.

Стадії вчинення умисного злочину (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
207 3524
Скачать документ

Стадії вчинення умисного злочину

Поняття й види стадій вчинення умисного злочину.

Закінчений та незакінчений злочин.

Готування до злочину.

Замах на злочин та його види.

Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин.

Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.

Поняття й види стадій вчинення умисного злочину

Студентам необхідно звернути увагу, що винна особа, яка має намір
вчинити злочин, в одних випадках зразу його скоює, в інших – попередньо
готується до його вчинення, або ж розпочинає вчиняти злочин. Але не у
всіх випадках її вдається закінчити злочин з обставин, що не залежать
від її волі. Отже, процес вчинення злочину має певні етапи (стадії).

Стадії вчинення злочину – це певні етапи його здійснення, які істотно
різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння
і моментом його припинення.

Закінченим злочином визнається діяння, яке містить всі ознаки складу
злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК (ч. 1
ст. 13 КК). Відповідно до ч. 2 ст. 13 КК незакінченим злочином є
готування до злочину та замах на злочин.

Таким чином закон (ст. 13 КК) розрізняє три стадії вчинення злочину:

готування до злочину;

замах на злочин;

закінчений злочин.

Готування до злочину та замах на злочин можливі тільки при вчиненні
умисного злочину (крім злочинів, вчинених в стані фізіологічного афекту,
а також при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення
заходів необхідних для затримання злочинця). Така діяльність виражається
в усвідомлених діях, направлених на заподіяння шкоди суспільним
відносинам, що охороняються законом про кримінальну відповідальність.
При вчиненні необережного злочину особа не передбачає можливості
настання суспільно небезпечного наслідку або ж легковажно розраховує на
його відвернення.

Закінчений та незакінчений злочин

Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу
злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК (ч. 1
ст. 13 КК).

Залежно від особливостей законодавчої конструкції складу злочину момент
закінчення злочинів є різним. Розрізняють злочини

з матеріальним складом,

з формальним складом

з усіченим складом.

Злочини з матеріальним складом вважаються закінченими з моменту настання
суспільне небезпечного наслідку, який передбачено в диспозиції статті
Особливої частини КК у якості обов’язкової ознаки конкретного злочину.
Якщо передбачений у законі наслідок не настав, злочин вважається
незакінченим. Наприклад, смерть людини при вбивстві (ст. 115 КК).

Готування до злочину й замах на злочин можливі у всіх умисних злочинах
із матеріальним складом, крім злочинів, що вчинюються в стані афекту.
Якщо в злочинах з матеріальним складом не настали зазначені в диспозиції
статті КК суспільно-небезпечні наслідки, то в даному випадку, мова йде
про незакінчений злочин (готування до злочину або замах на злочин).

Злочини з формальним складом – це злочини, для визнання яких закінченими
достатньо самого факту скоєння суспільне небезпечного діяння. У таких
злочинах наслідки не включені в об’єктивну сторону і на кваліфікацію
діяння не впливають. Наприклад, державна зрада (ст. 111 КК), підміна
чужої дитини (ст. 148 КК), порушення таємниці голосування (ст. 159 КК),
підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут,
використання підроблених документів (ст. 358 КК), давання хабара (ст.
369 КК), самовільне залишення військової частини або місця служби (ст.
407 КК).

Злочини з усіченим складом є різновидом злочинів із формальним складом.
Їх особливість в тому, що момент закінчення злочину переноситься на
стадію готування або на стадію замаху. Наприклад, бандитизм (ст. 257 КК)
є закінченим з моментом організації озброєної банди; посягання на життя
державного чи громадського діяча (ст. 112 КК), розбій (ст. 187 КК) – з
моменту нападу з метою заволодіння чужим майном.

Незакінченим є такий злочин, в якому не настали бажані для суб’єкта
злочину суспільне небезпечні наслідки, або ним (суб’єктом) вчинені не
всі дії, які створюють об’єктивну сторону конкретного злочину. Є два
види незакінченого злочину:

перерваний з причин, що не залежали від волі винного – це готування до
злочину та замах на злочин (ч. 2 ст. 13 КК),

перерваний з причин, що залежали від волі винного – це добровільна
відмова від доведення злочину до кінця або добровільна відмова при
незакінченому злочині (ст. 17 КК).

Незакінчений злочин може бути вчинений шляхом як активної поведінки –
дії, так і пасивної – бездіяльності.

Готування до злочину

Студенти повинні визначитись, що готуванням до злочину є підшукування
або пристосування засобів і знарядь, підшукування співучасників або
змова на вчинення злочину, а також інше умисне створення умов для
вчинення злочину (ч. 1 ст. 14 КК).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 КК готування до злочину проявляється у:

підшукуванні засобів чи знарядь вчинення злочину;

пристосуванні засобів чи знарядь вчинення злочину;

підшукуванні співучасників;

змові на вчинення злочину;

усуненні перешкод;

іншому умисному створенні умов для вчинення злочину.

Засобами вчинення злочину є предмети матеріального світу, які полегшують
чи прискорюють вчинення злочину або є необхідними для його вчинення.
Наприклад, підроблені документи – для вчинення шахрайства (ст. 190 КК),
наркотичні засоби – для приведення потерпілої особи в безпорадний стан
із метою зґвалтування (ст. 152 КК).

Знаряддями вчинення злочину – це предмети, призначені для
безпосереднього виконання дій, що утворюють об’єктивну сторону
закінченого злочину. Наприклад, зброя для вбивства, відмичка для
проникнення у квартиру з метою вчинення крадіжки.

