Спосіб, місце і строк виконання зобов’язання

Спосіб виконання зобов’язання має важливе значення і характеризує дії
чи бездіяльність сторін зобов’язання. Порядок здійснення боржником дій
по виконанню зобов’язання прийнято йменувати способом його виконання.
Він зумовлений видом та характером самого зобов’язання. Так взаємні
зобов’язання здебільше виконуються одноразово ( при роздрібній
купівлі-продажу передача товару та сплата за нього відповідної ціни
синхронізовані і відбуваються майже одночасно. За загальним правилом
зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов
зобов’язання і вимог закону, інших правових актів, а при відсутності
таких умов і вимог — відповідно до звичаїв ділового чи обороту іншими
звичайно пропонованими вимогами (ст. 526 ЦКУ).

Такий спосіб виконання є нормальним і забезпечений спеціальними
гарантіями, зокрема неприпустимість односторонньої відмови від виконання
зобов’язання, односторонньої зміни його умов. Але вони все-таки
можливі, якщо це встановлене законом у спеціальних випадках, наприклад,
істотного порушення іншою стороною умов договору, а також у випадку
істотної зміни обставин укладення договору. Зміна зобов’язання
правомірно у випадку поступки вимоги. Для підприємницьких договорів це
можливо також у випадках, передбачених договором. Такий односторонній
відступ від зобов’язань допускається при затримці зустрічного виконання
та прострочці виконання.

Якщо сторони не визначили спосіб виконання зобов’язання в договорі, то
це здійснюється відповідні вказівок закону.

Так, у відповідності зі ст.529 ЦКУ кредитор вправі не приймати виконання
частинами, якщо інше не встановлене договором. Актами цивільного
законодавства або не випливає із суті зобов’язання чи звичаї ділового
обороту. Так, при будівництві великих об’єктів, при постачаннях великих
партій масових товарів і великогабаритного устаткування, що не можуть
бути відвантажені кредитору одночасно.

За загальним правилом спосіб виконання зобов’язання передбачає учинення
боржником дій на користь кредитора. Проте належним врученням речі, яка
відчужується без обов’язку її особистої доставки кредитору, є здача її
перевізнику для відправлення набувачу або організації зв’язку для
пересилання набувачу права власності на неї (ч.2 ст. 334 ЦКУ).

Як ми вже зазначали закон передбачає особливості з виконання грошових
зобов’язань (у депозит нотаріуса) і зобов’язань з передачі цінних
паперів.

Строк виконання зобов’язання визначається законом, угодою сторін або
його сутністю. Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦКУ якщо у зобов’язання
встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у
цей строк (термін). При тому зобов’язання, строк виконання якого
визначено вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає
виконанню з настанням цієї події. Така вказівка закону дає підставу для
виділення зобов’язань з визначеним терміном виконання і зобов’язання, у
яких термін визначений моментом пред’явлення вимоги. Зобов’язання, що
передбачають або дозволяють установити день його виконання чи період
часу, протягом якого воно повинно бути виконано, відносяться до
зобов’язань з визначеним терміном виконання. Таке зобов’язання повинне
бути виконане в день, зазначений у зобов’язанні, або в будь-який момент
у межах визначеного терміну.

У випадку, коли зобов’язання не передбачає термін його виконання і не
містить умов, що дозволяють визначити цей термін, то воно повинно бути
виконане в розумний строк після виникнення зобов’язання. Під розумним
терміном мається на увазі строк, який звичайно необхідний для здійснення
передбачених зобов’язанням дій.

Зобов’язання, термін виконання яких визначений моментом пред’явлення
вимоги, підлягають виконанню протягом семи днів після пред’явлення
кредитором відповідного вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не
випиває із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530
ЦКУ). Вказаний семиденний термін застосовується і при невиконанні
зобов’язання в розумний термін.

Можливі вимоги, по яких виконання повинне бути про-переведене негайно
(наприклад, при пред’явленні вкладником вимоги про видачу банківського
вкладу).

Для виконання зобов’язання іноді важливо і дотримання проміжних строків,
наприклад у договорі поставки. За порушення проміжних термінів можуть
встановлені майнові санкції у виді неустойки.

Доволі цікавим є можливість дострокового виконання зобов’язання.
Відповідно до ст. 531 ЦКУ боржник має право виконати свій обов’язок
достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного
законодавства або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового
обороту.

Отже дострокове виконання зобов’язання є правом боржника. Проте така
позиція є неоднозначною. У господарських зобов’язання дострокове
зобов’язання може бути виконане лише за згоди кредитора. Справа у тому,
що таке право може призвести до виникнення у нього додаткових витрат,
наприклад на зберігання майна. Отже тут потрібна згода кредитора.

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

gd

gd

gd

Z дків дострокового виконання зобов’язання вправі по-вимагати кредитор.
Це допускається при ліквідації юридичної особи — боржника, при
порушенні прав заставоутримувача у відношенні застави.

