РЕФЕРАТ

на тему

Ринок юридичних та судових послуг України: проблеми та перспективи

Зміст

Мета роботи.

Постановка проблеми.

Аналіз проблеми.

Пропозиції до розв’язання проблеми.

5. Обґрунтування пропозицій та вибір альтернатив.

Здійснення пропозицій урядовими та неурядовими організаціями.

Необхідні ресурси та умови.

Висновки.

Мета роботи.

Мета роботи полягає у визначенні конкурентоспроможності нашої держави
на ринку юридичних та судових послуг на регіональному та глобальному
рівні. Мета також включає в себе визначення розвитку та впровадження
інновацій в галузь для більш продуктивної роботи органів, більш швидкої
та порозумілої взаємодії між інстанціями. Судова система та галузь
юридичних послуг на Україні ще не досягла належного рівня для можливості
виходити на європейський рівень. Але все ж таки є потенціал для
досягнення мети. Прикладом цього наведу інтерв’ю з кандидатом юридичних
наук, відомим вченим-юристом, віце-президентом Українського союзу
промисловців і підприємців, заступником Голови Спілки Юристів,
президентом однієї з найбільших в Україні правничих фірм “Юріс”,
Онищуком Миколою Васильовичем:

— Миколо Васильовичу, розкажіть, будь ласка, про спеціалізацію
правничої фірми “Юріс” та про її місце на ринку юридичних послуг.

— Ми спеціалізуємося передусім на правовому забезпеченні економічних
відносин. “Юріс” є однією з найбільших в Україні фірм за кількістю
працюючих на постійній основі юристів. “Юріс” надає правові послуги в
галузі створення і реєстрації підприємств будь-якого типу, вирішення
господарських спорів і податкових конфліктів, надає консультації з
питань комерційної діяльності, експортно-імпортних операцій,
ліцензування, валютного та митного регулювання, приватизації,
паспортно-візового режиму та громадянства. Фірма “Юріс” також займається
захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності, підготовкою проектів
угод та інших документів юридичного характеру та їх юридичним
супроводженням, наданням спеціальних юридичних, адвокатських та деяких
інших послуг. “Юріс” має ексклюзивні стосунки з УСПП по правовому
обслуговуванню його діяльності, а також кореспондентські відносини з
юридичними фірмами Росії, Великої Британії, Німеччини, Швейцарії, Кіпру,
інших країн світу.

При фірмі діє науково-консультативна рада, до складу якої входять
відомі вчені-юристи і практики, що представляють Інститут держави і
права НАН України, юридичний факультет Національного університету ім.
Тараса Шевченка, Академію правових наук України.

Свого часу “Юріс” був ініціатором проведення об’єднавчого з’їзду
практикуючих юристів. Ідея створення єдиного професійного цеху
юристів-практиків є актуальною, тому що дуже багато невирішених проблем,
пов’язаних із ліцензуванням, сертифікацією юридичної діяльності, з
необхідністю вироблення норм професійної етики, страхування ризику від
надання недоброякісних юридичних послуг. Це – питання перепідготовки
кадрів для юридичних фірм, безпеки, інші. Тому вважаю, що створення
організації практикуючих юристів – нагальна проблема. Але не менш
необхідним є прийняття закону про приватну юридичну практику. Тому що
забезпечити належний рівень регулювання цих відносин можна як за рахунок
законодавчого вирішення проблеми, так і за рахунок корпоративного
врегулювання.

— Як визріла ідея об’єднання практикуючих юристів, наскільки вона є
продуктивною, і як домагатимуться її прихильники втілення цієї ідеї в
життя?

— Рівень осмислення досвіду, набутого в галузі юридичного
обслуговування, відповідає поглядам юристів на цю важливу проблему. Саме
“Юріс” виступив ініціатором таких об’єднавчих заходів. Ринок надання
юридичних послуг, особливо в галузі підприємництва, не має
організованого, сучасного, цивілізованого характеру. Досить часто
опиняємося в ситуації, коли приходять клієнти і скаржаться на
непрофесійність юридичних послуг, наданих окремими практикуючими
юристами, незважаючи, що за ці послуги просять високу плату. Відзначу,
таких випадків сьогодні багато. Для того, щоб можна було займатися
юридичною практикою, достатньо зареєструвати підприємство, подати в
Мін’юст копію диплома про вищу юридичну освіту, копію про реєстрацію
підприємства або зареєструватися як приватний підприємець. І все. Ви
отримаєте ліцензію. Чи маєте ви належний рівень фахових знань? Чи готові
ви практикувати в певній сфері правовідносин, наприклад у галузі
корпоративного права чи податкового законодавства? Це нікого не
цікавить.

