Реферат на тему:
Речові докази
Речові докази — це приєднані до справи постановою особи, яка провадить
дізнання, слідчого, прокурора, судді або ухвалою суду предмети, що були
знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були
об’єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним
шляхом, тобто всі предмети, які можуть бути засобами для розкриття
злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи
пом’якшення відповідальності обвинуваченого (ст. 78 КПК). Серед цих
предметів можна виділити продукти злочинної діяльності (фальшиві гроші,
продукти харчування тощо).
Багато непорозумінь і помилок у слідчій та судовій практиці викликає
визнання речовими доказами транспортних засобів, використаних злочинцями
при вчиненні злочинів. Часто ці засоби безпідставно визнаються знаряддям
вчинення злочину в справах про крадіжки, незаконне зайняття рибним,
звіриним або іншим добувним промислом тощо і конфіскуються. Транспортний
засіб може бути визнаний знаряддям злочину лише у тому разі, якщо його
використання було безпосередньо пов’язано з вчиненням дій, що ходять до
об’єктивної сторони складу злочину.
Не є речовими доказами зразки для порівняльного експертного дослідження,
бо вони пов’язані не з подією, що розслідується, а з фактом
розслідування, відіграють допоміжну, інструментальну роль при
експертному дослідженні і не є незамінними, на відміну від речових
доказів.
Предмети, що можуть бути речовими доказами, виявляються при огляді місця
події, обшуку, виїмці та провадженні деяких інших слідчих дій. їх можуть
також принести до слідчих органів, прокурора чи суду підозрюваний,
обвинувачений, потерпілий та інші учасники процесу, будь-які громадяни.
Речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості
сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до
справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або
ухвалою суду (ч. 1 ст. 79 КПК). Огляд предметів і документів, вилучених
під час огляду місця події, при виїмці або обшуку, особа, яка провадить
дізнання, слідчий здійснюють на місці вчинення цих дій, а якщо це
неможливо — за місцем провадження в справі (ч. 5 ст. 191 КПК).
Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів,
які зберігаються в органах дізнання, слідства і суду або передаються для
зберігання відповідному підприємству, організації чи установі. При
передачі справи від одного органу дізнання чи досудового слідства до
іншого, направленні справи прокурору чи суду, а так само при передачі
справи з одного суду до іншого речові докази передаються разом із
справою. В окремих випадках речові докази можуть бути до вирішення
справи в суді повернуті їх володільцям, якщо це можливо, без шкоди для
успішного провадження в справі (ст. 79 КПК).
Речові докази зберігаються до набрання вироком законної сили або до
закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи.
Документи — речові докази повинні зберігатися весь час при справі, а
заінтересованим особам, підприємствам, установам чи організаціям за їх
клопотанням видаються копії цих документів (частини 1 і 2 ст. 80 КПК).
У разі виникнення спору про право власності на предмети, що є речовими
доказами, вони зберігаються, поки набере законної сили рішення суду,
винесене по даному спору в порядку цивільного судочинства (ч. З ст. 80
КПК).
Речові докази, що можуть швидко зіпсуватися і які не ожна повернути
власнику, негайно здаються відповідним державним або кооперативним
організаціям для реалізації. Якщо виникне необхідність у поверненні
речових доказів, організації, які їх одержали, повертають взамін такі
самі речі або сплачують їх вартість за державними цінами, що існують на
момент повернення (ч. 4 ст. 80 КПК).
Питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи постановою
суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття
справи. При цьому:
1) знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються, але
тільки у разі умисного використання їх длядосягнення злочинного
результату;
2) речі, вилучені з обігу, передаються відповідним установам або
знищуються;
3) речі, що не мають ніякої цінності та не можуть бутивикористані,
знищуються, а у разі, якщо заінтересовані особи просять про це, можуть
бути передані їм;
4) гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, передаються в
дохід держави;
5) гроші, цінності та інші речі, що були об’єктом злочинних дій,
повертаються їх законним власникам, а якщо таких не встановлено —
переходять у власність держави.
Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в
порядку цивільного судочинства.
Протоколи слідчих і судових дій, складені та оформлені в порядку,
передбаченому КПК, носії інформації, на яких з допомогою технічних
засобів зафіксовано процесуальні дії, є джерелом доказів, оскільки в них
підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення
справи (ст. 82 КПК).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
