Реферат на тему

Прокуратура України

План.

Вступ

1.Прокуратура в системі органів державної влади. Основні принципи
організації та діяльності прокуратури.

2.Система прокуратури України.

3.Акти прокурорського реагування.

Висновки.

Література

Слово “прокуратура” походить від латинського слова prokuro – “керую”.
Прокуратура України — централізований орган державної влади, що діє в
системі правоохоронних органів держави та забезпечує захист від
неправомірних посягань на суспільний і державний лад, права й свободи
людини, а також основи демократичного устрою. Прокуратура не
підпорядковується ні виконавчій, ні судовій владі, оскільки її
діяльність є елементом системи стримувань і противаг між гілками влади,
які формуються та утверджуються в державі після прийняття нової
Конституції.

Проголосивши незалежність, Україна першою серед колишніх республік СРСР
5 листопада 1991 року прийняла Закон України “Про прокуратуру», який
було введено в дію 1 грудня 1991 року. Саме цей день відзначають як День
працівників прокуратури.

Відповідно до ст. 121 Конституції У країни на прокуратуру покладено:

— підтримання державного обвинувачення в суді;

— представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках,
визначених законом

— нагляд за додержанням законів органами, які проводять
оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

— нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у
кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів
примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи
громадян.

Згідно з положеннями Закону України “Про правові засади цивільного
захисту” (ст.95), нагляд за додержанням законності у сфері цивільного
захисту здійснюється органами прокуратури України.

У ст. 123 Конституції України передбачено, що організацію та порядок
діяльності органів прокуратури визначає закон. Прийняття Верховною Радою
Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру»
дозволило зняти низку дискусійних питань щодо конституційності деяких
норм закону. Зміни в законодавстві, пов’язані з судово-правовою
реформою, рішення

Конституційного Суду України, накази Генерального прокурора України
деталізують компетенцію прокуратури.

Проте в цілому діяльність прокуратури України сьогодні ґрунтується на
нормативному фундаменті, що поєднує, з одного боку, норми Розділу VII
Конституції, які згідно з висновком Венеціанської Комісії, відповідають
Європейським стандартам, а з другого — норми Перехідних положень
Конституції, які відразу викликали застереження Ради Європи й тому
передбачались як тимчасові, але продовжують діяти і не мають чітко
визначеного обмеження в часі.

Невідповідність наявної моделі прокуратури Конституції України та
міжнародним нормам і стандартам стосовно її ролі в демократичному
суспільстві, насамперед щодо забезпечення прав і свобод людини й
громадянина, зумовлюють необхідність проведення відповідних змін щодо
напрямків діяльності прокуратури.

1.Прокуратура в системі органів державної влади. Основні принципи
організації та діяльності прокуратури.

Правоохоронна діяльність прокуратури спрямована на утвердження та
забезпечення прав і свобод людини. Сьогодні дієвий механізм органів
прокуратури є одним з важливих чинників законності та правопорядку,
сприяє реалізації принципу верховенства права.

Правовою основою організації і діяльності органів прокуратури є
Конституція, Закон України «Про прокуратуру», кримінально-процесуальне,
цивільно-процесуальне, адміністративне, кримінально-виконавче,
господарсько-процесуальне законодавство та інші закони України, а також
визнані Україною відповідні міжнародні договори й угоди.

Діяльність органів прокуратури спрямовано на всемірне утвердження
верховенства закону, зміцнення правопорядку й має своїм завданням захист
від неправомірних посягань на:

1) закріплені Конституцією України незалежність держави, суспільний і
державний лад, політичну та економічну системи, права національних груп
і територіальних утворень;

2) гарантовані Конституцією, іншими законами України та міжнародними
правовими актами соціально-економічні, політичні, особисті права й
свободи людини та громадянина;

3) основи демократичного устрою державної влади, правовий

статус місцевих рад, органів самоорганізації населення.

Пріоритетним напрямом діяльності прокуратури є захист прав і свобод
людини. Для цього прокуратура має обмежити неправомірну дію певного кола
державних органів і посадових осіб передбаченими законом засобами. При
цьому органи прокуратури захищають у межах своєї компетенції права й
свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від
раси, національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення
до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та
інших ознак.

