Провадження в касаційному порядку

Для повної гарантії охорони прав учасників процесу законодавство
встановлює можливість перегляду у касаційному порядку рішень, які
набрали законної сили. Рішення суду набирає законної сили після
закінчення строку апеляційного оскарження, якщо воно не було оскаржене.
Якщо рішення було оскаржене, то воно вступає в законну силу з моменту
залишення його без зміни судом другої інстанції.

Перегляд рішень у касаційному порядку суттєво відрізняється від
апеляційного перегляду, а також від перегляду рішень за нововиявленими
обставинами. Особливість наглядового провадження полягає в тому, що

судом касаційної інстанції є Верховний суд України;

перегляд справ у касаційному порядку є виключним засобом виправлення
помилок нижчестоящих судів;

процесуальне законодавство обмежує підстави касаційного оскарження
(подання);

для опротестування постанов у касаційному порядку законодавство визначає
строки, які можуть бути поновлені лише в межах одного року.

Суб’єкти оскарження судових постанов у касаційному порядку:

сторони та інші особи, які беруть участь у справі;

прокурор і особи, які не брали участі у справі, коли суд вирішив їх
права й обов’язки.

Об’єкт оскарження:

постанови суду першої інстанції — лише у зв’язку з порушенням
матеріального чи процесуального права;

ухвали й рішення суду апеляційної інстанції.

Скарга подається протягом одного місяця з дня проголошення ухвали чи
рішення суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга (подання) подається через суд першої ін-станції, в
якому знаходиться справа. Касаційна скарга (подання) повинна відповідати
певним вимогам:

вона має бути адресована відповідному органу з додержанням принципу
інстанційності;

до скарги повинні додаватися копії судових рішень, ухвал, постанов у
справі;

аргументовано наведені й проаналізовані обставини справи, що свідчать
про незаконність і необґрунтованість постановлених у ній судових актів,
за необхідністю подані додаткові матеріали про це.

Після закінчення строку на касаційне оскарження суд надсилає касаційну
скаргу чи подання разом зі справою до суду апеляційної інстанції, а
потім справа разом з усіма матеріалами направляється до касаційного
суду. Якщо справа передається на розгляд всього складу судової палати,
то суд може зупинити виконання відповідних рішень до закінчення
касаційного провадження.

Підставами для подачі скарги в касаційному порядку є порушення норм
процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального
права.

Суд касаційної інстанції зобов’язаний переглянути справу, якщо (ст. 328
ЦПК):

наведені в скарзі (поданні) доводи містять ознаки неправильного
застосування норм процесуального права, що зумовлює скасування
ухваленого рішення;

в касаційному провадженні суду знаходиться справа аналогічного
характеру;

суд допустив інше застосування закону, ніж касаційна інстанція, при
розгляді справи аналогічного характеру;

справа по першій інстанції розглянута апеляційним судом.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє правильність
застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
або процесуального права. Він не може встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні, вирішувати
питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими.

H

B D F

e

i

&

????(?евіряє законність рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у
суді першої інстанції.

Повноваження суду касаційної інстанції (ст. 334):

1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги, касаційного
подання прокурора (якщо буде встановлено, що рішення чи ухвала, винесені
нижчестоящим судом, є законними й обґрунтованими);

2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування оскаржуваного
судового рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої або
апеляційної інстанції;

3) постановити ухвалу про скасування оскаржуваного рішення і залишити в
силі судове рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної
інстанції;

4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити
провадження у справі або залишити заяву без розгляду;

5) змінити рішення по суті справи, не передаючи її на новий розгляд
(якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але допущено
помилку при застосуванні норм матеріального права).

Підстави для скасування постанов у касаційному порядку і направлення їх
на новий розгляд до суду першої інстанції:

справа розглянута неправомочним складом суду;

рішення підписане не тим складом суду, який розглядав справу;

справу розглянуто за відсутності будь-кого із осіб, які беруть участь у
справі, не повідомлених про час і місце судового засідання;

суд вирішив питання про права й обов’язки осіб, які не були притягнуті
до участі в справі.

Суд касаційної інстанції постановляє ухвали та рішення, які підписуються
головуючим та суддею-доповідачем.

За результатами розгляду справи суд касаційної інстанції постановляє
ухвалу:

про відхилення касаційної скарги (подання) і залишення судового рішення
без зміни;

скасування судового рішення із направленням справи на новий розгляд;

скасування судового рішення закриттям провадження в справі або
залишенням заяви без розгляду;

скасування судового рішення і залишення в силі судового рішення, що було
помилково скасовано судом першої інстанції.

Рішення постановляється, якщо суд змінив рішення по суті справи без
направлення справи на новий розгляд до суду нижчої інстанції.

Зміст ухвал визначається ст. 343 ЦПК, зміст рішень — ст. 344 ЦПК.

Ухвалені судом касаційної інстанції рішення або ухвали набирають
чинності після їх ухвалення і оскарженню не підлягають.

Отже, перевірка рішень, ухвал суду у касаційному порядку є самостійним
способом забезпечення законності здійснення правосуддя. Цей спосіб, на
відміну від апеляційного, характеризується об’єктом перегляду,
суб’єктами порушення процесу в касаційній інстанції, її повноваженнями
та істотними процесуальними особливостями розгляду справ і правовим
становищем осіб, які беруть участь у справі.

Література

1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.

2. Закон України «Про судоустрій» від 7 лютого 2002 р.

3. Постанова пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду
цивільних справ у порядку нагляду» від 26 січня 1990 р. № 2.

4. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.

Похожие записи