.

Прокуратура України: система, функції, повноваження, акти (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
1217 8894
Скачать документ

Курсова робота

Прокуратура України: система, функції, повноваження, акти

Зміст:

Вступ

Поняття та система органів Прокуратури України

Основні функції Прокуратури України

Повноваження Прокуратури України у галузі загального нагляду за
додержанням законності

Повноваження Прокуратури у галузі нагляду за органами дізнання та
судового слідства

Повноваження Прокуратури у сфері розслідування діянь, що містять ознаки
злочину

Акти прокурорського реагування

Висновок

ЛітератураВступ

В Україні здійснюються великомасштабні перетворення, спрямовані на
зміцнення демократії й створення правової держави. Однією з головних
проблем громадянського розвитку є зміцнення законності та правопорядку.

Це висуває на перший план завдання забезпечення законності, захист прав
і законних інтересів громадян, верховенство закону. Зростає протидія
силам правопорядку.

Майже повсюдно, особливо у великих промислових центрах, збільшується
кількість небезпечних злочинів, поєднані з насильством, жорстокістю й
цинізмом. Злочинність стає більш організованою. Вона є одним з головних
факторів, що негативно впливають на забезпечення правопорядку і
внутрішньої безпеки держави. Характерною ознакою суспільних відносин
стала зневага до закону та їх ігнорування.

Кримінальні структури проникли у сферу економіки, зовнішньоекономічну
діяльність, кредитно-банківську систему. Рекет контролює діяльність
суб’єктів бізнесу.

За такої ситуації правоохоронні органи, інші державні органи в окремих
випадках проявляють терпимість до грубих порушень громадського порядку
та інших фактів беззаконня.

На стан закону та правопорядку негативно впливає відсутність чіткого
механізму виконання законів, що поряд з халатністю, безвідповідальністю
та низькою дисципліною створює сприятливе для пограбування держави, для
корупції, хабарництва, інших службових законів, формує негативну думку в
суспільстві.

Органом на який покладено завдання є прокуратура (від лат. “prokyro” –
піклуюся, забезпечую, попереджую) – є державним правоохоронним органом,
на який покладено здійснення нагляду за додержанням та правильним
застосуванням законів в Україні.

Прокуратура в своїй діяльності керується Конституцією України та Законом
України “Про прокуратура”. Водночас співробітники прокуратури незалежні
від політичного впливу, не можуть бути членами партій, політичних рухів.

Поняття та система органів Прокуратури України

Прокуратура України становить єдину централізовану систему органів,
пов’язаних спільними завданнями та функціями, система органів
прокуратури будується згідно з державним устроєм та
адміністративно-територіальним поділом України, а також за
функціональними ознаками і визначається ст.. 13 Закону. Система органів
прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури
Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на
правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них
прокуратури, а також військові прокуратури. (Додаток 1)

До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів
і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах
обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських).

Вищою ланкою системи є Генеральна прокуратура, яка під керівництвом
Генерального прокурора визначає стратегію й тактику діяльності
прокуратури, здійснює нагляд за дотриманням і правильним застосуванням
законів юридичними та фізичними особами.

Наступною ланкою системи є прокуратура Автономної Республіки Крим,
прокуратури областей, прирівняні до них прокуратури міст Києва та
Севастополя, військова прокуратура ВМС України та військові прокуратури
регіонів, які підпорядковуються Генеральному прокурору України і
здійснюють керівництво прокуратурами нижчої інстанції.

До прокуратур нижчої ланки належать міські, районні, міжрайонні
прокуратури та військові прокуратури гарнізонів.

Крім перелічених вище прокуратур Законом передбачено створення й інших
прокуратур, до яких належать київська міжобласна спеціалізована
прокуратура, спеціальні прокуратури, природоохоронні прокуратури та
прокуратури з нагляду за додержаннями законів під час виконання судових
рішень у кримінальних справах.

Спеціалізовані (галузеві) прокуратури будуються за загальними
принципами, вони виконують такі самі завдання і мають такі ж
повноваження, що й територіальні прокуратури, але з урахуванням
специфіки предмету нагляду.

