Розгляд та прийняття Державного бюджету України та місцевих бюджетів

Матеріали, які додаються до проекту Закону про Державний бюджет
Верховній Раді України Кабінетом Міністрів України

Разом з проектом Закону про Державний бюджет України, схваленим КМУ,
Верховній Раді подаються два додатки.

Першим додатком є пояснювальна записка до проекту Закону про Державний
бюджет України, яка повинна містити: а) інформацію про економічне
становище держави та основні прогнозні макропоказники економічного та
соціального розвитку України на наступний бюджетний період, покладені в
основу проекту Державного бюджету України;

б)  оцінку надходжень доходів та інших коштів (позик), що пропонуються
для забезпечення фінансовими ресурсами витрат бюджету;

в)  пояснення до основних положень проекту Державного бюджету України та
проекту Закону про Державний бюджет, а також аналіз пропонованих обсягів
видатків на виконання функцій, програм. Обгрунтування включають бюджетні
показники за попередній, поточний, наступний бюджетні періоди в розрізі
класифікації видатків бюджету;

г)  інформацію щодо врахування пропозицій Верховної Ради до Основних
напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період, якщо вони
були прийняті Верховною Радою України відповідно до частини 6 ст. 33
цього Кодексу;

д)  обгрунтування особливостей міжбюджетних відносин;

є) інформацію щодо обсягів державного боргу, в тому числі за типом
боргового зобов’язання, графіка його погашення, обсягів та умов
запозичень;

є) прогноз основних макропоказників економічного й соціального розвитку
України, показників зведеного бюджету України за основними видами
доходів, видатків та фінансування на наступні три бюджетні періоди.

Проект Закону про Державний бюджет супроводжується додатками, які
вмішують більш детальні статті витрат і доходів, обґрунтування
кошторисних витрат, їхні розміри. Додатки, що подаються разом з проектом
Закону про Державний бюджет України, не мають правової форми. До проекту
бюджету додається пояснювальна записка Міністра фінансів України, в якій
подаються короткі підсумки найважливіших бюджетних підсумків або
викладення всього фінансового стану країни, мотиви фінансових заходів,
що плануються, причому Міністерство фінансів України обґрунтовує
бюджетні показники майбутнього року, виходячи з показників попереднього,
поточного і майбутніх періодів та класифікації видатків бюджету.

Міністерство фінансів має обґрунтувати особливості міжбюджетних
відносин; інформувати Уряд щодо врахування пропозицій Верховної Ради
України, які були прийняті при затвердженні Основних напрямів бюджетної
політики.

Міністерство фінансів України складає перелік пільг, які існуватимуть
згідно Із законодавством в планованому році, оскільки це знижує
надходження податкових сум до державного і місцевих бюджетів, також
необхідно зробити й підрахунки втрат бюджетних коштів. Кабінету
Міністрів України подаються показники видатків Державного бюджету
України, які пов’язані із продовженням або Із закінченням програм, що
фінансуються протягом кількох бюджетних періодів. Міністерство фінансів
України подає відомості про зведення та структуру фінансових зобов’язань
із державного боргу та державних гарантій на поточний та наступний
фінансовий період до повного погашення боргових зобов’язань, включаючи
суми на обслуговування державного боргу.

До проекту Державного бюджету додаються прогноз основних макропоказників
економічного й соціального розвитку України, показників зведеного
бюджету України з оцінкою Державного і місцевих бюджетів відповідно до
бюджетної класифікації, а також зведений баланс фінансових ресурсів. До
Верховної Ради України подається перелік інвестиційних програм на
наступний бюджетний період, під які можуть надаватися гарантії КМУ, та
дається оцінка наслідків очікуваного виконання бюджету за поточний рік.

