Реферат на тему:

Спосіб вчинення злочину як елемент криміналістичної характеристики
податкових злочинів

Згідно з частиною 1 статті 29 Загальної декларації прав людини [2]
кожен має обов’язки перед суспільством, в якому можливий вільний повний
розвиток його особистості. Як правило, обов’язки закріплені
конституційними актами. Так, частиною 1 статті 67 Конституції України
[1] передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в
порядку і розмірах, встановлених законом. Немає потреби наголошувати на
тому, що саме за допомогою державного та місцевих бюджетів, які
формуються шляхом сплати загальнодержавних та місцевих податків і зборів
(обов’язкових платежів), держава через відповідні органи державної влади
та органи місцевого самоврядування може втілювати у життя усі завдання і
здійснювати функції, покладені на неї, а також задовольняти суспільні
потреби. На думку відомого французького вченого Поля Марі Годме, податки
є одним із проявів суверенітету держави, встановлюються в
односторонньому порядку і стягуються з використанням мір примусу, „налог
означает использование принуждения для того, чтобы заставить
налогоплательщика выполнить свою обязанность” [14, с. 371, 365].

Ухилення від сплати податків виникло, існує і розвивається разом із
системою оподаткування. Серед усіх платників незначна частка тих, які б
дотримувалися положень Біблії та віддавали „належне усім: кому податок –
податок, кому мито – мито”, „кесареве – кесареві”. Як зазначив Дудоров
О. [6, с. 61], чималою кількістю господарських керівників ухилення від
оподаткування сприймається як правопорушення, але як правопорушення
неминуче, спровоковане існуючою системою оподаткування, правопорушення
мимоволі, що діловій репутації підприємця не шкодить, а, навпаки,
свідчить про його добрі бізнесові здібності. Тому наявність значних
фінансових, адміністративних і дисциплінарних санкцій не зупиняє
порушників, що врешті-решт призводить до застосування крайнього
інституту у регулюванні відносин, а саме: засобів кримінальної репресії,
які є невід’ємним атрибутом оподаткування.

Система оподаткування, якою б недосконалою, на погляд пересічних
громадян, вона не була, без застосування кримінальної відповідальності
нормально функціонувати не буде. На сьогодні податкові злочини можна
розцінювати як основну внутрішню економічну загрозу, саме тому їх швидке
розслідування та викриття є одним з найактуальніших проблем. При
розслідуванні податкових злочинів максимально точно повинні вияснятися
та встановлюватися обставини їх вчинення. Серед таких обставин слід
виділити спосіб вчинення податкового злочину, оскільки без цього
елементу не обходиться вчинення жодного злочину.

Спосіб вчинення злочину є одним з основних елементів криміналістичної
характеристики злочинів. Дослідженню даного питання, а також теоретичних
і практичних властивостей способу вчинення злочину приділяли увагу такі
вчені, як Зуйков Г.Г., Жорданія І.Ш., Панов М.І., Бахін В.П.,
Белкін Р.С. та інші. Можна із впевненістю стверджувати, що усі
вчені-криміналісти одностайно відстоюють позицію, згідно з якою спосіб
вчинення злочину є обов’язковим елементом криміналістичної
характеристики злочинів. Не є винятком і податкові злочини та способи їх
вчинення. Даного питання у своїх працях торкалися Даньшин М.В., Брич
Л.П., Зав’ялов М.В., Останін В.О. та інші. Однак необхідно зауважити, що
в науковій літературі недостатньо дослідженим є питання способу вчинення
податкового злочину як елементу його криміналістичної характеристики.
Виходячи з даного зауваження, завданням цієї статті є з’ясування та
уточнення місця способів ухилення від сплати податків, зборів, інших
обов’язкових платежів (способів вчинення податкових злочинів) у
криміналістичній характеристиці податкових злочинів.

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів
включено у розділ VІІ КК України до злочинів, вчинених у сфері
господарської діяльності. Внесення до КК даної статті та встановлення в
законодавчому порядку кримінальної відповідальності за вчинення
зазначеного діяння вказує на високий ступінь суспільної небезпеки
останнього та його наслідків для держави. У юридичній літературі
ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів
прийнято називати податковими злочинами (наприклад, 8, с. 485;
15, с. 193 та ін.)

