Шпаргалка з цивільно-процесуального права

2. Поняття цивільного процесуального права /предмет і метод цивільного
процесуального права/.

Цивільне процесуальне право – це сукупність і система правових норм,
предметом регулювання яких є суспільні відносини в сфері здійснення
правосуддя в цивільних справах. Такі відносини визначають процесуальний
порядок провадження в цивільних справах, встановлений Цивільним
процесуальним кодексом та іншими законами України Цей порядок
складається з провадженням по розгляду і вирішенню справ по справах, що
виникають з цивільних, сімейних, трудових та інших правовідносин,
справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, і справ
окремого провадження, тобто з провадження у цивільних справах.

Процесуальний порядок провадження в цивільних справах як предмет
цивільно процесуального права визначається:

— системою процесуальних дій, які виконуються судом, органом судового
виконання, учасниками процесу;

— змістом, формою, умовами виконання процесуальних дій;

— системою цивільних процесуальних прав і обов’язків суб’єктів
правовідносин, які визначають зміст цивільних процесуальних дій;

— гарантіями реалізації цивільних процесуальних прав і обов’язків.

3. Джерела цивільного процесуального права і межі його дії.

Це нормативні акти, які закріплені правилами, які врегульовують
порядок здійснення правосуддя в судочинстві.

4. Цивільне судочинство і його види.

Стаття 1. Законодавство про цивiльне судочинство

Порядок провадженвя в цивiльних справах у судах Украiни визначається
Цивільним Процесуальним Кодексом.

Законодавство про цивiльне судочинство встановлю порядок розгляду
справ по спорах, що виникають з цивiльних, сімейних, трудових та
колгоспних правовідносин, справ, що виникають з aдмiнiстpaтивно-правових
відносин, i справ окремого провадження. Справи, що виникають з
aдмiнiстpативно-правових відносин, i справи окремого провадження
розглядаються загальними правилами судочинства, кpiм окремих винятків,
встановлених Цивільним Процесуальним Кодексом .та іншими законами
України.

Стаття 2. Завдання цивільного судочинства

Завданнями цивiльноro судочинства є охорона прав та законних iнтepeciв
фізичних, юридичних осіб, держави шляхом всебiчноro розгляду та
вирішення цивiльних справ у повній вiдповiднocтi з чинним
законодавством.

6. Принципи цивільного процесуального права.

Диспозитивность — принцип цивільного судочинства, згідно з яким сторони,
що беруть участь у справі, можуть на будь-якій процесуальній стадії
вільно розпоряджатися своїми матеральними й процесуальними правами. Ця
свобода сторін доповнюється правом прокуратури та деяких інших державних
органів, громадських організацій та окремих осіб у передбачених законом
випадках виступати на захист інших осіб. Диспозитивність поєднується з
активністю суду, що полягає, зокрема, в контролюванні розпорядчих дій
сторін з метою охорони їхніх інтересів інших громадян, держави й
організацій. Суд зобов’язаний вживати всіх передбачених законом заходів
для всебічного, повного і об’єктивного зясування дійсних обставин
справи, прав і добовязків сторін. Певною мірою диспозитивність діє в
кримінальному судочинстві. Об’єктивна істина-відповідно від висновків
суду викладених у рішенні відповідають дійсним обставинам справи.
Всебічне дослідження обставин означає, що суд повинен дослідить всі
питання, обставини як на користь так і проти.(15, 30, 62 ЦПК)

7.Система принципів цивільного процесуального права і їх класифікація.

Система принципів цивільного процесуального права – це закріплені в його
нормах правові погляди суспільства на завдання та цілі правосуддя в
цивільних справах його організації цівільної діяльності процесуально
правових повноважень та процесуально правового положення учасників
процесу.

Принципи цивільного процесуального права закріплені Конституцією України

здійснення правосуддя виключно судами (ст. 124 Конст. Укр.)

