Реферат на тему

Суб’єкти права інтелектуальної власності

План

1. Суб’єкти права інтелектуальної власності

2 Система законодавства України про інтелектуальну власність

3 Державна система правової охорони інтелектуальної власності

4 Міжнародна система інтелектуальної власності

Література 1. Суб’єкти права інтелектуальної власності

Суб’єктами права інтелектуальної власності е: творець (творці) об’єкта
права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та
інші особи, яким належать за заповітом або за договором особисті
немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Суб’єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки є автори
або фізичні чи юридичні особи, до яких право авторів перейшло за
договором чи заповітом.

Суб’єктами права на торговельні марки, зазначення походження товарів
можуть бути юридичні особи, а також фізичні особи, якщо вони здійснюють
підприємницьку діяльність.

Суб’єктом правовідносин, що виникають у процесі створення і використання
сортів рослин, може бути будь-яка юридична чи фізична особа.

Суб’єктом права на раціоналізаторську пропозицію є раціоналізатор, тобто
автор раціоналізаторської пропозиції, що створив його своєю творчою
працею.

Виходячи з того, що комерційною таємницею відповідно до чинного
законодавства визнаються, в основному відомості, що стосуються
підприємницької діяльності, суб’єктами права на комерційну таємницю
(ноу-хау) є особи, що займаються підприємницькою діяльністю, якими
можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

До суб’єктів авторського права відносяться:

автори творів;

спадкоємці й інші правонаступники;

організації, що керують майновими правами авторів на колективній основі.

Авторами визнаються особи, творчою працею яких створений твір. Авторами
визнаються не тільки творці оригінальних творів, але й творці похідних
(залежних) творів, таких як: переклади, переробки, копії творів
мистецтва тощо.

Поряд з фізичними особами, власниками авторських прав можуть бути
юридичні особи, що придбали окремі авторські повноваження за договором з
автором чи одержали їх за заповітом або в інших випадках.

Суб’єктами авторського права після смерті автора стають його спадкоємці.
Спадкування авторських прав здійснюється або за законом, або за
заповітом. При спадкуванні за законом спадкоємцями можуть стати тільки
громадяни, що е законними спадкоємцями. При спадкуванні за заповітом
авторські права можуть бути передані будь-якому громадянину.

Суб’єктами авторського права можуть бути також видавництва, театри,
кіностудії та інші організації, що займаються використанням творів.

Організації, що керують майновими правами автора на колективній основі,
не є власниками авторських прав. У відносинах із третіми особами вони
виступають як представники авторів і діють від їхнього імені в їхніх
інтересах. Це порівняно нове явище для України і до кінця законодавче
воно не врегульовано.

Відповідно до Закону України «Про власність» суб’єктами права
інтелектуальної власності визначаються громадяни, юридичні особи і
держава. Держава може стати суб’єктом зазначення прав у чітко визначених
законом випадках. Однак у Цивільному кодексі України держава як суб’єкт
права не згадується. Найближчим часом це протиріччя повинно бути
усунуте.

2 Система законодавства України про інтелектуальну власність

Правовідносини у сфері інтелектуальної власності в Україні регулюються
окремими положеннями Конституції України (ст. 41, 54), нормами
Цивільного кодексу України (Книга IV «Право інтелектуальної власності»),
Кримінального, Митного кодексів України, Кодексу України про
адміністративні правопорушення.

В Україні діють 10 спеціальних законів у сфері інтелектуальної
власності. Це закони України: «Про охорону прав на винаходи і корисні
моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на
знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про
охорону прав на зазначення походження товарів», «Про охорону прав на
топографії інтегральних мікросхем», «Про авторське право і суміжні
права», «Про захист економічної конкуренції», «Про розповсюдження
примірників аудіовізуальних творів та фонограм», «Про особливості
державного регулювання   діяльності   суб’єктів   господарювання,
пов’язаних з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних
систем зчитування».

Окремі норми, що стосуються інтелектуальної власності, містяться в
багатьох інших законах України.

У випадку, коли необхідно врегулювати спори щодо прав на об’єкти
інтелектуальної власності між фізичними або юридичними особами України
та іноземних держав, верховенство перед національними законами мають
міжнародні договори, до яких приєдналася Україна. На сьогодні Україна є
учасницею 18 багатосторонніх міжнародних договорів у цій сфері.

