РЕФЕРАТ

На тему:

Словесний портрет. Характеристика зовнішності людини

Функціональні ознаки.

Функціональні ознаки виявляються під час руху людини, в умовах
життєдіяльності організму. Найбільш характерними функціональними
прикметами зовнішності є осанка хода, жестикуляція, міміка, погляд, мова
та поведінка.

Осанка. Визначається положенням голови відносно вертикалі та тулуба, а
також положенням тулуба відносно вертикалі та характеризується як
вільна, підтягнута (військова виправка), пряма, згорблена, сутула.
Звичайне положення голови може бути витягнуте вперед, пряме, закинуте
назад, схилене вбік-вправо чи вліво.

Хода. Визначається головним чином, взаємним положенням ніг, рук та
корпусу під час ходи, а також темпом та характером ходи – швидка,
середня, повільна, легка, важка, дрібна, підстрибуюча, шоркаюча,
волочіння ніг, накульгування, розхитування під час ходьби, звичка
ставити ноги вузько чи широко, носками назовні чи всередину, кроки
великі чи дрібні.

Жестикуляція. Проявляється в особливих рухах рук, які людина застосовує
з метою підвищення виразності мови, та характеризується за ступенем:
жива, середня, млява; виду: однією, двома руками, кистю; виразністю: —
багата, бідна, одноподібна.

Міміка. Задається характерними рухами м’язів обличчя, є звичайним
способом вираження певного стану, почуття, може проявлятися у
прижмурюванні очей, похмурості, прикусуванні губ, посмикуванні щоки,
кривлянні чи прикриванні рота, русі брів, тощо.

Погляд. Характеризується як гострий, спокійний, прискіпливий, бігаючий,
відкритий, з-під лоба, насмішкуватий, з лівим чи правим поворотом
голови.

Мова. Характеризується показниками, що відносяться до власне мови та
мовного механізму, а також до загальної культури, ерудиції людини та її
професії. Власне мова проявляється в певній мові, діалекті та акценті.
Мовний механізм характеризується особливостями голосу та вимови. При
характеристиці мови звертають увагу на запас мови (багатий, бідний),
стиль, дикцію (добра, погана), темп (швидкий, повільний), картавість,
шепелявість, заїкання, діалект (“окання”, ”акання”), неправильна вимова
літер, слів, діалектизми, акценти, тощо.

Ознаками мови, що визначаються такими факторами, як інтелект, професія
чи рід заняття, навики, вплив навколишнього середовища, виражаються у
звичних словах, зворотах, жаргоні, тощо.

Голос розрізняють як високий, середній, низький; дитячий, громовий,
тихий, хриплячий, чистий, дзвінкий, глухий, сиплий, скрипучий, грудний,
гортанний, носовий.

Поведінка. Проявляється зовні у вигляді різних звичок чи манері сидіти
на краю стільця, навалившись грудьми на стіл, класти ногу за ногу,
тримати руки вздовж тулуба, за спиною, за бортами одягу, в кишенях,
потирати руки, переминатись з ноги на ногу, гризти нігті, тощо. Для
ототожнення особи може мати значення манера носити одяг, особливості
виконання найбільш розповсюджених дій (одягатись, взуватись, їсти,
тощо), звички, пов’язані з палінням (як пристукує трубкою, мудштуком,
запальничкою, як тримає цигарку в роті чи в руках, як носить недопалок,
інші звички особи, що курить).

Особливості функціональних ознак: хода – швидка, повільна, перевальцем,
спирається на палицю, накульгує; жестикуляція – однією, двома руками,
тримаючи руки на рівні плечей, перед грудьми, на рівні талії. Міміка –
надмірно розвинена; мовна функція –використання характерних слів,
словосполучень, прикусування губ під час розмови.

Особливі прикмети.

В процесі встановлення особи розшукуваного, особливу увагу приділяють
виявленню та фіксації характерних прикмет, які часто мають вирішальне
значення для ідентифікації особи.

Прикмети, що відносно рідко зустрічаються, а також додатково
характеризують будь-яку рису обличчя чи тіла людини прийнято називати
особливими. Розрізняють особливості анатомічних прикмет та особливості
функціональних прикмет людини. Ці особливості розглянуті вище, перед
розглядом прикмет відповідних частин тіла людини і його рухових функцій
(наприклад особливості лоба: великі лобні горби, дуже розвинені
надбровні дуги; особливості брів –дуже густі, тощо).