Під податковим злочином розуміють суспільнонебезпечне, винне діяння (дію
або бездіяльність), вчинене умисно шляхом ухилення від сплати податків,
зборів, інших обов’язкових платежів, що входять у систему оподаткування,
введених у встановленому законом порядку, службовою особою підприємства,
установи, організації, незалежно від форми власності, або особою, що
займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи
будь-якою іншою особою, яка зобов’язана їх сплачувати, групою осіб за
попереднім зговором, у будь-який спосіб, якщо це діяння призвело до
фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів
у значних, великих та особливо великих розмірах. Кримінальна
відповідальність за вказаний злочин передбачена ст. 212 КК України.
Звернемося до його криміналістичної характеристики. Виходячи із
загального формулювання криміналістичної характеристики злочину, дамо
визначення останньої щодо податкових злочинів.

Криміналістична характеристика податкових злочинів – це система
відомостей про криміналістично значимі ознаки податкового злочину, які
проявляються в особливостях способу, механізму та обстановки їх
вчинення, злочинної діяльності у сфері оподаткування, закономірних
зв’язках між ними, які дають уявлення про злочин, особистість суб’єкта
та інших об’єктивних обставин і використовуються для побудови та
перевірки слідчих версій, успішного вирішення завдань розкриття,
розслідування та попередження податкових злочинів.

Криміналістична характеристика злочину включає в себе елементи, не
передбачені кримінально-правовою, кримінально-процесуальною,
кримінологічною та іншими видами характеристик злочинів, вони можуть
здаватися другорядними, проте мають важливе значення для формування
доказової бази, кваліфікації злочину та індивідуалізації покарання.

До елементів криміналістичної характеристики злочину слід віднести:
об’єкт, предмет безпосереднього злочинного посягання, осіб потерпілого
та злочинця, типову слідову картину, спосіб вчинення злочинів у його
широкому розумінні [10, с. 253] та найрізноманітнішу інформацію з
урахуванням специфіки вчинення податкових злочинів, системи податків,
зборів, обов’язкових платежів і кожного з них зокрема.

Для того, щоб визначити спосіб вчинення злочину як елемент
криміналістичної характеристики податкового злочину, необхідно
розглянути його серед інших елементів сукупності, коротко розкривши суть
основних. Так, об’єктом злочинного посягання податкового злочину є
суспільні відносини, які виникають щодо адміністрування податків, зборів
(обов’язкових платежів) і покликані сприяти нормальному функціонуванню
системи оподаткування держави. Згідно з п. 2 постанови Пленуму
Верховного Суду України від 08.10.2004. „Про деякі питання застосування
законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків,
зборів, інших обов’язкових платежів” відповідальність за ст. 212 КК може
наставати лише за сукупності обов’язкових умов, коли: не сплачені
податки, збори, інші обов’язкові платежі входять у систему оподаткування
і введені в установленому законом порядку; об’єкт оподаткування
передбачений відповідним законом; платник податку, збору, іншого
обов’язкового платежу визначений як такий відповідним законом; механізм
справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), їх ставки та
пільги щодо оподаткування визначені законами про оподаткування. Об’єкт
та суб’єкт оподаткування, ставки податків, порядок і строки їх сплати
визначені пакетом податкових законів і стосується кожного податку
зокрема.

Предметом злочинного посягання є пов’язані з об’єктом оподаткування
грошові суми обов’язкових внесків, які підлягають сплаті на користь
держави, встановлені на підставі закону уповноваженим органом і з
дотриманням законом передбаченої процедури і входять у податкову систему
України [5, с. 28].

Суб’єкти податкових злочинів перераховані законодавцем у ст. 212 КК,
відповідно до якої ними можуть бути: службові особи підприємств,
установ, організацій, незалежно від форми власності, особи, які
займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи,
будь-які інші особи, що зобов’язані сплачувати податки, збори та
обов’язкові платежі [12, с. 333–334; 4, с. 22]. У загальному вигляді
суб’єкта податкового злочину можна визначити як осудну особу, яка має
об’єкт оподаткування, зобов’язана сплачувати податки, збори, інші
обов’язкові платежі, а також вести бухгалтерський і податковий облік,
але не робить цього, умисно ухиляючись від податкових зобов’язань, чим
завдає шкоди державі. Якщо розглядати службових осіб, як офіційних
представників юридичної особи, які за законодавством зобов’язані
обраховувати і сплачувати податки, то суб’єкт податкового злочину
співпадатиме із суб’єктом оподаткування.