Разом із проектом Закону про Державний бюджет до Верховної Ради України
направляються пояснення до проекту Державного бюджету І проекту Закону
про Державний бюджет України, який вміщує проект узагальнюючих
показників,

У поясненнях, поданих Верховній Раді, КМУ робить аналіз прогнозованих
обсягів видатків на виконання державних функцій та програм. Причому на
розгляд народних депутатів представляються обґрунтування бюджетних
показників за три роки (попередній, поточний та наступний бюджетні
періоди). Попередній бюджетний період — це виконаний бюджет, поточний —
це бюджет поточного періоду, який тільки виконується, та наступний — це
показники майбутнього періоду, які й будуть розглядатися та
затверджуватися Верховною Радою. Усі дані надаються в розрізі
класифікації видатків бюджету.

КМУ дає обґрунтування особливостям міжбюджетних відносин, скерованих на
забезпечення місцевих бюджетів фінансовими ресурсами, видам видатків на
здійснення повноважень за рахунок державного та місцевих бюджетів,
указуються критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами.

КМУ надає Верховній Раді України інформацію щодо обсягів державного
боргу, в тому числі за типом боргового зобов’язання, графік його
погашення, обсяги та умови запозичень.

Другим додатком до проекту Закону про Державний бюджет до Верховної Ради
подаються прогнозні показники зведеного бюджету України, оцінка
Державного бюджету України та місцевих відповідно до бюджетної
класифікації, а також зведений баланс фінансових ресурсів, тобто
фінансову програму плану економічного й соціального розвитку держави в
цілому. Баланс фінансових ресурсів об’єднує в єдину систему всі
фінансові плани і баланси, що дозволяє виявляти І вивчати об’єктивні
взаємозв’язки і довготривалі тенденції розвитку найважливіших джерел
фінансових ресурсів.

КМУ, враховуючи накази народних депутатів і виходячи із чинного
законодавства, схвалюючи складений Міністерством фінансів України проект
Закону про Державний бюджет, представляє на розгляд перегляд пільг по
податках І зборах та інших обов’язкових платежах із розрахунком втрат
доходів бюджету від їх надання, який зроблено Міністерством фінансів

України.

Народним депутатам надаються показники видатків Державного бюджету
України, необхідних на наступні бюджетні періоди для завершення програм,
що враховані в проекті Державного бюджету України, якщо ці програми
передбачається виконувати період, більш тривалий, ніж один бюджетний.

Міністерство фінансів України зводить, а КМУ схвалює і подає для
інформації народним депутатам загальну суму і структуру фінансових
зобов’язань із державного боргу та державних гарантій на поточний і
наступний бюджетний періоди до повного погашення боргових зобов’язань,
включаючи суми на обслуговування державного боргу1.

1 У проекті державного бюджету на 2006 рік встановлено, шо у 2006 році
надання державних гарантій Раді Міністрів Автономної Республіки Крим та
гарантій органів місцевого самоврядування (крім гарантій за кредитами,
які надаються міжнародними фінансовими організаціями або на умовах спів
фінансування разом із міжнародними фінансовими організаціями, а також за
зобов’язаннями Державної іпотечної установи) не здійснюються. Якщо
Кабінет Міністрів приймає рішення надати кредити або гарантії окремим
юридичним особам, вони зобов’язані подати зустрічні, безвідривні та
безумові гарантії банків, які протягом 2005-2006 років додержуються
встановлених НБУ обов’язкових економічних напрямків, або надати інше
належне забезпечення та сплачують до Державного бюджету України плату за
їх отримання у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До Закону про Державний бюджет України буде вміщено розділ, присвячений
державному боргу та фінансуванню Державного бюджету.

Пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту Державного
бюджету України подаються до Комітету Верховної Ради України з питань
бюджету.

До проекту Закону про Державний бюджет можуть додаватися й інші
матеріали, обсяг і форму яких установлює Уряд.

