Реферат на тему:

Процесуальні і непроцесуальні форми профілактики злочинів в експертних
закладах

Суб’єктом процесуальної профілактичної діяльності виступає не будь-який
експерт, а судово-експертний заклад, від імені якого виступає наділений
відповідними процесуальними повноваженнями його керівник. Спрямування
документа від імені експертного закладу підвищує його значимість,
ефективність, і певним чином сприяє більш оперативній реалізації
пропозицій, які в ньому містяться та отриманню судово-експертним
закладом відповіді про реалізацію. Правильність оцінки процесуальної
профілактичної діяльності підтверджується і аналізом Інструкції про
організацію і проведення профілактичної роботи судово-експертних
закладів системи Міністерства юстиції. Так, у п. 6 Інструкції зазначено,
що у випадках, коли встановлені експертом обставини і запропоновані
організаційно-технічні заходи недоцільно розголошувати, наводячи їх у
висновку, вони викладаються в спеціальному повідомленні, що
направляється за підписом керівника експертного закладу особі (органу),
яка призначила експертизу.

У додатку 1 Інструкції подано приблизну форма повідомлення, що
направляється щодо конкретної справи слідчому чи в суд, в якому
викладаються результати профілактичної роботи, проведеної в
процесуальній формі.

У законі і в нормативних актах не згадуються не тільки строки розгляду
документів з профілактики правопорушень, що надсилаються експертними
закладами, але і обов’язок органів дізнання, слідчо-експертних органів
повідомляти про реалізацію профілактичних рекомендацій, які в них
містяться. Листи, що надсилаються щодо конкретних експертиз (запити,
нагадування) підписуються керівником експертного закладу, а не
експертом, у висновку (повідомленні), якого була викладена відповідна
інформація з питань профілактичного характеру. Процесуальна форма
проведеної профілактичної роботи від цього не змінюється.

Оцінка проведеної профілактичної роботи як процесуальної чи
непроцесуальної не змінюється залежно від того, чи говориться про
встановлення відповідних криміногенних факторів чи розробку
профілактичних рекомендацій щодо їх усунення. У випадках, коли у
слідчого (суду) виникли будь-які неясності, пов’язані з запропонованими
профілактичними рекомендаціями, необхідні додаткові роз’яснення чи
уточнення (так, як і для оцінки криміногенних факторів, для усунення
яких розроблені ці рекомендації), може бути проведений допит експерта
(спеціаліста). Дані, викладені в межах цієї процесуальної дії, можуть
бути використані для подальшого усунення виявлених недоліків.

Організація управління профілактичних рекомендацій у галузі експертної
профілактики передбачає обґрунтовану систему зв’язків, що забезпечують
координацію суб’єкта і об’єкта управління попереджувальних заходів.

Щодо криміналістичної профілактики, В. Ф. Зудін зазначав, що “в теорії
наукового управління суб’єктами управління в криміналістичній
профілактиці можуть виступати як окремі адміністративно-уповноважені
особи (оперативний працівник, слідчий, прокурор, суддя), так і
відповідна ланка державного управління (МВС, прокуратура, суд),
представники громадськості, які виконують функції з попередження
злочинів” [1, 140].

Висловлені В. Ф. Зудіним думки повністю відносяться і до експертної
профілактики.

Успіх різних напрямів профілактичної роботи базується на її правильній
науковій організації, яка передбачає:

– планування усіх напрямів профілактичної діяльності, які здійснюються в
експертному закладі;

– попереднє вивчення отриманих експертним закладом матеріалів з метою
визначення можливостей встановлення обставин (умов), що сприяли
правопорушенням;

– виявлення обставин (умов), що мають значення для попередження
правопорушень у процесі експертизи, участі співробітників експертного
закладу в слідчих діях;

– створення умов, які б забезпечували проведення при необхідності
досліджень і експериментів, вивчення нормативних актів і літератури,
консультації зі спеціалістами або вирішення питання про комплексні
дослідження;

– фіксацію в структурних підрозділах кримінальних фактів, які через ті
чи інші причини не відображені у висновку або в іншому документі;

