Реферат

на тему:

Рівень довіри до поліції (міліції): крос-національні зіставлення

Рівень довіри населення до соціальних інститутів є важливим показником
легітимності та ефективності державної влади. Показник довіри, поряд з
іншими об’єктивними (статистичними) відомостями, міститься у Комплексній
системі оцінки діяльності органів внутрішніх справ та окремих
підрозділів, що запроваджена з 2002 року у Російській Федерації.
Керівництво польської поліції звертає увагу на результати соціологічних
опитувань (загальнодержавних, регіональних, тематичних), що проводять
незалежні дослідницькі організації. На державні органи, зокрема поліцію,
покладається низка соціально орієнтованих функцій. Для перевірки якості
роботи правоохоронців в Європі, США та деяких інших країнах світу
запровадженні незалежні опитування. В містах Австрії та Німеччини
поліція виступає ініціатором обстежень громадської думки з питань довіри
до правоохоронців, їх іміджу тощо [1; 2]. Одним із критеріїв
ефективності діяльності міліції, на який все частіше звертає увагу
керівництво держави та МВС України, може виступати громадська думка [3,
c. 7]. Соціологічна наука часто виступає як соціальна технологія, що дає
змогу оцінити ситуацію у певній сфері, здійснити моніторинг явища та
виробити на цій основі практичні рекомендації по удосконаленню
діяльності соціальної організації, виокремити категорії людей за
ступенем довіри соціальному інститутові [4; 5]. Метою публікації є
аналіз широкого спектру сучасних досліджень, які відбивають довіру до
правоохоронних інститутів, насамперед поліції (міліції), визначення на
цій основі основних тенденцій громадської думки. Слід підкреслити, що
порівняння даних щодо довіри в різних країнах можливе лише в межах
проектів, що здійснені за єдиною методикою у певному регіоні, і, навіть
показники, отримані в одній країні різними дослідниками, можуть не
співпадати.

Ряд міжнародних соціологічних проектів включає в опитувальники запитання
щодо довіри до поліції. Цей індикатор у загальному вигляді відбиває
ставлення населення до даного правоохоронного інституту. Про важливість
такого феномену, як довіра, та його вимірювання свідчить порядок денний
Світового економічного форуму у швейцарському Давосі у 2003 р., на якому
компанія “Геллап Інтернешнл” (США) презентувала дані обстеження
громадської думки. Було опитано близько 36 000 респондентів у 47 країнах
світу. Результати соціологічного опитування “Голос народу” (2002 р.)
свідчать, що поліції довіряють у світі 57 % населення (6 місце у
рейтингу і 17 соціальних інститутів) [6].

У Європі, зокрема, під егідою Євросоюзу реалізовано два проекти –
“Євробарометр”(з 1972 р.) – соціологічне опитування близько 1000
респондентів у кожній країні Євросоюзу, яке проводиться двічі на рік, та
“Кандидати на вступ до Європи” (з осені 2001 р.), яке здійснюється
щорічно з аналогічною вибіркою.

Дані “Євробарометра” протягом останніх двох років свідчать, що
найбільшою довірою у жителів Євросоюзу користуються армія та поліція.
Зокрема, поліцію підтримує понад 60 % респондентів (перше або друге
місце за рейтингом з 14 соціальних інститутів) [7]. За результатами
“Євробарометра” № 60 найбільшою довірою поліція користується у
скандинавських країнах – Фінляндії (88 %), Данії (86 %), а також у
Німеччині (75 %) та Австрії (76 %) [8]. Далі за рейтингом довіри йдуть
Греція (72 %), Італія (71 %), Швеція (70 %), Люксембург (65 %), Ірландія
(62 %), Португалія та Іспанія (по 59 %), Нідерланди (58 %), Франція (55
%), Великобританія (55 %) та Бельгія (52 %). Дослідження компанії GfK
(Німеччина) в квітні і травні 2004 р. стосувалося довіри респондентів до
різних професій. Загалом понад 60 % населення країн Західної Європи
довіряє поліцейському: у Фінляндії – 90 %, Швеції та Данії – 85 %,
Швейцарії – 80 %, Німеччині – 78 %, Великобританії – 76 %, Італії – 79
%, Австрії – 76 %, Нідерландах – 74 %, Іспанії та Бельгії – 73 %,
Франції – 63 %, Греції – 60 %.

Отже, в країнах Європейського Союзу населенню притаманна довіра,
насамперед, до інститутів безпеки, що забезпечують стабільність у країні
(армія і поліція). Довіра населення до поліції у країнах Західної і
Північної Європи пояснюється традиційно високою правосвідомістю,
результативністю та продуктивністю (адекватністю витратами бюджету)
правоохоронців.