Велику цінність для ідентифікації особи мають особливі прикмети, тобто
рідкісні прикмети, які придають зовнішності людини яскраво виражений
індивідуальний характер. Вони можуть бути як анатомічні так і
функціональні, як вроджені(патологічні),так і набуті в процесі життя (в
результаті травм, хвороб, тощо).Особливі прикмети, які легко доступні до
спостереження і одразу звертають на себе увагу, прийнято називати
помітними

До особливих прикмет відносять: надмірно великий чи малий зріст;
горбатість, сутулість, помітна кульгавість, ампутація чи дефекти
кінцівок та зовнішніх частин тіла (рук, ніг, кисті рук, пальців, вух,
носа, тощо), відсутність ока, сліпота, відсутність зубів, дефект зубів,
наявність коронок, мостів, протезів; аномалії мови: шепелявість, акцент,
заїкання, родимі п”ятна, родимки, рубці, сліди опіків, вугрі на обличчі,
сліди віспи, татуювання, тощо.

Під час опису особливих прикмет вказують: яка частина тіла ампутована
або має дефекти; які форми, розмір та місце розташування та колір рубців
та опіків, а також уявні причини їх походження (внаслідок обмороження,
оперування, поранення, тощо),який характер зображення на місці
розміщення татуювання.

Характеризуючи особливі прикмети по місцю розташування, важливо
правильно вказати найменування частин тіла людини.

Найменування частин тіла людини (вид з переду)

1-тім”яна ділянка;2-лобна ділянка;3-скроня;4-передня поверхня
шиї;5-надключична ділянка;6-ділянка плечового суглоба;7-верхня третина
плеча;8-середня третина плеча;9-нижня третина плеча;10-лікттевий
згин;11-верхня третина передпліччя;12-середня третина
передпліччя;13-нижня третина передпліччя;14-зап”ястя;15-ділянка великого
грудного м’яза та грудних залоз;16-ділянка грудини;17-ділянка
ключиці;18-підм”язова впадина;19-задня поверхня плеча;20-передня
поверхня плеча;21-внутрішня поверхня плеча;22-ділянка ліктевого
згину;23-згинальна поверхня передпліччя;24-ліктевий край передпліччя;25-
долоня;26-промінний край передпліччя;27-ділянка реберної дуги;28-передня
поверхня живота;29-грудний сосок;30-бокова поверхня живота;31-лобкова
піхвова ділянка;32-статевий член;33-верхня третина стегна;34-середня
третина стегна;35-нижня третина стегна;36-надколінна чашечка;37-ділянка
підколінного суглобу;38-верхня третина гомілки;39-середня третина
гомілки;40-нижня третина гомілки;41-стопа;42-зовнішня поверхня
стегна;43-передня поверхня стегна;44-внутрішня поверхня
стегна;45-внутрішня поверхня гомілки;46-передня поверхня
гомілки;47-зовнішня поверхня гомілки;48-внутрішня кістка.

Найменування частин тіла людини(вид ззаду)

1-тім”яна ділянка;2-скроня;3-потилична ділянка;4-задня поверхня
шиї;5-надлопаткова ділянка;6-ділянка хребтового стовба;7-міжлопаткова
ділянка;8-ділянка плечового суглоба;9-верхня третина плеча; 10-середня
третина плеча;11-нижня третина плеча;12-ділянка ліктевого
суглоба;13-верхня третина передпліччя;14-середня третина
передпліччя;15-нижня третина передпліччя;16-долонева сторона
кисті;17-тильна сторона кисті;18-промінний край
передпліччя;19-розгинальна поверхня передпліччя;20-ліктевий край
передпліччя;21-ділянка ліктевого суглоба;22-зовнішня поверхня
плеча;23-задня поверхня плеча;24-внутрішня поверхня плеча;25-лопаткова
ділянка;26-підлопаткова ділянка;27-пояснична
ділянка;28-сідниця;29-ділянка крижів;30-зовнішня поверхня
голені;31-задня поверхня голені;32-внутрішня поверхня
голені;33,40-підколінні ямки;34-зовнішня поверхня гомілки;35-задня
поверхня гомілки;36-зовнішня кістка;37-верхня третина стегна;38-середня
третина стегна;39-нижня третина стегна;41-верхня третина
гомілки;42-середня третина гомілки;43-нижня третина
гомілки;44-підошва;45-п”ята.

