Стадія досудового слідства: загальна характеристика

Поняття, значення та загальні положення стадії досудового слідства.

Характеристика стадії досудового слідства.

Завдання стадії.

Коло учасників стадії.

Процесуальні засоби діяльності в стадії.

Етапи стадії.

Кінцеві рішення стадії.

1. ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ ТА ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СТАДІЇ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

Забезпечення всебічності, повноти й об’єктивності розгляду кримінальної
справи в суді та її вирішення по суті потребують об’ємної і
кваліфікованої підготовчої роботи. Тому згідно зі ст. 111 КПК переважна
більшість кримінальних справ має «пройти» стадію досудового слідства.
Винятком є лише:

справи приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПК);

справи з протокольною формою досудової підготовки матеріалів.

Однак досудове слідство і в таких справах провадиться, якщо:

• ці злочини вчинено:

неповнолітнім;

особою, яка через свої фізичні чи психічні вади не може самостійно
здійснювати своє право на захист;

• це визнає за необхідне прокурор.

Досудове слідство — друга стадія кримінального процесу, в ході якої
відповідно до кримінально-процесуального закону здійснюється діяльність
спеціально уповноважених осіб органів дізнання і досудового слідства із
всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин кримінальної
справи з метою повного і швидкого розкриття злочинів (суспільно
небезпечних діянь), викриття винних, вжиття заходів до запобігання і
припинення злочинів та забезпечення відшкодування завданої злочином
шкоди і можливої конфіскації майна.

Ознаки стадії досудового слідства:

1) суворе нормативне регулювання кримінально-процесуальної діяльності;

здійснення діяльності спеціально уповноваженими суб’єктами;

обмежене коло засобів доказування;

пізнання має ретроспективний характер (за винятком пізнанняпричин і
умов, які сприяли вчиненню злочинів, що можуть існуватиі на момент
провадження досудового слідства);

встановлення обставин вчинення злочину часто відбуваєтьсяв умовах
протидії з боку заінтересованих учасників досудового слідства.

Досудове слідство посідає проміжне становище між стадією порушення
кримінальної справи і стадією судового розгляду справи, з якими вона
перебуває в певному співвідношенні.

Співвідношення стадії досудового слідства і стадії порушення
кримінальної справи полягає у такому:

Ці стадії є частинами загальної процесуальної системи. Внесоккожної із
них у загальний результат кримінально-процесуальноїдіяльності залежить
від їх можливостей, які визначаються, головнимчином, дозволеними законом
процесуальними засобами. В досудо-вому слідстві таких можливостей значно
більше.

Розвиток зв ‘язку між цими стадіями. Відбувається в одномунапрямку: від
стадії порушення справи до досудового слідства.

Характер встановлюваної істини. В стадії порушення кримінальної справи
істину тільки починають з’ясовувати, а під час досудового слідства її
встановлюють шляхом повного, всебічного й об’єктивного дослідження
обставин справи.

У стадії досудового слідства може бути усунено прогалини, щостали
наслідком діяльності в стадії порушення кримінальної справи.

Співвідношення стадії досудового слідства і стадії судового розгляду:

Досудове слідство має допоміжний щодо стадії судового розгляду характер.
Діяльність у цій стадії здійснюється не тільки досуду, а й (і це
головне) для суду.

Зв’язок між цими стадіями є двостороннім:

розслідувану кримінальну справу направляють до суду для вирішення
питання про винність обвинуваченого і призначення йомупокарання;

справу може бути повернуто із стадії судового розгляду (занаявності до
того підстав) для провадження додаткового досудового слідства.

3. У стадії досудового слідства встановлюють межі судового розгляду.
Суд, розглядаючи кримінальну справу, не може вийти за межіобвинувачення,
пред’явленого на досудовому слідстві. Виняткипередбачено ст. 277 КПК
(див. лекцію «Стадія судового розглядукримінальної справи»).

Досудове слідство здійснюється в двох формах: * 1) дізнання;

2) власне досудове слідство.

Дізнання — це форма досудового розслідування кримінальних справ, яка
передує досудовому слідству. Воно повинно вирішувати завдання
кримінального судочинства і має процесуальний характер, порядок
розслідування органами дізнання регламентує кримінально-процесуальний
закон, а фактичні дані, які отримують під час дізнання, мають доказове
значення в кримінальній справі.

Кримінально-процесуальне законодавство (ст. 104 КПК) встановлює дві
форми дізнання по кримінальних справах:

дізнання в справах про злочини, що не є тяжкими;

дізнання в справах про тяжкі злочини. ‘Щоб висвітлити це питання, слід
проаналізувати ст. 108 КПК та

ст. 12 КК.

