою ознакою біржі поділяються на міжнародні, національні та
регіональні, в залежності від ролі та місця бірж у світовій,
національній і регіональній торгівлі. Міжнародні біржі зосереджені у
таких трьох країнах, як США, Англія та Японія, де створено умови
вільного переміщення прибутку, отриманого від біржової діяльності.

Національні біржі діють в межах однієї країни. До національних
відносяться більшість товарних бірж країн континентальної Європи.
Регіональні діють в межах регіону, наприклад, Тернопільська товарна
біржа, обслуговує західний регіон України тощо.

За сьомою ознакою біржі в Україні можна поділити на центральні,
міжрегіональні та регіональні. До центральних відносяться біржі Києва та
Харкова, до міжрегіональних – Одеська, Львівська товарні біржі, до
локальних (регіональних) – наприклад, Чернівецька товарна біржа.

За восьмою ознакою біржі поділяють на біржі реальних товарів або
фінансових інструментів, ф’ючерсні, опціонні та змішані залежно від
видів контрактів, які на них укладаються.

Похожие записи