На транспорті діють транспортні прокуратури на правах обласних і
підпорядковані їм прокуратури з правами районних. На них покладається
нагляд за дотриманням та правильним застосуванням законів органами,
установами, підприємствами та організаціями залізничного, повітряного,
річкового транспорту, органами внутрішніх справ на транспорті, а також
розслідування злочинів, учинених на транспорті, які належать до
компетенції прокуратури.

Прокуратури з нагляду за додержанням законів під час виконання судових
рішень у кримінальних справах діють на правах міжрайонних з
підпорядкуванням прокуратурам області і здійснюють нагляд за дотриманням
та правильним застосуванням законів у в’язницях, виправно-трудових і
виховно-трудових колоніях, лікувально-трудових профілакторіях і
тимчасових слідчих ізоляторах на територіях виправно-трудових колоній.

Природоохоронні прокуратури діють на правах міжрайонних з
підпорядкуванням прокурорам областей і здійснюють нагляд за дотриманням
і правильним застосуванням законів про охорону природи органами,
підприємствами, установами, організаціями незалежно від їх відомчої
незалежності.

Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України.

Генеральний прокурор України призначається на посаду за згодою Верховної
Ради України за поданням Президента України строком на п’ять років. У
діяльності щодо здійснення нагляду за законів Генеральний прокурор
України відповідальний перед Верховною Радою України і тільки їй
підзвітний. Генеральний прокурор України не менш як один раз на рік
звітує перед Верховною Радою України про діяльність прокуратури.

Звільнення Генерального прокурора України протягом строку повноваження
відбувається в разі вчинення ним злочину, порушення виконання службових
обов’язків, у зв’язку неможливістю виконання обов’язків за станом
здоров’я, а також за власним бажанням. В усіх випадках питання про
відставку Генерального прокурора України вирішується Верховною Радою
України.

Відповідно до ст… 15 Закону “про прокуратуру” Генеральний прокурор
України має такі повноваження:

спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх
діяльністю;

призначає першого заступника, заступників Генерального прокурора
України, керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, інших
представників Генеральної прокуратури України;

затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованих органів
прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання;

призначає за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим
прокурора Автономної Республіки Крим;

призначає заступників прокуратури Автономної Республіки Крим, прокурорів
областей, міст Києва та Севастополя, їх заступників, міських, районних,
міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокуратур;

відповідно до законодавства визначає порядок прийняття, переміщення та
звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших фахівців, за
винятком осіб, призначення яких передбачено Законом;

відповідно до законів України видає обов’язкові для органів прокуратури
наказу, розпорядження, положення та інструкції.

Присвоює класні чини згідно з Положенням про класні чини працівників
прокуратури. Вносить подання президенту України про присвоєння класних
чинів державного радника юстиції 1, 2 і 3 класів.

Вказівки Генерального прокурора України з питань розслідування є
обов’язковими для виконання всіма органами дізнання і попереднього
слідства.

Накази та інші акти Генерального прокурора України нормативного
характеру в разі невідповідності їх Конституції або інших законам
України можуть бути скасовані як Верховною Радою України або відповідним
судом у порядку, передбаченому законом, так і самим Генеральним
прокурором України.

Структуру Генеральної прокуратури України та Положення про її структурні
підрозділи затверджує Генеральний прокурор України.

Генеральний прокурор України має першого заступника та заступників, які
здійснюють керівництво певними підрозділами Генеральної прокуратури та
нижчими ланками прокуратури.

Відповідно до наказу Генерального прокурора України від
05.01.2000 №1 до структури Генеральної прокуратури України входять такі
основні підрозділи:

Головне управління нагляду за законністю оперативно-розшукової
діяльності, дізнання та досудового слідства;

управління нагляду за додержанням антикорупційних законів та координація
діяльності з боротьби з корупцією, організованою злочинністю;

управління нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної
служби та прикордонної охорони при провадженні оперативно-розшукової
діяльності, дізнання та досудового слідства;

управління розслідування особливо важливих справ;

управління нагляду за додержанням і застосуванням законів;

відділ нагляду за додержанням природоохоронного законодавства;

відділ нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті;

управління підтримання державного обвинувачення в судах;

управління представництва інтересів громадян і держави в судах;

управління військових прокуратур;

управління кадрів;

інститут Генеральної прокуратури України з підвищення кваліфікації
прокурорсько-слідчим кадрів та науково-практичних розробок з питань
організації роботи на основних напрямках прокурорської діяльності ( на
правах Головного управління );

