Реферат на тему

Розбій

Стаття ККУ 187:

1. Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством,
небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з
погрозою застосування такого насильства (розбій),—карається позбавленням
волі на строк від трьох до семи років,

2. Розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка
раніше вчинила розбій або бандитизм,—карається позбавленням волі на
строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.

3. Розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи
сховище,—карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти
років із конфіскацією майна.

4. Розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо
великих розмірах, або вчинений органі зованою групою, або поєднаний із
заподіянням тяжких тілесних ушкоджень,— карається позбавленням волі на
строк від восьми до п’ятнадцятії років із конфіскацією майна.

1. Розбій належить до найбільш небезпечних корисливо-насиль низьких
злочинів. Він посягає на два об’єкти: право власності й особу (її
здоров’я і життя).

2. З об’єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з мс тою
заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для
життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з грозою застосування
такого насильства.

Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівано для
потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на
протиправне заволодіння чужим майном. Напад може бути як відкритим, так
і таємним (наприклад, нанесення удару по терпілому з-за спини). За цією
ознакою розбій відрізняється, з одного боку, від крадіжки, з іншого, —
від грабежу.

Напад органічно пов’язаний із фізичним або психічним насильством, яке
при розбої має так званий інструментальний характер виступає способом
заволодіння майном або його утримання. При цьому фізичне насильство може
полягати у протиправному впливу не лише на зовнішні частини тіла
потерпілого (механічне їх трамнування), а й внутрішні (отруєння), а
також в інших діях насиль низького характеру, які створюють небезпеку
для життя чи здоров’я потерпілого (скажімо, насильницьке тримання його в
небезпечних для життя та здоров’я умовах). У разі, якщо застосування ті
погроза застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я
особи, здійснювались з метою ухилитись від затримання після: закінченого
нападу, вчинене не може розглядатися як розбій. Так дії винного залежно
від обставин справи можуть бути кваліфіковаї: як крадіжка або грабіж і
як відповідний злочин проти життя та здоров’я особи або злочин проти
авторитету органів державної владних органів місцевого самоврядування та
об’єднань громадян (на приклад, умисне легке тілесне ушкодження (ч. 2
ст. 125), погроз. або насильство щодо службової особи чи громадянина,
який виконує громадський обов’язок (ст. 350) тощо).

Насильство при розбої застосовується до особи, яка зазнала нападу. Під
такою особою слід розуміти власника майна, особу, у володінні чи під
охороною якої перебуває майно, на яке здійснюється посягання, а так само
інших осіб, які перебувають на місці вчинення розбою і можуть, на думку
винного, перешкодити йому у заволодінні чужим майном.

Під насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала
нападу, слід розуміти заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що
спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату
працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження
(останнє кваліфікується за ч. 4 ст. 187). а також інші насильницькі дії,
які не призвели до вказаних наслідків але були небезпечними для життя чи
здоров’я в момент заподіяних (насильство, що призвело до втрати
свідомості чи мало характе,: мордування, здушення шиї, скидання з
висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо).

Застосування до особи без її згоди наркотичних засобів, психотропних,
отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння чужим
майном слід розглядати як насильство, і, якщо воно були небезпечним для
її життя або здоров’я, кваліфікувати такі дії за відповідною частиною
ст. 187. Якщо застосування таких засобів було небезпечним для життя чи
здоров’я потерпілого, але не призвело до заподіяння легкого тілесного
ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну
втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного
ушкодження, вчинене треба кваліфікувати як розбій лише за умови, що
винна особа усвідомлювала можливість заподіяння таких тілесних
ушкоджень. За певних обставин такі дії слід додатково кваліфікувати за
ч. ч, 2 або 2 ст. 314.

Заподіяння в процесі розбою легкого тілесного ушкодження, що спричинило
короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності,
середньої тяжкості тілесного ушкодження, позбавлення волі, вчинене
способом, небезпечним для життя або здоров’я особи, яка зазнала нападу,
нанесення побоїв, що мало характер мордування, охоплюється ст. 187 і
додаткової кваліфікації за іншими статтями не потребує.

Психічне насильство при розбої полягає в погрозі негайно застосувати
фізичне насильство, небезпечне для життя чи здоров’я особи, яка зазнала
нападу (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне
ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров’я або втратою
працездатності).

Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій
формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у
потерпілого склалося враження, що, якщо він протидіятиме нападаючому або
не виконає його вимог, ця погроза буде реалізована, а у потерпілого
дійсно таке враження склалося. Це стосується І випадків, коли винна
особа погрожує застосуванням предметів (зіпсованої зброї або її макета
тощо), які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації
погрози, якщо потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою
небезпеку для життя чи здоров’я. Таким чином, головним критерієм
реальності погрози при розбої є суб’єктивне сприйняття її потерпілим.
Для кваліфікації діяння за ст, 187 не має значення, чи мав винний намір1
приводити погрозу насильством, небезпечним для життя або здоров’я, до
виконання.

