Реферат на тему:

Швейцарія та організована злочинність: еволюція від політики
замовчування до активної протидії Незважаючи на досягнення у
законодавстві про боротьбу з корупцією, Швейцарія зберігала певні
структурні проблеми і в 90-их роках XX століття, й на початку XXI
століття. Як повідомляв вищезгадуваний ПСВБШ, федеративна структура
швейцарської конфедерації приховує в собі значні перешкоди у досягненні
належної внутрішньої безпеки держави [1]. Це і недивно, адже в маленькій
альпійській країні відсутні єдині правові основи у самих різноманітних
галузях: конституційному праві, законі про поліцію, порядку
кримінального переслідування і т.ін. На сьогодні у Швейцарії діють,
наприклад, в цілому 29 різноманітних статутів про ведення кримінальних
справ. І, принаймні, до 2007 року стан речей не зміниться [2]. Співпраця
між кантонами також знаходиться на низькому рівні. Єдина статистика
злочинів відсутня, а статистики кантонів вражають неодноманітністю.
Матеріальна база та відповідні знання так само не завжди наявні належним
чином. Застарілий, якщо не провінційний характер підходу до вирішення
проблем, просто вражає. В результаті непоодинокими є випадки, коли один
кантон залишається віч-на-віч із цілим закордоном або однією з
ТОЗ-угруповань [3].

Сила партикулярних традицій в Швейцарії настільки потужна, що, зірко
дивлячись за збереженням своєї місцевої або галузевої автономії,
швейцарці втрачають можливість не лише продуктивно співпрацювати, але й
спілкуватися на належному рівні. Так, один із найкращих знавців
швейцарських правоохоронних органів Клаудіо Бесоцці відзначав з цього
приводу: “Кантональна прокуратура говорить зовсім іншою мовою, як
кантональне міністерство поліції. В цілому, заспокоюючий характер
відповідей на парламентські запити раптово змінюється на драматизацію
становища, як тільки доходить до прийняття проектів законів, або
проведення будь-яких організаційних заходів” [4].

За вихід з цього скрутного становища стала ще у середині 90-их pp. XX
ст. посилена міжкантональна співпраця поліцейських органів за допомогою
“Об’єднання з метою надання допомоги у галузіохорони правопорядку та для
міжкантональної співпраці у кримінальних справах”. Крім того, у той
самий час конфедераційний парламент централізував оперативну роботу
правоохоронних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю та
економічними злочинами. В цей же час набула поширення і співпраця з
іноземними поліцейськими органами [5].

На сьогодні боротьба з ОЗ, тобто ТОЗ в фінансовій галузі, залишається
головним завданням швейцарських органів правопорядку. Фінансові операції
ТОЗ і, особливо їх фінансові маніпуляції, сприймаються, на перший
погляд, як щось абсолютно нормальне і легальне. Фірми з надання
різноманітних послуг, а також фінансові інститути, що працюють “під
дахом” у ТОЗ, демонструють в їх напруженій діяльності повну
законослухняність і скидаються на неосвічені та дуже респектабельні й
заклопотані інституції. Останнє, чого можна чекати від цих установ, є
те, що вони відкрито порушать закон. Тож недивно, що й сьогодні нові й
модернізовані закони боротьби із ОЗ є малоефективними. За статтею 260
(участь у кримінальній організації) було збуджено з 1 серпня 1994 року
(дата набуття Законом чинності) по 31 грудня 2000 року лише 63 справи,
за якими отримали незначне покарання лише 11 осіб. У 59 випадках із 63
фігурували інші фактори порушення законодавства, такі як торгівля
наркотиками, крадіжка іт.ін. [6]. Це означає, що закони – недосконалі. І
тому швейцарські вчені вносять пропозиції до покращення існуючої
ситуації [5]:

а) Швейцарії рекомендується приєднатися до “Європейської системи
свободи, безпеки та охорони правопорядку”, яка набуде чинності в рамках
ЄС з 2004 року;

б) покращити свою репутацію на міжнародній арені за рахунок боротьби із
“відмиванням” грошей. На сьогодні діловий світ Швейцарії до цього ще не
готовий, тож повідомлення в поліцію відбуваються дуже рідко. Якщо ж такі
випадки трапляються, то вони наявні або в м. Цюріху, або в м. Женеві [5,
с. 55];

в) країна має на сьогодні взірцеві закони по боротьбі із ВГ, але
завдання полягає в тому, щоб спонукати ці закони діяти. Саме неефективна
дія владних органів, занадто великі бюрократичні перешкоди, шалений опір
з боку фінансистів не дають можливості цим законам запрацювати [5, с.
59)].