Опис одягу та інших носильних речей (супутні ознаки).

Одяг, взуття та інші речі характеризуються за загальними (родовими)
ознаками. Під час опису одягу і взуття необхідно вказувати їх назву,
вид, модель та спосіб крою, назву матеріалу, колір, малюнок, прикмети,
що виникли внаслідок носіння та ремонту (різноманітні плями, особливості
швів, набійок, тощо). Окрім цього, під час опису відмічають манеру
носити одяг, відповідність її зросту та статурі, як “сидить” на людині,
наприклад “мішком”, ”не по плечу”, кашкет “набакир”.

Правильно зафіксовані прикмети одягу, взуття та інших речей сприяють
вдалому здійсненню розшуку зниклого злочинця. При цьому слід врахувати,
що окремі з прикмет можуть бути навмисно змінені або підкинуті на місці
пригоди для того, щоб направити слідство по хибному шляху.

Нерідко об’єктом розшуку виступає не людина, а викрадені речі. В таких
випадках опис повинен проводитись по можливості повно і з максимальною
точністю.

Приблизний опис зовнішності

людини по методу словесного портрета.

Чоловік, віком 45-50 років, високого зросту(179 см), атлетичної статури,
повний.

Голова: велика, зависотою низька, потилиця виступаюча, лінія росту
волосся звивиста.

Волосся довге, густе, кучеряве, сивина на скронях, за формою хвилясте.
Стрижка низька, проділ справа, зачіс набік, маківкова лисина розміром з
п”ятикопійкову монету. Вуса за величиною середні, за шириною тонкі,
горизонтальні, русяві. Борода мала, русява, злегка сивувата, за формою
прямокутна.

Обличчя: тип європейський, повне з крупними рисами, похмуре, червоне.
Контур обличчя в профіль опуклий. Лобноносова лінія паралельна. Форма
обличчя в фас яйцеподібна. Є глибокі носогубні та лобні зморшки, на
щоках сліди віспи, у нижній частині підборіддя, по центру ледь помітна
бородавка; вздовж правої щоки від вуха до верхньої губи простягається
післяопераційний рубець розміром 7,5 см, рудого кольору. Особливість
обличчя-асиметрія.

Лоб: за положенням вертикальний, за висотою низький, за шириною вузький,
за формою хвилястий.

Брови: за контуром дугоподібні, за протяжністю середні, за висотою
низькі, за положенням близько розміщені, широкі. Особливість-кущисті,
густі.

Очі: за положенням очної щілини косозовнішні, за формою мигдалеподібні,
великі, по характеру нерухомої частини верхніх повік –з середнім
нависанням, по кольору зеленуваті. Вії довгі, руді. Особливість-косить
на ліве око.

Ніс: за висотою великий, за шириною середній, за контуром спинки
ввігнутий; за положенням основи носа припіднятий, глибина перенісся
мала, кінчик носа тупий. Носова перегородка відкрита, особливості —
викривлення спинки носа, колір-червоний.

Рот: великий, ротова щілина горизонтальна, пряма; кути рота опущені.

Губи: товсті, контур окрайки верхньої губи трикутний. Виступ нижньої
губи. За положенням верхня губа вертикальна, висока. Особливість –
надмірне виступання губ, вологість та яскравочервоний колір.

Зуби: великі, рівні, рідкі, жовті.

Вуха: великі, скошені, за формою овальні, випуклі (верхня випуклість).
Завиток широкий, протизавиток виступаючий. Протикозелок горизонтальний
за положенням і прямий за формою. Мочка велика, заокруглена, випукла, по
прикріпленню до щоки — злита.

Підборіддя:виступаюче,заокруглене,високе,широке.Особ-ливість-глибока
ямка на підборідді.

Осанка: пряма, голова трішки закинута назад.

Хода: тяжка, кроки великі, похитування під час ходи.