3 Державна система правової охорони інтелектуальної власності

За роки незалежності в Україні розбудовано Державну систему правової
охорони інтелектуальної власності (рис. 3). За здійснення політики у
сфері інтелектуальної власності в Україні відповідає Міністерство освіти
і науки України. Виконання конкретних функцій у цій сфері Міністерство
освіти і науки України делегувало Державному департаменту
інтелектуальної власності, який підпорядкований Міністерству освіти і
науки України і є урядовим органом державного управління, що
уповноважений представляти, реєструвати і підтримувати на території
України права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для
товарів і послуг, зазначення походження товарів, топографії інтегральних
мікросхем, а також здійснювати реєстрацію об’єктів авторського права:
творів літератури і мистецтва, комп’ютерних програм, баз даних тощо.
Державний департамент інтелектуальної власності проводить єдину державну
політику у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Він
здійснює роботи по удосконаленню законодавчої і нормативної бази,
міжнародного співробітництва у сфері інтелектуальної власності,
забезпечує умови для введення інтелектуальної власності до
господарського обороту, підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у
сфері інтелектуальної власності, взаємодії з громадськими організаціями
тощо.

До сфери управління Державного департаменту інтелектуальної власності
включено: Український інститут промислової власності, Українське
агентство з авторських і суміжних прав, Інститут інтелектуальної
власності і права, Державне підприємство «Інтелзахист». У структурі
Державного департаменту інтелектуальної власності є підрозділи державних
інспекторів з питань інтелектуальної власності.

Головною функцією Українського інституту промислової власності
(Укрпатенту) є здійснення експертизи заявок на об’єкти промислової
власності. Саме його експерти проводять експертизу поданих заявниками
матеріалів на предмет відповідності умовам правової охорони і надають
експертний висновок. Але охоронний документ — патент або свідоцтво —
видає Державний департамент інтелектуальної власності. Укрпатент має
філію, що надає інформаційні послуги, здійснює патентний пошук.

Головною функцією Українського агентства з авторських і суміжних прав
(УААСП) є колективне управління правами авторів. УААСП за бажанням
автора здійснює підготовку до державної реєстрації об’єктів авторського
права і суміжних прав та видачі автору охоронного документу -свідоцтва.
Важливою функцією УААСП’у є надання допомоги авторам щодо захисту їх
прав у разі порушення.

Інститут інтелектуальної власності і права виконує функцію підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері
інтелектуальної власності. Він готує спеціалістів і магістрів зі
спеціальності «Інтелектуальна власність», а також підвищує кваліфікацію
патентних повірених, патентознавців, професійних оцінювачів прав на
об’єкти інтелектуальної власності, державних службовців тощо.

Державне підприємство «Інтелзахист» опікується питаннями боротьби з
порушеннями прав на об’єкти інтелектуальної власності, причому більшою
мірою суміжними правами.

Головним завданням державних інспекторів з питань інтелектуальної
власності є попередження правопорушень у сфері інтелектуальної
власності. Інспектори — це повноважні представники Державного
департаменту інтелектуальної власності у регіонах України.

На рис. З представлені також громадські організації, що безпосередньо
переймаються питаннями інтелектуальної власності і з якими тісно
співпрацює Державний департамент інтелектуальної власності.

Всеукраїнська асоціація інтелектуальної власності має міжвідомчий
характер. Вона сприяє доведенню основних проблем, що існують у сфері
інтелектуальної власності, до відома законодавчої та виконавчої гілок
влади.

Особливе місце займає Всеукраїнська асоціація патентних повірених
України. За чинним законодавством саме через патентних повірених
здійснюється патентування вітчизняних винаходів за кордоном і навпаки.
Патентні повірені надають також кваліфіковані послуги фізичним і
юридичним особам з питань правової охорони, використання та захисту прав
на об’єкти інтелектуальної власності.

Товариство винахідників і раціоналізаторів України займається
популяризацією винахідницької діяльності, надає винахідникам і
раціоналізаторам посильну допомогу в їх діяльності.

Українська асоціація власників товарних знаків опікується інтересами
правоволодільців знаків.