Такою формою перевірки може бути запровадження сертифікації, коли після
отримання ліцензії на здійснення юридичної діяльності юрист ще має
скласти іспит з тієї чи іншої галузі права, в якій він має намір
практикувати. Ця ідея не була однозначно сприйнята юридичною
громадськістю. Слабкіші фірми побачили в цьому загрозу їх інтересам,
небезпеку того, що монополісти зможуть їх “задушити”. Зважаючи на це,
необхідно подумати над компромісним варіантом – розробити якусь
перехідну систему, не поширювати вимоги щодо іспитів на вже практикуючих
юристів. Щоб мінімізувати ризик надання клієнту неякісних юридичних
послуг, наприклад, запровадити страхування таких послуг. До речі,
нещодавно в одному рекламному виданні я прочитав, що одна юридична фірма
– очевидно, з новоутворених – чи не вперше в Україні пропонує своїм
клієнтам страхування юридичних послуг. Я переконаний, що ця потреба є
елементом підвищення авторитету юридичного фаху, підвищення довіри
клієнтів до практикуючих правників.

— Непоодинокими є випадки, коли при реєстрації підприємства
користуються типовими статутами. Наскільки продуктивний такий підхід, і
чи можна “підганяти статут під клієнта”?

— Для певної організаційної форми здійснення підприємницької
діяльності, наприклад для створення товариства з обмеженою
відповідальністю, існують спільні засади, що є типовими для всіх
випадків незалежно від конкретних умов. Але немає типового статуту,
прийнятого для всіх одночасно, бо, як правило, за винятком загальних
положень, завжди існують певні особливості. Тому слід застерегти від
бездумного користування такими “типовими статутами”: вони можуть бути
застосовані в одних випадках і абсолютно неприйняті в інших.

— Які помилки в роботі ваших клієнтів можна виокремити і до чого вони
призводять?

— Типова помилка – до юриста приходять у тому випадку, якщо проблема
вже виникла. Тому ми рекомендуємо звертатися до юриста тоді, коли
проблема ще не постала, щоб вона взагалі не виникала, або принаймні
завдавала якомога менше клопотів.

Окрім загальних, є і спеціальні помилки. Найчастіше вони пов’язані з
якістю статутних документів, з контрактами, що укладаються, як правило,
без погодження з юристом або після консультації з некваліфікованим
юристом. А в статуті чи в контракті іноді одне слово чи навіть кома
можуть стати вирішальними.

Постановка проблеми.

Постановка проблеми може бути сформульована таким чином: по-перше,
законодавча база України (але, на мою думку, це притаманно й більшості
країн колишнього Радянського Союзу) має яскраво виражений “приватний”
характер. Я маю на увазі те, що закони розробляють не для того, щоб
велося досконале та вигідне функціонування державного механізму, а,
здебільшого, для того, щоб потім було якомога легше знайти “дірки” в
цих законах для неправомірних дій. На початку 90 -тих років ми мали
чудову нагоду побачити це в дії. Хоча на сьогодні це все трохи
вгамувалося, але ж жага великої наживи та влади живе в мозку кожного,
хто займає досить впливові посади. На цю тему я б міг написати окремий
реферат втричі більший за цей, але зосереджуся на темі цього реферату.
По-друге, в країні донедавна не існувало статей про захист працівників
суду тощо. Прочитав в газеті статтю (наведена нижче) і ще раз стало
боляче за свою батьківщину.

Чому закон не захистить суддю?

Минулий тиждень для Верховного Суду України ознаменувався прийняттям
проекту постанови “Про практику застосування законодавства, що
передбачає державний захист працівників суду і правоохоронних органів,
забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному
судочинстві”.

На думку учасників пленуму Верховного Суду, де обговорювався цей
проект, неможливо більше зволікати із захистом суддів. У тій ситуації,
яка склалася нині, відправляти правосуддя стає дедалі небезпечніше –
ніхто не в змозі гарантувати спокійне існування як судді, так і
звинувачених, потерпілих, свідків. Збройний замах на львівського суддю
Іванну Серьодкіну змусив суддів області звернутися до вищих державних
діячів України – про незадовільне виконання законодавства щодо
забезпечення судової діяльності та захищеності суддів.

Зараз не є таємницею, що останні роки “судова влада” фінансується щораз
гірше і гірше. Внаслідок цього не може йтися про повноцінний розгляд
справ будь-якого напряму. Законодавство, що має застосовуватися в цьому
випадку, є недіючим через те ж недостатнє фінансування. Тому й належна
охорона приміщення суду, судова міліція, необхідна оргтехніка
залишаються лише мрією суддів. Чи не тому зараз до зали суду під час
засідання може увійти будь-хто з вогнепальною зброєю в кишені й провести
“власне правосуддя”, поставивши під загрозу життя працівників суду та
правоохоронних органів, свідків та інших присутніх?