Представлення проекту Закону про Державний бюджет та підготовка його до
першого читання

Представляє проект Закону про Державний бюджет Міністр фінансів на
пленарному засіданні Верховної Ради. Бюджетний кодекс встановлює
короткий термін представлення — не пізніше ніж через п’ять днів після
подання КМУ матеріалів по бюджету. Голова Комітету Верховної Ради з
питань бюджету доповідає про відповідність проекту Закону про Державний
бюджет України Бюджетному кодексу та Основним напрямам бюджетної
політики на наступний бюджетний період. Після обговорення проекту Закону
про Державний бюджет Верховна Рада України може ухвалити вмотивоване
рішення про Його відхилення, як це і відбувається на практиці. У разі
відхилення проекту Закону про Державний бюджет КМУ зобов’язаний у
тижневий термін з дня набрання чинності рішення про відхилення подати
проект Закону про Державний бюджет на повторне представлення з
обґрунтуванням внесених змін, пов’язаних із рішенням Верховної Ради
України. Міністр фінансів не пізніше трьох днів після повторного подання
проекту Закону про Державний бюджет повторно представляє його Верховній
Раді (ч. З ст. 39 Бюджетного кодексу).

Після прийняття до розгляду представленого проекту Закону про Державний
бюджет не пізніше 1 жовтня (або 6 жовтня, якщо проект був представлений
повторно) його розглядають народні депутати, комітети, депутатські
фракції та групи Верховної Ради України і формують свої пропозиції
Комітету з питань бюджету.

Пропозиції щодо збільшення видатків Державного бюджету мають визначати
джерела їх покриття; пропозиції щодо зменшення доходів державного
бюджету мають визначати джерела компенсації втрат доходів Державного
бюджету або види та обсяги видатків, що підлягають відповідному
скороченню. Жодна пропозиція народних депутатів не повинна призводити до
збільшення державного боргу І гарантій порівняно з обсягом, передбаченим
у проекті Закону про Державний бюджет.

Комітет Верховної Ради з питань бюджету не пізніше 15 жовтня (20 жовтня,
якщо проект Закону про Державний бюджет було прийнято повторно) спільно
з уповноваженими представниками Уряду розглядає всі пропозиції, таблиці
пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи й приймає відповідне
рішення. Документи розповсюджуються серед народних депутатів не пізніше
ніж за два дні до розгляду проекту Закону про Державний бюджет у першому
читанні на пленарному засіданні Верховної Ради.

Перше читання проекту Закону про Державний бюджет Перше читання проекту
Закону про Державний бюджет України починається з доповіді Голови
Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо Висновків та
пропозицій до проекту Закону про Державний бюджет України. В обговоренні
питання беруть участь народні депутати, представники Уряду та Рахункової
палати. Висновки та пропозиції до проекту Закону про Державний бюджет
голосуються в цілому. Постатейне голосування відбувається тоді, коли не
приймається позитивне рішення.

Прийняття рішення щодо Висновків та пропозицій до проекту Закону про
Державний бюджет за Бюджетним кодексом (ст. 41) вважається прийняттям
проекту Закону про Державний бюджет України в першому читанні. Схвалені
Верховною Радою України Висновки та пропозиції Комітету Верховної Ради
України з питань бюджету набувають статусу Бюджетних висновків Верховної
Ради України.

Верховна Рада приймає проект Закону про Державний бюджет України в
першому читані не пізніше 20 жовтня року, що передує плановому, після
чого Уряд у двотижневий термін готує і подає до 3 листопада проект
Закону, доопрацьований відповідно до Бюджетних висновків Верховної Ради
України, і порівняльну таблицю щодо врахування з вмотивованими
поясненнями щодо неврахованих пропозицій.

Друге читання проекту Закону про Державний бюджет України

Основним у розгляді проекту Закону «Про Державний бюджет України» є
друге його читання. Уряд у двотижневий термін готує і подає проект
Закону «Про Державний бюджет України» не пізніше 3 листопада. Проект
Закону до другого читання подається у вигляді таблиці, яка містить
проект Закону, прийнятий у першому читанні за основу, в якому вміщені
текстові статті та показники, що пропонувалися Урядом в першому читанні,
або схвалені Бюджетними висновками Верховної Ради України.