У теперішньому кримінальному світі Швейцарії постійно відбуваються нові
зрушення, на які правоохоронні органи не завжди реагують адекватно. Так,
за останній рік у Швейцарії відбулося рекордне зростання рівня
злочинності. Як повідомляє журнал “NZZ Online”, злочинність зросла майже
на 12 %. Значну частину цього приросту дає ТОЗ [7]. Це найбільший
приріст з 1982 року. Тож і надалі спецслужбам безпеки та органам охорони
правопорядку країни буде чим займатися.

І хоча Швейцарія сьогодні залишається однією із спокійних та безпечних
країн Європи, зростання кількості злочинів, пов’язаних із насильством, в
тому числі вбивств та замахів на вбивства, які зросли аж на 21,7 %,
погрози зросли на 23,9 %, і при цьому погрози та насилля щодо державних
службовців – на 51,1 % [7], свідчить про те що швейцарська ідилія
наближається до свого кінця. Ця країна включається все більше у
соціальні процеси, що притаманні Західній Європі в цілому. Згідно з
останньою “Доповіддю про внутрішню безпеку Швейцарії”, що видана
кантональним міністерством поліції, ОЗ становить і надалі одну з
головних загроз для країни, особливо такі види діяльності, як торгівля
зброєю, наркотиками, людьми та нелегальний ввіз людей та зброї, що
становлять головне заняття ОЗ. Серед груп ТОЗ виділяються організації із
Південної Європи, для яких Швейцарія вже давно стала центром діяльності.
Спостерігається також розподіл у діяльності наркоділків: торгівля
кокаїном знаходиться у руках північноафриканських груп, а торгівля
героїном ведеться переважно албанцями.

Транснаціональна організована злочинність у Швейцарії має яскраво
виражену тенденцію до посилення зв’язків між ЗО та ОЗУ, покращання
транспортних та комунікаційних засобів, продуманого й ефективного
розподілу праці на зразок офіційних підприємств, скорочення термінів у
проведенні операцій та оберту грошей, а також збільшення рентабельності
“підприємницької діяльності” [7].

До кола зростаючих загроз безпеці Швейцарії кантональне міністерство
поліції відносить ТОЗ із Росії та інших держав-спадкоємців колишнього
Радянського Союзу, їх загроза полягає, перш за все, у використанні
Швейцарії для “відмивання” брудних грошей та погроз для фінансового
ринку цієї країни [7].

Становище із внутрішньою безпекою оцінюється на сьогодні в країні в
цілому як нестабільне [8]. Особливу роль відіграє ТОЗ, яка
характеризується тут як “злочинний туризм.” Очікується, що ТОЗ і надалі
відіграватиме роль головного фактору у зростанні рівня злочинності в
країні. Швейцарські органи охорони правопорядку усвідомлюють, що
заборонами, тобто закриттям кордону, тут не допомогти, крім того,
країна, яка існує й за рахунок туризму, навряд чи може собі це
дозволити. Тому головний акцент робиться на покращанні міжнародної
співпраці у таких сферах, як [8]:

1. Запобігання злочинам;

2. Покарання злочинців;

3. Надання допомоги органам по боротьбі зі злочинністю іноземних держав;

4. Співпраця на міжкантональному та міжнародному рівнях;

5. Інформаційний обмін;

6. Подальше удосконалення чинного законодавства.

Особливо треба наголосити на заходах групи 3. Бажання швейцарської
сторони за рахунок матеріальної та фахової допомоги іноземним державам,
тобто їх органам охорони правопорядку, знизити діяльність ОЗ цих держав
на території Швейцарії заслуговує на детальне вивчення та використання
правоохоронцями та службами охорони безпеки України. Проте, слід мати на
увазі, що й на сьогодні швейцарці нечітко собі уявляють, як практично
таку допомогу іноземним державам надавати [9]. Тому перед українськими
правоохоронними органами постає, перш за все, завдання продемонструвати
швейцарській стороні, що їх допомога може бути для української сторони
дуже корисною, в тому числі й в інтересах Швейцарії.