Під підшукуванням засобів чи знарядь вчинення злочину треба розуміти їх
придбання будь-яким шляхом (купівля, отримання у подарунок, у борг,
запозичення на певний час, пошук тощо).

Під пристосуванням засобів чи знарядь вчинення злочину треба розуміти
таку зміну будь-яких предметів матеріального світу, яка робить їх
придатними (більш зручними, більш ефективними) для вчинення злочину.
Наприклад, загострення викрутки для нанесення тілесного ушкодження,
підробка документа для вчинення шахрайства тощо.

Підшукування співучасників – це будь-які дії, які направлені на
залучення до вчинення злочину інших осіб (виконавця, організатора,
підмовника, пособника).

Змова на вчинення злочину — це домовленість двох чи більше осіб про
спільне вчинення суспільне небезпечного діяння, передбаченого Особливою
частиною КК.

Усунення перешкод – це усунення можливих чи дійсних перепон вчинення
злочину (наприклад, виведення сигналізації з робочого стану з метою
безперешкодного проникнення в приміщення).

Інше умисне створення умов для вчинення злочину – це різноманітні дії,
які полегшують вчинення злочину, створюють умови для приховання слідів
злочину тощо (наприклад, завчасна підготовка сховища для майна,
організація засідки і т. д.).

Сутність готування в тому, що ці дії:

1) не спрямовані безпосередньо на заподіяння шкоди об’єкту охорони,

2) не створюють об’єктивну сторону складу злочину;

3) не наближають суб’єкта до об’єкта злочину чи до потерпілого, не
утворюють їх безпосереднього зіткнення;

4) не мають причинного зв’язку з майбутніми злочинними наслідками.

Суспільна небезпечність готування до злочину визначається:

1) важливістю об’єкта посягання, його суспільною цінністю;

2) змістом підготовчих дій, їх загрозою для об’єкта посягання;

3) особою суб’єкта, його рішучістю вчинити злочин, попередньою злочинною
поведінкою;

4) іншими обставинами, які підтверджують рішучість погрози вчинити
злочин, довести його до кінця.

Готування необхідно відмежовувати від виявлення умислу на вчинення
злочину. Підґрунтям кримінальної відповідальності є суспільне небезпечне
діяння (ч. 1 ст. 11 КК). Усе, що не виражено у діянні, знаходиться поза
сферою кримінально-правого регулювання. Тому намір вчинити злочин, який
не отримав фізичного втілення у суспільне небезпечному діянні, не може
оцінюватися як злочин. (наприклад, виявлення наміру під час розмови).

Замах на злочин та його види

Замах на злочин – це вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або
бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину,
передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому
злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі
(ч. 1 ст. 15 КК).

Об’єктивні ознаки замаху:

вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке спрямоване на вчинення
злочину;

не доведення злочину до кінця;

причини не доведення злочину до кінця не залежать від волі винної особи.

Замах на злочин виражається у вчиненні винним частини або всіх дій, що
утворюють об’єктивну сторону закінченого складу злочину. Винний посягає
на конкретний об’єкт, ставить його в реальну небезпеку, а інколи
спричиняє йому певну шкоду. Як правило, замах вчинюється шляхом активних
дій (наприклад, завдання удару для заподіяння тілесного ушкодження), але
в окремих випадках він вчинюється і шляхом бездіяльності. Наприклад, це
має місце у разі залишення особи в небезпеці з метою позбавити її життя,
ненадання з тією ж метою допомоги хворому медичним працівником.

Замах характеризується тим, що при його вчиненні злочин не отримує
повного завершення, не доводиться до кінця. Саме за цією ознакою замах
відрізняється від закінченого злочину. Наприклад, для злочинів із
матеріальним складом частковість означає ненастання передбаченого
статтею Особливої частини КК злочинного наслідку взагалі (наприклад, при
вбивстві, куля від пострілу не влучила в жертву)

Переривання злочинної діяльності з причин, що не залежали від волі
винного. Такими причинами можуть бути, зокрема: осічка вогнепальної
зброї; з’явлення на місці злочину людей.

Рекомендована література: Аликперов X. Освобождение от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием //Законность.-1999.-№5. Галахова А. Определение момента окончания умышленного преступления в судебной практике //Советская юстиция. - 1979, -№13. Дем'яненко В., Дядько Д. Критерії розмежування закінченого і незакінченого замаху //Рад. право. - 1977. - №4. Дядько Д. Поняття добровільної відмови від вчинення злочину//Рад. право - 1973. - №8. Иванов В.Д. Понятие добровольного отказа от начальной преступной деятельности //Правоведение. - 1992. - №1. Иванов В. Д. Понятие и виды стадий преступной деятельности //Правоведение. - 1992. - №6. Ковитиди О.Ф. Добровольный отказ от соучастия в преступлении //Весы Фемиды,-1998. -№2(9). Козаченко И., Курченко В. Определение момента окончания преступления в судебной практике //Советская юстиция. -1990,-№17. Михайлов В. Признаки деятельного раскаяния //Российская юстиция.-1998.-№4. Селезнев М. Неоконченное преступление и добровольный отказ //Российская юстиция.-1997,-№ 11. Сухарев Е., Куликов А. Предварительная преступная деятельность //Советская юстиция.-1992.-№21-22. Тихий В. П. Відповідальність за незакінчений злочин //Академія прав. наук України. Вісник...-Харьків,1996.-Вип.6. Чувилев А. Деятельное раскаяние //Российская юстиция.-1998.-№6.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020