У ст. 108 КПК зазначено, що у кримінальній справі про злочин, що не є
тяжким або особливо тяжким, дізнання провадять у строк не більше 10
днів, починаючи з моменту встановлення особи, яка його вчинила.

У разі обрання до підозрюваного запобіжного заходу у порядку,
передбаченому ст. 165-2 КПК, дізнання провадять у строк не більше 5 діб
з моменту обрання запобіжного заходу.

Стаття 12 КК «Класифікація злочинів» поділяє злочини на чотири види: 1)
злочини невеликої тяжкості; 2) злочини середньої тяжкості; 3) тяжкі
злочини; 4) особливо тяжкі злочини.

Після порушення кримінальної справи про злочин, що не є тяжким, орган
дізнання, керуючись правилами кримінально-процесуального закону,
проводить слідчі дії до встановлення особи, яка вчинила цей злочин (ч. 1
ст. 104 КПК). Згідно із ч. 1 ст. 108 КПК орган дізнання проводить у цій
справі слідчі дії у строк не більше 10 днів, починаючи з моменту
встановлення особи, яка вчинила злочин. Продовження цього строку законом
не передбачено.

Виняток з цього правила встановлено ст. 67 Кодексу торговельного
мореплавства України, де зазначено, що капітан морського судна, котре
перебуває в далекому плаванні, має право затримати особу за підозрою у
вчиненні злочину до передання її відповідним правоохоронним органам у
першому порту України, або може направити цю особу на інше судно,
зареєстроване в Україні, що може бути виконано з об’єктивних причин і у
понад 10-денний строк.

Особу, яка вчинила злочин, про який йдеться в ч. 1 ст. 104 КПК, вважають
встановленою, згідно з практикою застосування цієї норми органами
дізнання і досудового слідства (законом це поняття не визначено), якщо:

1) є показання потерпілих або свідків, які прямо вказують на цю особу як
на таку, що вчинила злочин;

факт вчинення злочину цією особою підтверджує висновокексперта;

особа з’явилася з повинною;

у цієї особи (при ній, у її житлі, на робочому місці тощо)вилучено
речові докази.

Якщо особу, яка вчинила злочин, що не є тяжким, не встановлено, дізнання
по справі зупиняють із додержанням вимог, передбачених ч. З ст. 206, ст.
209 КПК.

Зупинення дізнання у кримінальних справах на підставі пунктів 1 і 2 ч. 1
ст. 206 КПК не є можливим, бо ці норми передбачають зупинення
провадження у справі щодо обвинуваченого, а органи дізнання не мають
права приймати рішення про притягнення як обвинуваченого.

Дізнання у справах про злочин, що не є тяжким, закінчується направленням
справи слідчому для провадження досудового слідства або закриттям справи
лише з підстав, передбачених ст. 6 КПК. Інших форм закінчення цього виду
дізнання законом не передбачено.

Рішення про направлення справи слідчому для провадження досудового
слідства викладають у постанові, яку затверджують начальник органу
дізнання та прокурор.

У разі порушення кримінальної справи про тяжкий злочин орган дізнання на
підставі ч. 2 ст. 104 КПК зобов’язаний передати її слідчому через
прокурора після виконання невідкладних слідчих дій у строк не більше 10
днів із моменту порушення справи. Строки дізнання не може бути
продовжено. Орган дізнання зобов’язаний закінчити дізнання у цій
кримінальній справі складанням постанови про направлення справи для
провадження досудового слідства, незалежно від того, чи встановлено
особу, яка вчинила злочин. Цю постанову затверджують начальник органу
дізнання та прокурор.

Якщо у справі про тяжкий злочин, яку передано слідчому, не встановлено
особу, що його вчинила, орган дізнання продовжує виконувати
оперативно-розшукові дії і повідомляє слідчого про їх наслідки.

Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов’язаний виконувати
доручення слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій.

Із метою забезпечення можливості виконання невідкладних слідчих дій у
кримінальній справі орган дізнання зобов’язаний повідомити начальника
слідчого підрозділу про порушення справи.

Форму власне досудового слідства буде ґрунтовно розглянуто у наступних
лекціях.

Стадія досудового слідства має кримінально-правове та
кримінально-процесуальне значення.

