Зміст | Журнал

Стратегія боротьби спецслужб Ізраїлю з тероризмом

В.В. Коваленко, В.П. Журавльов

Дослідження та аналіз проявів тероризму в Ізраїлі, чинних рекомендацій
стосовно діяльності спецпідрозділів щодо забезпечення протидії вчинення
нейтралізації актів тероризму і  терористів свідчить про той факт, що у
державі створено державно-правову систему запобігання терористичним
проявам, налагоджено механізм взаємодії спецпідрозділів та громадян з
виявлення, обліку осіб та предметів, політику держави зорієнтовано на
знешкодження терористів. Реалізацію вищеперелічених заходів,
забезпечення напрямів протидії терористам і терористичним проявам згідно
із законодавством покладено на спецпідрозділи, які у держави захищені
юридично, мають відповідні функції та компетенцію.

У 1974 році для боротьби з тероризмом створено спеціальний підрозділ
поліції Ямам (YAMAM), який відповідав за всі антитерористичні дії в
Ізраїлі. Аналіз роботи зазначеного підрозділу свідчить, що він досить
успішно справлявся з поставленими перед ним завданнями.

На сьогодні його структура зазнала змін і головними суб’єктами боротьби
з тероризмом в Ізраїлі стали підрозділи зовнішньої розвідки (Моссад) та
контррозвідки (Шабак), що також закріплено на законодавчому рівні.
Зазначені організації мають мережу інформаторів із середовища мешканців
Ізраїлю та Палестини.

Керівники держави, спецслужб Моссад та Шабак вважають, що дешевше
платити агентурі, ніж втрачати життя безвинних людей, будівлі та інші
матеріальні цінності. На їх погляд, якщо не бути скупим, то можна
перекупити і завербувати навіть фанатиків та осіб будь-якої віри
сповідання.

Головними напрямами боротьби цих спецпідрозділів є:

знешкодження терористів;

перекриття джерел фінансування терористів;

виховання громадян у дусі антитерористичної культури.

Аналізуючи напрями боротьби з тероризмом, необхідно відмітити, що у
цьому відношенні вона має позитивні результати. Громадяни Ізраїлю
негайно повідомляють у відповідні органи стосовно підозрілих осіб,
предметів, незнайомих автомашин і т. ін. Ізраїльтяни добре обізнані з
приводу, куди і за якими телефонами необхідно повідомляти стосовно
підозрілих осіб. Інформація, що надходить від цих осіб, має
конфіденційний характер і не підлягає розголошенню за будь-яких
обставин. Саме завдяки пильності громадян терористи угруповання “Хамас”
примушені здійснювати терористичні акти, як правило, тільки за допомогою
самогубців.

Дуже повчальними є дії ізраїльських спецслужб для інших країн щодо
запровадження дієвих заходів безпеки як керівництва, так і громадян.
Перед святковими днями ізраїльтяни закривають палестинські території,
Сектор Газу і Західного Берегу річки Йордан, де проходять основні
маршрути терористів. Біля входів усіх великих магазинів виставляється
охорона, проводиться ретельна перевірка у підозрілих осіб документів,
речей. Регулярно зупиняється підозрілий транспорт для детального огляду.
Будівництво споруд і домів здійснюється, враховуючи неможливість
паркування біля них автомашин.

При здійсненні терористичного акту головне завдання Шабак – встановлення
особи терориста-самогубця. Іноді це стає можливим завдяки аналізу ДНК. У
структурі підрозділу Шабак існує картотека генокодів на всіх затриманих
у підозрі та причетності до терористичних актів. Негайно підлягають
арешту всі, хто знав терориста (члени його сім’ї, друзі, сусіди), які
найбільш поінформовані про зв’язки злочинця. Зрозуміло, що це
недемократичні міри, але в Ізраїлі вважають, що вони необхідні,
справедливі, виправдані і, головне, що населення такі міри підтримує.
Терористи повинні знати, що своїми діями вони ставлять під загрозу не
тільки себе, але і свою сім’ю. Відомо, що потрапити на допит у Шабак –
серйозне випробування. Застосування катувань – складна дилема і
практично не існує осіб, які б не зізналися у скоєному. Але палестинці,
які зазнали фізичного впливу і залишилися живими, виходячи із в’язниць,
розлютовані і нерідко налаштовані на помсту за біль та знущання і
переважно знову виявляються замішаними у підготовці терактів. Необхідно
зазначити, що інформація, отримана у такий спосіб, дуже часто шкодить
справі, тому, що підозрювані нерідко обмовляють невинних осіб. Владні
структури Ізраїлю на підставі нормативно-правових актів підтримують
вироблення правового механізму, що має дозволити застосування певного
фізичного впливу.