Оскільки в Україні визнається й діє принцип верховенства права, та
функціонування прокуратури як державного інституту, діяльність її
посадових осіб підпорядковано тільки нормативно-правовим актам.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність прокурорів можуть бути
оскаржені в судовому порядку. Суд не може відмовити в правосудді, якщо
громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважає, що її
права й свободи порушено чи порушуються, створено перепони для їх
реалізації чи мають місце утиски прав і свобод, у тому числі з боку
органів прокуратури.

У Законі України «Про прокуратуру” закріплено принципи організації та
діяльності прокуратури, де зазначено, що органи прокуратури України:

1) становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний
прокурор України, з підпорядкуванням прокурорів нижчого рівня вищому;

2) здійснюють свої повноваження на основі додержання Конституції України
та чинних на території нашої держави законів, незалежно від будь-яких
органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських
об’єднань чи їх органів;

3) захищають у межах своєї компетенції права й свободи громадян на
засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи
соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних
переконань, службового чи майнового стану та інших ознак;

4) вживають заходів щодо усунення порушень закону, від кого б вони не
виходили, поновлення порушених прав і притягнення в установленому
законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення;

5) діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про
стан законності та заходи щодо її зміцнення.

Здійснюючи нагляд за виконанням законів, органи прокуратури
вживають заходів щодо усунення порушень закону, поновлення порушених
прав і притягнення в установленому законом порядку до відповідальності
осіб, які допустили ці порушення, виходячи з єдності мети й завдань, що
стоять перед прокуратурою.

Сувора підпорядкованість органів прокуратури по вертикалі, яка
ґрунтується на принципі централізації прокурорської системи, є не лише
фактором виконавської дисципліни, але й гарантує, що будь — який акт
прокуратури має відповідати закону, наказам Генерального прокурора. Для
скасування незаконного, необґрунтованого рішення, що його прийняв
прокурор нижчого рівня, відповідному керівникові органу прокуратури
надано право одноособово розв’язати це питання.

Незалежність прокуратури означає, що всі прокурори здійснюють свої
повноваження незалежно від органів державної влади й самоорганізації
населення, політичних партій і громадських об’єднань.

Принцип гласності в діяльності прокуратури характеризується тим, що
органи прокуратури виконують покладені на них завдання гласно,
інформуючи громадян, а також органи державної влади про результати своєї
роботи, про стан і додержання законів органами й установами, щодо яких
прокуратура здійснює наглядові функції.

Для ефективного виконання прокуратурою правозахисної ролі законодавством
передбачено гарантії незалежності та повноваження, що значно відрізняють
її від інших правоохоронних органів. Втручання органів державної влади,
посадових осіб, засобів масової інформації, громадсько-політичних
організацій та їх представників у діяльність прокуратури з нагляду за
додержанням законів або з розслідування діянь, що містять ознаки
злочину, заборонено.

Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити
виконанню ним службових обов’язків або добитися прийняття неправомірного
рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Звернення представників влади, інших посадових осіб до прокурора з
приводу конкретних справ і матеріалів, що перебувають у провадженні
прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо
результатів їх вирішення.

В Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційним
поданням Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення
положень ст. 86 Конституції України та статей 12, 19 Закону України «Про
статус народного депутата України» (справа про запити народних депутатів
України до прокуратури) зазначено, що народний депутат України не має
права звертатися до органів прокуратури й прокурорів з вимогами,
пропозиціями чи вказівками в конкретних справах із питань підтримання
державного обвинувачення в суді, представництва інтересів громадянина
або держави в суді у випадках, визначених законом, нагляду за
додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову
діяльність, дізнання й досудове слідство, нагляду за додержанням законів
під час виконання судових рішень у кримінальних справах, під час
застосування інших заходів примусового характеру.

2. Система прокуратури України.

Систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура
України, прокуратури Автономної Республіки Крим, міст Києва й
Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші
прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури регіонів, військова
прокуратура Військово — Морських Сил України (на правах обласних),
військові прокуратури гарнізонів (на правах міських), а також навчальні
заклади, науково-дослідні та інші установи.