організаційно-контрольне управління;

управління міжнародного-правових зв’язків, екстрадиції та доручень;

відділ нагляду за додержанням законів під час виконання судових рішень у
кримінальних справах;

відділ нагляду за додержанням законів про права
неповнолітніх;

відділ правового забезпечення;

відділ прийому громадян, розгляд звернень та депутатських запитів;

відділ статистики та комп’ютерного забезпечення;

перший відділ;

другий відділ;

секретаріат (на правах відділу);

відділ фінансування та бухгалтерського обліку;

відділ матеріально-технічного забезпечення та соціально побутових
потреб.

Головні управління, управління та відділи можуть, своєю чергою, мати у
своїй структурі управління, відділи, групи та інші структурні
підрозділи.

У Генеральній прокуратурі України створюються колегія у складі
Генерального прокурора України (голова), його першого заступника,
заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, інших керівних
працівників органів прокуратури.

Відповідно до ст..18 Закону України “про прокуратуру”, колегії
прокуратури є дорадчими органами і розглядають найбільш важливі питання,
що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності
органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України,
кадрові питання, заслуховують звіти підпорядкованих прокурорів,
начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури.

На засіданнях колегій можуть заслуховуватися повідомлення і пояснення
керівників міністерств, відомств, органів державного управління, нагляду
та контролю, підприємств, установ і організацій, їх об’єднань, інших
посадових осіб з приводу порушень законодавства.

Рішення колегій доводяться до відома працівників органів прокуратури. В
разі розбіжностей між прокурором і колегією він проводить у життя своє
рішення, але зобов’язаний доповісти про це Генеральному прокурору
України. Члени колегії можуть повідомити свою особисту думку
Генеральному прокурору України, що може бути підставою для цих
розбіжностей на колегії Генеральної прокуратури України.

Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та
Севастополя, міські, районні, міжрайонні, районі в містах, а також інші
прокуратури очолюють відповідні прокурори.

Прокурор Автономної Республіки Крим призначається за погодженням з
Верховною Радою Автономної Республіки Крим Генеральним прокурором
України. Заступники прокурора Автономної Республіки Крим, прокурори
областей і прирівняні до них прокурори та їхні заступники, районні і
прирівняні до них прокурори призначаються Генеральним прокурором.

Прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя
та інші прокурори (на правах обласних) мають такі повноваження:

очолюють відповідні прокуратури і здійснюють контроль за їх діяльністю;

призначають а посади і звільняють з посад працівників, крім тих, яких
призначив Генеральний прокурор України;

за погодженням з Генеральним прокурором України вносять зміни до
встановлених штатів підлеглих їм прокуратур у межах затвердженої
чисельності і фонду заробітної плати;

утворюють колегії відповідних прокуратур у складі прокурора (голова),
його заступника, інших керівних працівників. Персональний склад колегії
затверджується Генеральним прокурором України.

Прокурор Автономної Республіки Крим, прокурори областей, міст Києва та
Севастополя та інші прирівняні до них прокурори мають першого заступника
та заступників. До структури перелічених прокуратур, як правило, входять
такі основні підрозділи:

управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять
оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство;

відділ нагляду за додержанням і застосування законів;

відділ роботи з кадрами;

відділ нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної
служби та прикордонної охорони при провадженні оперативно-розшукової
діяльності, дізнання та досудового слідства;

відділ підтримання державного обвинувачення в суді;

відділ представництва інтересів громадян і держави у суді;

секретаріат;

відділ матеріально-технічного забезпечення;

відділ планування, фінансування та бухгалтерського обліку;

інші відділи та групи з окремих напрямків роботи.

Прокурори міських, районних, міжрайонних та прирівняних до них
прокуратур очолюють відповідні прокуратури та контролюють їх діяльність.

До структури зазначених прокуратур, крім прокурорів, які їх очолюють,
можуть входити їхні заступники, старші помічники прокурора, помічники
прокурора, слідчі, канцелярія або секретаріат, інші підрозділи та групи
забезпечення, технічний персонал.

2. Основні функції Прокуратури України

Функція є одним із головних понять, через яке розкривається структура і
весь зміст діяльності органів прокуратури .