Серед інших заходів необхідно виділити наміри активно задіяти армійські
формування для боротьби із ОЗ, а також – провести переорієнтацію
дослідницьких установ поліції, особливо – Поліцейського інституту у
Ноєнбурзі [8]. Відзначається, що заплановану боротьбу неможливо успішно
вести, якщо не залучити до неї широкі верстви підприємців та фінансових
кіл (які, до речі, дотепер мало брали участь у цій діяльності).

Міжнародна співпраця швейцарських правоохоронних органів та політичних
сил спрямована, перш за все, на європейські країни, особливо – на її
сусідів та країни Південної Європи, звідки, на думку швейцарських
фахівців, виходить сьогодні головна небезпека для країни [8].

Як вже було вищезазначене, з другої половині 90-их pp. XX ст.
відзначається подальше зростання активності ОЗ у Швейцарії. Саме вона,
разом із тероризмом, насильницьким екстремізмом, шпигунством та
незаконними банківськими операціями, сприймалася тоді й розуміється нині
як найбільша загроза для безпеки країни [10]. Військові дії у Південній
Європі, особливо на Балканах (в Косово), й в Туреччині (курдська
проблема) також призвели до активізації діяльності ОЗ. У зв’язку з цим
особливо пожвавилася торгівля зброєю та амуніцією, шпигунство за
військовими технологіями та контрабандна діяльність. Проте, лише у 2002
році, було, врешті-решт, у Швейцарії відкрито заявлено про те, що
масштаби ОЗ стали загрожуючими для суспільства, держави та економіки
країни. Організована злочинність, тобто ТОЗ, діє вже не тільки в
кримінальній сфері та у напівлегальній економіці, але й у легальних
галузях економіки. Зрозуміло, що це була спочатку неофіційна точка зору,
а журналістська публіцистика [11]. При цьому відзначалося, що дії
правоохоронних органів є недостатніми, бо їм бракує персоналу,
матеріального забезпечення (особливо технічних та електронних засобів).
Тут же зазначалося, що легальна економіка все більше стає пронизаною
злочинними елементами й організаціями, зростає рівень корумпованості
державних службовців та політиків. За допомогою хабарів, або через
купівлю фірм та промислових й фінансових об’єктів посилюється влада ОЗ
над економікою та політикою країни. В результаті – ймовірна загроза для
стабільності й правопорядку у країні. Тут же відзначається, що
законодавство Швейцарії по боротьбі із “відмиванням” грошей є взірцевим
для всього світу, але його практичне використання має чимало перешкод, і
механізм використання є недосконалим. І хоча поліцейська статистика
доводить, що у 2001 р. кількість злочинів, пов’язаних із ВГ, зросла на
80 % [11], це зростання необхідно пояснювати, перш за все, за рахунок
покращення роботи фінансових інститутів, які стали частіше заявляти про
підозрілі операції.

Однією з проблем була хронічна нестача фахівців по боротьбі із ВГ (так,
їх кількість на всю країну становила у 90-их pp. лише чотири, а з 2000
р. – 25 осіб) [11]. Тому, починаючи із 2001 навчального року, у Вищій
економічній школі у м. Люцерні та Вищій промисловій школі у м. Нойшателі
були запроваджені післямагистерські навчальні курси за спеціальністю
“Боротьба із злочинністю в економіці” [11].

Великою проблемою на сьогодні залишається проведення криміналістичної та
судової роботи по економічних злочинах. Тут “винними” є також низька
кваліфікація співробітників та відсутність електронної бази (відповідних
комп’ютерних програм). Що стосується технічного боку проблеми, то до її
вирішення приступила швейцарська дочірня фірма “Сименс” і близька до
розробки досконалої програми для форенситичної дослідницької роботи, так
званого “Forensic Investigation”. Було розроблено інструмент для
проведення розслідувань злочинів у фінансовій галузі, так званий
“Financial Investigation Tools”, або скорочено “FIT”. Першим використало
цю програму князівство Ліхтенштайн, яке потрапило ще до 2000 року до
“чорного списку” міжнародних фінансових органів і якому вкрай необхідно
було покращити свою репутацію у міжнародному діловому світі.
Використання цієї програми дещо покращило рівень виявлення економічних
злочинів, особливо в галузі ВГ, і дало можливість на її основі розробити
більш досконалу програму пошуку злочинців у фінансовій сфері (“Financial
Intelligence Unit”, або – скорочено – FIU) [11].