4 Міжнародна система інтелектуальної власності

Основою міжнародної системи інтелектуальної власності на кінець 2004
року є 22 угоди, 14 з яких регулюють правовідносини у сфері промислової
власності, а вісім відносяться до авторського права і суміжних прав.
Україна приєдналася до 14 договорів і продовжує роботу щодо приєднання
до інших. Нижче наведений перелік Міжнародних договорів,

Договори про захист інтелектуальної власності:

— Бернська конвенція про захист літературних і художніх творів.

— Брюссельська конвенція про розповсюдження сигналів, що несуть програми
через супутник.

— Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного
відтворення їхніх фонограм.

— Мадридська угода про санкції за неправдиві та неправильні позначення
походження виробів.

— Найробський договір про охорону олімпійського символу.

— Паризька конвенція про охорону промислової власності.

— Договір про патентне право (PIT).

— Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників
фонограм і організацій мовлення.

— Договір про закони про торговельні марки.

— Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів.

— Вашингтонський договір про інтелектуальну власність стосовно
інтегральних схем.

— Договір ВОІВ про авторське право.

— Договір ВОІВ про виконання і фонограми.

Глобальні договори системи охорони:

— Будапештський договір про міжнародне визнання депонування
мікроорганізмів з метою патентної процедури.

— Гаазька угода про міжнародну реєстрацію промислових зразків.

— Лісабонська угода про захист зазначень місця походження виробів та їх
міжнародної реєстрації.

— Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків.

— Договір про патентну кооперацію. Договори про класифікації:

— Локарнська угода про утворення міжнародної класифікації промислових
зразків.

— Ніццька угода про міжнародну реєстрацію товарів і послуг для
реєстрації знаків.

— Страсбурзька угода про міжнародну патентну класифікацію.

— Віденська угода про утворення міжнародної класифікації зображувальних
елементів.

Адмініструє ці договори Всесвітня організація інтелектуальної власності
(ВОІВ), яка була заснована у 1967 p. на Дипломатичній конференції у
Стокгольмі. У 1974 p. ВОІВ отримала статус однієї з 16-ти
спеціалізованих організацій 00Н. На сьогодні членами ВОІВ є 179 держав,
у тому числі й Україна.

Головними завданнями ВОІВ є:

поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробітництва між державами в
інтересах їх взаємної користі на основі поваги до їх суверенітету і
рівності;

— заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної
власності в усьому світі;

модернізація та підвищення ефективності адміністративної діяльності
міжнародних угод, що створені у сфері охорони промислової власності, а
також охорона літературних і художніх творів.

Контроль за виконанням Угод здійснюють керівні органи ВОІВ.

Конвенція, що засновує ВОІВ, передбачає наявність чотирьох органів:
Генеральної Асамблеї, Конференції, Координаційного комітету і
Міжнародного бюро ВОІВ (секретаріату).

Генеральна Асамблея ВОІВ, членами якої є держави-члени ВОІВ за умови, що
вони також е членами Асамблеї Паризького і (або) Бернського Союзів, а
також Швейцарської Конфедерації — країни місця перебування ВОІВ, є
верховним органом ВОІВ. На відміну від Генеральної Асамблеї, у
Конференції беруть участь усі держави, що е членами ВОІВ. Членами
Координаційного комітету е 72 країни, у тому числі Україна.
Координаційний комітет — це виконавчий орган Генеральної Асамблеї і
Конференції, що виконує консультативні функції.

Генеральна Асамблея і Конференція скликаються на чергові сесії кожні два
роки, Координаційний комітет -щорічно. Виконавчим головою ВОІВ е
Генеральний директор, що обирається Генеральною Асамблеєю на шестирічний
термін. Секретаріат ВОІВ має назву «Міжнародне бюро». Секретаріат
знаходиться в Женеві (Швейцарія).

Список використаної літератури

Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності
України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів. — К.:
Юрінком Інтер, 1998. — 336 с.

Підопригора О. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну
власність // Інтелектуальна власність. — 2000. — №3. — С. 3—14.

Долга В.О. Інтелектуальна власність: економічний захист та форми
реалізації: Автореф. дис. к. е. наук: 08.01.01. / Хар. держ. у-т.
Харків, 1996. — 18 с.

Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. —
Вид. 2-ге, перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.

Белов В.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Интеллектуальная собственность.
Законодательство и практика применения. — М., 1977. — С. 11.

Интеллектуальный капитал /Пер. с англ. под ред. Л.Н. Ковалик. — Питер,
2001. — 288 с.

Похожие записи