Реферат

на тему:

Результати вивчення ситуації щодо товарообмінних операцій в економіці
України.

 

Бартерні операції як ознака натурального господарства країни свідчать
про дві найбільш принципові обставини. З одного боку, таке явище вказує
на суттєве розбалансування виробничої і фінансової систем. З іншого, (
є підстави вважати, що такий шлях здійснення господарських зв’язків
в багатьох випадках вибирається не просто усвідомлено, а й умисно.

За умов хронічної недостатності обігових коштів продовжують зростати
дебіторська і кредиторська заборгованості. За станом на 1 вересня
поточного року сума дебіторської заборгованості між підприємствами
України склала 87 млрд грн. (+18( з початку року), а кредиторської ( 114
млрд грн. (+ 11( з початку року). Загальна сума неплатежів майже в 2
рази перевищує обсяги ВВП.

Через брак грошей до бартеру як засобу взаєморозрахунків і операцій
з давальницькою сировиною (толінгу) звертались підприємства
електроенергетики, вугільної, швейної, харчової промисловості,
машинобудування та металообробки, будівельники шляхів сполучення та ін.

До товарообмінних операцій вдаються не тільки підприємства державного
сектору економіки. У сфері приватного бізнесу частка бартерних операцій
значно більша, ніж у сфері державної і змішаної форм власності.

Оскільки бартер здійснюється поза банківською системою, держава фактично
не спроможна контролювати ці процеси. Така форма взаєморозрахунків
здійснюється повністю в некерованому режимі.

Протягом 1997 року відбулося стрімке зростання ролі бартерних операцій
в економічному розвитку України. Якщо у березні 1997 р. на долю бартеру
(за даними Держкомстату України) припадало 32,0% від загального обсягу
реалізованої промислової продукції, то вже у жовтні цього ж року цей
показник виріс до 42,6%.

На початку 1998 року питома вага товарообмінних операцій в загальному
обcязі реалізованої продукції складала 39%, у порівнянні з аналогічним
періодом минулого року частка бартеру збільшилась майже на 7%.

Найбільших обсягів товарообмінні операції набули в промисловості
будівельних матеріалів (63,5%), деревообробній і целюлозно-паперовій
промисловості (52,2%), хімічній, нафтохімічній і паливній промисловості
(47,4%). Серед окремих підгалузей промисловості лідерство утримують
шинна ( 90%, рибна ( 85%, виробництво будівельних матеріалів із деревини
( 70%. В регіонах питома вага бартеру в обсягах реалізованої продукції
складає: в Рівненській області ( 65%, Луганській ( 50,8%,
Дніпропетровській ( 51,2%.

При загальному поглибленні бартеризації єкономічних відносин у середині
країни частина прямих товарообмінних операцій у зовнішньоекономічній
сфері української економіки зменшується.

Стабільно скорочується частка бартеру в експорті товарів. Протягом
січня-серпня поточного року, в порівнянні з відповідним періодом 1997
р., питома вага бартеру в зовнішньоторговельному обороті товарами
зменшилась з 10,8% до 7,6% , а в імпорті ( з 10,6 до 8,6%, або бартер
скоротився з 2,2 млрд дол. США (1997 р.) до 1,5 млрд дол. (1998 р.),
у тому числі в експорті, відповідно, з 968,7 млн дол. до 613,4 млн дол.

Позитивним є те, що, починаючи з 1997 року, вперше за останні роки,
надходження імпортної частини бартерних контрактів перевищило експортні
поставки. За січень-серпень 1998 р. це перевищення склало відповідно
246,9 млн дол. США.

Серед найважливіших чинників, що спонукає українські підприємства до
бартерних операцій і операцій з давальницькою сировиною, слід назвати
недостатній рівень кваліфікації керівництва, менеджерів у сфері
маркетингу і, особливо, зовнішньоекономічних зв’язків. Прикладом може
слугувати діяльність швейних підприємств Донеччини та Харківщини,
керівництво яких слабо орієнтується у кон’юнктурі ринку, йде шляхом
використання давальницької сировини, переадресовуючи всі маркетингові
проблеми іноземним партнерам. Але, завдяки операціям з давальницькою
сировиною, можливе відшкодування лише поточних витрат, а коштів на
оновлення основних засобів виробництва і, в першу чергу, машин та
обладнання не вистачає. Водночас, як свідчить досвід акціонерного
товариства «Швейна фабрика ім. Тінякова» (Харківська область),
рентабельність виробництва продукції при роботі з давальницькою
сировиною складає 5%, а за умов закупівлі сировини ( від 10 до 20%. Для
акціонерного товариства виробничо-торговельної фірми «Еліта» зазначені
показники становлять відповідно 2% і 20%.