Стан внутрішньої безпеки, а також міжнародний авторитет досягли на
початку XXI століття такого критичного стану, що й міністр юстиції, пані
Рут Метцлер, взялася за координацію боротьби із ОЗ, яку й зараз
швейцарці розуміють не інакше як ТОЗ. Так, у промові 24 січня 2001 року
в Цюріхському університеті вона відзначила, що наявний міф про ОЗ на
кшталт італійської мафії вже в минулому. Нині ОЗ є нічим іншим як ТОЗ і
оперує в міжнародному масштабі з високим рівнем розподілу праці та
кооперації. ТОЗ організована як підприємства, що застосовують такі самі
структури та засоби, що й офіційні підприємства. Саме тому боротися із
ОЗ, тобто ТОЗ, можливо лише за допомогою співпраці офіційних підприємств
із правоохоронними органами. Що стосується Швейцарії, то для неї
боротьба з ВГ є найбільш важливою ділянкою у боротьбі із ТОЗ. І у цій
боротьбі очікується співпраця й допомога швейцарського Об’єднання
банків. Проте, зазначена діяльність банків, як і раніше, є дуже
незадовільною [12].

Посилення боротьби із ТОЗ також передбачає різке збільшення кількості
прокурорів на конфедераційному рівні (з 120 до 550) до 2004 року [12].

Конфедераційне поліцейське міністерство констатувало у січні 1999 року,
що центри ОЗ у Швейцарії знаходяться у Західній Швейцарії, а саме: в
районах Цюріху та Тессіну. До кола інтересів правоохоронців потрапили
ОЗУ з території колишнього СРСР, які були охарактеризовані як “російська
ОЗ” [13]. 687 як швейцарців та іноземців, а також 194 фірм, які
розміщені у Швейцарії і зайняті фінансами або торгівлею, були
зафіксовані у противоправних зв’язках із “російською ОЗ”. Тому й увесь
аналіз побудований на детальному описі злочинів за участю кримінальних
груп з території СНД. Відзначається високий ступінь організації,
раціональний розподіл “праці”, пристосування до умов, зайнятість у
фінансовому секторі, спеціалізація на торгівлі наркотиками та зброєю.
Головним заняттям стали фінансові акції з переміщення грошей, переважно
ВГ. Тому і центрами діяльності ТОЗ виявилися міста Цюріх, Женева та
Тессін – основні фінансові центри Швейцарії [13]. ОЗ з території
колишнього СРСР займалася крім ВГ також фінансовими маніпуляціями і
спиралася при цьому на 342 фірми за кордоном.

Крім того, торгівля жінками, проституція знаходилися серед основних
злочинів “російської мафії” у Швейцарії. Було виявлено, що 95 % жінок,
що були задіяні у проституції, походили зі Східної Європи і приїхали по
туристичних візах. Значно зросла кількість дітей, яких ТОЗ
використовувала у сексуальному бізнесі та порнографії [13].

Швейцарські органи охорони правопорядку (конфедераційне міністерство
поліції) видали в липні 2002 року Доповідь про внутрішню безпеку
Швейцарії, в якій йдеться про головні тенденції розвитку ТОЗ [13]. Це
була перша спроба дати узагальнюючу характеристику загроз внутрішній
безпеці Швейцарії. Особливістю доповіді за 2001 рік став факт реєстрації
активної діяльності албанських етнічних ОЗУ та активна протидія їм з
боку швейцарських правоохоронних органів. Крім того, відзначалася
наростаюча діяльність ОЗ з країн-спадкоємців Радянського Союзу, а також
слабке бажання урядів цих країн (особливо Росії) співпрацювати із
Швейцарією щодо протидії. Важливо відзначити, що швейцарське
міністерство поліції ОЗ з території СНД виділило в окремий підрозділ
[13]. У цьому підрозділі дається цікава оцінка розвитку ОЗ та території
колишнього СРСР (особливо в Росії) й підкреслюється слабке бажання
швейцарських банківських та правоохоронних органів накладати штрафні
санкції на операції з ВГ східноєвропейців (особливо – росіян). Якщо ж це
і траплялося, то лише під тиском інших держав (головним чином – США).