– контроль за здійсненням усіх форм профілактичної роботи з боку
керівника структурного підрозділу;

– обліку усіх форм проведеної в експертному закладі профілактичної
роботи;

– контроль за реалізацією внесених пропозицій;

– забезпечення взаємодії експертних закладів з судово-слідчими органами
щодо реалізації профілактичних пропозицій;

– систематичне проведення наукових досліджень і узагальнень експертної
практики з питань експертної профілактики;

– надання методичної допомоги співробітникам податкової міліції, МВС,
прокуратури щодо використання спеціальних знань для виявлення обставин
(умов), що сприяли правопорушенням;

– координацію профілактичної роботи з судово-слідчими органами, іншими
закладами, в першу чергу експертними;

– відображення питань експертної профілактики при проведенні правової
роботи (питання лекцій, виступи у пресі, по телебаченню тощо).

Для цього необхідно вивчити і узагальнити практику проведення експертиз,
особливо судово-бухгалтерських, економічних, які найчастіше
призначаються податковими органами.

Маючи кваліфікованих спеціалістів, такий структурний підрозділ, крім
перерахованої роботи, проводив би з метою профілактики вивчення всіх
вхідних і вихідних матеріалів експертного закладу, орієнтуючи виконавців
конкретних експертиз, що допомогло б фіксувати встановлення обставин
(умов), що сприяли вчиненню злочинів, правильно визначати документ, в
якому їх потрібно відобразити, і адресата, якому необхідно його
направити, здійснював би обмін досвідом і інформацією, контроль за
впровадженням пропозицій тощо.

У такому структурному підрозділі проводились би спеціальні профілактичні
експертизи зі встановлення та усунення обставин (умов), що сприяли
відповідним правопорушенням.

Проведення таких експертиз (у першу чергу у справах про ухилення від
сплати податків, зборів інших платежів, пов’язаних зі злочинним
використанням документів) дозволило б використовувати комплексні знання
для встановлення обставин, що сприяли скоєнню злочинів і інших
правопорушень, найбільш об’ємно, в узагальненому вигляді, встановити їх
і разом з тим, щоб виключити дублювання, яке часто має місце, якщо
профілактична робота по одній справі здійснюється представниками
суміжних видів судових експертиз. Направленість роботи експерта на
вирішення питань саме профілактичного характеру при проведенні такого
виду експертиз дозволить здійснити цю діяльність більш якісно, з
використанням усіх можливостей судової експертизи не лише для виявлення
криміногенних факторів, але й для працювання рекомендацій щодо їх
усунення. При проведенні спеціальних експертиз з питань профілактики, як
правило, здійснюється безпосередній контакт слідчих органів з особою,
яка проводить експертизу.

Спеціальні профілактичні експертизи зі встановлення обставин (умов), що
полегшують використання документів зі злочинною метою, протягом кількох
років проводились у Київському НДІСЕ [1, 2, 3]. Разом з тим, як показала
практика, такі експертизи можуть проводитися особами, які
спеціалізуються в сфері експертної профілактики, або з їх участю.
Систематичну організацію їх проведення може здійснювати лише такий
експертний заклад, який має спеціальний підрозділ з питань профілактики
або (для невеликих експертних закладів) співробітників, які
спеціалізуються в цій галузі. Висловлювання про необхідність мати в
невеликих закладах співробітника-організатора профілактичної роботи були
неодноразово висловлені в літературі, про це говорилося в свій час на
Всесоюзній конференції (Баку, 1986 р.).

Правильна організація профілактичної роботи експертних закладів важлива
не лише при проведенні експертиз з конкретних кримінальних і цивільних
справ, але і щодо узагальнень експертної практики та інших форм
діяльності експертів з попередження злочинів і інших правопорушень.

Узагальнення експертної практики з профілактичних питань повинно
базуватися на достатньо підготовленому матеріалі. Для його отримання
необхідна систематична фіксація обставин (умов), що сприяли скоєнню
правопорушень, дані про які повинні відображатися в перфокартках або в
спеціальному журналі.