Кримінально-правове значення цієї стадії полягає в тому, що в ній
здійснюється остаточна кваліфікація злочину:

спочатку в протоколі затримання підозрюваного (якщо особузатримували)
або в постанові про обрання запобіжного заходу допред’явлення
обвинувачення;

потім у постанові про притягнення як обвинуваченого;

потім в обвинувальному висновку.

Кримінально-процесуальне значення стадії досудового слідства полягає в
тому, що:

тільки після закінчення досудового слідства є можливим ефективний
розгляд кримінальної справи в суді (за винятком справ приватного
обвинувачення та справ із протокольною формою досу-дової підготовки
матеріалів);

досудове слідство, «прийнявши естафету» від стадії порушення
кримінальної справи, «не має права» звести нанівець досягнутів ній
результати процесуальної діяльності;

встановлюються межі судового розгляду справи.

Поряд із принципами кримінального процесу у стадії досудового слідства
діють також основні положення, притаманні тільки для неї.

Основні положення досудового слідства — це встановлені законом (гл. 11
КПК) і обумовлені принципами кримінального процесу правила, що
відбивають характерні особливості досудового слідства як стадії процесу
і визначають найістотніші вимоги, що пред’являються до порядку
провадження слідчих дій і прийняття процесуальних рішень.

Про загальні для стадії досудового слідства положення вперше в 1951 р.
зазначив М. А. Чельцов, який назвав їх «загальними умовами попереднього
розслідування»1.

Згідно з чинним кримінально-процесуальним законом, до них належать такі.

1. Вчасний початок досудового слідства (ст. 113 КПК):

розпочинається тільки після порушення кримінальної справи;

слідчий (особа, яка провадить дізнання) зобов’язаний негайнорозпочати
провадження розслідування в порушеній ним чи переданій йому кримінальній
справі;

слідчий може прийняти кримінальну справу до свого провадження, не
очікуючи на закінчення 10-денного строку дізнання;

із моменту прийняття кримінальної справи до свого провадження слідчий (і
особа, яка провадить дізнання) несе повну відповідальність за законне і
вчасне прийняття рішень про спрямуваннядосудового слідства і провадження
слідчих дій. Однак законодавець

242. 174

1 Див.: Чельцов М. А. Советский уголовннй процесе. — М., 1951. — С. 234—

допускає проведення слідчих дій у кримінальній справі без прийняття її
до свого провадження:

у разі виконання доручень (ч. З ст. 114 КПК) і окремих доручень (ст. 118
КПК) слідчого;

якщо розслідування здійснює група (бригада) слідчих (ст. 119КПК);

якщо частину слідчих дій проводить прокурор (п. 5 ч. 1 ст. 227КПК) або
начальник слідчого відділу (ч. 2 ст. 114 КПК);

якщо слідчу дію виконує особа однієї статі з учасником, щодо якого
провадиться ця дія (з обшукуваним — ч. 4 ст. 184 КПК, зосвідуваним — ч.
З ст. 193 КПК).

2. Додержання правил про підслідність кримінальних справ (ст. 112 КПК).

Правила про підслідність встановлюють межі компетенції слідчих щодо
досудового розслідування кримінальних справ.

Підслідність — це сукупність встановлених законом ознак кримінальної
справи, згідно з якими вона належить до провадження того чи іншого
органу досудового слідства.

Види підслідності:

предметна (родова), відповідно до правил якої орган слідства(слідчий
органів внутрішніх справ, служби безпеки, прокуратуричи податкової
міліції), який повинен розслідувати справу, визначається
характеристиками вчиненого злочину;

персональна (спеціальна, суб’єктна) — визначається характеристиками
суб’єкта злочину. Наприклад, усі кримінальні справипро злочини, вчинені:

неповнолітніми — є підслідними слідчим органів внутрішніхсправ (ч. 2 ст.
112 КПК);

військовослужбовцями — слідчим військової прокуратури (занаказом
Генерального прокурора України від 5 серпня 1994 р. № 16″Про
підслідність кримінальних справ військовим прокурорам);

працівниками правоохоронних органів, службовими особами,які посідають
особливо відповідальне становище (ст. 9 Закону України від 16 грудня
1993 р. «Про державну службу»), особами, посадияких віднесено до 1—3
категорій посад державних службовців (ч. 2ст. 25 вказаного Закону) —
слідчим органів прокуратури (ч. 1 ст. 112КПК);

3) підслідність за зв ‘язком справ — визначається за двома правилами:

кримінальну справу розслідує той орган слідства, до підслідності якого
належить злочин, у зв’язку з яким порушено кримінальну справу, —
наприклад, злочин, передбачений ст. 384 КК —завідомо неправдиве
показання (ч. 6 ст. 112 КПК);