незалежність та недоторканість суддів та підкорення тільки законові (ст.
126 частина 1 і ст. 129 частина 1 Конят. Укр.)

рівність усіх учасників процесу перед законом та судом (ст. 129 частина
2 Кост. Укр.)

8. Принципи здійснення правосуддя виключно судами.

Стаття 6. Здійснення правосуддя тільки судом i на засадах piвності
громадян перед законом i судом.

Правосуддя в цивільних справах здiйсюоється тільки судом i на засадах
piвності перед законом i судом ycix громадян незалежно вiд ix
походження, соціального i майнового стану, расової i національної
належності, статі, освіти, мови, ставлення до релiгii, роду i характеру
занять,місця проживання та інших обставин.

9. Принцип колегіальності і одно особовості розгляду справ.

Стаття 7. Колегіальний i одноособовий розгляд справ.

Цивільні справи у вcix судах розглядаються колегіально одноособово
суддями, обраними у встановленому порядку.

Суддя при одноособовому розгляді справи діє вiд iмeнi суду.

При колегіальному розгляді справ cyддi користуються рiвними правами з
головуючим у судовому засiдaннi у вирішенні всix питань, що виникають
при розгляді справи i постановлені piшення.

10. Принцип незалежність cyддiв i підкорення ух тільки законові.

Стаття 8. Незалежність cyддiв i підкорення їх тільки законові.

При здійснення правосуддя в цивiльuиx справах cyддi незалежні i
підкоряються тільки законові. Cyддi вирішують цивільні справи на основі
закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на них.

11. Принцип рівності усіх учасників процесу перед законом і судом.

Правосуддя по цивільним справам здійснюється тільки судом та на початку
рівності перед законом і судом усіх громадян незалежно від їх
походження, соціального та майнового положення, расової та національної
належності, статі, освіти, мови, відношення до релігії,роду та характеру
зайнятості, міця проживання та інших обставин.

12. Принцип законності.

Стаття 202. Законність і обґрунтованість рішення.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує
рішення лише на тих доказах, які були досліджені у судовому засіданні.

13. Принцип змагальності. З’ясування судом обставин справи на засадах
змагальності.

Стаття 15. З’ясування судом обставин справи на засадах змагальності

Обставини цивільних справ з’ясовуються судом на засадах
змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі,
користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та
доведення перед судом їх переконливості.

Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, створює необхідні
умови для всебічного і повного дослідження обставин справи:
роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права і обов’язки,
попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій
і сприяє здійсненню їх прав у випадках, передбачених цим
Кодексом.

При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і
прийнятті рішення суд є незалежним від висновків органів влади,
експертиз або окремих осіб.

Стаття 15-1. Межі судового розгляду

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою (скаргою)
осіб, зазначених в статті 5 цього Кодексу, в межах заявлених ними
вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть
участь у справі, доказів.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом,
розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, не порушуючи при цьому
прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Таким правом
користуються і особи (за винятком недієздатних і обмежено дієздатних),
в інтересах яких заявлені вимоги.

14. Мова, якою ведеться судочинство.

Стаття 9. Мова, якою ведеться судочинство

Судочинство провадиться українською мовою або мовою

бiльшocтi населения даної мiсцевocтi.

Особам, що беруть участь у справі i не володіють мовою, якою провадиться
судочинство, забезпечується право робити заяви, давати пояснения і
показания, виступати на суді і заявляти клопо-тання рiдною мовою, а
також користуватися послугами перекладача в порядку, встановленому
Цивільним процесуальним кодексом.

Судові документи, вiдповідно до встановленого законом порядку,
вручаються особам, якi беруть участь у справi, в перекладi на ix piднy
мову або на iншy мову, якою вони володiють.

Розгляlд справ у всіc судах вiдкpитий, за винятком випадків, коли це
суперечить iитepecaм охорони державноi таємницi.