Удосконалення організації профілактичної роботи експертних закладів
можливе лише при чіткому плануванні всіх її сторін, систематичному
проведенні цієї роботи і здійсненні постійного контролю за її ходом.
Здійснюючи контроль за профілактичною діяльністю експертів, керівники
експертних установ, як зазначалось у рекомендаціях науково-практичної
конференції (Баку, 1986 р.), повинні приділяти особливу увагу глибині і
аргументованості пропозицій, що вносяться: при необхідності організувати
для цього проведення комплексних досліджень [4].

Систематичність, плановість і контроль потрібні при проведенні
узагальнень експертної практики, виконанні наукової тематики і
здійсненні інших форм експертної профілактики. У планах праць інститутів
і лабораторій необхідно передбачити конкретні заходи по всіх напрямах
профілактичної діяльності. Відповідно до такого плану в
Азербайджанському НДІСЕ було підготовлено в свій час узагальнення
практики призначення, проведення, використання висновків судової
експертизи спиртовмісної рідини, за результатами якого сформульовані
пропозиції щодо підвищення ефективності цього виду досліджень і
підготовлені профілактичні рекомендації. Разом з Верховним Судом ними
підготовлені дані судової практики у справах про злочини, які скоювалися
в стані алкогольного сп’яніння. Згідно з планом було прочитано 87 лекцій
з питань профілактики алкоголізму перед трудовими колективами, учнями
шкіл, технікумів, головами товариських судів.

Необхідно приділяти більше уваги плануванню науково-дослідних тем з
профілактики, зокрема, таких, які ставлять за мету розробку конкретних
пропозицій щодо попередження правопорушень.

До їх виконання доцільно залучати різних спеціалістів, які працюють як у
експертному, так і в інших закладах.

Профілактична робота може мати позитивний результат при проведенні
експертиз з кримінальних і цивільних справ лише при такій організації
роботи, при якій відсутній будь-який ”самоплив” осіб, причетних до
проведення профілактичної роботи, на всіх її етапах чітко і плідно
виконують свої обов’язки, керуючись таким алгоритмом:

1. При надходженні матеріалів на експертизу керівник експертного закладу
(його заступник, керівник структурного підрозділу) вивчає їх з метою
визначення можливостей для проведення профілактичної роботи. У деяких
випадках бажано залучати спеціалістів в сфері експертної профілактики,
особливо, коли в судово-експертному закладі є спеціальний структурний
підрозділ. По можливості повинні бути вирішені питання про тих
експертів, яких доцільно залучати для виявлення обставин (умов), що
сприяли скоєнню правопорушень, про необхідність проведення комплексного
дослідження, залучення кримінологів тощо. Якщо за попереднім вивченням
матеріалів, що поступили для дослідження (речових доказів, зразків,
інших матеріалів справ), є можливість (підстави) виявити криміногенні
факти і розробити профілактичні рекомендації щодо їх усунення, справа
береться на контроль.

2. Якщо особа, яка призначила експертизу, особисто здає матеріали
керівнику експертного закладу (структурного підрозділу) або черговому
експерту зі спеціальності і встановлює, що є можливість для використання
спеціальних знань з метою виявлення криміногенних факторів, то повинна
бути надана методична допомога для правильного формулювання питань
профілактичного характеру, а при необхідності, підбір додаткових
матеріалів для їх вирішення.

3. Експерт (співробітник експертного закладу), якому поступили
матеріали, встановивши при їх вивченні, що є можливість для виявлення
обставин (умов), що сприяли скоєнню правопорушень, повинен визначити, чи
потрібні для цього якісь консультації, додаткові матеріали (нормативні
акти, література тощо), чи є вони в експертному закладі, або ж повинні
бути витребувані, чи необхідно проводити додаткові дослідження і
експерименти тощо.

4. Використовуючи свій досвід у сфері відповідного виду експертних
досліджень, необхідні додаткові матеріали, експерт (співробітник)
повинен отримати максимальну інформацію профілактичного характеру.

5. Якщо для всебічного виявлення обставин, що сприяли правопорушенням,
необхідно залучити інших спеціалістів (у суміжних галузях судової
експертизи, у сфері профілактики), то необхідно погодити це з керівником
експертного закладу (його заступником).