Швейцарці все більше приділяють увагу аналізу процесів у Східній Європі
в цілому та розвитку східноєвропейської ОЗ зокрема. Так, вони відносять
до особливостей східноєвропейського типу організованої злочинності,
починаючи з 1990-ого року, активну участь у розкраданні державного майна
та майна підприємств [14]. Крім того, Східна Європа переживає, за їх
оцінками, й усі ті процеси з ОЗ, що притаманні ОЗ у всесвітньому
масштабі, а саме [14, с. 36]:

1. Зростання брутальності та готовності до використання насилля;

2. Технізацію та професіоналізацію;

3. Зростання корупції на всіх рівнях;

4. Міжнародну кооперацію та розподіл праці структур ОЗ.

На сьогодні правоохоронці майже всіх країн світу зайняті проблемою
пошуку засобів протидії, особливо німецькомовні країни-Швейцарія та
Німеччина, що зробили принаймні успішний ривок у теоретичних можливостях
боротьби. До цих заходів відносяться нові концепції запобігання злочинам
на рівні ОЗ [14, с. 9]:

а) специфічні запобіжні заходи залежно від виду злочину (сюди
відносяться, перш за все, технічні та організаційні заходи при крадіжках
автомобілів, рекеті та корупційних процесах);

б) загальне покращання методів покарання злочину.

Швейцарські, так само як і австрійські фахівці, дотримуються нині думки,
що східноєвропейська ОЗ ще не на повну потужність розгорнула свою
діяльність у цих країнах, що пов’язується, перш за все, зі ставленням
цих злочинців до вказаних альпійських країн: на думку експертів,
представники ОЗ більш схильні використовувати Швейцарію та Австрію як
місце для збереження їх капіталів та регіон для відпочинку [15]. Суми,
які були вивезені з Східної Європи після краху соціалізму, оцінюються
від 150 до 300 млрд дол. США. Вони зберігаються переважно в швейцарських
банках, де їх встановлено не менш 10 млрд дол. США [15].

Зростає й наукове забезпечення боротьби із (Т) ОЗ. Серед швейцарських
фахівців проблеми виділяється професор Базельського університету доктор
юридичних наук Марк Пієт [16]. Проблематиці присвячуються
науково-практичні конференції. Так, у червні 2003 року у швейцарській
столиці м. Берні відбулася конференція з проблеми міжнародного тероризму
і ТОЗ. Вона була організована дочірнею фірмою “Сіменс” у Швейцарії. Тож
недивно, що на конференції йшлося, перш за все, про нові програми цієї
фірми для боротьби із ТОЗ (“Financial Investigations Tools”) [17].

Серед швейцарських організацій високий рівень аналітичних розробок має
“Спілка політики охорони безпеки та військової науки” (“Verein
Sicherheitspolitik und Wehrwissenschaft”), з місцем розташування у
Цюріху, її розробки можна знайти і в Інтернет [18].

Необхідно відзначити й успішні інформативні акції поліції, коли через
Інтернет повідомляється про вчинення злочинів, в тому числі -і про (Т)
ОЗ. Через Інтернет інформується також населення та усі зацікавлені про
діяльність органів по боротьбі із ТОЗ, особливо із ВГ. Там же
знаходиться й річний звіт про діяльність органів за 2002 рік (це, до
речі, перший своєрідний звіт), в якому викладається докладно не лише
структура, форми й методи роботи органів, їх правова основа, але й
подається аналіз ТОЗ.

На превеликий жаль, мало хто в Швейцарії усвідомлює, що новий поділ
Європи, тобто відбудова нової “залізної завіси” на Сході континенту,
коли цілі країни і народи відрізаються під сучасного світу і віддаються
на розірвання посткомуністичній бюрократії та ОЗ, не береться до уваги
[19]. Одним із небагатьох голосів, що попереджують про небезпеку нового
поділу Європи й загрозу від закривання очей на панування “мафіозного
капіталізму” в Східній Європі, є церкви та церковні установи [20].