Крім того, дедалі звичайнішими стають погрози вбивством та насильством
судді та його родині, знищення та крадіжки особистого майна судді чи
власне суду. Про ці випадки регулярно повідомляють з різних регіонів
України. У серпні 1998 року на будинок, де мешкає голова Нижньогірського
райсуду Автономної Республіки Крим, невідомі вчинили збройний напад.
Звичайно, було порушено кримінальну справу, але злочинців досі не
знайдено й, певне, ніколи вже не знайдуть. Та, хоч як це дивно,
правоохоронні органи не завжди реагують на подібні випадки. Торік голові
Шепетівського міськсуду по телефону постійно погрожували розправою.
Письмове звернення на ім’я начальника УМВС у Хмельницькій області про
забезпечення захисту й надання зброї залишилося без відповіді. Крім
того, у судді було викрадено автомобіль, як і попереджували у телефонних
дзвінках.

Проект постанови, прийнятий на пленумі Верховного Суду, враховує всі
аспекти захисту відправників правосуддя та осіб, які беруть участь у
процесі. Постанова дає змогу практикувати судам закритий розгляд
кримінальних справ, застосовувати потрібні заходи щодо безпеки
потерпілих і свідків, дотримання конфіденційності даних про особу.

Особливий пункт – про реагування на кожний випадок порушення посадовими
особами органів виконавчої влади бюджетного законодавства щодо
фінансування судів. Умисне недофінансування треба розглядати як прояв
неповаги до суду та порушувати питання про притягнення до
відповідальності, що передбачена законом.

Проект підтримали всі учасники пленуму, створено комісію з його
доопрацювання. Але головну роботу вже здійснено.

Судді впевнені в тому, що все великообсягове законодавство щодо
правосуддя не виконується не лише через брак коштів. Нині в суспільстві
відсутнє належне розуміння місця судів у системі управління державою і
встановлення правового порядку. Потрібен певний час, щоб зрозуміти –
правосуддя не може бути дешевим і водночас гарантувати порядок у
державі.

Аналіз проблеми.

Отже, беручи до уваги все вищезазначене, можна зробити такий аналіз
проблеми:

країна переживає значний рівень корупції;

нестача коштів на підтримку судових органів влади;

велика кількість некваліфікованих робітників у юридичній галузі;

невдале керування;

шахрайство.

Пропозиції до розв’язання проблеми.

В такому випадку доволі важко запропонувати якісь пропозиції до
розв’язання проблеми, але все ж таки вихід є з будь-якої ситуації. Треба
починати з малого, тобто з юридичних фірм, та вже переходити далі до
законотворення. Як зазначав пан Оніщук, треба впровадити спеціальну
перевірку для тих, хто хоче займатися власною справою в цій галузі,
проводити сертифікацію. Проводити базову юридичну обізнаність населення
через засоби масової інформації тощо. Також для ефективної дій законів
та їх універсальності варто було б провести гармонізацію національного
законодавства з міжнародним правом.

Обґрунтування пропозицій та вибір альтернатив.

Здійснення пропозицій урядовими та неурядовими організаціями.

Чому приділено увагу юридичним фірмам? Через юридичні фірми проходить
великий відсоток населення країни. Якщо юридична фірма буде надавати
неякісні послуги, чи не відіб’ється це на стані країни та на її
світовому авторитеті?

Населення, обізнане в елементарних, базисних знаннях законів тощо вже
буде ретельніше ставитися до прийнятих законів та не припустить того,
щоб бути притягненим до кримінальної відповідальності через будь-який
незначний випадок.

Для того, щоб закони були прийнятними для іноземних держав треба брати
до уваги деякі іноземні ідеї в створенні законодавства, спиратися на
досвід розвинених іноземних держав зі схожою формою правління та
устроєм.

Необхідні ресурси та умови.

Тут, власне потрібен людський ресурс, тобто ті люди, які хочуть
присвятити своє життя цій справі, які багато часу приділяють вивченню
вже існуючих законів, проводять порівняльні аналізи із законодавствами
інших країн тощо. Для цього потрібні бібліотеки з різними книжками з
права, досвідчені викладачі та професори, які б навчали майбутніх
правників. Ось такі, на мою думку, необхідні ресурси та умови.

Висновки.

Підсумовуючи цей невеличкий реферат я хочу сказати таку річ: економіка
та право тісно пов’язані між собою. Це ніби палиця о двох кінцях.
Економіка країни діє залежно від законодавства, і в свою чергу
законодавство базується на економічному стані країни.

Про конкурентоспроможність правової галузі можна сказати те, що вона ще
не досягла належного рівня для глобального масштабу, а на регіональному
рівні вона має робити все можливе для виходу на глобальний.

Газета “Закон і бізнес” від 12 червня 1998 року

PAGE

PAGE 4

Похожие записи