якщо слідчі податкової міліції, розслідуючи справу про злочин,віднесений
до їх компетенції, встановлять певні злочини, вчинені особою, щодо якої
ведеться слідство, або іншою особою, якщо вони пов’язані зі злочинами,
вчиненими особою, щодо якої ведеться слідство, вони розслідуються
слідчими податкової міліції (ч. 4 ст. 112 КПК);

альтернативна підслідність. Згідно з правилом щодо
визначенняальтернативної підслідності кримінальні справи про деякі
злочиниє підслідними одночасно кільком органам досудового слідства.
Томуїх розслідує той орган, який виявив злочин і порушив у зв’язку зцим
кримінальну справу. Як правило, ці злочини завдають істотноїшкоди
загальносуспільним інтересам, а тому їх розслідування євкрай актуальним
для суспільства. Тому законодавець створює умовиз метою запобігти
втратам часу на розслідування кримінальнихсправ, пов’язаним із їх
направленням за підслідністю від одногооргану слідства до іншого.
Наприклад, справи про легалізацію(відмивання) грошових коштів та іншого
майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209 КК), є підслідними органам
досудового слідстваодночасно всіх відомств;

територіальна підслідність. Згідно з нею визначають питанняпро те,
слідчий якого саме адміністративного району (області) повинен
розслідувати кримінальну справу, тобто справи розподіляютьміж
однойменними ланцюгами органів розслідування. Досудове слідство
провадять у тому районі, де вчинено злочин (ст. 116 КПК).Однак якщо
місце вчинення злочину невідоме, а також з метоюнайбільш повного і
швидкого його розслідування, слідство можепровадитися за місцем:

виявлення злочину або

перебування підозрюваного, обвинуваченого або

перебування більшості свідків.

У слідчій практиці іноді виникають суперечки щодо того, слідчий якої
саме адміністративно-територіальної одиниці повинен здійснювати
розслідування справи. Такі спори розв’язують відповідно дост. 117 КПК:

у межах одного району — районний прокурор;

у межах області — обласний прокурор;

якщо справу порушено в кількох районах або містах різнихобластей —
Генеральний прокурор або його заступник;

6) виключна (імперативна) підслідність — згідно з її правиламиорган,
який здійснюватиме досудове слідство, визначає своїм рішенням
відповідний прокурор. Таких правил два:

слідчі прокуратури, окрім злочинів, указаних у ч. 1 ст. 112КПК, за
постановою Генерального прокурора України, його заступників, прокурора
області та прирівняних до них прокурорів можутьрозслідувати й інші
злочини (ч. 1 ст. 112 КПК);

якщо під час розслідування кримінальної справи буде встановлено інші
злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться слідство, або іншою особою,
якщо вони пов’язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться
слідство, і які не підслідні тому органу, який здійснює у справі
досудове слідство, то у разі неможливості виділення цих матеріалів в
окреме провадження прокурор, який здійснює нагляд за досудовим
слідством, своєю постановою визначає підслідність всіх цих злочинів (ч.
6 ст. 112 КПК).

3. Об’єднання і виділення кримінальних справ (ст. 26 КПК).Кримінальні
справи об’єднують в одне провадження з двох підстав:

1) якщо кількох осіб-співучасників обвинувачують у вчиненніодного чи
кількох злочинів;

2) якщо одну особу обвинувачують у вчиненні кількох злочинів.Об’єднання
справ є правом, а не обов’язком слідчого.Виділення кримінальних справ
допускається тільки у випадках,

зумовлених необхідністю, якщо це не позначиться негативно на
всебічності, повноті й об’єктивності дослідження і вирішення справи.

Підставами до виділення кримінальної справи є:

достатні дані, які свідчать про те, що якийсь злочин або особане мають
зв’язку з основною кримінальною справою;

зупинення провадження у кримінальній справі з обвинувачення кількох осіб
щодо однієї або кількох із них у зв’язку з тяжкоюхворобою чи ухиленням
від слідства (ч. 4 ст. 206 КПК);

згода прокурора, який здійснює нагляд за виконанням законівпри
провадженні розслідування, на направлення справи до суду вчастині
доведеного обвинувачення у разі, якщо неможливо закінчити розслідування
справи у повному обсязі у строки триманняособи під вартою (якщо немає
підстав для зміни запобіжного заходу)(ч. З ст. 156 КПК);

встановлення під час розслідування кримінальної справиінших злочинів,
учинених особою, щодо якої ведеться слідство,або іншою особою, якщо вони
пов’язані зі злочинами, вчиненимиособою, щодо якої ведеться слідство, і
які не підслідні тому органу,який здійснює у справі досудове слідство
(ч. 6 ст. 112 КПК);

@

n

p

Ue

e

i

p

i

??&?