Деякі зобов’язання в силу звичаїв ділового обороту або їх сутності
повинні здійснюватися негайно за вимогою кредитора (наприклад,
збереження до вимоги, операції за грошовими рахунками тощо).

Невиконання зобов’язання у встановлений термін йменується його
простроченням. Прострочення може допустити як боржник, так і кредитор.
Прострочення боржника тягне обов’язок відшкодувати кредитору збитки.
Кредитор може, при прострочці виконання, узагалі відмовитися від
договору і вимагати відшкодування спричинених цим збитків. Відмова від
простроченого боржником виконання зобов’язання зв’язана із втратою
кредитором для нього інтересу. Так, якщо за договором побутового
замовлення виконавець прострочив його виконання (не пошив вчасно одяг,
який має сезонне значення) то замовник має право відмовитися від
прийняття простроченого виконання.

Якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочки кредитора,
то боржник не вважається прострочившим. Прострочення кредитора виникає у
тому разі якщо кредитор відмовився прийняти запропоноване боржником
виконання або не виконав зустрічний обов’язок, внаслідок чого боржник не
міг виконати зобов’язання.

Кредитор вважається таким, що прострочив також у випадку його відмови
повернути борговий документ або видати розписку в підтвердження
виконання зобов’язання боржником. Кредитор, що прострочив, також
зобов’язаний відшкодувати спричинені прострочкою збитки боржника.
Відсотки по грошових зобов’язаннях за період прострочення кредитора не
нараховуються.

Місце виконання зобов’язання є одним із найбільш важливих умов при
виконання зобов’язання. Більш того, воно є улюбленим питанням у
викладачів для контролю його знання студентами. На кінець воно має
безпосереднє практичне значення і впливає на накладні витрати при
переміщенні матеріальних цінностей (товарних операціях).

Як правило, місце виконання зобов’язання визначається в самому
зобов’язанні або випливає з його сутності. Якщо при укладенні договору
сторони не визначили місце його виконання, то застосовуються правила,
установлені ст. 532 ЦКУ. За нею місцем виконання зобов’язання
встановлюється у договорі. Якщо є місце виконання зобов’язання у
договорі не встановлене, то виконання проводиться:

за зобов’язаннями про передання нерухомого майна – за місцезнаходженням
цього майна;

за зобов’язаннями про передання чи товару (майна), що виникає на
підставі договору перевезення, — за місцем здавання товару (майна)
перевізникові;

за зобов’язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі
інших правочинів, — за місцем виготовлення або зберігання товару
(майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення
зобов’язання;

за грошовими зобов’язанням — за місцем проживання кредитора, а якщо
кредитором є юридична особа, — її місцезнаходженням на момент виникнення
зобов’язання. Якщо ж кредитор на момент виконання зобов’язання місце
проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов’язання
виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з
віднесенням на кредитора всіх витрат, пов’язаних із зміною місця
виконання;

за іншими зобов’язанням — за місцем проживання (місцезнаходженням)
боржника.

При тому зобов’язання може бути виконане в іншому місці, якщо це
встановлене актами цивільного законодавства, або випливає із суті
зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Так за кредитною карткою можна
отримати гроші у будь-якому банкоматі, якщо від кореспондується з
банком, що видав таку кредитну, розрахункову чи іншу пластикову картку.

Література

Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданському праву.

М., 1940., Годэмэ Е. Общая терия обязательств. –М., 1948.

Зобов’язальне право /За ред. проф. О.В.Дзери. К., Юрінком Інтер. 1999.
980с.,

Йоффе О.С. Обязательственное право. М.. Юрид. лит. 1975,

Брагинский М. И. Общее учение о хозяйственных договорах. Минск, 1967,

Кодифікація приватного (цивільного права) України. /За ред. проф.
А.Довгерта. –К.: Юринком Інтер. 2000. –292с.,

Саватье Р. Теория обязательств. М., 1972.

Видається що це правило є хибним і не відповідає вимогам закону про
безготівкові розрахунки юридичних осіб та суб’єктів підприємництва. І
ось чому:

розрахунки готівкою з юридичними особами та зокрема суб’єктами
підприємництва є виключення із загального правила. Здебільше вони
допустимі при роздрібній торгівлі, наданні побутових послуг. До того із
введенням електронних карток їх питома вага постійно зменшується,
особливо у великих магазинах. У дрібних стримуючим фактором є витрати на
обслуговування платіжного терміналу та платіжних операцій;

безготівкові розрахунки здійснюються через банки. Тому боржник може
розрахуватися з юридичною особою будь з якого банку чи іншої кредитної
установи;

з юридичною особою можна розрахуватись через електронні системи
віртуальними грошами.

боржник сам може самостійно обирати банківську установу, термінал з
якого проведе переведення грошей зі свого рахунку чи електронного носія.

Похожие записи