Виробнича діяльність на умовах давальницької сировини відіграє велику
роль у функціонуванні вітчизняної промисловості. Так, якщо за вісім
місяців 1998 р. обсяги експорту давальницької сировини склали 70,9 млн
дол. США, то обсяги імпорту ( 597,5 млн дол. США і, по суті, наблизились
до обсягів імпорту товарів в Україну за бартером за цей же період. Із
загального обсягу імпорту давальницької сировини найбільша доля припадає
на мінеральні продукти та текстильні вироби. Саме ці товарні групи
визначають основні напрями переробки імпортної давальницької сировини.
Причому, у випадку із надходженням давальницької нафти ситуація
обумовлена відсутністю, поки що, для України альтернативних джерел цієї
сировини, окрім російських родовищ.

З іншого боку, через дефіцит вільних коштів та необхідної
організаційно-правової кваліфікації, українські експортери продають свою
продукцію закордонним партнерам саме в Україні і не гарантують
безпосередньо доставку до споживача.

Враховуючи наведене, найближчим часом, на нашу думку, не можна очікувати
подальшого суттєвого скорочення питомої ваги бартеру та толінгу
у зовнішньоторговельному обороті України. Цілком ймовірно, що ці
показники зараз стабілізувались на своєму «природному» рівні для
існуючих вітчизняних умов економічного розвитку.

Широке розповсюдження бартеру в українській економіці призвело до появи
фірм, які спеціалізуються на наданні відповідних інформаційних послуг та
формуванні бартерних ланцюжків, в той час як звичайний двосторонній
бартер наявності таких спеціалізованих комерційних посередників не
вимагає. До таких суб’єктів можна віднести київську фірму
«Промтехконтракт», донецькі фірми АТ «Данко», ТОВ «Ембрас Україна ЛТД»,
ВАТ «АРС», швейцарську фірму «Ду ферко». Однією з найвідоміших в Україні
компаній такого типу є «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ).

Наприклад, ланцюжок «вугілля-кокс-метал». Успішне функціонування такого
ланцюжка в сучасній Україні вимагає, щоб фірма-організатор мала надійний
вихід на світовий ринок продукції чорної металургії і добре знала
закони, що там існують. Це ( перша умова. А, по-друге, потрібен контроль
над допоміжними компонентами технологічного процесу ( збагачувальними
фабриками і коксохімічними заводами.

Величина прибутку в бартерних операціях, що різняться між собою як за
товарною структурою, так і за кількістю ланок звичайно різна, але
принцип механізму її формування ( єдиний. Це гра суб’єктів
підприємництва на різниці фактичних цін купівлі-продажу товарів. Тобто
більший прибуток (а іноді і взагалі реальний прибуток) отримає той, на
чию користь складаються ці цінові пропорції.

Переваги у менеджменті в сукупності із наявністю диференційованого
капіталу дають змогу фірмам-посередникам активно впливати на формування
цін на свою користь у процесі бартерних та толінгових операцій. Але, на
жаль, часто такі підприємства створюються для одержання неконтрольованих
надприбутків і контролюються злочинними угрупованнями.

Великий вплив на динаміку бартерних і толінгових операцій, причому не
завжди на краще, справляють відповідні рішення, що їх приймають органи
галузевого управління. Це обумовлено суто відомчим підходом до вирішення
проблеми, в той час як професійні бартерні посередники діють на ниві
міжгалузевих зв’язків.