Якщо КМУ пропонує нові текстові статті, до них додається детальне
обґрунтування «їх доцільності та необхідності.

Друге читання починається з доповіді Міністра фінансів щодо
доопрацьованого з урахуванням Бюджетних висновків Верховної Ради України
проекту Закону про Державний бюджет України. Голова Комітету Верховної
Ради доповідає висновки Комітету, який він очолює, щодо врахування
Урядом Бюджетних висновків Верховної Ради України при підготовці проекту
Закону про Державний бюджет України до другого читання.

Друге читання законопроекту про Державний бюджет України передбачає, в
першу чергу:

а)  затвердження загального обсягу дефіциту (профіциту),

б)  доходів І видатків Державного бюджету з подальшим постатейним
голосуванням проекту Закону про Державний бюджет, поданого КМУ на друге
читання.

Під час другого читання, яке повинно завершитися не пізніше 20
листопада, необхідно обов’язково затвердити, крім вказаних, обсяг
міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування
місцевих бюджетів. Ці обсяги не розглядаються при третьому читанні.
Виконавчі органи місцевого самоврядування після цього мають можливість
затверджувати свої бюджети, не чекаючи третього читання проекту Закону
про Державний бюджет.

Статті проекту Закону про Державний бюджет, не прийняті у другому
читанні, переносяться на третє читання.

Розгляд проекту Закону про Державний бюджет України у третьому читанні

Не пізніше 25 листопада року, що передує плановому, проект Закону про
Державний бюджет проходить третє читання Верховною Радою України. На
засіданні з доповіддю виступає Голова Комітету Верховної Ради України з
питань бюджету, Із співдоповіддю — Міністр фінансів. Після цього
відбувається голосування щодо статей проекту Закону про Державний
бюджет, що не були прийняті на другому читанні, та по проекту Закону в
цілому.

I E

????¤?¤?$???????I?еребування законопроекту у Верховній Раді України, а
термін, на який Верховна Рада кожного разу після подання його на розгляд
Урядом, повертає знов Уряду не враховується.

Уже кілька років Закон про Державний бюджет (хоча й з порушенням порядку
проходження через Верховну Раду) приймається до початку нового
бюджетного періоду. Норми ст. 46 Бюджетного кодексу встановлюють порядок
витрат Державного бюджету у випадках несвоєчасного прийняття Закону про
Державний бюджет України. Кабінет Міністрів має право витрачати кошти на
функціонування державних органів, але з обмеженнями:

1)  витрати Державного бюджету можуть здійснюватися тільки на цілі, які
були внесені до Закону про Державний бюджет минулого бюджетного періоду
і включені у проект Закону про Державний бюджет на поточний (оскільки
рік почався) бюджетний період, який подано Кабінетом Міністрів України
до Верховної Ради;

2)  щомісячні видатки поточного року не можуть перевищувати 1/12 обсягу
видатків минулого бюджетного періоду (крім витрат на погашення боргу за
кредитними зобов’язаннями та витрат спеціального фонду, які фінансуються
в межах цільових надходжень до спеціального фонду).

До прийняття Закону про Державний бюджет на поточний бюджетний період
забороняється фінансування капітальних видатків, крім випадків,
пов’язаних із введенням військового чи надзвичайного стану, оголошенням
окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації.

До прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний
період запозичення дозволяються тільки з метою погашення основної суми
боргу.

Такий же порядок витрачання бюджетних коштів установлено для місцевих
бюджетів у разі несвоєчасного прийняття рішень про місцеві бюджети (ст.
79 Бюджетного кодексу).

Зміст Закону про Державний бюджет України

Практика Верховної Ради України свідчить, що щорічні закони про
Державний бюджет включають різну кількість статей. Верховна Рада України
— єдиний законодавчий орган, тому вона може приймати закони певного
змісту з будь-якою кількістю статей. Однак є показники, які повинні бути
в кожному законі про державний бюджет і в рішеннях місцевих рад про
відповідні місцеві бюджети.