Функції прокуратури обумовленні завданнями, на вирішення яких вони
напрвлені і повинні здійснюватись. До основних віднесена функція нагляду
за додержанням законів. Вона здійснюється тільки органами прокуратури і
займає головне місце в структурі її діяльності. До забезпечуючих функцій
відносяться функції управління в органах прокуратури. Без їх розгляду,
розкриття механізму взаємодії з основними і допоміжними функціями важко
зрозуміти проблему в цілому.

Під функцією прокуратури слід вважати таку частину діяльності її
органів, яка характеризується певни предметом ведення, спрямованаа на
вирішення відповідного завдання і здійснюється за допомогою властивої їй
компетенції.

Функції прокуратури об’єктивно обумовлюють права і обов’язки її органів,
правові засоби їх здійснення.

Головними функціями прокуратури України сформульованими в Конституції
України є :

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді, у випадках,
визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять
оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у
кримінальних справах, а також при застосуванні заходів примусового
характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян .

Підтримання державного обвинувачення в суді є найважливіщою функцією
прокуратури на всіх етапах становлення і розвитку цього інституту не
тільки в Україні, але й в інших державах. Передбачена вона Законом
України „Про прокуратуру” (п.4ст.5). Підтримання державного
обвинувачення в суді пркурором відповідно до Конституції України
(п.5ст.129) є одним із принципів кримінального судочинства в Україні.

Функція представництва інтересів громадянина або держави в суді є для
пркуратури України новою.Оскільк в Конституції зміст даної функції не
розкривається, можливо це положення буде закріплене в новому Законі про
прокуратуру . В цьому Законі потрібно буде сформулювати приводи та
підстави представництва прокурора в суді, його повноваження в судовому
засіданні.

Функція нагляду за додержанням законів органами, які проводять
оперативно-розшукову діяльність, дізнанн, досудове слідство
сформульована Законом України „Про прокуратуру” (п.2ст.5).

Розглянуті вище основні функції прокуратури покладені на неї
Конституцією України.

Разом з ними в Конституції України (ст.9 Розділу 15) записано, що
прокуратура „продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію
нагляду за додержанням та застосуванням законів до введення в дію
законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за
додержанням законів”. Це означає, що „загальний нагляд прокуратури” як
функція прокуратури зберігається на перехідний період, а це має знайти
своє відображення у новому Законі про прокуратуру.

Прокуратура відповідно до процесуального законодавства України бере
участь у розгляді справ судами, вносить протести на рішення вироки
ухвали і постанови судів, що суперечать чинному законодавству. Бере
участь у правотворчій діяльності, випускає спеціальні видання, має у
своєму підпорядкуванні наукові та науково педагогічні навчальні
заклади.

Генеральний пркурор України, його заступники, за їх дорученням інші
працівники прокуратури мають право бути присутніми на засіданні
Верховної Ради України, її комісій і комітетів, Уряду України,
представницьких і виконавчих органів Автономної Республіки Крим,
областей, м.Києва і Севастополя, районних, міських, селищних та
сільських Рад народних депутатів та їх виконкомів.

Прокурор, його заступники, а також за їх дорученням прокурори повинні
координувати діяльність по боротьбі із злочинністю органів внутрішніх
справ, Служби Безпеки України, Державної Податкової Адміністрації, та
інших правоохоронних органів.

З метою забезпечення координаційної діяльності вказаних органів прокурор
скликає координаційні наради, організовує робочі групи, вимагає
статистичну та іншу необхідну інформацію, здійснює інші повноваження
відповідно до нормативних актів про координацію діяльності по боротьбі
зі злочинністю, затверджених Президентом України. Прокурор при виявленні
в ході здійснення своїх повноважень необхідності вдосконалення чинних
нормативних правоввих актів має право вносити в законодавчі органи, і
органи, що наділені правом законодавчої ініціативи, відповідного і
нижчестоячого рівнів вимоги про зміни чи доповнення, про відміну чи
прийняття законів або інших нормативно-правових актів .

Конституція України визначила прокуратуру України як єдину систему.
Викладення основних положень про прокуратуру в окремому розділі (VII)
Основного Закону України зумовлено тим, що виконання покладених на
органи прокуратури функцій і повноважень є самостійним видом державної
діяльності. Такий висновок підтверджують також як специфічні функції та
характер діяльності прокуратури, так і принципи їх організації, єдність
завдань цього незалежного централізованого державного органу.