Закритий судовий розгляд крім того, допускаеться за мотиваною ухвалою
cуду з метою запобігання розголошенню ввдомостей про iнтимнi сторони
житгя осiб, які беруть участь у справi, а також забезпечення таємницi
усиновлення.

В закритому судовому засiдaннi присутнi особи, які берyть участь у
справi, представники громадських оргaнiзaцiй i трудових колективiв, які
берyrь участь в судовому розглядi вiдповідно до cтaтті 161 цього
Кодексу, а в необxiдниx випaдках також свiдки, експерти i перекладачi.

До залу судового засiдання не допускаються громадяни, молодшi
шiстнадцяти рокiв, яющо вони не е особами, які беруть участь у справi,
або свiдкaми.

Слухання справи в закритому засiдaннi суду ведеться з додержаввям ycіх
правил судочинства. Piшення cyдiв у всіх випадках проголошуються
прилюдно, кpiм рiшень про усиновлення у випадках, передбачених статгею
112 Кодексу про шлюб та ciм’ю Укpaiви.

15. Принцип гласності судового розгляду.

Розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків, коли це
суперечить інтересам охорони державної таємниці.

Закритий судовий розгляд, крім того, допускається за мотивованою ухвалою
суду з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні сторони
життя осіб, які беруть участь у справі, а також забезпечення таємниці
усиновлення

В закритому судовому засіданні присутні особи, які беруть участь у
справі, представники громадянських організацій і трудових колективів,
які беруть участь в судовому розгляді відповідно до ст..161 ЦПК, а в
необхідних випадках також свіки, експерти і перекладач.

До залу судового засідання не допускаються громадяни, молодші 16 років,
якщо вони не є особами, які беруть участь у справі або свідками.

Слухання справи в закритому засіданні суду ведеться з додержанням усіх
правил судочинства. Рішення суддів у всіх випадках проголошується
прилюдно, крім рішень про усиновлення у випадках, передбачених ст..112
Кодекс про щлюб та сімю України.

16. Принцип диспозитивності в цивільному процесуальному праві.

Диспозитивность-принцип цивільного судочинства, згідно з яким
сторони, що беруть участь у справі, можуть на будь-якій процесуальній
стадії вільно розпоряджатися своїми матеральними й процесуальними
правами. Ця свобода сторін доповнюється правом прокуратури та деяких
інших державних органів, громадських організацій та окремих осіб у
передбачених законом випадках виступати на захист інших осіб.
Диспозитивність поєднується з активністю суду, що полягає, зокрема, в
контролюванні розпорядчих дій сторін з метою охорони їхніх інтересів
інших громадян, держави й організацій. Суд зобов’язаний вживати всіх
передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного
зясування дійсних обставин справи, прав і добовязків сторін. Певною
мірою диспозитивність діє в кримінальному судочинстві.

17. Склад суду. Порядок вирішення судом усіх питань, що виникають при
розгляді справи.

Стаття 16. Склад суду

Розгляд цивільних справ у судах першої інстанції здійснюється в складі
трьох суддів або суддею одноособово.

Розгляд справ у апеляційній інстанції здійснюється судом у складі
трьох суддів, головуючий з яких визначається в
установленому законом порядку.

Розгляд справ у касаційній інстанції здійснюється не менше як трьома
суддями судової палати Верховного Суду України чи колегією суддів
судової палати Верховного Суду України у випадках, визначених
цим Кодексом.

При перегляді рішення або ухвали за нововиявленими
обставинами суд діє в тому ж кількісному складі, в якому їх було
ухвалено, якщо інше не передбачено цим Кодексом

Стаття 17. Порядок вирішення питань судом

Усі питання, що виникають при розгляді справи, вирішуються суддями
більшістю голосів, а при одноособовому розгляді справи — суддею.

При вирішенні кожного питання жоден із суддів не має права
утримуватися від голосування. Головуючий голосує останнім.