Військові прокуратури, що входять до системи прокуратури, які
очолює заступник Генерального прокурора України — начальник головного
управління військових прокуратур, здійснюють свої повноваження в
Збройних Силах України, Прикордонних військах України та інших
військових формуваннях.

У системі органів прокуратури діють спеціальні прокурори (на правах
районних), що підпорядковуються обласному прокуророві. До спеціальних
прокуратур, належать природоохоронні, транспортні, прокуратури з питань
нагляду за додержанням кримінально-виконавчого законодавства.

Генеральна прокуратура України є центральним органом системи
прокуратури. Її очолює Генеральний прокурор України, який керує
діяльністю всіх прокуратур і підпорядкованих закладів та забезпечує
виконання завдань, покладених Конституцією й Законом України «Про
прокуратуру».

Відповідно до Конституції України Генерального прокурора призначає
на посаду та звільняє з неї Президент України за згодою Верховної Ради
України. Генеральний прокурор України не менш як один раз на рік
інформує Верховну Раду України про стан законності у країні. Верховна
Рада може висловити недовіру Генеральному прокуророві, наслідком чого є
його відставка.

Генерального прокурора звільняють з посади також у разі:

— закінчення строку, на який його призначено;

— неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

— порушення вимог щодо несумісності;

— набрання законної сили обвинувального вироку щодо нього;

— припинення його громадянства;

— подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.

Строк повноважень Генерального прокурора та підпорядкованих йому
прокурорів — п’ять років.

Генеральний прокурор України спрямовує роботу органів прокуратури й
здійснює контроль за їх діяльністю, призначає першого заступника,
заступників Генерального прокурора України, керівників структурних
підрозділів, головного бухгалтера, інших працівників Генеральної
прокуратури України, затверджує структуру та штатну чисельність
підпорядкованих органів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання,
призначає за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим
прокурора Автономної Республіки Крим, призначає заступників прокурора
Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва й
Севастополя, їхніх заступників, міських, районних, міжрайонних, а також
прирівняних до них прокурорів.

Відповідно до законодавства він визначає порядок прийняття, переміщення
й звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших спеціалістів.
Генеральний прокурор відповідно до законів України видає обов’язкові для
всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та
інструкції.

Структуру Генеральної прокуратури становлять головні управління,
управління та відділи У Генеральній прокуратурі України, прокуратурі
Автономної Республіки Крим, прокуратурах областей, міст Києва й
Севастополя та прирівняних до них прокуратурах утворюють колегії.
Колегію Генеральної прокуратури України утворюють у складі Генерального
прокурора, його першого заступника, заступників прокурора, прокурора
Автономної Республіки Крим і деяких керівників апарату Генеральної
прокуратури. Персональний склад колегії Генеральної прокуратури України
затверджують наказом Генерального прокурора. Персональний склад колегій
прокуратур обласного рівня затверджує Генеральний прокурор України за
поданням відповідного прокурора.

Колегії прокуратур є дорадчими органами й розглядають найважливіші
питання стосовно додержання законності, стану правопорядку, діяльності
органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України,
кадрові питання, заслуховують звіти підпорядкованих прокурорів,
начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури.

На засіданнях колегій можуть заслуховувати повідомлення та
пояснення керівників міністерств, відомств, органів державного
управління, нагляду й контролю, підприємств, установ і організацій, їх
об’єднань, інших посадових осіб з приводу порушень законодавства.

Рішення колегій доводять до відома працівників органів прокуратури.
В разі розбіжностей між прокурором і колегією він проводить у життя своє
рішення, але зобов’язаний доповісти про це Генеральному прокуророві
України. Члени колегії можуть повідомити свою особисту думку
Генеральному прокуророві України, що може бути підставою для розгляду
цих розбіжностей на колегії Генеральної прокуратури України.

Окремим напрямом у організації роботи є забезпечення особистого
прийому громадян усіх рівнів та розгляд заяв і звернень громадян,
підтримання ділових зв’язків із засобами масової інформації. Органи
прокуратури роз’яснюють громадянам положення чинного законодавства як
індивідуально під час відвідання ними прокуратури, так і через пресу,
радіо й телебачення. У разі коли громадянин звертається з приводу
порушення прав, починають перевірку, за потреби вживають відповідних
заходів щодо їхнього захисту.