В ряді випадків при укладанні бартерних контрактів зовнішньоекономічного
характеру не робиться їх економічна та юридична оцінка, не проводяться
маркетингові дослідження комерційної надійності і платоспроможності
іноземних фірм. З цієї причини імпортні та експортні сторони бартерних
і толінгових контрактів в ряді випадків були не збалансовані. Так,
керівництвом Алчевського металургійного комбінату була укладена завідомо
збиткова бартерна угода на поставку підприємству медтехніки. Одним
з ініціаторів укладання цієї угоди був лідер бандитсько-рекетирського
угруповання м. Алчевська громадянин Карпенко («Седой»). Це не тільки
спричинило нанесення матеріальних збитків підприємству, країні, але
й створило передумови для зловживань кримінального характеру.

Не можна обминути і соціального аспекту бартерних та толінгових
операцій. З одного боку, через товарообмінні операції бюджет не
доотримує необхідних коштів, а це, в свою чергу, відбивається на його
витратній частині, включаючи своєчасну виплату зарплати працівникам
бюджетних організацій, пенсій, стипендій тощо.

З іншого боку, в умовах соціальних неплатежів для надзвичайно багатих
виробничих підприємств бартер і толінг є єдиним засобом отримання
зарплати їх працівниками. Звичайно, за таких умов ставлення широких
верств населення до бартерних і толінгових операцій є далеко не
однозначним.

До цього треба додати, що значна доля бартерних розрахунків присутня
в міждержавних стосунках. Наприклад, укладення на найвищому державному
рівні угод про постачання газу в Україну з Російської Федерації та
Туркменістану. Це надає бартеру певної «психологічної» підтримки.

Однак, збільшення кількості невигідних для економіки держави
зовнішньоекономічних товарообмінних операцій свідчить про відповідну
негативну роль у цьому процесі кримінальних угруповань, що є джерелом
макроекономічної дестабілізації. За рахунок ухилення від оподаткування,
в тому числі з використанням прогалин у законодавстві з питань
оподаткування, у 1997 р. до бюджету держави не надійшло понад 7 млрд
грн. Виходячи з того, що майже 40% від обсягу реалізованої продукції
складає бартер, в цьому році до бюджету не надійде податків на суму
близько 5 млрд грн. Таким чином, бартерні операції не тільки негативно
впливають на національну економіку України, але і потенційно можуть її
зруйнувати, по-перше, тому що здійснюються поза банківською системою
і суттєво обмежують можливості гривні як реального засобу розрахунку та
платежу; по-друге, бартер провокує диспропорцію між заявленою
і фактичною реалізованою угодою, тобто бартерні розрахунки як мінімум на
третину дорожчі від звичайних; по-третє, бартер не тільки створює
поживне середовище для тіньової економіки, а й безпосередньо сприяє
подальшій її криміналізації.

Для поліпшення ситуації у сфері товарообмінних операцій, з метою
зведення їх обсягів до мінімально допустимих вважаємо за доцільне:
Міністерству економіки, Міністерству фінансів, Міністерству
зовнішньоекономічних зв(язків та торгівлі, Міністерству юстиції України,
іншим зацікавленим міністерствам та відомствам підготувати та подати до
Кабінету Міністрів України проект Програми підтримки національного
товаровиробника до 2000 року, в якій передбачити комплекс заходів,
спрямованих на скорочення обсягів товарообмінних операцій; Міністерству
внутрішніх справ, Службі безпеки, Міністерству фінансів, Національному
банку за участю Генеральної прокуратури України здійснити спільні
перевірки суб’єктів підприємництва, які проводять товарообмінні операції
у зовнішньоекономічній сфері діяльності. За результатами перевірок
розробити та запровадити механізм, який виключав би найменші можливості
суб’єктів підприємництва діяти поза українськими банками при здійсненні
товарообмінних операцій; Державній контрольно-ревізійній службі та
Державній податковій адміністрації України провести інвентаризацію
взаємозаборгованості між суб’єктами підприємницької діяльності всіх форм
власності, надати Міністерству фінансів України пропозиції щодо
суттєвого зменшення величини такої заборгованості та запровадження
ефективної системи вексельного контролю і фінансових санкцій за
перевищення фіксованого базового рівня реалізації продукції за
бартерними угодами.

В.М. Бутузов, В.В. Лиховей. Про результати вивчення ситуації щодо
товарообмінних операцій в економіці України. “Боротьба з організованою
злочинністю і корупцією (теорія і практика)” 2’2000

Похожие записи