.

Судове рішення в господарському суді першої інстанції (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
197 3656
Скачать документ

Реферат на тему

Судове рішення в господарському суді першої інстанції

Підсумком судового вирішення будь-якого господарського спору є судове
рішення — владний акт, що пов’язує правову норму з конкретним юридичним
фактом і поширює дію норми на даний факт, установлює права й обов’язки
конкретних суб’єктів права. Як акт застосування норм права, судове
рішення ухвалюється ім’ям України і являє собою категоричне й
обов’язкове до виконання веління, у якому реалізуються авторитет і сила
судової влади [].

У залежності від підстав суд виносить рішення, ухвали і постанови.

Рішення приймається господарським судом при вирішенні спору по суті,
тобто при повному чи частковому задоволенні позову або при відмові в
позові. В інших випадках господарський суд виносить ухвали, а по справах
про банкрутство — постанови про визнання боржника банкрутом. Постанови
також виносяться апеляційною і касаційною інстанціями за підсумками
перегляду винесених судом попередніх інстанцій рішень, ухвал і постанов
[].

Судове рішення в господарському суді першої інстанції приймається в
засіданні за результатами вивчення всіх обставин справи і відповідно до
норм матеріального і процесуального права.

Прийняте рішення викладається в письмовій формі, підписується всіма
суддями, що брали участь у засіданні, і оголошується суддею (головуючим)
у судовому засіданні по закінченні розгляду справи. При колегіальному
розгляді суддя, не згодний з рішенням, також його підписує, однак має
право викласти в письмовій формі свою особливу думку, що приєднується до
справи, але не оголошується (статті 4 і 82 ГПК).

При згоді сторін суддя може оголосити тільки вступну і резолютивну
частини рішення, про що робиться відмітка в протоколі судового засідання
(ч. 2 ст. 85 ГПК).

Рішення господарського суду набуває законної сили по закінченні
10-денного терміну з дня його прийняття, а у випадку, якщо в судовому
засіданні були оголошені тільки вступна і резолютивна частини рішення,
воно набирає сили по закінченні 10-денного терміну з дня підписання
рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 4 ГПК України.

У випадку подачі апеляційної скарги чи внесення прокурором апеляційного
протесту рішення, якщо воно не скасовано, набуває законної сили після
розгляду справи апеляційною інстанцією [].

Зміст і структура судового рішення повинні відповідати вимогам ст. 84
ГПК України. Судове рішення складається з вступної, описової,
мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині вказуються найменування господарського суду, номер
справи, дата ухвалення рішення, найменування сторін, ціна позову,
прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора й інших осіб,
що приймали участь у засіданні, посади цих осіб. Якщо справа
розглядається у виїзному засіданні на підприємстві, в установі,
організації, це також зазначається у вступній частині рішення [].

Описова частина повинна містити короткий виклад вимог позивача, короткий
виклад відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін і
їхніх представників, інших учасників господарського процесу, опис дій
виконаних арбітражним судом (огляд і дослідження доказів, ознайомлення з
матеріалами безпосередньо в місці їхнього перебування).

При наявності в справі третіх осіб у вступній і описовій частинах
рішення у відповідності зі статтями 26 і 27 ГПК України точно
визначається їхній правовий статус: із самостійними вимогами щодо
предмета спору чи без таких. У залежності від цього формулюються
мотивувальна і резолютивна частини.

У мотивувальній частині вказуються: обставини справи, установлені
господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких
прийняте рішення; зміст письмової згоди сторін, якщо вона досягнута;
доводи, на підставі яких господарський суд відхилив клопотання, докази
сторін, їх пропозиції щодо умов договору чи угоди сторін; законодавство,
яким господарський суд керувався приймаючи рішення, а також
обґрунтування надання чи відмови в наданні чи відстрочки розстрочки
виконання рішення [].

Резолютивна частина повинна містити висновок про задоволення чи про
відмову в позові цілком чи частково по кожній з заявлених вимог.
Висновок суду не може залежати від настання чи ненастання яких-небудь
обставин (умовне рішення).

Резолютивна частина рішення не повинна викладатися альтернативно
(наприклад стягнути з відповідача визначену суму чи, у випадку
відсутності коштів на його рахунку, звернути стягнення на належне йому
майно). Коли такі альтернативні вимоги містяться в позовній заяві,
господарський суд визначає предмет позову і вирішує спір в залежності
від характеру зобов’язань відповідача [].

При задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються:

— найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої
здійснено стягнення грошових сум чи яка зобов’язана виконати відповідні
дії;

— термін виконання цих дій, а також термін сплати грошових сум при
відстрочці чи розстрочці виконання рішення;

— розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за
матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, неустойки
(штрафу, пені) і збитків, а також штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5
ч. 2 ст. 83 ГПК);

— найменування і номер рахунка, з якого підлягають стягненню грошові
суми;

— найменування майна, що підлягає передачі, вартість цього майна, місце
його перебування;

— найменування, номер і дата виконавчого чи іншого документа про
стягнення коштів у беззаперечному порядку (у спорі про визнання цього
документа, не підлягаючим виконанню), а також сума, що не підлягає
списанню.

По спорах, що виникли при укладенні чи зміні договору, у резолютивній
частині вказується рішення по кожній спірній умові договору, а за
позовами про примушення укласти договір — умови, на яких сторони
зобов’язані укласти договір, з посиланням на представлений позивачем
проект договору [].

У резолютивній частині рішення вказується про визнання договору
недійсним у випадках, передбачених п. 1 ст. 83 ГПК.

При задоволенні позовної заяви про визнання акта недійсним у
резолютивній частині вказуються найменування акта й органу, що його
видав, номер акта, дата його видання, чи визнається акт недійсним,
цілком чи частково (і в якій саме частині).

У резолютивній частині рішення вказується також про розподіл судових
витрат між сторонами, про повернення державного збору з бюджету. Якщо в
справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, у рішенні
вказується, як вирішено спір щодо кожного з них. При розгляді первісного
і зустрічного позовів у рішенні вказуються результати розгляду кожного з
позовів [].

Рішення, ухвала, постанова арбітражного суду аналізується відповідним
структурним підрозділом та юридичною службою. По результатам цього
аналізу керівнику підприємства або його заступнику вносяться пропозиції:

– подання до арбітражного суду заяви про перегляд рішення, ухвали,
постанови в порядку нагляду;

– про відшкодування збитків за рахунок винних осіб.

Література

рийнята на п червня 1996 р. – К.: Право, 1996. – 128 с.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р.// Голос України. – 14
березня 2003 р.

3. Господарський процесуальний кодекс України. – К., 2002.

4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Голос України. – 12, 13
березня 2003 р.

5. Закон України Про авторські права і суміжні права від 23.12.1993 р. №
3792 – XII // “ЛІГА – ЗАКОН”.

6. Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 р. № 606 – ІV
// “ЛІГА – ЗАКОН”.

7. Закон України Про господарський суд від 04.06.1991 р. № 1142 – XII //
“ЛІГА – ЗАКОН”.

8. Закон України Про державну виконавчу службу від 24.03.1998 р. №
202/98 – ВР // “ЛІГА – ЗАКОН”.

9. Закон України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в
Україні від 16.11.1992 р. № 2782 – XII // “ЛІГА – ЗАКОН”.

10. Закон України Про ліцензування певних видів господарської діяльності
від 13.09.2000 р. № 01 – 8/493 // “ЛІГА – ЗАКОН”.

11. Закон України Про обєднання громадян від 16.06.1992 р. № 2460 – XII
// “ЛІГА – ЗАКОН”.

12. Закон України Про охорону навколишнього середовища від 25.06.1991 р.
№ 1264 – XII // “ЛІГА – ЗАКОН”.

13. Закон України Про підприємства в Україні від 27.03.1991 р. зі
змінами і доповн. // “ЛІГА – ЗАКОН”.

14. Закон України Про режим іноземного інвестування від 19.03.1996 р. №
93/96 – ВР // “ЛІГА – ЗАКОН”.

15.Закон України Про свободу совісті та релігійні організації від
23.04.1991 р. № 987 – XII // “ЛІГА – ЗАКОН”.

16. Закон України Про селянське (фермерське) господарство від 20.12.1991
р. № 2009 – XII // “ЛІГА – ЗАКОН”.Закон України Про судоустрій від
07.02.2002 р. № 3018 – ІІІ // www.rada.kiev.ua

17. Декрет Кабінету Міністрів України Про державне мито від 12 січня
1993 р. зі змінами та доповненнями // “ЛІГА – ЗАКОН”.

18. Рекомендації про порядок ведення претензійної та позовної роботи на
підприємстві, в установі, організації, Затверджені наказом Міністерства
юстиції України N 2 від 15.01.96 р. // “ЛІГА – ЗАКОН”.

19. Роз’яснення Президії вищого арбітражного суду України від 01.04.1994
р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з
відшкодуванням шкоди” // Збірник роз’яснень Вищого арбітражного суду
України. – К., 1998.

20. Роз’яснення Верховного Суду України № 02 –5 /611 від 23.08.94 р.
“Про застосування заходів запобіжного позову” // “ЛІГА –
ЗАКОН”.Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від
10.12.96 р. “Про судове рішення зі змінами і доповненнями” //
www.rada.kiev.ua

22. Роз’яснення Вищого господарського суду України № 02 – 5/62 від
08.02.1996 р. “Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ
арбітражним судам” // “ЛІГА – ЗАКОН”.