Потерпілою стороною даного злочину у найбільш загальному вигляді можна
назвати державу, яка є особливим суб’єктом податкових правовідносин.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України [1] виключно законами
України встановлюється система оподаткування, податки і збори. Статтею 1
Закону України „Про систему оподаткування” [3] повноваженнями
встановлювати і скасувати податки і збори наділяються Верховна Рада
України, а також органи місцевого самоврядування.

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів можна
виразити в умисному діянні (дії або бездіяльності), спрямованому на
повну чи часткову несплату обов’язкових платежів. Юридичні склади
передбаченого ст. 212 КК злочину є матеріальними [12, с. 329].

Оскільки податкові злочини є корисливими та умисними, а „данные о
способе совершения умышленных преступлений в их криминалистической
характеристике обычно являются главными и наиболее важными” [7, с. 325],
то саме вони підлягають обов’язковому встановленню і доказуванню по
конкретній кримінальній справі.

З урахуванням особливостей даного виду діяння, при розслідуванні якого
встановлення даних про його суб’єктів, предмет посягання, обстановку
вчинення, звичайно не становить труднощів, особливо варто виділити такий
складний у розслідуванні елемент криміналістичної характеристики як
спосіб ухилення від сплати податків [11, с. 338]. Способи вчинення
податкових злочинів численні та надзвичайно різноманітні, але в основі
кожного з них лежить дія чи бездіяльність у формі обману. Автор не
одинокий у своїх поглядах щодо цього, такої ж позиції дотримується Брич
Л.П. [5, с. 34–41], на думку якої „обман є найбільш загальним і
універсальним способом ухилення від обов’язкових внесків державі”.
Найчастішим способом вчинення податкових злочинів є змішана форма
обману, яка поєднує у собі конклюдентні дій та письмову форму. Предметом
обману як способу вчинення податкового злочину можуть виступати дані про
події, які відбулися та відбуваються. Будь-який злочин переслідує певну
мету, метою вчинення податкових злочинів є введення в оману осіб, шляхом
неподання або подання неправдивої, перекрученої інформації податковим
органам. Можна із упевненістю сказати, що такі діяння (бездіяльність)
завжди порушуватимуть податкові закони та підзаконні акти. Однак
характеризувати спосіб вчинення податкового злочину як обман було б
надзвичайно загально і абстрактно, тому він у свою чергу вимагає
подальшої конкретизації для повного вираження своєї правової дійсності,
оскільки загальне завжди конкретизується окремим. Злочин, передбачений
ст. 212 КК, може бути вчинений різними способами, які прямо в диспозиції
статті не названі, а в суді відповідно до вимог ст. 64 КПК підлягає
доказуванню подія злочину, до якої законодавець відносить спосіб його
вчинення.

Незважаючи на різноманітність способів вчинення податкових злочинів,
вони можуть бути об’єднані у певні групи за родовими ознаками. Такі
найбільш поширені (похідні від базисного) способи вчинення податкових
злочинів у юридичній літературі поділяють на дві основні групи, а саме:
неподання документів, пов’язаних із обчисленням і сплатою податків,
зборів, інших обов’язкових платежів; приховування, заниження об’єкта
оподаткування [13, с. 523; 5, с. 39].

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 08.10.2004 р. № 15 „Про
деякі питання застосування законодавства про відповідальність за
ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів”
наводиться приблизний перелік шляхів ухилення від сплати податків,
зборів, інших обов’язкових платежів: неподання документів, пов’язаних із
їх обчисленням і сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів
(податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів
тощо); приховування об’єктів оподаткування; заниження цих об’єктів;
заниження сум податків, зборів, інших обов’язкових платежів;
приховування факту втрати підстав для одержання пільг з оподаткування;
подання неправдивих відомостей чи документів, що засвідчують право
фізичної особи на податковий кредит або на податкову соціальну пільгу.