Згідно з результатами “Євробарометра” у 13 країнах-кандидатах поліція
мала майже у півтора рази меншу довіру (42 %), ніж у діючих членах ЄС
(65 %) [9]. Зокрема, Мальта (70 %), Туреччина (69 %), Кіпр (58 %)
Угорщина (54 %), Естонія (47 %), Болгарія (45 %), Польща (43 %), Румунія
(40 %), Словенія (37 %), Чехія (35 %), Латвія (34 %), Словаччина (32 %),
Литва (31 %) [9]. Проект “Новий європейський барометр” (1998–2001 р.)
включає опитування населення трьох країн Балтії і чотирьох країн, що
належали до колишнього Радянського Союзу, а також дев’яти країн з
перехідною економікою. Згідно з даними цього проекту, довіряють поліції
(міліції) 20 % населення у Білорусі, 31 % – Болгарії, 19 % – Естонії, 27
% – Латвії, 26 % – Литви, 24 % Молдови, 36 % – Польщі, 13 % – Росії, 24
% – Румунії, 24 % – Сербії, 21 % – Словаччини, 30 % – Словенії, 29 % –
Угорщини, 17 % – України, 47 % – Хорватії, 40 % – Чехії (середній
показник становить 27 %)1. В Російській Федерації низка дослідницьких
структур (“Лєвада-центр”, “Всеросійський центр вивчення громадської
думки”) досліджує проблеми віктимізації населення, оцінки ним діяльності
міліції (у тому числі і свавілля правоохоронних органів, порушення прав
громадян з боку працівників міліції, коректності ставлення до людей)
[10, с. 3; 11]. Так, за даними “Левада-центр” у 2005 році лише п’ята
частина росіян довіряє міліції, понад 70 % громадян ставиться до неї з
насторогою [12, с. 5].

Опитування “Ставлення громадян України до інституту виборів та наміри
стосовно участі у виборах”, яке було здійснено Центром Разумкова
(квітень–травень 2004 рр.), засвідчило, що міліція отримала 3,62 бала за
шкалою від 0 до 10 (чим краще ставлення – тим вище була оцінка).
Аналогічні шкали (0 – цілковита недовіра, 10 – повна довіра)
використовувалися в “Європейському соціальному дослідженні” (2005 рік).
Середній бал довіри до поліції (міліції) населення Австрії – 6,2,
Бельгії – 5,8, Швейцарії – 6,9, Чехії – 4,2, Німеччини – 6,5, Данії –
7,9, Естонії – 5,7, Іспанії – 5,9, Фінляндії – 8,0, Франції – 5,6,
Великобританії – 6,1, Греції – 6,0, Угорщини – 5,2, Ірландії – 6,6,
Ісландії – 7,3, Люксембургу – 6,5, Нідерландів – 6,0, Норвегії – 7,1,
Польщі – 4,6, Португалії – 5,1, Швеції – 6,5, Словенії – 4,7, Словаччини
– 4,3, України – 3,3 (в середньому, по зазначених країнах рівень довіри
за десятибальною шкалою становить 5,9 бали)2.

В Україні рейтингом довіри до соціальних інститутів, зокрема й до
міліції, цікавиться низка аналітичних установ, насамперед Інститут
соціології Національної академії наук України, компанія “СОЦІС”, Центр
“СОЦІОПОЛІС”. Дані моніторингових досліджень Українського інституту
соціальних досліджень та Центру “Соціальний моніторинг” свідчать, що у
грудні 2004 року тією чи іншою мірою міліції довіряло 39 % (прокуратурі
– 38 %, СБУ – 42 %), березні 2005 – 38 % (відповідно прокуратурі та СБУ
– 36 % і 48 %), травні 2005 року – 36 % (36 % і 45 %), серпні-вересні
2005 року міліції довіряло 38 % (прокуратурі – 34 %, СБУ – 44 %). Згідно
з даними Інституту соціології Національної академії наук України за
минулі 11 років (1994–2005 рр.) частка осіб, які тією чи іншою мірою
довіряють міліції, становила 10–14 % [13, с. 50]. У цих же межах
коливається довіра населення України і до прокуратури. Варто зазначити,
що в силу специфіки методики дані Інституту соціології НАН України дещо
“занижують” рівень довіри до соціальних інститутів. Поглиблений
статистичний аналіз даних, зібраних Інститутом соціології НАН України,
засвідчив, що структура довіри до різних інститутів є багатовимірною
[14]. Якщо людина в цілому довіряє органам державної влади, вона довіряє
і міліції. Недовірливе ставлення до міліції має і свої історичні корені
(асоціація з репресивним органом). В Україні можна констатувати деякі
ознаки поліпшення ситуації – за даними вивчення громадської думки
українських підприємців Міжнародною фінансовою корпорацією, у 2000 та
2002 роках зменшується кількість осіб, котрі вважають Міністерство
внутрішніх справ України перешкодою для бізнесу (більше 20 % підприємців
ставляться до цього правоохоронного органу як до перешкоди) [15, с. 23].