Порядок розгляду скарг, заяв і пропозицій громадян регулюють Закон
України «Про звернення громадян», кримінальне-процесуальне законодавство
та накази Генерального прокурора України. В згаданому Законі (ст. 29)
встановлено, що «нагляд за дотриманням законодавства про звернення
громадян здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими
йому прокурорами, відповідно до наданих їм чинним законодавством
повноважень, вони вживають заходів до поновлення порушених прав, захисту
законних інтересів громадян, притягнення порушників до
відповідальності».

3.Акти органів прокуратури.

Визначені законом повноваження прокуратури реалізують у формі актів
прокурорського реагування. Особливістю цих актів є те, що їх слід
розглядати не тільки як право, а й як обов’язок прокурора реагувати на
порушення закону.

Протест прокурора — один із основних правових засобів реагування
прокурора на виявлені порушення закону. Протест на правовий акт
(наприклад, наказ чи постанову про притягнення особи до дисциплінарної,
адміністративної чи матеріальної відповідальності) заявляють у разі,
коли той суперечить законові. В

ньому міститься вимога про усунення порушення, приведення акта
відповідно до чинного законодавства або його відміну. Закон передбачає
можливість опротестування незаконних дій, щоб припинити їх і поновити
порушене право.

Протест заявляє прокурор, його заступник до органу, який видав цей
правовий акт, або до вищого органу. Протест прокурора зупиняє дію
опротестованого акта й підлягає обов’язковому розглядові відповідним
органом або посадовою особою в десятиденний строк після його
надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляють
прокурору.

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може
звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду
може бути подано протягом п’ятнадцяти днів з моменту одержання
повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого
законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію
правового акта.

Письмовий припис про усунення порушень закону вносить прокурор, його
заступник органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищому
в порядку підпорядкованості органу, посадовій особі, які правомочні
усунути; порушення. Його вносять у разі, коли порушення закону має
очевидний характер і може завдати суттєвої шкоди інтересам держави,
підприємства, установи та організації, а також громадянам, якщо не буде
негайно усунуто.

Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляють прокурору.
Припис використовують, переважно, в разі реальної загрози спричинення
тяжких наслідків, аварій, екологічних та інших катастроф. Він спонукає
органи державної влади чи самоврядування, посадових осіб до активних дій
щодо здійснення запобіжних заходів.

Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому
прокуророві, який зобов’язаний розглянути скаргу протягом десяти днів,
або до суду.

Подання прокурора є актом прокурорського реагування, спрямованим на
усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють.
Право внесення подання належить прокуророві та його заступникові.
Подання ґрунтується на матеріалах прокурорської перевірки, а підставою
для його внесення є виявлені факти порушень і, як правило, стосуються
групи таких порушень.

Подання вносять у орган чи посадовій особі, компетенція яких
дозволяє вжити реальних заходів щодо усунення порушень закону, причин
цих порушень і умов, що їм сприяли. Вимоги прокурора повинні мати лише
правову спрямованість і не носити ознак втручання в господарську сферу.
Разом з вимогами, спрямованими на усунення причин правопорушень,
здебільшого ставлять питання про притягнення винних осіб до
дисциплінарної і матеріальної відповідальності.

Подання підлягає негайному розглядові. Не пізніше як у місячний
строк має бути вжито відповідних конкретних заходів щодо усунення
порушень закону, причин і умов, що їм сприяють, а про наслідки
повідомлено прокурору.

Колегіальний орган (сесія місцевої ради, виконком, колегія міністерства
й т. ін.), куди внесено подання, повідомляє прокурору про день
засідання, який має право особисто взяти участь у його розгляді.
Обговорення подання в такому випадку проходить у публічній формі й часто
набуває характеру дискусії. Важливо, щоб прокурор аргументовано й
кваліфіковано відстоював свою позицію та міг переконати в необхідності
вжиття відповідних заходів.