Не дивлячись на такі заходи безпеки, мир і спокій не вигідний Хамасу, бо
у такому разі терористи не отримують належну фінансову допомогу від
мусульман. Теракти для них – це засіб спровокувати Ізраїль на жорстокі
заходи проти палестинців, що відбивається на простих палестинцях,
породжує ненависть до євреїв та спонукає на чималі витрати багатих
мусульман. У лідерів Хамасу для поповнення рекрутами з числа безробітної
палестинської молоді є одне приманювання – гроші і надія на війну всього
ісламського світу із Заходом, а для початку треба знищити основне Зло –
Єврейську державу.

Тактика боротьби Ізраїлю з тероризмом полягає в тому, щоб не вести
ніяких переговорів з терористами, не підписувати з ними будь-яких угод,
повсюди їх знищувати або відправляти у в’язниці.

В Ізраїлі безпека громадян є національною ідеологією і національним
пріоритетом. Всі громадяни усвідомлюють, що небезпека є постійною, і
кожний знає, що має робити, щоб зберегти життя собі і оточуючим. Тому
будь-яка паніка у разі здійснення теракту практично відсутня.

У Статуті ізраїльської армії серед обов’язків солдатів зазначено, що у
разі перебування в полоні, солдат повинен говорити все, що він знає і
відповідати на всі запитання. Ізраїльський солдат повинен зберегти своє
життя і за свої дії не несе відповідальність, потрапивши в полон, хоча і
розкрив державну таємницю.

В Ізраїлі з дитинства навчають тому, щоб громадяни невідкладно,
терміново повідомляли про будь-який підозрілий предмет, поведінку особи
або групи осіб до поліцейської дільниці або будь-якому солдату.

Для Моссаду та інших спецпідрозділів характерним є те, що вони не
прощають тим, хто зазіхнув на безпеку громадян і державний устрій.

У структурі Моссаду створено спеціальний підрозділ – Сейєрет Маткал, що
бере активну участь в операціях з визволення заручників, знищення
терористів.

Головним принципом антитерористичної політики Ізраїлю є невідворотність
миттєвого відповідного удару, піднесеного до рангу доктрини, а також
відмова піти на будь-які поступки.

Також у структурі Моссаду функціонують групи, які на територіях, що є
підконтрольними Ізраїлю, створюють спеціальні законспіровані групи, які
діють як “ділки” під видом потенційних арабських терористів. Саме таємне
проникнення до ворожого стану є головним завданням “арабізірованих”
груп. Ці групи – складова частина, що виконує особливі завдання
командування.

Наведемо декілька характерних прикладів, що свідчать про зміну за
необхідності стратегії боротьби ізраїльських спецслужб з терористами та
тероризмом.

23 червня 1968 року група з трьох терористів Народного фронту визволення
Палестини (НФВП) захопила “Боїнг-707” на аеродромі в Афінах і примусила
екіпаж летіти до Алжиру. Розгублений уряд Ізраїлю швидко погодився
обміняти арабських в’язнів на 35 пасажирів і екіпаж літака. Ця поступка
Ізраїлю надихнула терористів і вже 26 грудня 1968 р. два терористи НФВП,
озброєні кулеметами і гранатами, відкрили вогонь по пасажирському
літаку, що вирулював на стартову смугу, вбили одного і поранили
декількох пасажирів.

Ізраїль на цей раз здійснив акт розплати. Через два дні 150 ізраїльських
парашутистів прилетіли на аеродром до Бейрута, замінували 14 арабських
пасажирських літаків і знищили 13 (один детонатор не спрацював). Вся
акція тривала не більше 30 хв.