Суддя, не згодний з рішенням більшості, може письмово
викласти окрему думку. Окрема думка приєднується до справи, але в
судовому засіданні не оголошується.

Справа з окремою думкою судді, викладеною під час розгляду
справи в місцевому суді або в апеляційному суді в першій
інстанції, надсилається відповідно голові суду апеляційної або
касаційної інстанції після закінчення місячного строку, якщо
рішення у справі не було оскаржено або на нього не було внесено
окреме подання.

Про справу з окремою думкою члена відповідної судової палати в
апеляційних судах або Верховного Суду України доповідають в той самий
строк голові відповідного апеляційного суду чи Голові Верховного
Суду України.

Справа з окремою думкою голови апеляційного суду в той самий строк
надсилається Голові Верховного Суду України.

18. Підстави для відводу суддів.

Стаття 18. Підстави для відводу суддів

Судді не можуть брати участі в розгляді справи і підлягають
відводу (самовідводу):

1) якщо вони при попередньому розгляді даної справи брали
участь у процесі як свідки, експерти, перекладачі, представники,
прокурор, секретар судового засідання;

2) якщо вони особисто, прямо чи побічно заінтересовані в
результаті справи;

3) якщо вони є родичами сторін або інших осіб, які беруть
участь у справі;

4) якщо вони перебувають в особливих стосунках з особами, які
беруть участь у справі;

5) якщо будуть встановлені інші обставини, які викликають
сумнів у їх безсторонності.

До складу суду не можуть входити особи, які є родичами між
собою.

19. Підвідомчість цивільних справ судам.

Стаття 24. Цивільні справи, що розглядаються судами.

Судам підвідомчі:

1) справи по спорах, що виникають з цивільних, сімейних,
трудових і кооперативних правовідносин, якщо хоча б однією з
сторін у спорі є громадянин, за винятком випадків, коли вирішення таких
спорів віднесено законом до відання інших органів;

2) справи, що виникають з адміністративно-правових відносин,
перелічені у статті 236 цього Кодексу;

3) справи окремого провадження, перелічені у статті 254 цього
Кодексу.

Судам підвідомчі й інші справи, віднесені законом до їх
компетенції.

Суди також розглядають справи, в яких беруть участь іноземні
громадяни, особи без громадянства, іноземні підприємства та
організації.

20. Докази в цивільній справі.

Стаття 27. Докази

Доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на
підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює
наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і
заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для
правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і
третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими
доказами і висновками експертів.

21. Належність доказів. Допустимість засобів доказування.

Стаття 28. Належність доказів

Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для
справи.

Стаття 29. Допустимість засобів доказування

Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені
певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими
іншими засобами доказування.

22. Пояснення сторін і третіх осіб в цивільній справі.

Стаття 40. Пояснення сторін і третіх осіб

Пояснення сторін і третіх осіб про відомі їм обставини, що мають
значення для справи, підлягають перевірці і оцінці поряд з іншими
зібраними в справі доказами.

Визнання стороною на суді фактів, якими друга сторона
обгрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для суду
обов’язковим.

Суд може вважати визнаний факт встановленим, коли у нього не
виникає сумніву в тому, що визнання відповідає дійсним обставинам
справи, не порушує будь-чиїх прав і законних інтересів і не
зроблено під впливом обману, насильства, погрози, помилки або з метою
приховання істини.

На доказування визнаного в суді факту не поширюються правила,
встановлені статтею 29 цього Кодексу, крім випадків, коли факт
повинен бути стверджений нотаріально посвідченим документом.

23. Показання свідка в цивільній справі.

Стаття 41. Показання свідка

Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які
обставини, що відносяться до справи.

Свідок зобов’язаний з’явитись до суду і дати правдиві
показання про відомі йому обставини. Свідок має право відмовитися від
надання свідчень в установлених законом випадках.

24. Письмові докази

Стаття 46. Письмові докази

Письмовими доказами є: всякого роду документи, акти,
листування службового або особистого характеру, що містять в собі
відомості про обставини, які мають значення для справи.