Погроза вчинити вбивство або заподіяти тяжке тілесне ушкодження,
висловлена в процесі розбою, повністю охоплюється диспозицією ст. 187 і
додаткової кваліфікації за ст. 129 не потребує.

Розбій — усічений склад злочину. Він вважається закінченим з моменту
нападу, поєднаного із застосуванням або з погрозою застосування
насильства, небезпечного для життя чи здоров’я, нездлежно від того, чи
заволоділа винна особа чужим майном.

3. Суб’єктом розбою є осудна особа, яка досягла 14-річного віку

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та
корисливим мотивом. Обов’язковою ознакою суб’єктивно; сторони розбою є
мета, з якою здійснюється напад, — заволодіння чужим майном,

5. Кваліфікованими видами розбою є розбій: 1) вчинений за попередньою
змовою групою осіб, або 2) особою, яка раніше вчинили, розбій або
бандитизм (ч, 2 ст, 187), або 3) організованою групок.

— (ч. 4 ст, 187); 4) поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення
чи сховище (ч. З ст. 187), або 5) із заподіянням тяжких тілесних
ушкоджень (ч, 4 ст, 187); 6) спрямований на заволодіння майном у великих
чи 7) особливо великих розмірах (ч. 4 ст, 187).

Визначення обтяжуючою розбій обставиною вчинення його особою, яка раніше
вчинили розбій або бандитизм (ч. 2 ст 187), означає, що на відміну від
інших злочинів проти власності, повторність як кваліфікуючу ознаку
розбою утворює попереднє вчинення розбійником лише двох злочинів —
розбою і бандитизму (ст. 257). При цьому поняття “розбій” вживається в
широкому розумінні. Йдеться не лише про розбій як злочин проти
власності, передбачений ст, 187, ай про розбій як спосіб вчинення інших
злочинів •— проти громадської безпеки (ч. З ст. 262), проти безпеки руху
та експлуатації транспорту (ч. З ст, 289), у сфері обігу наркотичних
засобів (ч. З ст 308, ч. З ст 312, ч, 3 ст. 313), військових (ч. З ст.
410, ч. 2 ст. 433).

Вчинення двох і більше розбоїв з метою заволодіння чужим майном за
відсутності Інших кваліфікуючих ознак належить кваліфікувати тільки за
ч.2 ст,!87.

Розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, має місце
тоді, коли потерпілому в процесі розбійного нападу було заподіяно такі
ушкодження. Про поняття тяжких тілесних ушкоджень див. коментар до ст.
121.

Умисне заподіяння при розбої тяжкого тілесного ушкодження, що не
призвело до смерті потерпілого, не потребує додаткової кваліфікації за
ч. 1 чи ч. 2 ст.121, оскільки воно повністю охоплюється ч. 4 ст, 187.

Якщо в процесі розбою було умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження,
внаслідок якого сталася смерть потерпілого або останнього було умисно
вбито, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів —
за ч. 4 ст.187 і ч. 2 ст,121 або Ч.2СТ.115,

Заподіяння смерті потерпілому через необережність при розбої також
належить кваліфікувати за сукупністю злочинів — за відповідними
частинами ст.187 і ст. 119.

Розбій визнається спрямованим на заволодіння майном у великих розмірах,
якщо при його вчиненні винний (винні) ставив за мету неправомірно
заволодіти майном на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів
перевищує неоподатковуваний розмір доходів громадян, а спрямованим на
заволодіння майном у особливо великих розмірах, якщо метою його вчинення
було заволодіння майном на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує
неоподатковуваний розмір доходів громадян (п. п. З і 4 примітки до ст.
185). При цьому наявності таких ознак факту реального заволодіння майном
на зазначені суми не потрібно,

Про поняття таких кваліфікуючих розбій ознак, як проникнення У житло,
інше приміщення чи сховище див. коментар, викладений У Загальних
положеннях до цього розділу., вчинення його за попередньою змовою групою
осіб або організованою групою — коментар До ст. 28.

6. Напад з метою заволодіння майном, вчинений бандою, за зегальним
правилом кваліфікується лише як бандитизм за ст, 257. Додаткову правову
оцінку розбій повинен одержувати лише у випад, ках, коли його було
вчинено членами банди поза вчинюваними бандою нападами і коли бандою
вчинено такий вид розбою, за який законом встановлено більш сувору
відповідальність, ніж за бандитизм. Виходячи із санкцій ст. 257 та ст.
187, зазначені злочини угасрюють сукупність у разі вчинення бандою
кваліфікованих видів розбою (спрямованого на заволодіння майном у
великих чи особливо великих розмірах або поєднаного із заподіянням
тяжких тілесних ушкоджень), передбачених ч. 4 ст. 187.

Постанова ПВС №12 від 25 грудня 1992 р. “Про судову практику в справах
про корисливі злочини проти приватної власності” (п. п. 8, 10, II, 12,
13, 24).

Постанова ПВС № 9 від 7 липня 1995 р. “Про судову практику в справах про
бандитизм” (п. п. 5, 7).

Похожие записи