27 червня 1976 року семеро терористів, з них п’ятеро Народного фронту
визволення Палестини і 2 члени західнонімецької терористичної
організації “Баадер-Мангоф”, захопили літак А-300 французької
авіакомпанії, який виконував політ рейсу Тель-Авів – Париж. Терористи
примусили екіпаж летіти до Уганди, диктатор якої Іді Амін погодився
прийняти його в аеропорту Ентеббе.

Після приземлення в Ентеббе пасажирів перевели до аеропорту.
Ексцентричний Президент Уганди генералісимус Іді Амін побажав
використати цю драматичну подію для підвищення свого авторитету в
країнах “третього світу”, надавши терористам повну свободу та
заблокувавши територію аеропорту військами. Терористи вимагали за
декілька десятків пасажирів єврейської національності (всього було 254)
визволення 54 палестинців і з Організації визволення Палестини (ОВП),
які знаходилися в ізраїльських в’язницях, а також – викуп за літак.

Уряд Ізраїлю відрізнявся непримирливим ставленням до терористів і склав
свій сценарій вирішення проблеми. Розвідслужба миттєво зібрала
інформацію про терористів, заручників, армію Уганди і аеропорт в
Ентеббі. Терміново було створено спеціальну групу.

30 червня терористи звільнили всіх пасажирів, крім євреїв і екіпажу,
який відмовився залишити літак. Всього в Ентеббі залишилось 103 особи.
Визволені пасажири були негайно доставлені до Парижу, де були допитані
ізраїльськими і французькими розвідниками. Пасажири розповіли про
терористів, угандійських солдатів, а також про те, що на бокових льотних
смугах знаходиться декілька винищувачів МІГ-15, МІГ-17 та МІГ-21,
заручників тримають у залі аеровокзалу. З усієї отриманої інформації
стало зрозумілим, що про будь-яку співпрацю з Угандою не може бути
розмови.

Тому вже у перших числах липня до місця події були перекинуті розвідники
Моссаду і командос, які перевірили інформацію стосовно аеропорту і
встановили, що погроза може виходити з боку столиці Уганди Кампали, де
знаходився великий гарнізон з танками Т-54 і бронетранспортерами. Друга
група проникла до району аеропорта в Найробі – столиці сусідньої Кенії.

Визволення 151 заручника, що відбулося 30 червня, Іді Амін з великим
галасом оголосив своїм особистим успіхом у переговорах з терористами, що
було по суті відвертою брехнею. Але ізраїльтяни в цьому йому
підігравали, а 3 липня розпочалася операція. У  повітря піднялося чотири
“Геркулеси” С-130, де літали командос та транспортувалися їх автомашини,
та два “Боїнги-707”, один з яких мав на борту штаб і центр зв’язку, а на
іншому – розташувався госпіталь. Перед посадкою було поширено
дезінформацію з приводу того, що до Ентеббе виконує політ літак зі
звільненими палестинцями. Після посадки першого літака виїхав чорний
“Мерседес”, який дуже був схожим на особистий автомобіль Іді Аміна.

На захоплення аеропорту штурмова група витратила 3 хв. з 10
запланованих. Під час операції всіх терористів близько 30 угандійських
солдатів було вбито, а 100 солдатів поранено, всіх заручників визволено,
окрім двох, які загинули під час атаки.

7 березня 1988 року троє бойовиків палестинської терористичної
організації “Аль-Фатх” у пустелі Нечев на території Ізраїлю захопили
автобус з працівниками Атомного центру. Зазначену акцію уряд Ізраїлю
розцінив як удар по найважливішому об’єкту держави. Було проведено
миттєву операцію з визволення заручників, в ході якої трьох терористів
було вбито, але вони встигли ліквідувати трьох заручників. Цією акцією
керівник військового відділу ОВП Абу Джихад (його справжнє ім’я – Халіл
Ібрахим Махмуд ель-Вазір) підписав собі смертний вирок.