??&?

участь неповнолітнього у вчиненні злочину разом із дорослим (ч. 1 ст.
439 КПК).

4. Додержання строків досудового слідства.

Строки досудового слідства виконують функцію дисциплінування щодо
посадових осіб, які його здійснюють.

Про строки дізнання див. вище.

Якимось крайнім строком досудове слідство не обмежено, але в будь-якому
разі його має бути закінчено швидко.

До строків досудового слідства зараховують час із моменту:

порушення кримінальної справи;

встановлення органом дізнання особи, яка вчинила злочин,до моменту
прийняття у справі кінцевого рішення.

Досудове слідство має бути закінчено протягом 2 місяців. Однак за
наявності відповідних підстав його може бути продовжено:

до 3 місяців — районним, міським (і прирівняним до них)прокурором у разі
неможливості закінчити розслідування;

до 6 місяців — обласним (і прирівняним до нього) прокурором в особливо
складних справах;

далі продовжувати строк досудового слідства можуть лишеГенеральний
прокурор України або його заступники у винятковихвипадках (в межах
строків давності притягнення до кримінальноївідповідальності).

При поверненні судом справи для провадження додаткового розслідування, а
також відновленні закритої справи строк додаткового слідства встановлює
прокурор, який здійснює нагляд за слідством, в межах одного місяця з
моменту прийняття справи до провадження. Надалі зазначений строк
продовжують на загальних підставах.

5. Взаємодія слідчого з органом дізнання.

Взаємодія слідчого з органом дізнання — це основана на вимогах закону,
узгоджена за цілями, місцем, часом діяльність незалежних суб’єктів
кримінального процесу (слідчого та органу дізнання), спрямована на
вирішення завдань розслідування злочинів.

Слідчий і орган дізнання діють у межах своєї компетенції. Єдині цілі
досягаються узгодженими діями цих суб’єктів із використанням притаманних
для кожного із них методів і засобів.

Мета узгодженої діяльності слідчого та органу дізнання як її бажаний
результат є спільною для цих органів, бо за наявності різних цілей є
неможливим сам факт узгодженості дій.

Для досягнення спільної мети існує потреба в узгодженні також місця і
часу дій (наприклад одночасне провадження слідчої дії).

В окремих випадках місце і час не узгоджують (наприклад, при провадженні
дій, що належать до виключної компетенції суб’єкта взаємодії. Зокрема,
слідчий не може бути присутнім під час провадження органом дізнання
оперативно-розшукових дій). У цьому разі узгоджують мету провадження
дій.

Процесуальними формами взаємодії слідчого з органом дізнання є:

вжиття органом дізнання оперативно-розшукових заходів ізметою
встановлення особи, яка вчинила злочин, та інформуванняслідчого (в
письмовій формі) про результати оперативно-розшуковихзаходів, здійснених
на досягнення цієї мети (ч. З ст. 104 КПК);

виконання органом дізнання доручень і вказівок слідчого щодопровадження
слідчих і розшукових дій (ч. З ст. 114 КПК).

Доручення слідчого органові дізнання — це покладання слідчим на орган
дізнання обов’язку провести конкретні слідчі або розшукові дії.

Вказівка слідчого органові дізнання — це керівна настанова (порада)
слідчого, адресована органові дізнання, щодо того, як саме вико-

нувати доручені дії, на що треба звернути увагу при їх провадженні, як
зафіксувати одержаний результат, яких дій вжити за неочікува-ного
результату тощо;

3) допомога органів дізнання слідчому на його вимогу при провадженні
окремих слідчих дій (ч. З ст. 114 КПК).

Вимога слідчого, звернена до органу дізнання, — це висловлена в
категоричній формі пропозиція надати допомогу при провадженні слідчої
дії.

Ця форма взаємодії слідчого з органом дізнання реалізується шляхом:

безпосередньої участі працівників органів дізнання в провадженні слідчої
дії (наприклад спостереження за поведінкоюприсутніх під час обшуку
осіб);

сприяння слідчому у здійсненні ним заходів процесуальногопримусу
(наприклад припинення опору слідчому з боку окремихосіб);

виконання органом дізнання постанов слідчого про привідучасників
досудового слідства (потерпілого, свідка, підозрюваного,обвинуваченого),
які ухиляються від явки за викликом (ч. 2 ст. 70,ч. З ст. 72, статті
135, 136 КПК);

виконання органом дізнання постанови слідчого про розшукобвинуваченого
(ст. 139 КПК).