6. Після встановлення усіх необхідних даних про обставини, що сприяли
правопорушенням, повинно бути вирішено питання про можливість розробки
профілактичних рекомендацій щодо їх усунення, залучення для цього при
необхідності інших спеціалістів експертного закладу, представників
спеціалізованих закладів інших відомств.

7. Дані профілактичного характеру повинні бути викладені експертом повно
і методично правильно, з дотриманням усіх вимог тактики розслідування і
кримінології; необхідно вирішити питання про документ, в якому найбільш
доцільно викладені ці дані, приналежні адресату, якому потрібно було
повідомити.

Вимагають покращання і форми координації профілактичної діяльності
експертних закладів і інших правоохоронних органів: розробка комплексних
планів, проведення спільних профілактичних заходів тощо. Доцільно також
проводити періодичні координаційні семінари або збори представників
експертних закладів і правоохоронних органів на місцях з проблем
профілактики правопорушень.

При проведенні навчально-методичної роботи з судово-слідчими
працівниками більше уваги потрібно приділяти експертній профілактиці,
інформувати їх про постановку перед експертами питань профілактичного
характеру, про форми і методи використання профілактичних рекомендацій
експертів.

Необхідно організувати відповідну інформаційну базу з питань експертної
профілактики. Ідея створення таких інформаційних фондів була висвітлена
в свій час у літературі [5]. На нашу думку, наявність таких фондів
дозволила б суттєво покращити організацію профілактичної роботи і її
якість. В інформаційних фондах необхідно помістити зразки різних
об’єктів експертного дослідження або зафіксувати їх особливості,
потрібні для виявлення криміногенних факторів і розробки рекомендацій
щодо їх попередження. Цьому повинні служити і різні нормативні матеріали
(інструкції, правила, положення, накази), регулюючі виготовлення,
зберігання і використання різних матеріалів, речей і виробів, що є
об’єктами експертних досліджень. В інформаційних фондах повинні
міститися дані про типові обставини, що сприяли правопорушенням, які
найбільш часто встановлюються при проведенні експертиз по окремих
категоріях справ, зразки документів, в яких викладаються результати
профілактичної роботи експертів і експертних закладів (з вказівкою
формулявань дослідницької частини і її синтезу, висновків тощо), форми
запитів, нагадувань, приблизні тексти лекцій і плани практичних занять з
питань профілактики правопорушень для співробітників правоохоронних
органів і інших закладів, а також лекції для населення.

Ефективність використання даних судових експертиз для профілактики
правопорушень багато в чому залежить від всебічної оцінки того
документа, в якому вони викладені. Таку оцінку повинні давати на всіх
стадіях переміщення слідчо-судової справи для того, щоб були усунуті
неповнота і інші недоліки, допущенні при проведенні профілактичної
роботи. Це стосується випадків, коли подання, окрема ухвала по справі не
вносилися і у випадках, коли вони надсилалися, але в них не було
відображено факти, на які вказував експерт.

Оцінюючи профілактичну інформацію, яка міститься в висновку
(повідомленні) експерта, слідчий і суд повинні чітко врахувати суть
обставин, що сприяли правопорушенням, встановленим експертом,
обґрунтованість і повноту їх виявлення, відповідність матеріалів, що
були в його розпорядженні, діючим нормативним актам, характер
профілактичних рекомендацій, направлених на усунення перерахованих
обставин, їх обґрунтованість і відповідність іншим матеріалам справи.

У процесі оцінки слідчим (судом) відомостей експерта з профілактики
правопорушень вирішується питання про можливість і доцільність
використання при складанні подання або окремої ухвали, про адресата, до
якого необхідно звернутися для найбільш ефективної реалізації, а також і
пропозицій експерта.

