Реферат на тему:

Роль протоколів слідчих дій у доказуванні в кримінальних справах

Питання про роль протоколів слідчих дій у доказуванні тісно пов’язане з
їх оцінкою, оскільки оцінка доказів – необхідна умова цілеспрямованого
ведення попереднього і судового слідства, а також прийняття
процесуальних рішень у конкретній кримінальній справі.

У літературі під оцінкою доказів розуміють встановлення їх
достовірності, належності, допустимості та достатності для вирішення як
окремих питань у справі, так і справи в цілому [1, с.99; 2, с.428; 3,
с.123]. З огляду на специфічність умов формування протоколів як джерел
доказів вони підлягають всебічній оцінці, яку проводять з моменту появи
їх у справі й упродовж усього її розслідування та вирішення. Протокол
слідчої дії являє собою письмовий акт (документ), в якому відповідно до
вимогами КПК повинні бути викладенні і засвідчені відомості про факти,
що мають значення для справи, тому оцінка його повинна охоплювати
вивчення: а) процесуальних умов проведення слідчої дії і оформлення
протоколу; б) зміст протоколу. В літературі зазначені елементи оцінки
іноді називають зовнішньою і внутрішньою критикою документа
[4, с.48-49], або зовнішньою та внутрішньою формою документа [5, с.93].

Оцінка процесуальних умов проведення слідчої дії та оформлення протоколу
передбачає перевірку: 1) коли, де, ким (прізвище, звання, посада)
проведено слідчу дію і складено протокол; 2) чи дотримані вимоги норм
КПК, які регулюють порядок проведення слідчої дії і складення протоколу;
3) відомостей про учасників слідчої дії, роз’яснення їм прав та
обов’язків, 4) відомостей про засвідчення змісту протоколу і наявність
відповідних підписів.

Оцінка змісту протоколу потребує перевірки відповідності зафіксованих у
ньому фактичних даних обставинам події і логічної узгодженості з іншими
встановленими даними, зазначення їх належності до розслідуваного
злочину, вивчення повноти і всебічності з’ясованих фактів, особливостей
термінології, стилю мови, виявлення помилок, неточностей в тексті. У
процесі оцінки змісту протоколів повинні бути з’ясовані його фактична,
логічна, граматична й ілюстративна сторони. Перевірка фактичної сторони
змісту протоколу передбачає з’ясування умов формування його як джерела
доказів, дотримання вимог КПК, які торкаються проведення і оформлення
слідчої дії, повноти й точності опису слідів, явищ та інших встановлених
відомостей про обставини події. Перевірка логічної і граматичної сторін
змісту протоколу тісно пов’язана із з’ясуванням його повноти та
обґрунтованості. Вона полягає у визначенні логічної послідовності опису
ходу й результатів слідчої дії, виявленні суперечностей і неточностей,
допущених помилок, невдалих зворотів мови та незрозумілих термінів, що
утруднюють розуміння змісту протоколу.

Важливим складовим елементом протоколу є додатки (кіно- і фотозйомка,
матеріали звукозапису, відеозапису, плани, схеми, зліпки та інші
матеріали), які забезпечують наглядність і переконливість фіксації
обставин місця події, виявлених слідів та предметів, одержаних показань
та ін. Додатки виступають не тільки додатковими засобами фіксації, але й
засобами технічного контролю обґрунтованості і достовірності
результатів, одержаних у ході слідчої дії. Перевірка додатків дає
можливість установити, чи дотримані процесуальні умови проведення
слідчої дії, які виявлені сліди або ознаки об’єктів, чи відповідають
вони опису в протоколі тощо.

Тільки після всебічної оцінки протоколів слідчих дій їх можна
використовувати у справі для обґрунтування висновків і рішень, що
приймаються слідчим та судом. Використання протоколів слідчих дій, як і
їх оцінка, в кожній стадії процесу має свої особливості, зумовлені
завданнями, які стоять перед кожною стадією, предметом доказування і
тими процесуальними формами, в яких воно здійснюється.

У стадії порушення кримінальної справи всі одержані відомості
використовуються для вирішення завдань, що стоять перед цією стадією.
Оскільки кримінальна справа порушується тільки за наявності передбачених
у законі приводів і підстав (ст.94 КПК), то для прийняття обґрунтованого
рішення слід перевірити приводи і встановити достатню кількість данних,
що вказують на наявність ознак злочину. З цією метою можуть
використовуватися і окремі протоколи слідчих дій. Наприклад, до
порушення кримінальної справи у невідкладних випадках може бути
проведений огляд місця події (ст.190 КПК). Оскільки приводи до порушення
кримінальної справи являють собою джерела, з яких встановлюють дані, що
вказують на ознаки злочину, то протокол огляду місця події
використовується тут переважно для оцінки їх змісту і доброякісності.
Мета такої оцінки передусім полягає, у встановленні, чи містяться в
наявних приводах (заяви, повідомлення про вчинений злочин та ін.) дані,
що вказують на ознаки злочину, і чи достатньо їх для прийняття
обґрунтованого рішення.