У п. 2 ст. 38 Бюджетного кодексу вміщено основні показники, які повинні
бути визначені: в статті Закону про Державний бюджет затверджується
загальна сума доходів і загальна сума видатків (із розподілом на
загальний та спеціальний фонди), а також із розподілом видатків на
поточні й капітальні. Поділ видатків на поточні й капітальні показує
роль видатків у відтворенні виробництва. Поточні видатки — це витрати на
утримання підприємств, установ, організацій, закладів як виробничої, так
і соціальної сфери. Капітальні — це видатки на створення нових і
розширення діяльності діючих підприємств, установ, організацій,
закладів. Поділ видатків на поточні й капітальні в Законі про Державний
бюджет України передбачено ст. 38 Бюджетного кодексу, але в Законах
України «Про Державний бюджет України» на 2002-2006 рр., які приймалися
із врахуванням Бюджетного кодексу, такого розподілу немає.

Можна також окремо розробляти (як складову частину державної програми
економічного і соціального розвитку) бюджет розвитку з тим, щоб
передбачити для цієї мети кошти в бюджеті.

Встановлюється граничний розмір річного дефіциту (а, може, й профіциту)
державного бюджету в наступному бюджетному періоді, в тому числі й
розмір дефіциту загального та спеціального фондів.

Окремими статтями закону встановлюються джерела формування державного
бюджету — в загальній сумі або у фіксованих частках (відсотках), а також
особливості обчислення або розподіл їх між загальним і спеціальним
фондами Державного бюджету та державним І місцевими бюджетами. Окремими
статтями закон відображає суму доходів за джерелами й суму видатків за
розділами функціональної бюджетної класифікації.

Окремий розділ Закону про Державний бюджет складають статті, що
встановлюють граничні розміри державного внутрішнього і зовнішнього
боргу, граничний розмір державних кредитів, що Україна надає іноземним
державам, та вирішується питання про можливість надання державних
гарантій при одержанні кредитів суб’єктами підприємницької діяльності,
крім тих, які надаються міжнародними фінансовими організаціями. У деяких
законах про Державний бюджет вирішується питання про надання
Міністерству фінансів України повноважень на здійснення дострокового
викупу боргових зобов’язань держави в межах коштів, передбачених у
державному бюджеті на погашення і обслуговування державного боргу.

Важливим розділом закону є регламентування взаємовідносин між Державним
бюджетом України та місцевими бюджетами за трансфертами, субвенціями,
дотаціями вирівнювання, встановлення порядку перерахування коштів до
Державного бюджету з місцевих бюджетів та порядок надходження й
розподілу коштів Державного бюджету до відповідних місцевих бюджетів у
вигляді додаткової дотації з Державного бюджету понад обсяг дотації,
передбаченої у відповідному році.

У Законі про Державний бюджет установлюються захищені видатки, розмір
яких не зменшується у випадках зростання бюджетного дефіциту протягом
бюджетного періоду, встановлюється рівень забезпечення прожиткового
мінімуму для призначення допомоги відповідно до законів України І
надається право Кабінету Міністрів України протягом бюджетного року
збільшувати встановлений рівень забезпечення прожиткового рівня,
виходячи з фінансових ресурсів держави.

Законом про Державний бюджет також регламентується в статтях та окремих
додатках, які є невід’ємною його складовою, відомча структура видатків
Державного бюджету (головним розпорядникам бюджетних коштів), а у
випадках складання проекту бюджету за програмно-цільовим методом ці
видатки повинні бути деталізовані за підрозділами функціональної
бюджетної класифікації (програмної класифікації у разі складання проекту
бюджету за програмно-цільовим методом). У законі вміщуються додаткові
положення, що регламентують процес виконання бюджету.