Неподання документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків,
зборів (обов’язкових платежів), полягає в умисному неподанні до органів
державної податкової служби або інших контролюючих органів в
установлений строк відповідних документів про нарахування та (або)
сплату обов’язкових платежів, що входять у систему оподаткування, за
умови, що на фізичну чи юридичну особу чинним законодавством покладено
обов’язок подання таких документів [13, с. 523] без поважних причин і не
залежно від технічного способу здійснення неподання [9, с. 581].

Під приховуванням об’єктів оподаткування треба розуміти невідображення у
звітних документах, які подаються до податкових органів, будь-яких
об’єктів оподаткування – доходу (прибутку), доданої вартості робіт,
продукції, послуг тощо (постанова), це фактичне утаювання того, що
реально існує в дійсності та має значення для оподаткування.
Приховування об’єкта оподаткування визначається залежно від виду
обов’язкового платежу, що стягується з юридичних та (або) фізичних
осіб [13, с. 523]. Приховування припускає вчинення або не вчинення
певних дій, спрямованих як на звуження важливої для оподаткування кола
інформації, так і на його розширення [9, с. 581]. Наприклад,
приховуванням об’єкта оподаткування буде приховування прибутку
підприємства документально шляхом укладення фіктивних договорів чи не
вказуванням у прибутковій декларації прибутку взагалі; реалізація
товарів, робіт, послуг за готівку та не оприбуткування останньої,
проведення підприємством фінансово-господарської діяльності через
банківські рахунки інших організацій або приватних осіб без відображення
її у звітній документації, подання до контролюючих органів неправдивої
заяви про тимчасове припинення фінансово-господарської діяльності
підприємства; у приховуванні від оподаткування прибутку, отриманого від
реалізації товару, шляхом перекладу частини суми оплати на особисті
рахунки керівників або інших працівників підприємств.

Заниженням об’єктів оподаткування є: зменшення його бази шляхом
невідображення у поданих до податкових органів звітних документах
повного обсягу об’єктів оподаткування, умисно неправильне обчислення
бази оподаткування, заниження податкової ставки тощо, внаслідок чого
податки, збори, інші обов’язкові платежі сплачуються платником податку
не в повному обсязі. Зокрема, заниження такого об’єкта оподаткування, як
прибуток, може полягати в частковому чи повному невключенні до нього
коштів, одержаних від виконання робіт, надання послуг тощо.

Під заниженням сум податків, зборів, інших обов’язкових платежів слід
розуміти умисно неправильне обчислення тих їх сум, що підлягають сплаті
до бюджетів чи державних цільових фондів при правильному відображенні
об’єктів оподаткування (без заниження останніх чи їх приховування).
Даний вид ухилення передбачає часткову несплату належних до сплати при
правильному веденні бухгалтерського та податкових обліків сум податків,
зборів та інших обов’язкових платежів. Наприклад, заниження сум прибутку
може здійснюватися шляхом завищення сум валових витрат, на які
зменшується оподатковуваний прибуток, зокрема шляхом завищення вартості
матеріальних затрат, які відносяться до собівартості реалізованої
продукції (робіт, послуг), завищенням витрат на службові відрядження,
представницькі цілі, охорону та ін. Для сплати у меншому розмірі податку
на додану вартість може завищуватися сума податку, що сплачена чи
підлягає оплаті постачальникам за виконані ними роботи, послуги,
придбані матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься на
витрати виробництва і обігу або ж знижується в обліку сума податку,
одержаного від покупців за реалізовані товари (роботи, послуги).
Внаслідок таких дій сума податку на додану вартість буде меншою від
тієї, яку підприємство зобов’язане сплатити до бюджету [12, с. 330].

Приховування факту втрати підстав для одержання пільг з оподаткування –
це утаювання платниками податків і не повідомлення податковим органам
інформації про перехід платника у інший юридичний стан і відсутність
обставин, які дають право на пільги по податках, зборах (обов’язкових
платежах).

Потрібно зауважити, що даний перелік способів ухилення від сплати
податків, зборів, інших обов’язкових платежів є далеко неповним і
виражає найзагальніші риси злочинних дій, об’єднаних за відповідними
східними ознаками. Тому підсумовуючи викладене вище, потрібно сказати,
що дані про спосіб вчинення податкових злочинів підлягають обов’язковому
встановленню по кожній кримінальній справі і є головними та
визначальними для встановлення істини та здійснення кваліфікації
злочинного діяння. Спосіб вчинення податкових злочинів є важливим
елементом у його криміналістичній характеристиці та займає одне із
провідних місць у її структурі.