???????¤?$????M???M?дчих дій (наприклад, призначенні судової експертизи,
відтворенні обстановки і обставин події та ін.), вирішуючи заявлені
клопотання тощо. Однак найважливіше значення має використання протоколів
у ході вирішення вузлових завдань цієї стадії, а саме – притягнення
особи як обвинуваченого і закінчення попереднього слідства. Підставою
для притягнення особи як обвинуваченого (ст.131 КПК) є достатність
доказів, які вказують на вчинення ним злочину. Це означає, що в
розпорядженні слідчого мають бути достовірні вагомі докази, які
переконують його в тому, що: а) саме розслідувана подія (діяння) справді
сталася; б) її вчинено умисно або необережно саме даною особою; в) в
цьому діянні є всі передбачені кримінальним законом ознаки складу саме
такого злочину [6, с.195]. Оскільки більшість протоколів слідчих дій
оформляється до моменту прийняття особи як обвинуваченого (близько 78%
за даними нашого дослідження), то можна стверджувати, що фактичні дані,
які містяться в них, є основним доказовим матеріалам, який використовує
слідчий для обґрунтування рішення про пред’явлення обвинувачення.

Особливого значення протоколи слідчих дій (разом з іншими джерелами
доказів) набувають під час прийняття рішень на завершальному етапі
розслідування. Обвинувальний висновок чи постанова про закриття справи
повинні містити аналіз доказів, у тому числі протоколів слідчих дій, з
яких можна було б зробити висновок про обґрунтованість відповідного
рішення. Викладені в цих процесуальних документах обставини мають бути
підкріплені посиленнями на протоколи слідчих дій з зазначенням аркушів
справи (ст.223 КПК).

Завданням стадії віддання до суду є встановлення достатніх підстав для
розгляду справи у судовому засіданні. Специфіка стадії віддання до суду
полягає в тому, що в ній суд (суддя) не проводить судових дій. Тому
головне значення у процесі прийняття рішення в справі тут мають
матеріали справи, головну частину яких становлять протоколи слідчих дій.
Завдання цієї стадії процесу не можна правильно вирішити, не піддавши
протоколи слідчих дій аналізу і оцінці. У розпорядчому засіданні суд, не
вирішуючи наперед питання про винність (ст.245 КПК), не входить в оцінку
достовірності складених під час попереднього слідства протоколів слідчих
дій та інших матеріалів, що є в справі. Значення їх як джерел доказів
тут розглядається в плані відповідності способу одержання фактичних
даних і дотримання процесуальних правил їх оформлення. В цьому й полягає
особливість використання протоколів слідчих дій у даній стадії процесу.
Якщо суд виявить істотні порушення закону, які не можуть бути усунуті в
судовому засіданні, то справа із розпорядчого засідання повертається на
додаткове розслідування (ст.246 КПК). Істотні порушення можуть
торкаються і протоколів, оскільки порядок проведення слідчих дій і
оформлення їх результатів регламентований нормами КПК.

Судовому розгляду властива своя процесуальна форма, яка забезпечує
всебічний, повний і об’єктивний розгляд і вирішення кримінальної справи
(ст.22 КПК). Вона визначає специфіку використання протоколів та інших
джерел доказів у цій стадії процесу. Протоколи слідчих дій разом з
іншими джерелами доказів повинні бути всебічно дослідженні в судовому
засіданні. Стаття 257 КПК, називаючи методи дослідження доказів у суді,
вказує як на одного з них оголошення протоколів слідчих дій. Тільки у
випадку дослідження протоколів слідчих дій учасники судового розгляду
вправі посилатись на них (ст.318 КПК), а суд обгрунтовувати на них вирок
(ст.323 КПК).

Протоколи слідчих дій використовує та суд касаційної і наглядової
інстанцій, а також особи, за скаргами, поданнями, протестами яких
здійснюється провадження в цих стадіях кримінального процесу. Вивчення
поряд з іншими матеріалами протоколів слідчих дій дає можливість мати
уявлення не тільки про те, наскільки повно і які саме докази були
покладені в основу вирішення справи, але й про дотримання встановленого
порядку їх збирання, закріплення, дослідження, оцінки та використання, а
відтак – про обґрунтованість і законність винесених у конкретній
кримінальній справі судових рішень у цілому.

Отже, аналіз норм КПК дає підставу зробити висновок, що у цілому в них
досить повно і чітко визначений процесуальний порядок використання
протоколів слідчих дій в кримінальному судочинстві, які поряд з іншими
джерелами доказів забезпечують прийняття законних і обґрунтованих
процесуальних рішень, а відтак – встановлення об’єктивної істини в
кримінальній справі.

Література

Мухин И.И. Объективная истина и некоторые вопросы оценки судебных
доказательств при осуществлении правосудия. – Л., 1971.

Теория доказательств в советском уголовном процессе. – 2-е изд. – М.,
1973.

Михеєнко М.Я., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. – 2-ге
вид., перероб. і доп. – К., 1999.

Лисиченко В.К. Криминальное исследование документов (правовые и
методологические проблемы): Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. – К., 1974.

Тихонов Б.Ю. Правовая информация и стандартизация нормативных актов //
Проблемы совершенствования советского законодательства. – 1978. – №11.

Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар
кримінально-процесуального кодексу України // Відп. ред. В.Ф.Бойко, В.Г.
Гончаренко. – К., 1997.

Похожие записи