Вирішуючи питання про необхідність взаємодії з органом дізнання, слідчий
повинен діяти за принципом «не доручай іншим те, що можеш зробити сам».

6. Направлення слідчим окремих доручень (ст. 118 КПК).Окремі доручення
слідчого — це доручення, які він дає слідчим

або органам дізнання інших районів.

Оформлюють окреме доручення офіційним листом на ім’я прокурора,
начальника слідчого відділу або начальника органу дізнання.

Строк виконання окремого доручення слідчого — 10 днів.

Посадових осіб, винних у невиконанні окремого доручення або у невчасному
його виконанні, притягають до дисциплінарної відповідальності.

У межах міста або району слідчий зобов’язаний провадити всі слідчі дії
особисто.

7. Застосування групового (бригадного) методу досудового слідства(ст.
119 КПК).

Підставою застосування групового (бригадного) методу є особлива
складність справи. Поняття особливо складних справ в законі не
визначено. В слідчій практиці такими вважають:

значні за обсягом виконуваної роботи, багатоепізодні справи;

справи, в яких бере участь значна кількість обвинувачених,свідків,
потерпілих;

• справи, пов’язані з виконанням слідчих дій у різних регіонахнашої
держави та в іноземних державах.

У складі слідчої групи діють від двох до кількох десятків слідчих.

Про створення слідчої групи зазначають у постанові про порушення
кримінальної справи або в окремій постанові, яку складає прокурор або
начальник слідчого відділу.

Одного зі слідчих зі складу слідчої групи призначають старшим. Він бере
всю кримінальну справу до свого провадження і приймає найважливіші
рішення, підписує процесуальні документи, в яких вони викладаються:

постанову про притягнення як обвинуваченого;

постанову про обрання запобіжного заходу (подання до судупро обрання
запобіжного заходу у вигляді взяття під варту);

постанову про об’єднання і виділення кримінальних справ;

обвинувальний висновок (чи інший підсумковий процесуальний документ).

Постанову про створення слідчої групи оголошують обвинуваченому з
роз’ясненням права на відвід будь-кого із членів групи.

8. Недопустимість розголошення даних досудового слідства (ст. 121КПК).

Недопустимість розголошення даних досудового слідства — це заборона
учасникам досудового слідства розголошувати без дозволу слідчого або
прокурора дані, що стали їм відомі у зв’язку з провадженням у
кримінальній справі, або розголошувати ці дані в більшому обсязі, ніж це
було дозволено слідчим.

У необхідних випадках слідчий попереджає свідків, потерпілого,
цивільного позивача, цивільного відповідача, захисника, експерта,
спеціаліста, перекладача, понятих, а також інших осіб, які присутні при
провадженні слідчих дій, про обов’язок не розголошувати без його дозволу
даних досудового слідства.

Винні в розголошенні даних досудового слідства несуть кримінальну
відповідальність за ст. 387 КК.

9. Заявлення і вирішення клопотань (ст. 129 КПК).

Клопотання — це звернення у письмовій чи в усній формі заінтересованого
учасника досудового слідства до посадової особи, яка його веде, з метою
домогтися виконання певних процесуальних дій на свою користь.

Учасники досудового слідства (підозрюваний, обвинувачений, його
захисник, а також потерпілий і його представник, цивільний позивач,
цивільний відповідач або їх представники) мають право заявити клопотання
про виконання будь-яких слідчих дій.

Слідчий зобов’язаний:

• розглянути у строк не більше 3 діб і задовольнити їх, якщообставини,
про встановлення яких заявлено клопотання, маютьзначення для справи;

• про результати розгляду клопотання повідомити особу, яка заявила
клопотання (про повну або часткову відмову в клопотанні складають
мотивовану постанову).

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 1:

Досудове слідство є другою обов’язковою стадією кримінального процесу у
справах публічного та приватно-публічного обвинувачення.

Досудове слідство здійснюється у двох формах: 1) дізнання;2) власне
досудове слідство.