Необхідно констатувати, що усвідомлення небезпеки від (Т) ОЗ пережило у
швейцарському суспільстві за останнє десятиліття значну еволюцію.
Проблема ОЗ стала сприйматися як реальна і значна загроза країні. Проте,
сила інертності, бажання поставити свої національні егоїстичні інтереси
вище за потреби світової співдружності в цілому та європейських країн
зокрема стримують практичні дії та їх теоретичний й практичний аналіз.
Боротьба органів охорони правопорядку та безпеки Швейцарії знаходиться
під тиском цих обставин й переживає відповідні зміни.

 

Список використаних джерел

1. USIS. Grobe Soll-Varianten, Sofortmassnahmen. – S. II.

2. Ibid. – S. 67 f.

3. Bundesamt ftir Polizeiwesen. Kriminalpolizeiliche Zentralstellen.
Szene Schweiz. Drogen, Falschgeld, Menschenhandel, Organisierte
Kriminalitat. Lagebericht 1999. – S. 69 f.; Petra Y. Barthelmess.
Transnationale Organisierte Kriminalitat. – S. 49 f.

4. Claudia Besozzi. Bestehende Bedrohung oder bestehende Mythisierung?
Eine Erwiderung zu Sobotkiewicz, Klopfstein und Albrecht, in:
Organisierte Kriminalitat – oder gesellschaftliche Desorganisation? – S.
161 -162.

5. Petra Y. Barthelmess. Transnationale Organisierte Kriminalitat. – S.
50.

6. Szene Schweiz. Lagebericht 2000. – S. 79 f.

7. URL http://www.nzz.ch/2003/07/04/il/page-newzzDHPUOOX7-12.html.

8. URL http:// www.ejpd.admin.ch/d/dossiers/isi/index.htm.

9. Polizeihilfe fur Osteuropa.

10. EJPD. Staatsschutzbericht, 1997; Bern, 1998; URL http:// www.nzz.ch.

11. Richard Morva. Sicherheitspolitische Herausforderung “Organisierte
Kriminalitat”, in: Sicherheitspolitik (http:/www.sicherheitspolitik.ch).
– № 4. – Juli 2002.-S.17-18.

12. URL http:// www.unipublic.unizh.ch/campus/uni-news/2002/0314.

13. BAP veroffentlicht Lagebericht uber “Organisierte Kriminalitat”,
1999, in:
http://www.internet.bap.admin.ch/d/archiv/berichte/i_index.htm- Ilk.

14. Ulrich Sieber. Zusammenfassung und Ausblick: Gefahren und
Preventionsmoglichkeiten im Bereich der internationalen Organisierten
Kriminalitat; in: Ders. (Hrsg.). Internationale Organisierte
Kriminalitat. – Munchen, 1996. – S. 3;
http//www.ju–ramuenchen.de/eimichtungenAs/sieber/article/iuscrmiinale/iu
s_criminale.

15. /zttp://www.ipa.at/ipaplus/ostmafia.htm.

16. Mark Pieth (ed.). Levelling the Playing Field. A Critical Analysis
of th Anti-Money Laundering systems in Singapore, Switzerland, the
United Kingdom and the United Stetes of America. – Manus, 2002 (ders.:
http://www.unibas.ch/ius/pieth/ mp-pub.htm); Ders. Bedingte Freiheit.
Disziplinierung zwischen Gnade und Kontrolle; Basel und Frankfurt, 2001;
Ders/Eigen (hrsg.). Korruption im internationalen Geschaftsverkehr.
Bestandsaufhahme, Bekampfung, Prevention, Basel und Frankfurt, 1999;
Mark Pieth. Die Bekampfung der GeldwSscherei – Modellfall Schweiz, Basel
undFrankfurt,1992.

17. Allgemeine Schweizerische Militarzeitschrift. – № 6. – 2003. – S. 1
– 2; http://www.asmz.ch/hefte/artikel.php? print=&artikel=456.

18. /zftp://www.Chinfo.ch/vsww.

19. Нові закони Швейцарії та їх трактовка з обмеження доступу в країну
громадян з не ЄС-держав: http://www.gwg.admin.ch/;
http://www.gwg.adrnin.ch/.

20. Attp://www.jesus.ch/www/index.

Похожие записи