23. Роз’яснення Вищого господарського суду України № 02 – 5/109 від
29.02.1996 р. «Про деякі питання, що виконуються при застосуванні
запобіжних заходів» // «ЛІГА – ЗАКОН».

24. Роз’яснення Вищого апеляційного суду України № 02 – 5/612 від
23.08.1994 р. “Про деякі питання практики застосування ст. 80 та 81 АПК
України” // “ЛІГА – ЗАКОН”.

25. Постанова Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. “Про
судове рішення ”зі змінами і доп. // www.rada.kiev.ua

26. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним
поданням Вищого арбітражного суду України і Генеральної прокуратури
України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2
Арбітражно-процесуального кодексу України від 08.04.1999 // ОВУ. – 1999.
– № 15. – С. 614.

27. Витяг з Постанови Верховного суду України 24.12.2002 “Перегляд
рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим судом першої
інстанції, який прийняв це судове рішення, незалежно від того, що воно
було предметом перегляду в апеляційному та касаційному порядку //
“Бухгалтерія”. – 2003. – № 26 (545). – С. 28.

28. Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 10.05.2000
р. Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих
норм чинного законодавства // www.rada.kiev.ua

29. Абрамов Н.А. Хозяйственно-процессуальное право Украины: Учебное
пособие. – Х., 2002. – 255 с.

30. Васильев С.А. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учебное
пособие. – Х., 2002. – 367 с.

31. Вирішення господарських спорів. Застосування норм матеріального
права в роз’ясненнях і листах Вищого господарського суду України. Укл.
В.Е. Беляневич. / За заг. Ред. Д.М. Притики – К.: Юстініан, 2002. – 640
с.

32. Гражданское право. Учебник. Часть I. Издание третье, переработанное
и дополненное. / Под ред. А П. Сергеева, Ю. К. Толстого.—М.: ПРОСПЕКТ,
1998. — 632 с.

33. Добровольский А. А. Исковая форма защиты права / Изд-во ЛГУ, 1965, –
С. 10

34. Кораблева М.С. Защита гражданских прав: новые аспекты // Актуальные
вопросы гражданского права / Под ред. М.И. Брагинского;
Исследовательский центр частного права. Российская школа частного права.
– М.: Издательство «Статут», 1998. – 464 с.

35. Кройтор В. А. Защита прав и интересов в суде. – Х.: “Еспада”, 2000.
– 526 с.

36. Кузнецова Н.В. Гражданское право (Общая часть): Учебное пособие в
схемах. 76 с.( М.: ИМПЭ им. А.С. Грибоедова, 2001. (

37. Предпринимательское право Украины. Учебник / Под ред. к.ю.н. Р.Б.
Шышки – Харьков, 2001. – 759 с.

38. Притика Д.М., Титов М.І., Щербина В.С. та ін. Арбітражний процес:
Навч. посібник. – ч.1 і 2.- Харків, 1999. – 395 с.

39. Притика Д. Арбітражний процес: Навч. посібник. – Х., 2001. – 426 с.

40. Притика Д.М. Арбітражний процес: Законодавство та практика
застосування. – Х., 1999. – 541 с.

41. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: Навч. Посібник. – К.: АСК.,
2001. – 838 с.

42. Хозяйственное право. Учебник / Под ред. д-ра юрид. наук В.К.
Мамутова – Донецк, 2003. – С. –217 –244.

43. Бринцев О. Господарська сутність правового спору. Кваліфікуюча
ознака чи данина минулому? // Господарське право. – 2001. – 3. – С.
16-18.

44. Бояринцева М.А. Проблеми теорії та практики вжиття запобіжних
заходів //Вісник господарського судочинства. – 2003. – 4. – С. 209-213.

45. Грек Б. Застосування у господарському процесі запобіжних заходів //
Юридичний журнал. – 2003. – 9. – С. 122-125.

46. Новицкий В. Проблемы применения встречного иска в хозяйственном
процессе // Господарський процес. – 2003. – 10. – С. 44-47.

47. Осадчій І. Забезпечення позову в господарському процесі: потреба
вдосконалення // Юридичний журнал. – 2003. – 12. – С. 120-123.

48. Степанова Т. Проблеми подання позовних заяв та участі прокурорів у
господарському судочинстві // Господарський процес. – 2003. – 12. – С.
12-15.

49. Шеремет О. Господарське законодавство: формування та зарубіжний
досвід // Господарське право. – 2003. – № 4. – С. 41-46.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020