У цій стадії остаточно кваліфікують злочин і визначають межісудового
розгляду кримінальної справи.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА СТАДІЇ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

2.1. Завдання стадії

Для досягнення мети кримінального процесу, якою є охорона прав та
законних інтересів фізичних і юридичних осіб, що беруть у ньому участь,
у досудовому слідстві має бути виконано завдання щодо:

швидкого й повного розкриття злочинів;

викриття винних;

забезпечення правильного застосування закону з тим, щобкожний, хто
вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності;

забезпечення відшкодування шкоди, завданої злочином громадянам,
юридичним особам і державі;

виявлення та усунення причин та умов, що сприяли вчиненнюзлочинів.

2.2. Коло учасників стадії

Залежно від того, яку функцію виконують учасники під час досудового
слідства, їх можна поділити на такі групи.

1. Учасники, які виконують функцію кримінального переслідування:

орган дізнання і особа, що провадить дізнання, — шляхомпровадження
слідчих і розшукових дій, застосування заходів процесуального примусу
стосовно особи, щодо якої порушено кримінальну справу, та підозрюваного;

орган досудового слідства (слідчий) — шляхом провадженняслідчих дій та
застосування заходів процесуального примусу стосовно особи, щодо якої
порушено кримінальну справу, підозрюваного та обвинуваченого;

прокурор (за умови, що він, користуючись повноваженнямислідчого,
провадить досудове слідство);

потерпілий і його представник — шляхом заявлення клопотаньпро
провадження слідчих дій і застосування заходів процесуального примусу
стосовно особи, щодо якої порушено кримінальнусправу, підозрюваного та
обвинуваченого;

цивільний позивач і його представник — шляхом заявлення дообвинуваченого
цивільного позову про відшкодування завданої злочином шкоди.

2. Учасники, які виконують функцію захисту:

підозрюваний — захищається від підозри у вчиненні злочину,сформульованої
в протоколі затримання або в постанові про обрання запобіжного заходу до
пред’явлення обвинувачення;

обвинувачений — захищається від обвинувачення, сформульованого в
постанові про притягнення як обвинуваченого;

захисник — надає правову допомогу обвинуваченому (підозрюваному) у
здійсненні ним захисту від обвинувачення (підозри);

цивільний відповідач — захищається від заявленого цивільногопозову;

представник цивільного відповідача — надає правову допомогуцивільному
відповідачеві у здійсненні ним захисту від цивільногопозову.

Учасники, які виконують допоміжну функцію. У літературі їхрозглядають як
таких, що не мають особистого інтересу в кримінальній справі. Зважаючи
на те, що цим учасникам присвяченобагато теоретичних праць загального
характеру, назвемо тільки тих,які індивідуалізують стадію досудового
слідства: поняті; статисти;особи, в яких провадять обшук; учасники
виїмки поштово-телеграфної кореспонденції; учасники відтворення
обстановки та обставинподії злочину; учасники освідування.

Суддя місцевого суду, який виконує функцію арбітра при вирішенніпитань
про:

застосування запобіжного заходу, пов’язаного із позбавленнямсвободи, —
взяття під варту;

поміщення обвинуваченого до відповідного медичного закладу,якщо при
проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи виникає
необхідність тривалого спостереження за ним абодослідження його;

провадження слідчих дій, пов’язаних із проникненням до житлачи іншого
володіння особи (огляду, обшуку, примусової виїмки).

5. Голова апеляційного суду, який виконує функцію арбітра привирішенні
питання про: накладення арешту на кореспонденцію ізняття інформації з
каналів зв’язку.

Для врегулювання відносин між сторонами обвинувачення і захисту та
арбітра (суду) застосовують змагальний метод правового регулювання.

2.3. Процесуальні засоби діяльності в стадії

Стрижнем кримінально-процесуальної діяльності, особливо в стадії
досудового слідства, є доказування обставин злочину. З огляду на це
переважну більшість процесуальних засобів становлять засоби пізнавальної
діяльності слідчого, до яких належать: згідно зч. 1 ст. 66 КПК:

слідчі дії;

вимога від підприємств, установ, організацій, посадових осіб ігромадян
пред’явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в
справі фактичні дані;

• вимога проведення ревізій;згідно зч. 2 ст. 66 КПК:

• прийняття доказів, поданих підозрюваним, обвинуваченим,його
захисником, обвинувачем, потерпілим, цивільним позивачем,цивільним
відповідачем і їх представниками, а також будь-якимигромадянами,
підприємствами, установами та організаціями;

згідно зч. З ст. 66 КПК:

• доручення особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором в
справах, які перебувають в їх провадженні, підрозділам,які здійснюють
оперативно-розшукову діяльність, про:

проведення оперативно-розшукових заходів чи

використання засобів для отримання фактичних даних, якіможуть бути
доказами у кримінальній справі.