Оцінка матеріалів, що поступили з судово-експертного закладу, які
містять інформацію профілактичного характеру, має свою специфіку. Вона
полягає в тому, що в більшості випадків експерти проводять профілактичну
роботу за своєю ініціативою і тому немає можливості порівнювати отримані
результати із завданням, яке було поставлено перед ними. У літературі є
думка деяких авторів, що виявлення причин і умов, що сприяли скоєнню
злочинів, не стосується до предмета окремих видів експертиз, не входить
до компетенції експерта, хоча експерт може надати слідчому допомогу,
виявивши ряд негативних факторів, про які він має право сказати в своєму
висновку.

Помилковість подібних тверджень є очевидною і не вимагає детального
розгляду. Разом з тим, відсутність чіткої процесуальної регламентації
профілактичної діяльності експерта, змішування функцій у сфері
попередження правопорушень, що виконують співробітники експертних
закладів (багато з яких за посадовим положенням називаються експертами),
направлення документів з профілактики, в тому числі і підготовлених щодо
конкретної справи не лише за підписом експерта, але і за підписом
керівника експертного закладу – все це сприяє різним тлумаченням про
процесуальну і непроцесуальну форми профілактичної діяльності.
Висловлена думка про необгрунтованість поділу профілактичних
рекомендацій, розроблених конкретними експертами, і інших (інформації,
повідомлення по результатах узагальнень, лекції, доповіді тощо)
відповідно на процесуальні і непроцесуальні.

Обґрунтовувалось це тим, що закон не зобов’язує експерта проводити
профілактичну роботу; виявлення умов (обставин), що сприяли вчиненню
злочинів, і прийняття заходів щодо їх усунення покладається на органи
дізнання, слідчого, прокурора або суд. У той же час, закон не забороняє
експертам, одночасно з експертними дослідженнями, розробляти заходи,
направлені на усунення виявлених умов, що сприяли вчиненню злочину.
Розробка профілактичних заходів із застосуванням спеціальних знань
повинна бути морально-етичним обов’язком експерта, а оскільки
профілактична робота проводиться експертом-співробітником державного
органу (процесуальною особою), то вся вона носить процесуальний
характер. До процесуальних були віднесені всі напрями профілактичної
діяльності експерта і експертного закладу.

Подальший аналіз цього питання вимагає внесення коректив у висловлену
раніше нами думку. Як видно з аналізу практики різних експертних
закладів, суб’єктами різних форм профілактичної діяльності виступають
співробітники, які займаються проведенням судових експертиз, і інші
посадові особи експертних закладів. Надання профілактичної допомоги
окремим посадовим особам і закладам, проведення наукової роботи та
правової пропаганди з питань використання спеціальних знань для
профілактики правопорушень не пов’язано зі здійсненням будь-яких
процесуальних функцій; коли проводяться співробітниками, які не
виконують обов’язки експертів, вони повинні бути визнані
непроцесуальними формами профілактичної діяльності. Узагальнення
експертної практики і розробка на їх матеріалах профілактичних
рекомендацій, що здійснюються співробітниками експертних закладів
самостійно або разом з працівниками органів розслідування, прокуратури і
суду, які не виконують (як перші, так і другі) ніяких процесуальних
функцій, повинні бути також віднесені до непроцесуальної профілактичної
діяльності. Факт, що всі згадані особи представляють органи, від
посадових осіб яких витікає виконання процесуальних функцій, не змінює
сутності цих форм профілактичної діяльності і не робить їх
процесуальними. Узагальнення практики в ряді випадків проводиться
особами, які через своє посадове положення взагалі ніяких процесуальних
функцій не здійснюють (співробітники відділів узагальнень експертної
практики, консультанти судів, відділів юстиції тощо).