Кримінально-процесуальне, цивільне процесуальне та господарське
процесуальне законодавство передбачають право прокурора на апеляційне та
касаційне подання щодо порушень закону з конкретних кримінальних,
цивільних і господарських справ у зв’язку з оскарженням вироків, рішень,
ухвал і постанов судів.

Постанову про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне
правопорушення або про порушення кримінальної справи виносить прокурор
щодо посадової особи або громадянина в разі порушення ними закону.
Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про
адміністративне порушення підлягає розгляду повноважною посадовою особою
або відповідним органом у десятиденний строк після надходження, якщо
інше не встановлено законом. Постанову прокурора про порушення
кримінальної справи передають, додержуючись принципу підслідності, для
розслідування слідчому того органу, який має розслідувати справу.

Постановою прокурор скасовує незаконні, необґрунтовані постанови
слідчих і осіб, які проводять дізнання, закриває або зупиняє провадження
в кримінальних справах і т. ін.

Вимога прокурора про надання йому документів і матеріалів, довідок
та інформації, а також про проведення перевірок і ревізій є одним із
актів прокурорського реагування. Посадові особи та громадяни повинні
з’являтися за викликом прокурора і давати пояснення щодо обставин, які
з’ясовує прокурорська перевірка.

Виконання обґрунтованих законом вимог прокурора не може бути
пов’язано з будь-якими умовами й здійснюється в строки, передбачені
законом або погодженні з прокурором. Документи та інформацію, необхідні
органам прокуратури для здійснення покладених на неї наглядових функцій,
надають безплатно. Невиконання без поважних причин законних вимог
прокурора й ухилення від явки в прокуратуру тягнуть за собою встановлену
законом відповідальність.

У ст. 1855 Кодексу України про адміністративні правопорушення
передбачено адміністративну відповідальність посадової особи за
невиконання законних вимог прокурора про проведення перевірки або
ревізії діяльності підпорядкованих підприємств, про надання необхідних
матеріалів, а також відповідальність посадових осіб і громадян за
ухилення від прибуття за викликом прокуратури.

Досить схожим з вимогою прокурора є такий акт прокурорського
реагування, як вказівка прокурора органам, які проводять
оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство.

Вона є обов’язковою до виконання, дають її у випадках, передбачених
кримінально — процесуальним законодавством, а саме: про розслідування
злочинів, про обрання, зміну, скасування запобіжного заходу,
кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій і розшук осіб. які
вчинили злочин.

Акти прокуратури повинні бути законними, обґрунтованими,
мотивованими, юридично грамотними, повинні містити правову аргументацію
та пояснювати порядок їх оскарження.

Висновки.

Прокуратура України складає єдину централізовану систему органів,
які мають спільні завдання та функції. Система органів прокуратури
будується згідно з адміністративно – територіальним устроєм України, а
також по функціональним ознакам. Правовою основою організації і
діяльності органів прокуратури є Конституція, Закон України «Про
прокуратуру», кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне,
адміністративне, кримінально-виконавче, господарсько-процесуальне
законодавство та інші закони України, а також визнані Україною
відповідні міжнародні договори й угоди.

Правоохоронна діяльність прокуратури, яку побудовано на чіткій
системі, має внутрішню організаційну логіку, підпорядкована
закономірностям, що дозволяють адекватними формами й методами виявляти
порушення закону та відповідно на них реагувати. Централізація органів
прокуратури, вертикальне підпорядкування прокурорів нижчого рівня та їх
незалежність є основою зміцнення законності. забезпеченню принципів
правової держави.

Л І Т Е Р А Т У Р А

Конституція України.

Закон України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 р.

Закон України «Про правові засади цивільного захисту України» від
24.06.2004р.

Положення про класні чини працівників органів прокуратури від 06.11.1991
р.

Дисциплінарний Устав прокуратури України від 06.11.1991 р.

Бандурка А.М., Бессмертный А.К. и др. Судебные и правоохранительные
органы Украины: Учебник / Под ред.проф. А.М.Бандурки. – Харьков: Ун-т
внутр. дел, 1999.