Відповідно до положень ст. 121 Конституції на прокуратуру України
покладено:

• підтримання державного обвинувачення в суді;

• представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках,
визначених законом;

• нагляд за додержанням законів органами, які проводять
оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

• нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у
кримінальних справах, а також, при застосуванні інших заходів
примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи
громадян.

У п. 9 розділу XV Перехідних положень Конституції вказується, що
прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію
нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього
слідства — до введення в дію законів, які регулюють діяльність державних
органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи
досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її
функціонування.

Ці ж самі функції прокуратури визначаються Законом України «Про
прокуратуру» у редакції від 12 липня 2001 р. На прокуратуру не може
покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і
цим Законом. Це свідчить про зміщення пріоритетів діяльності прокуратури
на користь захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Наведені функції прокуратури відповідають передусім позиції формування
правової держави.

3. Повноваження Прокуратури України у галузі загального нагляду за
додержанням законності

У ст.. 5 Закону передбачено, що однією з функцій прокуратури є нагляд за
додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами,
організаціями, посадовими особами і громадянами, або, іншими словами, –
загальний нагляд.

До предмету загального нагляду відповідно до ст.. 19 Закону належать:

відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами,
установами, організаціями, посадовими особами, вимогам Конституції
України та чинним законом;

додержування законів про недоторканість особи, соціально-економічні,
політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і
гідності, якщо законом не передбачено іншого порядку захисту цих прав;

додержування законів, що стосуються економічних, міжнаціональних
відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та
зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірку виконання законів здійснюють за заявами та іншими
повідомленнями про порушення законності, що потребують прокурорського
реагування, а за наявності підстав – також з власної ініціативи
прокурора.

Під час здійснення загального нагляду прокурор має такі повноваження:

безперешкодно за посвідчення, що підтверджує посаду, входить у
приміщення державних органів, органів місцевого та регіонального
самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій
незалежно від форм власності, підпорядковані чи належності, до
військових частин, установ без спеціальних перепусток, де такі
запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для
здійснення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою і таких, що
містять комерційну чи банківську таємницю або конфіденційну інформацію.

вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та
інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності, а
також про заходи щодо її забезпечення;

вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок,
ревізій діяльності підпорядкованих і під конкретних підприємств,
установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а
також забезпечення фахівців для проведення перевірок, відомчих і
позавідомчих експертиз;

викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або
письмових пояснень щодо порушень закону;

в разі порушення закону прокурор або його заступник у межах своєї
компетенції має право:

опротестовувати акти Прем’єр-міністра України, Кабінету Міністрів
України, уряду Автономної республіки Крим, міністерств, державних
комітетів і відомств, виконавчих і розпорядчих органів місцевих рад
народних депутатів, підприємств, установи, організації, громадських
об’єднань, а також рішення і дії посадових осіб;

вносити подання або протести на рішення місцевих рад народних депутатів
залежно від характеру порушень;

порушувати встановленому законом порядку кримінальну справу,
дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне
правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій;

давати припис про усунення очевидних порушень закону;

носити про подання до державних органів громадських організацій і
посадовим особам про усунення порушення закону та умов, що сприяли їм;

звертатися до суду або арбітражного суду і заявами про захист прав і
законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших
юридичних осіб.

Практика здійснення нагляду за додержанням законів щодо конституційних
прав, свобод та захисту інтересів громадянина, а також за законністю
правових актів органів місцевого самоврядування, підприємствами, установ
та організацій свідчить про те, що закони порушуються.

4.Повноваження Прокуратури у галузі нагляду за органами дізнання та
судового слідства

Відповідно до п. 3 ст. 121 Конституції України на прокуратуру
покладається нагляд за додержанням законів органами, які проводять
оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” визначає, що
оперативно-розшукову діяльність – це система гласних і негласних
розшукових, розвідувальних та контр розвідувальних заходів, що
провадяться із застосуванням оперативних та оперативно-технічних
засобів. Перелік оперативних підрозділів служб і відомств, яким надано
право виконувати таку діяльність, визначається Законом України “Про
оперативно-розшукову діяльність ”. До них належать оперативні служби
міліції, СБУ, Прикордонних військ, управління державної охорони,
кримінально-виконавчої системи. Здійснюючи нагляд за додержанням законів
органами, які виконують гласні і негласні розшукові, розвідувальні та
розвідувальні заходи, прокуратура сприяє дотриманню законності, прав та
законних інтересів громадян.