Не викликає сумнівів, що профілактична робота, яка проводиться по
конкретній справі співробітником експертного закладу, який здійснює з
відповідним документальним оформленням процесуальні функції експерта чи
спеціаліста, є процесуальною формою його діяльності. У практиці
експертних закладів криміногенні факти, встановлені при проведенні
конкретної експертизи, і профілактичні рекомендації з їх усунення іноді
викладаються в листі за підписом керівника експертного закладу. У деяких
закладах такий документ підписується спеціалістом, який проводив
дослідження і керівником судово-експертного закладу. Такий лист,
направлений слідчому (прокурору, суду), який призначив експертизу, за
своїм змістом нічим не відрізняється від повідомлення про обставини, які
сприяли скоєнню злочину (правопорушенню), хоч у заголовку своєму не
називається “повідомленням”. Повідомлення, як відомо, є ніби невід’ємною
частиною висновку. У ньому по відповідних раніше згаданих ознаках
виділені із висновку питання профілактичного характеру і викладаються
результати процесуальної профілактичної діяльності експерта.
Процесуальний характер профілактичної роботи, проведеної по конкретній
справі, результати якої викладені не в повідомленні за підписом
експерта, а в листі за підписом керівника експертного закладу, від цього
не змінюється.

Проведення експертиз у судово-експертних закладах передбачено (хоч і
неповною мірою) в процесуальному законі. У деякі кодекси були внесені
спеціальні статті (наприклад, ст. 198 КПК України, ст. 187 КПК Росії), в
яких нагадувалося про функції керівника судово-експертного закладу.
Отримавши постанову про призначення експертизи, керівник експертного
закладу визначає, чи відноситься завдання до повноважень закладу і,
виходячи з характеру поставлених питань, доручає проведення експертизи
експерту (експертам) відповідної спеціалізації. Слідчий при призначенні
експертизи досить часто не має можливості вступати в особистий контакт з
експертом-співробітником експертного закладу – і тому цю функцію
слідчого бере на себе за його дорученням керівник експертного закладу.

При грубих порушеннях правил призначення експертизи керівник експертного
закладу повертає матеріали для переоформлення. Якщо для вирішення
поставленого питання необхідно провести допоміжні (проміжні)
дослідження, які виходять за межі компетенції цього експерта, керівник
експертного закладу доручає їх виконання іншим експертам. Коли
проведення таких досліджень виходить за межі компетенції
судово-експертного закладу, керівник повідомляє слідчого про
необхідність доручити їх проведення відповідним спеціалістам. Керівник
експертного закладу розглядає висновок експерта або повідомлення про
неможливість дачі висновку, при виявленні помилок і неточностей він
повертає такий документ для доопрацювання. Якщо керівник
судово-експертного закладу не погоджується з висновком експерта по суті,
тоді створюється комісія експертів з включенням до її складу цього
експерта.

Із висвітленого видно, що керівник судово-експертного закладу є особою,
яка виконує відповідні, причому обов’язкові, процесуальні функції в
межах тих процесуальних відносин, які виникають між особами (органами),
які призначили експертизу і експертами (судово-експертного закладу), що
її виконують. Це має місце і в наведеному випадку профілактичної роботи
з конкретної справи, результати якої, отримані на підставі застосування
спеціальних знань, були виділені із висновку і повідомлені особі, яка
призначила експертизу, окремим листом за підписом керівника експертного
закладу, який в цьому випадку виконував відповідні процесуальні функції.
Така профілактична робота повинна бути віднесена до процесуальної форми
профілактичної діяльності.

Література:

1. Зудин В.Ф. Социалистическая профилактика преступлений. – М., 1983. –
С. 140.

2. Вопросы судебной экспертизы: Материалы Всесоюзной научно-практической
конференции, посвященной проблемам профилактической деятельности
судебно-экспертных учреждений системы Министерства юстиции СССР. – Вып.
16. – Баку, 1973.

3. Пути совершенствования методики и организации профилактической
деятельности экспертных учреждений: Материалы Всесоюзного
научно-практического семинара. (Киев, 27–29 апреля 1976 г.). – М., 1978.
– С. 22, 34, 73.

4. Правовые, организационные и методические проблемы профилактической
деятельности учреждений судебной экспертизы: Материалы Всесоюзной
научно-практической конференции. – Баку, 1986.

5. Фридман И. Я. Информационное обеспечение профилактической роботы
судебно-экспертных учреждений. Проблемы информационного и
математического обеспечения экспертных исследований в целях решения
задач судебной экспертизы: Тезисы докладов и сообщений на Всесоюзной
научно-практической конференции (М., ноябрь 1983 г.). – М., 1983.

Похожие записи