Якщо розглядати способи вчинення податкових злочинів у цілісній системі,
то теоретично можна виділити базисний (генеральний) спосіб ухилення від
сплати податків, зборів, обов’язкових платежів, яким є обман у
найрізноманітніших його проявах. Похідними від базового є такі способи
вчинення податкових злочинів, як неподання документів, пов’язаних із
обчисленням і сплатою податків, зборів (обов’язкових платежів) до
бюджетів чи державних цільових фондів; приховування об’єктів
оподаткування; заниження об’єктів оподаткування; заниження сум податків,
зборів, інших обов’язкових платежів; приховування факту втрати підстав
для одержання пільг з оподаткування. Похідні способи вчинення податкових
злочинів являють собою перераховані групи ухилень, об’єднані за
відповідною сукупністю однорідних ознак. Зміни в цих групах можуть мати
місце тоді, коли з’являться обставини, що відображатимуть нові, загальні
процеси, відносини і закономірності, які виникають у правовій дійсності.
У такому випадку при прийнятті нових нормативно-правових актів про
податки виникатимуть нові способи вчинення податкових злочинів, нові
схеми ухилення від оподаткування, обумовлені, доведені та перевірені
існуючим злочинним досвідом. Конкретні способи вчинення податкових
злочинів є третьою ланкою сукупності, логічно випливають із похідних
(родових) способів і потребують детальної теоретичної розробки та
конкретизації кожного з них у відповідних обставинах, які впливатимуть
на швидкість та якість розслідування і викриття податкових злочинів.

Література:

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 року. – Київ: Юрінком, 1996.

2. Загальна декларація прав людини: Прийнята 10 грудня 1948 року на
третій сесії Генеральної Асамблеї ООН Док. ООН / PES / 217 А) / У книзі
Дженіс М., Кей Р., Бредні Е. Європейське право у галузі прав людини:
джерела і практика застосування. Пер. з англ. – К.: „АртЕк”, 1997. – С.
568–573.

3. Про систему оподаткування: Закон України від 25.06.1991 р. № 1251-ХІІ
у редакції Закону від 18.02.1997 р. № 77/97 – ВР // Відомості Верховної
Ради. – 1997. – № 16. – Ст. 119 (з наступними змінами).

4. Бєлінський О., Філіппов В., Лобач В. Відповідальність за приховування
прибутків за законодавством України // Право України. – 1996. – № 7 . –
С. 17–22.

5. Брич Л.П. Кваліфікація ухилення від сплати обов’язкових внесків
державі. – Львів: юридичний факультет Львівського державного
університету ім. Івана Франка. – 1998. – 76 с.

6. Дудоров О. Система оподаткування України: необхідність
кримінально-правової охорони // Право України. – 2003. – № 3. – С.
60–65.

7. Криминалистика / Под ред. Н.П. Яблокова, В.Я. Колдина. – Москва:
Издательство МГУ, 1990. – 464 с.

8. Криміналістика / За редакцією В.Ю. Шепітька. – К.: Видавничий Дім „Ін
Юре”, 2001. – 728 с.

9. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар /
Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.В. Гавриш та ін.; За заг. ред.
В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004.
– 1196 с.

10. Кузьмічов В.С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навчальний посібник
/ За заг. ред. В.Г. Гончаренка та Є.М. Моїсеєва. – К.: Юрінком Інтер,
2001. – 368 с.

11. Настільна книга слідчого: Наук.-практ. видання для слідчих і
дізнавачів / Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалова В.О. та ін. – К.:
Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 879 с.

12. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За
загальною редакцією М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка.: У 2-х ч. – К.:
ФОРУМ, 2001. – Частина 2. – 942 с.

13. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред.
М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. –3-тє вид., переробл. та доповнене. – К.:
Атіка, 2004. – 1056 с.

14. Годме Поль Мари. Финансовое право / Перевод и вступительная статья
доктора юридических наук, профессора Халфиной Р.О. – Москва: Прогресс,
1978. – 429 с.

15. Яблоков Н.П. Криминалистика в вопросах и ответах: Учебное пособие. –
М.: Юристь, 2002. – 224 с.

Похожие записи