Предметом прокурорського нагляду за додержанням закону органами, які
ведуть боротьбу зі злочинністю, є сприяння таким діям:

розкриття злочинів;

захист особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ,
організацій від злочинних посягань;

виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений
злочин;

запобіганню законному притягненню особи до кримінальної
відповідальності;

охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під
слідством;

здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усуненню причин та умов,
що сприяють їх вчиненню.

Здійснюючи нагляд за додержанням законів відповідними органами при
провадженні дізнання та досудового слідства, прокурор вживає заходів
стосовно того, щоб ці органи виконували такі вимоги:

додержувалися передбаченого законом порядок порушення, зупинення і
закриття кримінальних справ, а також встановлених законом процесуальних
строків розслідування та тримання під вартою;

під час розслідування злочинів виконували вимоги ст.. 22 КПК України про
всебічне, повне та об’єктивне дослідження всіх обставин справи і
з’ясування всіх обставин, які викривають або виправдовують
обвинуваченого, а також пом’якшують або обтяжують його відповідальність;

виявляли причини й умови, що сприяли вчиненню злочинів та вчиненню
злочинів та вживати заходів щодо їх усунення.

У ст.. 14 КПК України передбачається, що ніхто не може бути
заарештований інакше як на підставі судового рішення або з санкції
проектора. Право надання санкції на арешт належить таким особам:

Генеральному прокурору України та його заступникам;

прокурору Автономної Республіки Крим та його заступникам;

прокурорам областей та їхнім заступникам;

міським, районним та іншим прирівняним до них прокуратурам;

заступникам прокурора міст і районів з населенням понад 150 тисяч
осіб, якщо це передбачено наказом Генерального прокурора України.

Під час вирішення питання про видачу санкції на арешт прокурор
зобов’язаний ретельно ознайомитися з усіма матеріалами, що дають
підстави для взяття під варту, а в необхідних випадках особисто допитати
підозрюваного або обвинуваченого. Неповнолітнього підозрюваного чи
обвинуваченого прокурор зобов’язаний допитати в усіх випадках.

Санкція прокурора на арешт може бути оскаржена до суду заарештованим,
його захисником, законним представником неповнолітнього.

Відповідно до ст.. 31 Закону, вказівки прокурора, його заступника
органам, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і
досудове слідство, щодо порушення кримінальних справ і провадження
розслідування, які даються відповідно до кримінально-процесуального
законодавства, є обов’язковими для цих органів. Частиною 2 ст. 114 КПК
України передбачено виняток із загального правила – в разі незгоди
слідчого з вказівками прокурор про притягнення як обвинуваченого, про
кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення, про направлення справи для
віддання обвинуваченого до суду або про закриття справи слідчий має
право подавати справу прокурору вищої інстанції зі своїми письмовими
запереченнями, в цьому разі прокурор вищої інстанції або скасовує
вказівки прокурора нижчої інстанції, або доручає провадження слідства в
цій справі іншому слідчому.

5. Повноваження Прокуратури у сфері розслідування діянь, що містять
ознаки злочину

Нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у
кримінальних справах, а також у разі застосування інших заходів
примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи
громадян.

Предметом нагляду є додержання законності під час перебування осіб у
місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, виправно-трудових,
інших установ, які виконують покарання або заходи примусового характеру,
що призначають судом, додержання встановленого кримінально-виконавчим
законодавством порядку та умов тримання під вартою або відбування
покарання особами в цих установах, їхніх прав і виконання ними своїх
обов’язків.

Здійснюючи цю функцію, прокуратура наглядає за додержанням законів у
таких установах:

ізоляторах тимчасового тримання;

слідчих ізоляторах;

в’язницях;

виправно-трудових колоніях;

виховно-трудових колоніях;

лікувально-трудових профілакторіях;

психіатричних лікарнях.