Керівництву Моссаду було відомо, що Абу Джихад мешкає у пригороді Сиді
Бусейд (Туніс). Операція щодо знищення Абу Джихада проходила за такою
схемою. Спочатку ретельно було вивчено пляжі на узбережжі Туніса,
систему берегової оборони і визначено найбільш зручні місця для
десантування. Армійська розвідка зібрала відомості про шляхи, аеродроми
і поліцейські пости. Служба радіоперехоплення постійно прослуховувала
передатчики палестинців у Тунісі і записувала всі телефонні розмови Абу
Джихада та його оточення. Вся інформація надходила у комп’ютери,
узагальнювалася, аналізувалася і перевірялася. Після цього була
проведена генеральна репетиція, в якій брали участь агенти Моссада і
бійці спецпідрозділу “Саєрет Миткаль”. При цьому навчання проходило біля
Хайфи, де побудували копію вілли Абу Джихада і жилого кварталу його
перебування. Випробування пройшли успішно, спецназівці витратили на них
22 с.

Безпосередньо операцію було здійснено 14 квітня. До Туніса прибула перша
група у складі шести чоловіків і однієї жінки, які добре розмовляли
арабською, мали лівійські паспорти. Зазначені особи прибули різними
рейсами і розчинилися серед 2 млн туристів.

В ніч з 14 на 15 квітня два ізраїльські корвети з бійцями штурмової
групи зустрілися неподалік від Кіпру з двома кораблями. Тоді, за
офіційним повідомленням, ізраїльський флот проводив навчання. На одному
з корветів знаходилось два швидкісні катери типу “Кобра” для вогневої
підтримки штурмової групи у разі відходу. На цьому ж кораблі знаходився
штаб по проведенню операції. На іншому корветі було розташовано
госпіталь з найкращими ізраїльськими хірургами. На палубі морського
лазарету також знаходився озброєний вертоліт, що мав евакуювати
поранених і прикрити, у разі необхідності, бійців великокаліберними
кулеметами. У повітрі знаходилися два “Боїнги-707”, в одному з яких
перебував командуючий Військово-повітряними силами, а інший був
обладнаний електронікою, здатною нейтралізувати наземні засоби зв’язку і
управління як палестинців, так і тунісців.

Два кораблі прямували до берега, а решта – паралельно кордону. На
палубах двох корветів знаходилося 30 бійців “Саєрет-Миткаль”, розбиті на
чотири групи. Дві групи мали ліквідувати Абу Джихада, решта – прикривати
виконавців. До берега бійці прибули на надувних човнах, після чого
пересіли до автофургонів і лімузина. Корвети відійшли назад. Бійці були
одягнені в чорні комбінезони і взуті у м’які безшумні черевики. На
озброєнні вони мали пістолети “Беретта М-71” і пістолети-кулемети
“Міні-Узі С” з пристроями безшумної та безполум’яної стрілянини. Групи
прикриття на озброєнні також мали гвинтівки “Галіп” і кулемети “ФН МАГ”.
На всіх були мікрожилети, в яких знаходилися мікрорадіостанції із
закріпленими на шиї мікрофонами, а також електронні датчики, що постійно
подавали сигнали до штабного комп’ютера. Завдяки зазначеній техніці на
великому екрані, поєднаному з картою місцевості, безперебійно
відображалося точне місцезнаходження кожного бійця. У разі поранення,
захоплення у полон можна було негайно вислати допомогу. Всі переговори
можна було здійснювати пошепки, але всі розмови передавалися до штабу
операції.

О першій годині ночі автомашини виїхали до Седі-Бусейда. Після прибуття
десантникам стало відомо від агентів, що Абу Джихад вдома відсутній. О
1-й годині 30 хвилин ночі шофер, він же охоронець, привіз Джихада
додому, після чого один з бійців заблокував лінію телефонного зв’язку
вілли з містом.

За сигналом дві групи перекрили підходи до будинку з прилеглих вулиць і
безпосередньо саму віллу. Один з бійців застрелив шофера-охоронця, який
спав у машині.

За допомогою приладів, не відомих раніше, бійці здолали всі зачинені
двері. Вся операція тривала протягом 13 с, яких вистачило, щоб вилучити
з кабінету таємні документи.

Навівши ретельний аналіз ефективно проведеної операції, вивчаючи
міжнародний досвід і стратегію боротьби з тероризмом в Ізраїлі,
Великобританії, а також в Німеччині й Туреччині, що має, безперечно, не
тільки наукову, а й практичну значимість, можна дійти до висновку про
те, що зменшення кількості терористичних проявів і запобігання
здійсненню терактів є можливими за умови кваліфікованої протидії
спеціальних сил і засобів.

Зміст | Журнал

Похожие записи