Процесуальні строки
Процесуальні дії в цивільному судочинстві повинні провадитися протягом
певного строку. Разом з іншими засобами це забезпечує швидкий і чіткий
розгляд цивільних справ, від чого значною мірою залежить дієвість
охорони прав та інтересів осіб, що звернулись до суду по допомогу.
Процесуальне право для вчинення процесуальних дій встановлює строки, з
одного боку, достатні для вчинення необхідних дій, а з іншого, — такі,
що забезпечують швидкий рух справи.
Процесуальний строк — це період часу, визначений для вчинення
процесуальних дій учасниками процесу.
Передбачені два види процесуальних строків:
1. Встановлені законом — їх тривалість визначена процесуальним
законодавством (ст.ст. 291, 359 ЦПК).
2. Визначені судом — тривалість яких визначається судом з урахуванням
обставин кожної конкретної справи та кожної процесуальної дії
(ст.ст. 85, 139 ЦПК).
Відповідно до ст. 86 ЦПК України строки, визначені законом чи
встановлені судом, обчислюються роками, місяцями, днями. Процесуальний
строк може також визначатися точною календарною датою, вказівкою на
подію, яка обов’язково має настати (ст. 34 ЦПК). У цивільному
судочинстві не застосовуються строки, які обчислюються годинами. Однак
при визначенні моменту закінчення процесуального строку беруться до
уваги й години його закінчення (касаційну скаргу можна відправляти
поштою до 24 години останнього дня десятиденного строку).
Перебіг процесуальних строків починається після настання події, вказаної
законом чи судом (з наступного дня після винесення рішення починається
перебіг десятиденного строку для подачі касаційної заяви).
Закінчення перебігу строку, який обчислюється роками, визначається
відповідним місяцем і числом останнього року строку.
J L ?
O
68O
Z
\
c
A
?
zO?
????????????????”?тися тоді, коли суд призупиняє справу. Після
відновлення провадження у справі процесуальні строки продовжуються
протягом часу, який залишився до їх закінчення.
Правила про продовження та поновлення процесуальних строків викладені в
ст. 89 ЦПК. Якщо пропущений строк визначений судом, то суд може його
продовжити. Клопотання про це можна подати як після, так і до закінчення
такого строку.
Строк, визначений законом, може бути поновлений. Клопотання про це
подається тільки тоді, коли такий строк пропущено.
Процесуальний строк продовжується безперервно, тобто в нього включаються
календарні дні. Виключення становить випадок, коли неробочий день
припадає на останній день строку. Під неробочим слід розуміти неробочий
день суду, коли ні суд, ні особа не можуть вчиняти ніяких процесуальних
дій. У цьому випадку закінчення строку переноситься на найближчий
робочий день.
Недотримання без поважних причин процесуальних строків є порушенням
закону, яке призводить до тяганини, несвоєчасного захисту прав
зацікавлених осіб. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із
закінченням встановленого законом чи призначеного судом строку.
Документи, подані після закінчення процесуального строку, залишаються
без розгляду, якщо суд не знайде підстав для його продовження або
поновлення.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.
2. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
3. Кузьменко С. Г. Гражданский процесс в вопросах и ответах. — Донецк,
1998.
4. Постанова пленуму Верховного суду України «Про підготовку цивільних
справ до судового розгляду» від 5 березня 1977 р. № 1.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