З метою забезпечення цього виду нагляду прокурор наділяється такими
повноваженнями (ч. 2 ст. 44 Закону):

у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього
ув’язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи
для примусового лікування і перевиховання, опитувати осіб, які там
перебувають, ознайомлювати з документами, на підставі яких ці затримані,
заарештовані, засуджені або на підставі яких до них застосовано заходи
примусового характеру;

перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих
установ, зупиняти виконання таких актів, опротестувати або скасувати їх
у разі невідповідності законодавству, вимагати від посадових осіб
пояснень з приводу допущених порушень;

прокурор повинен негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в
місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, позбавлені волі або
в установі для виконання заходів примусового характеру.

Постанова і вказівки прокурора щодо додержання встановлених законом
порядку й умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до
позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких
застосовано заходи примусового характеру, є обов’язковими і підлягають
негайному виконанню (ст. 45 Закону).

Під час здійснення нагляду прокурор виявляє порушення закону, виконує
такі дії:

розглядає заяви і скарги затриманих, заарештованих, засуджених, інших
громадян та організації про порушення закону, що визнає умови і порядок
затримання, тримання під вартою, виконання вироку;

ознайомлюється з документами, на підставі яких цих осіб засуджено,
затримано або взято під варту;

відвідує установи, в яких тримаються затримані, взяті під варту,
засуджені, і опитує осіб, які там перебувають;

бере участь в судових засідання х, в яких суддею розглядаються питання,
пов’язані з виконанням вироку.

Згідно зі ст. 5 Закону і п. 9 ХУ (Перехідні положення) Конституції
України до введення в дію законів щодо сформування системи досудового
слідства органи прокуратури продовжують виконувати функцію розслідування
діянь, що містять ознаки злочину, які віднесенні до їх компетенції.
Провадження попереднього слідства покладено на слідчого прокурора.
Відповідно до ст. 17 Закону у генеральній прокуратурі України,
прокуратурі Автономної Республіки Крим є старші слідчі в особливо
важливих справах і слідчі в особливо важливих справах, прокурора турах
областей, міст та інших прирівняних до них прокуратурах можуть бути
слідчі в особливо важливих справах і старші слідчі, у районних,
міжрайонних, міських прокуратурах – старші слідчі і слідчі.

Прокурор має право особисто проводити розслідування в повному обсязі у
будь-якій кримінальній справі.

Здійснюючи розслідування, слідчий чи прокурор зобов’язані в разі
виявлення ознак злочину порушити кримінальну справу, встановити
злочинця, всебічно, повно та об’єктивно дослідити всі обставини справи,
встановити причини та умови, що сприяли вчиненню злочину, і вжити
заходів щодо їх усунення.

6. Акти прокурорського реагування

Акти прокурорського реагування на порушення законності поділяються на
такі види:

протест прокурора;

припис прокурора;

подання прокурора;

постанова прокурора.

Протест прокурора на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором,
його заступником до органу, який його видав, або до органу вищого рівня.
У такому порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії
посадових особи.

У протесті прокурор порушує питання про скасування акту або приведення
його у відповідність закону, а також про припинення незаконної дії
посадової особи, поновлення порушеного права.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає
обов’язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у
десятиденний строк після його народження. Про наслідки розгляду протесту
протягом такого самого строку повідомляють прокурору.

У разі відхилення від протесту або ухилення від його розгляду прокурор
може звернутися із заявою до сулу про визнання акту незаконним. Заяву до
суду можна подати протягом п’ятнадцяти днів з моменту одержання
повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого
законом строку для його розгляду. Подання такої заяви зупиняє дію
правового акта.

Існують такі різновиди протестів прокурора:

у порядку загального нагляду;

у порядку нагляду про скасування або зміну вироку, ухвали і постанови
суду, що набрали законної сили;

про перегляд справи у зв’язку з ново виявленими обставинами.

Пропис прокурора про усунення порушень закону вноситься прокурором, його
заступником у письмовій формі органу чи посадовій особі, які допустили
порушення, або вищому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій
особі, які правомочні усунути порушення.

Письмовий пропис вноситься у випадках, коли порушення закону очевидне і
може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи,
організації, а також громадянам, якщо його не усунути. Припис підлягає
негайному виконанню, про що повідомляються прокурору.

Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис прокурору вищої
інстанції, який зобов’язаний розглянути скаргу протягом десяти днів.
Рішення прокурора вищого рівня є остаточним.