25. Речові докази цивільній справі.

Стаття 52. Речові докази

Речовими доказами є предмети, що своїми властивостями
свідчать про обставини, які мають значення для справи.

26. Призначення експертизи.

Стаття 57. Призначення експертизи

Для з’ясування обставин, що мають значення для справи і
потребують спеціальних знань в галузі науки, мистецтва, техніки або
ремесла, суддя порядком забезпечення доказів та під час
підготовки справи або суд під час розгляду справи може призначити
експертизу.

Експертизу провадять на суді або поза судом, коли це потрібно за
характером дослідження або коли об’єкт дослідження неможливо
доставити до суду.

Призначаючи експертизу та встановлюючи коло питань, що слід
поставити перед експертами, суддя або суд повинен з цього приводу
врахувати пропозиції сторін та інших осіб, які беруть участь у
справі. Відхилення питань, запропонованих особами, які беруть
участь у справі, суд зобов’язаний мотивувати.

В ухвалі про призначення експертизи належить зазначити, з яких
питань потрібні висновки експертів і кому доручається провести
експертизу.

Експертиза провадиться експертами відповідних установ або
іншими спеціалістами, призначеними судом. Експертом може бути
призначена будь-яка особа, яка володіє необхідними знаннями для дачі
висновку.

27. Оцінка доказів в цивільній справі.

Стаття 62. Оцінка доказів

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що
грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в
судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

28. Права і обов’язки осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 99. Права і обов’язки осіб, які беруть участь у справі

Особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з
матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень,
ухвал, постанов і інших документів, що є у справі, брати участь у
судових засіданнях, подавати докази, брати участь в їх
дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати усні і
письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування та
заперечення, оскаржувати рішення і ухвали суду, а також
користуватись іншими процесуальними правами, наданими їм законом.

Зазначені в цій статті особи зобов’язані добросовісно
користуватися належними їм процесуальними правами.

29. Процесуальні права сторін в цивільному процесі.

Стаття 103. Процесуальні права сторін

Сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав,
зазначених у статті 99 цього Кодексу, позивач вправі протягом
усього часу розгляду справи по суті змінити підставу або предмет
позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися
від позову.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Сторони можуть закінчити справу мировою угодою в усякій
стадії процесу, вимагати виконання рішення, ухвали, постанови суду.

Особи, які беруть участь у справах, що виникають з
адміністративно-правових відносин, і в справах окремого
провадження, користуються правами і несуть обов’язки сторін за
винятками, передбаченими главами 29-39 цього Кодексу.

Суд не приймає відмови від позову, визнання позову
відповідачем і не затверджує мирової угоди сторін, якщо ці дії
суперечать законові або порушують чиї-небудь права і охоронювані
законом інтереси.

30. Зустрічний позов.

Стаття 140. Пред’явлення зустрічного позову

Відповідач вправі не пізніше як за три дні до судового
засідання пред’явити зустрічний позов.

Прийняття зустрічного позову, пред’явленого після закінчення цього
строку, залежить від судді, а якщо його заявлено під час розгляду
справи по суті, — від суду.

Суддя, прийнявши зустрічний позов, повинен сповістити про це осіб,
які беруть участь у справі.

Стаття 141. Умови прийняття судом зустрічного позову

Суд або суддя повинен прийняти зустрічний позов до сумісного
розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємно пов’язані та
сумісний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони випливають з
одного правовідношення або коли вимоги по них можуть
зараховуватися.

Стаття 142. Зміст зустрічної позовної заяви

Зустрічна позовна заява повинна відповідати вимогам статей 137 і
138 цього Кодексу і має бути оплачена державним митом.

Всі недоліки зустрічної позовної заяви слід виправити до
розгляду справи, інакше зустрічний позов у даному процесі не
розглядається

Похожие записи