Реферат на тему

Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну
таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості

Стаття ККУ 422:

1. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну
таємницю, за відсутності ознак державної зради,— карається позбавленням
волі на строк від двох до п’яти років.

2. Втрата документів або матеріалів, що містять відомості військового
характеру, які становлять державну таємницю, предметів, відомості про
які становлять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо
втрата стала результатом порушення встановлених правил поводження із
зазначеними документами, матеріалами або предметами,— карається
позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо
вони спричинили тяжкі наслідки,—

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

1. Об’єкт злочину — порядок зберігання військової таємниці.

2. Злочин може виражатися у таких формах: 1) розголошення відомостей
військового характеру, що становлять державну таємницю, за відсутності
ознак державної зради (ч. 1 ст. 422); 2} порушення встановлених правил
поводження з документами або матеріалами, що містять відомості
військового характеру, які становлять державну таємницю, а також з
предметами, відомості про які становлять державну таємницю, що потягло
їх втрату (ч. 2 ст. 422).

Таким чином, з об’єктивної сторони злочин характеризується суспільне
небезпечними діями або бездіяльністю, а в другій його формі — також
суспільне небезпечними наслідками і причинним зв’язком між діянням і
його наслідками.

3. Відповідно, предметом злочину у першій його формі є відомості
військового характеру, що становлять державну таємницю, у другій —
документи, матеріали, що містять відомості військового характеру, які
становлять державну таємницю, а також предмети, відомості про які
становлять державну таємницю.

Відомості військового характеру, що становлять державну таємницю, — це
інформація, що належить до державної таємниці у сфері оборони
(детальніше про це див. коментар до ст. 114).

Про поняття розголошення відомостей, втрата документів, матеріалів,
предметів див. коментар до ст. ст. 328 і 329.

4. Суб’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 422, як випливає із
диспозиції цієї норми, є будь-який військовослужбовець або
військовозобов’язаний під час проходження зборів, незалежно від того,
яким чином відповідні відомості стали йому відомі. Суб’єкт злочину,
передбаченого ч. 2 ст. 422, спеціальний: ним є особа, якій відповідні
документи, матеріали чи предмети були довірені. Про поняття такої особи
див. коментар до ст. 328.

За ст. ст. 328 і 329 військовослужбовці (військовозобов’язані під час
проходження зборів) несуть відповідальність лише у випадку розголошення
ними інформації (втрати відповідних предметів, документів, матеріалів,
що містять інформацію) у сфері економіки, науки і техніки, зовнішніх
відносин, державної безпеки й охорони правопорядку, яка становить
державну таємницю.

5. З суб’єктивної сторони злочин у першій його формі може бути вчинений
умисно чи необережно, а у другій — тільки необережно.

Ставлення винного до тяжких наслідків може характеризуватися як умислом
(наприклад, якщо особа, якій були довірені відомості,

що становлять державну таємницю, розголосила їх по телебаченню за
мотивом неправильно зрозумілих нею суспільних інтересів), так і
необережністю (у більшості випадків),

5. Тяжкі наслідки (ч, 3 ст, 422) є кваліфікуючою ознакою злочину, що
розглядається, Зміст тяжких наслідків у ст, 422 збігається зі змістом
тяжких наслідків у ст, ст, 328 і 329,

6. Розголошення військової таємниці кваліфікується за ст, 422 тільки за
відсутності ознак державної зради, Детальніше про це див, коментар до
ст. 328,

Статут внутрішньої служба Збройних Сил України від24 березня 1999 р,
(ст, П).

Закон України “Про державну таємницю” в редакції від 21 вересня 1999 р.

Закон України “ Про Збройні Сили України” в редакції від 5 жовтня 2000
р. (ст, П).

Звід відомостей, що становлять державну таємницю (ЗВДТ). Затверджений
наказом Державного комітету України з питань державних секретів № 47 від
ЗІ липня 1995 р. (розділ І),

Похожие записи