На перший погляд здається, що бюджет — це цифри. Але Закон про Державний
бюджет — це не тільки показники, цифри, а ще й правові приписи, які
мають конкретно-адресний зміст. Саме факт включення показника доходів чи
видатків — це надання органу державної виконавчої влади та особі, яким
делеговані повноваження з використання бюджетних коштів, і покладення
обов’язку зі збирання коштів на державні органи, які відповідають за це.
Загальний обсяг бюджету — це завдання Кабінету Міністрів України зібрати
суму коштів, витратити їх суворо за призначенням, не перевищуючи
граничного розміру дефіциту, затвердженого Верховною Радою України.

У конкретно-адресному змісті приписів, які складають основну частину
статей Закону про Державний бюджет, є його особливість, яка дає привід
багатьом юристам-теоретикам вважати цей акт законом у формальному
розумінні, тобто законом за формою, але не за змістом.

Однак в законах про Державний бюджет, як І в рішеннях про місцеві
бюджети, є приписи, які не мають конкретно-адресного змісту. Ними
затверджуються розміри відрахувань від територіальних надходжень
загальнодержавних доходів і податків у бюджети нижчих рівнів. Бюджетні
правовідносини між вищестоящими І нижчестоящими органами виконавчої
влади або органами державної виконавчої влади І виконавчими органами
місцевих рад виникають кожного разу, коли є такий юридичний факт, як
платіж до бюджету, сума якого розподіляється між бюджетами. Таким чином,
ці приписи виступають правовими нормами, які розраховані на багаторазове
застосування.

Ось чому не можна погодитися, що закон або рішення місцевого органу
самоврядування про відповідний бюджет є такими тільки за формою, а не
змістом.

Закон про Державний бюджет підписує Голова Верховної Ради України і
невідкладно направляє його Президентові України

Президент України протягом п’ятнадцяти днів після отримання закону
підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або
повертає закон зі своїми вмотивованими та сформульованими пропозиціями
до Верховної Ради України для повторного розгляду.

У разі, якщо Президент України протягом установленого строку не повернув
закон для повторного розгляду, документ вважається схваленим Президентом
і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

Якщо під час повторного розгляду Закон про Державний бюджет буде знову
прийнятий Верховною Радою України не менше як двома третинами від її
конституційного складу, Президент України зобов’язаний його підписати та
офіційно оприлюднити протягом 10 днів.

Закон про Державний бюджет України публікується в офіційних виданнях.
Доступність матеріалів про бюджет — ознака демократичності, відкритості,
прозорості дій влади. Кожен громадянин держави хоче знати, як будуть
забезпечуватися його мінімальні потреби, скільки коштів відпускатиме
держава на функціонування своїх органів. Бюджетні матеріали дуже
складні, тому пересічному громадянину дуже важко розібратися в цифрах,
якими наповнений бюджет.

Бюджетний кодекс України пропонує Міністерству фінансів обов’язково
публікувати в газеті «Урядовий кур’єр» проект Закону про Державний
бюджет не пізніше ніж через сім днів після його подання Верховній Раді
України. У цей період всі документи, що супроводжують проект Закону про
Державний бюджет, розглядаються у Верховній Раді, у Комітеті Верховної
Ради з питань бюджету, і за результатами розгляду їх можуть повернути,
тобто відхилити вмотивованим рішенням.

КМУ зобов’язаний протягом тижня з дня набрання чинності рішення
Верховної Ради України про відхилення проекту Закону про Державний
бюджет подати новий проект Закону про Державний бюджет (п. З ст. 39). А
що ж робити Міністерству фінансів України? Знову оприлюднювати оновлений
проект Закону про Державний бюджет? Практика повернення проекту
державного бюджету і проекту Закону про Державний бюджет повторюється
щорічно. Це не тому, що Міністерство фінансів України складає проект
Державного бюджету і проект Закону про Державний бюджет, не зважаючи на
зміст Бюджетного кодексу України та Основні напрями бюджетної політики
(Бюджетну резолюцію), прийняті Верховною Радою України. Справа в тому,
що при розробці проекту Основних напрямів бюджетної політики ще в червні
Міністерство фінансів України об’єктивно не може мати даних про хід
виконання Державного бюджету за поточний рік і всіх показників,
необхідних для включення більш реальних цифр до проекту Основних
напрямів бюджетної політики. У зв’язку з цим не є необхідним
оприлюднення проекту Закону про Державний бюджет.