Низька оцінка роботи правоохоронних органів є специфічною рисою
свідомості респондентів, які пережили суспільну трансформацію, особливо
республік колишнього СРСР. Варто зазначити, що довіра до більшості
формальних державних інститутів в Україні є не надто значною, і ця
тенденція є сталою частково. Однак, після президентських виборів 2004
року деякі органи державної влади (Президент України, Уряд України,
Верховна Рада України, місцеві органи влади) отримали кредит довіри, що
було зафіксовано соціологічним моніторингом Інституту соціології НАН
України.

Правоохоронні органи, поліція (міліція) зокрема, останнім часом
звертають особливу увагу на ставлення до неї. Показник довіри до поліції
(міліції) включається в опитувальники крос-національних досліджень.
Беззаперечною довірою поліція як організація, що стоїть захисті
правопорядку, користується у населення Європейського Союзу і світі
загалом, помітно меншою – у країнах-кандидатах на вступ до ЄС. За даними
вітчизняних репрезентативних опитувань, міліція загалом отримувала
низькі оцінки довіри населення. Доволі стале значення цього показника
важко інтерпретувати у зв’язку з оцінкою міліції. Краще звернути увагу
на такі аспекти громадської думки, як конкретні факти діяльності
міліції, задоволеність її роботою, якість надання послуг нею тощо (ці
питання доцільно ставити особам, які стикалися з міліцією). Порядок
оцінки діяльності органів внутрішніх справ України у загальному вигляді
мав би включати аналіз основних статистичних показників боротьби зі
злочинністю (визначений із дотриманням реєстраційної дисципліни),
результатів обстежень громадської думки, якісну характеристику стану
протидії криміналітету в країні та її регіонах. Система оцінки
правоохоронної діяльності має враховувати не лише такий, безумовно
важливий показник, як розкриття злочинів, а й включати навантаження на
працівників (а отже і рівень кадрового забезпечення органу), громадську
думку про окремі сторони діяльності органів внутрішніх справ.

Список використаних джерел

1. Pichler Johannes W., Karim Giese J. Rechtsakzeptanz: eine empirische
Untersuchung zur Rechtskultur aus dem Blicwinkel der Ideen, Werte und
Gesinnungen, dargestellt am Beispiel einer oesterrichischen Demoskopie.
– Wien: Koeln: Weimar: Bohlau, 1993.

Інформація “Іменем закону”. Віктор Ющенко: “Моя мета – створити міліцію,
до якої йшла б людина” // Іменем закону. – 2005. – серп. – № 31/5469.

4. Привалов Ю., Олійник М, Соціологічний моніторинг в системі оцінки
ефективності державної служби // Вісн. держ. служби України. – 2001. – №
1.

5. Бова А.А. Проблема довіри населення України до міліції (соціологічний
аналіз) // Молода нація. Альманах. – 1999. – Вип. 6.

6. Gonzalez C., Miller D. Trust will be the challenge of 2003: Poll
reveals a lack of trust in all institutions, including democratic
institutions, large companies, NGOs and media across the world. World
Economic Forum. – Press Release. Geneva. – 2002. – 8 November.

7. Eurobarometer 59. Public opinionion the European Union. June 2003.
First Results. – European Commission, 2003.

8. Eurobarometer 60. Public opinionion the European Union. Autumn 2003.
– European Commission, 2004.

9. Eurobarometer 2004.1. Public opinion in the acceding and candidate
countries. May 2004. First Results. European Commission, 2004.

10. Ильичев Г. Індекс произвола // Известия. Украина. – 2004. – № 141. –
5 авг.

11. Показатели // Моск. новости. – 2004. – № 48. – 17–23 дек.

12. Ильичев Г. Кадры решают все // Известия. Украина. – 2005. – 11 нояб.
– № 205.

13. Паніна Н. Українське суспільство 1994 – 2005: соціологічний
моніторинг. К.: ТОВ “Видавництво Софія”, 2005.

14. Бова А.А. Использование методов редукции данных для обоснования
типологии доверия // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія,
право), 2004. – Вип. 3–4.

15. Бізнес-середовище в Україні. // Міжнар. фінансова корпорація, 2003.

А.А. Бова. Рівень довіри до поліції (міліції): крос-національні
зіставлення. “Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і
практика)” 13’2006.

1 Дані взято з сайту www.globalbarometer.org [15.05.2004].

2 Розраховано самостійно з урахуванням дизайн-ефекту вибірок з бази
даних опитування – http://ess.nsd.uib.no/ [17.03.2006].

Похожие записи