Окрім пізнавальних у стадії досудового слідства застосовують суто
процесуальні засоби:

процесуальні дії (роз’яснення прав учасникам розслідування,пред’явлення
обвинувачення, забезпечення цивільного позову іпередбаченої законом
конфіскації майна, ознайомлення заінтересованих учасників з матеріалами
кримінальної справи тощо);

процесуальні рішення (про притягнення як обвинуваченого,про обрання
запобіжного заходу, про відсторонення обвинуваченого від посади, яку він
обіймає, тощо).

2.4. Етапи стадії

Найвдалішою є періодизація стадії досудового слідства, яку запропонували
М. М. Михеєнко, В. Т. Нор та В. П. Шибіко. На думку цих учених, є 4
етапи цієї стадії:

провадження після порушення справи невідкладних та іншихслідчих дій для
з’ясування події злочину та участі в ньому конкретної особи;

виконання процесуальних дій, пов’язаних із притягненнямособи як
обвинуваченого, пред’явленням їй обвинувачення, її допитом,
застосуванням до неї запобіжних заходів та інших заходів процесуального
примусу (усунення обвинуваченого від посади тощо);

збирання й перевірка всіх інших необхідних доказів, які підтверджують
або спростовують обвинувачення, обтяжують чипом’якшують кримінальну
відповідальність обвинуваченого;

виконання процесуальних дій, пов’язаних із закінченням розслідування, зі
складанням відповідного підсумкового процесуального документа й належним
спрямуванням справи1.

2.5. Кінцеві рішення стадії

За результатами провадження на стадії досудового слідства приймають два
види рішень:

1) про направлення справи до прокурора із:

обвинувальним висновком (ст. 225 КПК);

постановою про направлення справи до суду для вирішенняпитання про
застосування примусових заходів медичного характеру(ч. 2 ст. 417 КПК);

постановою про закриття справи та застосування до неповнолітнього
примусових заходів виховного характеру (ч. 1 ст. 7-3, ч. 1ст. 9 КПК; ч.
1 ст. 97 КК);

постановою про направлення кримінальної справи до суду длявирішення
питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності
у зв’язку із:

зміною обстановки (ст. 7 КПК; ст. 48 КК);

дійовим каяттям (ст. 7-2 КПК; ст. 45 КК);

примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим (ст. 8КПК; ст. 46
КК);

переданням особи на поруки колективу підприємства, установичи
організації (ст. 10 КПК; ст. 47 КК);

закінченням строків давності (ст. 11-1 КПК; ст. 49 КК);

2) про закриття кримінальної справи (ст. 213 КПК). Це рішенняприймають:

• за наявності підстав, зазначених у ст. 6 КПК;

• за недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину.Кожне із
зазначених рішень буде розглянуто далі у відповідних лекціях.

ЛІТЕРАТУРА

1. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним
поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційноготлумачення
положень ст. 86 Конституції України, а також частини другоїст. 15 та
частини першої ст. 16 Закону України «Про статус народногодепутата
України» (справа про запити і звернення народних депутатівУкраїни до
органів дізнання і досудового слідства) від 20 березня 2002 р.№
4-рп/2002 (справа № 1-11/2002) // Офіційний вісник України. —

2002. — № 13. — ст. 668.

2. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним
поданням Верховного Суду України щодо відповідності КонституціїУкраїни
(конституційності) положень частини третьої ст. 120, частини шостої ст.
234, частини третьої ст. 236 Кримінально-процесуального кодексуУкраїни
(справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора)від 30
січня 2003 р. (справа № 1-12/2003) // Офіційний вісник України. —

2003. — № 6. — Ст. 245.

Наказ Генерального прокурора України від 28 жовтня 2004 р. № 4/1″Про
організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які
проводять дізнання’та досудове слідство».

Наказ Генерального прокурора України від 5 серпня 1994 р. № 16″Про
підслідність кримінальних справ військовим прокурорам».

Вказівка Генерального прокурора прокурорам областей, міст
Києва,Севастополя та прирівняним до них прокурорам від 18 лютого 1994
р.№ 15-08 окв. «Щодо практики продовження строків слідства».

Інструкція про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органахі
підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини,що
вчинені або готуються, затв. наказом МВС України від 14 квітня2004 р. №
400 // Офіційний вісник України. — 2004. — № 19. — Ст. 1366.

Похожие записи