Обов’язковим є оприлюднення Закону про Державний бюджет на відповідний
період із додатками, що становлять його невід’ємну частину. Додатки до
Закону про Державний бюджет, які складаються відповідно до Бюджетної
класифікації, публікуються тільки в офіційних виданнях, з ними
ознайомитися важко. Вони, безумовно, є складовими Закону «Про Державний
бюджет» на поточний рік, бо вони «розшифровують» загальні суми доходів і
видатків, які будуть включені до Закону «Про Державний бюджет України».

Тепер не тільки в офіційних виданнях, але й у засобах масової інформації
оприлюднюються дані Міністерства фінансів України, Державного
казначейства про виконання Державного бюджету України, зведеного бюджету
України. Регулярно з інформацією, одержаною у фінансових органах,
виступає Міжнародний центр перспективних досліджень.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого
самоврядування забезпечують публікацію інформації про місцеві бюджети, в
тому числі обов’язкову публікацію рішень про місцевий бюджет та додатки
до нього і періодичних звітів про їх виконання. Рішення про місцевий
бюджет повинно бути оприлюднене не пізніше 10 днів з дня його прийняття.
Звіти про виконання місцевого бюджету публікуються періодично, перелік
іншої інформації про місцеві бюджети визначається відповідним рішенням
місцевої ради. Працівники місцевих державних адміністрацій регулярно
виступають на сторінках газет та часописів із повідомленнями про хід
виконання місцевих бюджетів, що з інтересом читає населення.

Оприлюднюються також у засобах масової інформації матеріали профільних
Комітетів Верховної Ради України, особливо Комітету з питань бюджету, де
протягом бюджетного періоду в квітні, липні, жовтні та січні
заслуховуються питання про виконання бюджету.

На останній день бюджетного періоду, як правило, це 31 грудня, Державне
казначейство України закриває всі рахунки, відкриті в поточному
бюджетному періоді. За виняткових обставин ст. 57 Бюджетного кодексу
надає Міністру фінансів право на визначення іншого терміну закриття
рахунків, який повинен настати не пізніше як через п’ять робочих днів
після закінчення бюджетного періоду.

У Бюджетному кодексі врегульовані випадки внесення змін і доповнень до
Закону про Державний бюджет (ст. 52), а також порядок розподілу доходів
при перевиконанні доходної частини Державного бюджету (ст. 53) та
порядок скорочення видатків загального фонду Державного бюджету в разі
недо-отримання доходів загального фонду Державного бюджету (ст. 54).

ЛІТЕРАТУРA

Про державну податкову службу в Україні. Закон України від 4 грудня 1990
р. № 509-ХІІ у редакції Закону від 24 грудня 1993 р. № 3813-ХІІ із
змінами та доповненнями.

Про власність. Закон України від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ із змінами
та доповненнями.

Про зайнятість населення. Закон України від 1 березня 1991 р. № 803-Х1І
із змінами та доповненнями.

Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні. Закон України від
21 березня 1991 р. № 875-ХІІ із змінами та доповненнями.

Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон України від 16 квітня 1991 р.
№ 959—XII із змінами та доповненнями.

Про цінні папери і фондову біржу. Закон України від 18 червня 1991 р. №
1201-ХП із змінами та доповненнями.

Про систему оподаткування. Закон України від 25 червня 1991 р., в
редакції Закону України від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР.

Про охорону навколишнього природного середовища. Закон України від 25
червня 1991 р. № 1264-ХП із змінами та доповненнями.

Про єдиний митний тариф. Закон України від 5 лютого 1992 р. № 2097- XII
із змінами та доповненнями.

Похожие записи