Жестикуляція: жива, правою рукою одноманітна, переміщення кисті руки
зверху-вниз.

Міміка: під час хвилювання прикусує нижню губу, прижмурює праве око,
посмикується ліва щока.

Погляд: похмурий, прискіпливий.

Словарний запас: бідний, дикція гарна, темп мови повільний,
”костромський” говір, ”окає”, картавить (погано вимовляє літеру ”р”).
Голос низький громовий.

Поведінка: сидить навалившись грудьми на стіл, під час ходи праву руку
тримає за бортом одягу, проявляючи радість потирає руки, а якщо в
гніві-то гризе нігті; інколи не застібає середнього гудзика пальто;
взуваючись, обов’язково сідає на стілець, приймаючи їжу причмокує та
широко розкриває рот; палить тільки папіроси, двічі пережимає мундштук,
папіросу тримає в лівому куті рота, недопалок ніколи не гасить; віддає
перевагу томатному соку, п’є повільно, з перервою, насолоджуючись
напоєм, покректує.

Особливі прикмети: ампутований вказівний палець лівої руки. Багато
татуювань на тілі: зображення монастиря на грудях, восьмикінцева зірка
навколо грудних сосків, фігурного хреста з ланцюгом на нижній третині
голені лівої ноги, перстня з короною на середньому пальці правої руки,
шестикінцева зірка на нижній третині голені правої ноги, п’ять крапок по
периферії квадрата та в центрі на тильній стороні долоні правої руки.

Одягнений: кубанка індивідуального пошиття, трохи зношена, розмір
58,стінка з міху рудуватого кольору, дно з світлого сукна, підкладка з
сатину чорного кольору. Вздовж нижнього краю стінки є невеликі плями та
забруднення.

Пальто чоловіче, демисезонне, пряме, двобортне, застібка на чотири
гудзики, рукава вшиті, кишені прорізні, з чорного ратину, розмір
56,підкладка чорна з сатину, нове.

Піджак коричневого кольору, з матеріалу “бостон”, на світло-коричневій
підкладці, спортивного крою з кокеткою та зустрічною складкою на спинці,
прилягаючий по талії, з накладними кишенями, фірмова марка:” Фабрика
ім.Горького, м.Київ”, розмір 56,новий.

Штани чоловічі, сірого кольору з тканини “трико костюмне”, розмір
52,внутрішня частина поясу з білого шовку, з підколінниками, відкосок на
застібці “блискавка”, трохи ношені, нижче клапана задньої кишені
Т-подібний розрив 2х3 см, зашитий нитками сірого кольору.

Сорочка чоловіча, біла, синтетична, вітчизняного виробництва, розмір по
коміру 44, комірець відкладний, манжета правого рукава дуже забруднена
та в плямах рудуватого кольору.

Майка трикотажна, біла, нова. Кальсони білі, напівхлястик відірваний,
внутрішній шов розпорений на 12 см, зав’язки відірвані та відсутні.

Черевики коричневого кольору, без шнурків, із вставкою на союзці, розмір
44,нові.

Шкарпетки сірі, шерстяні, нові.

Література

Криминалистика. Учебник под ред. Р.С.Белкина.М. 1986 год.

Белкин Р.С. Криминалистика: проблем: проблемы, тенденции, перспективы.
От теории к практике. М.Ю.Л.1988 г.

Криминалистика. Учебник для вузов /И.ФГерасимов, Л.Я.Драбкин,Е.П.Ищенко
и др; Под ред.И.Ф.Герасимова. М.ВШ.1994 год.

А.И.Рощин, П.Д.Биленчук, Г.Е.Омельченко. Книга криминалиста.
Практическое пособие.Киев.1995 г. Издательство “Україна».

Бурик В.И.,Пилипчук В.Ф. Признаки внешности человека и их использование
в розыскной деятельности. Справочное пособие. К.1983 г.

Зинин А.М.,Мамедов Г.И.Особенности изготовления субьективных портретов,
К. РИО МВД УССР.1990 г.

Розыск. Признаки внешности человека. Справочное пособие.
Сост.С.В.Слинько; Под ред. Н.М.Халина. Харьков. РИФ «Арсис, ЛТД»,1998 г.

Похожие записи