Подання прокурора з вимогами про усунення порушень закону, причин цих
порушень і умов, що їм сприяють, вноситься прокурором, його заступником
до державного органу, громадської організацій або посадовій особі, які
наділені повноваженням усунути порушення закону, і підлягає
невідкладному розгляду. Не пізніше як у місячний строк має бути вжито
відповідних заходів щодо усунення порушень закону, причин та умов, що їм
сприяють, і про наслідки повідомлено прокурору.

Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день засідання
прокурору, який має право взяти участь у його розгляді.

Постанова прокурора в разі порушення закону посадовою особою або
громадянином виноситься прокурором або його заступником. Залежно від
характеру порушення закону виноситься мотивована постанова про
дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне порушення або
про порушення кримінальної справи щодо цих осіб.

Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про
адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною посадовою
особою або відповідним органом у десятиденний строк після її
надходження, якщо інше не встановлене законом.

У ст.25 Закону визначаються вимоги до документів прокурорського
реагування, згідно з яким у протесті, поданні, приписі або постанові
прокурора обов’язково зазначається, ким і яке положення закону порушено,
в чому полягає порушення, а також що і в який строк посадова особа або
орган мають вжити для його усунення.

Висновок

Прокуратура України являється єдиним правоохоронним органом який
здійснює вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів
Кабінету Міністрів України, державних комітетами, відомствами, урядом
Автономної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів,
політичними партіями, громадськими організаціями, підприємствами,
установами та організаціями незалежно від форм власності, посадовими
особами та громадянами.

Правовою основою діяльності прокуратури є конституція України, Закони
України “Про прокуратуру”, інші законодавці акти.

Прокуратура України становить єдину централізовану систему органів. До
складу прокуратури України входять: Генеральна прокуратура України, яка
є вищою ланкою в системі прокурату; прокуратури Автономної Республіки
Крим, області, міст Києва та Севастополя; районні , міжрайонні інші
прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.

Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України
строком на 5 років.

Відповідно до ст. 121 Конституцією України та ст. 5 Законом України “Про
прокуратуру”, на прокуратуру покладені такі функції:

підтримання державного обвинувачення у суді;

представництво інтересів держави і громадянина в суді;

нагляд за додержанням законів органами, які проводять
оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у
кримінальних справах, а також у разі застосування інших заходів
примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи
громадян.

Крім того прокуратура керується основними принципами організації та
діяльності: централізації; незалежності; захисту прав громадян на основі
їх рівності перед законом; публічності; гласності; позапартійності;
єдності; законності.

Діяльність органів прокуратури спрямована на всебічне утвердження
верховенства закону, зміцнення правопорядку і захист від правомірних
посягань. Прокуратура є невід’ємним органом правової держави.

Список літератури:

Конституція України

Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Атака, 2001. – 208 с.

Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року №1789-
ХІІ

Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність: зб.
нормативних актів. – К.: Бронком Інбер, 2001.- 352с.

Правоохоронні органи України: Курс лекцій / А.П. Гель, Г.С. Смикав,
Д.П.Цвігну. –К.: МАУП. 2000.- 240с.

Прокуратура України: навіч. посібник для студентів юридичних вузів та
факультетів. –К.: Вен турів.,1998.-336с.

Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілки. 2-ге вид.,
доопрацьоване. –К.: Наукова думка 2000. – 734с.

Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. – К.:
Атака, 2000. – 320с.

Давиденко Л.М. Право України,-1997.-№6-С.43

Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року №1789- ХІІ
ст. 13

Правоохоронні органи України: Курс лекцій / А.П. Гель, Г.С. Смикав,
Д.П.Цвігну. –К.: МАУП. 2000.

Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року №1789- ХІІ
ст. 15

Наказ Генерального прокурора України від 05.01.2000 №1

Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року №1789- ХІІ
ст. 18

Правоохоронні органи України: Курс лекцій / А.П. Гель, Г.С. Смикав,
Д.П.Цвігну. –К.: МАУП. 2000

Конституція України ч.3 ст.121

Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Атака, 2001 ст. 14

Конституція України. 4 ст.121

Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілки. 2-ге вид.,
доопрацьоване. –К.: Наукова думка 2000

PAGE

PAGE 25

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020