Бакаєв Д.М. Питання взаємодії загального нагляду і нагляду за
виконанням законів органами дізнання і попереднього слідства в
діяльності районної, міської прокуратури. – Харків, 1988.

Гель А.П. та ін. Правоохоронні органи України: Курс лекцій / А.П.Гель,
Г.С.Семаков, Д.П.Цвігун. – К.: МАУП, 2000

Грошевой Ю.М. Прокурорський нагляд в Україні. Навчальний посібник. – К.,
1993.

Давиденко Л.М. Ціль, завдання і функції прокуратури. – Харків, 1992.

Довідник прокурора: законодавчі та відомчі акти з питань прокурорської
діяльності/ Довід. видання. – К.: Видавнича компанія “Воля”,2003. – 448
с.

Долежан В.В. Проблеми правового регулювання організації діяльності
прокуратури в сучасних умовах. – М., 1990.

Литвак О.М., Шумський П.В. Функції прокуратури України. – Хмельницький,
1998.

Маляренко В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. — Київ.
2004, с. 163 – 200.

Прокурорський нагляд в Україні: Курс лекцій для студентів юридичних
вищих навчальних закладів. – Кол. авторів: Нор В.Т., Береський Я.О.,
Когутич І.І., Котик З.Д. та інш. – Львів: Тріада плюс, 2002. – 280 с.

Шумський П. Прокуратура в системі держаних органів України: Навч.
посібник. – Хмельницький, 1996.

Шумський П.В. Прокуратура України. – К., Вентурі, 1998.

Юзикова Н.С. Система судебных и правоохранительных органов Украины:
Учебное пособие. – Днепропетровск: УкО ИМА-прес, 2000.

ф

Похожие записи

Прокуратура України

1. Поняття, правовий статус, завдання та функції прокуратури України.

2. Принципи організації та діяльності органів прокуратури в Україні.

3. Система органів прокуратури в Україні.

4. Кадрове забезпечення органів прокуратури.

5. Акти прокурорського реагування на порушення законності.

Поняття, правовий статус, завдання та функції прокуратури України

Розкриття цього питання доцільно розпочати з визначення поняття
інституту прокуратури та його правового закріплення в чинному
законодавстві України. Отже, під прокуратурою України необхідно розуміти
самостійний з жорстким підпорядкуванням центральний орган державної
влади, покликаний здійснювати представництво та захист інтересів людини
і громадянина, а також держави засобами і методами, визначеними чинним
законодавством.

Правовою основою діяльності органів прокуратури є розділ 7 Конституції
України, в якому закріплені основні функції та структура цієї
інституції. Основним законодавчим актом, що регламентує діяльність
прокуратури, є Закон України «Про прокуратуру», а також
кримінально-процесуальне, цивільне процесуальне, адміністративне,
трудове законодавство. Діяльність органів прокуратури регламентують
також окремі постанови Верховної Ради України. Зокрема, це Постанова
Верховної Ради України «Про затвердження Положення про класні чини
працівників органів прокуратури України» (Відомості Верховної Ради
(ВВР). — 1992. — № 4. — Ст. 14); Постанова президії Верховної Ради
України «Про затвердження тексту присяги працівника прокуратури України»
(ВВР. — 1992. — № 9 — Ст. 119); Постанова Верховної Ради України «Про
затвердження структури генеральної прокуратури України» (ВВР. — 1992. —
№ 4. — Ст. 16) із змінами, внесеними згідно з постановою ВР № 3633-xii
від 19.11.93 (ВВР. — 1993. — № 49. — Ст. 466); Постанова Верховної Ради
України «Про затвердження дисциплінарного статуту прокуратури України
(ВВР. — 1992. — № 4. — Ст. 15).

Наступною групою нормативних документів є відомчі нормативні акти, що
видаються безпосередньо Генеральним прокурором України відповідно до
Закону України «Про прокуратуру». До них належать накази, вказівки,
розпорядження, інструкції тощо. Прикладом таких документів може служити
наказ Генерального прокурора України «Про Регламент Генеральної
прокуратури України» від 20 вересня 2001 року № 43.

На органи прокуратури покладаються завдання, зміст яких передусім
спрямований на всебічне утвердження верховенства закону, зміцнення
правопорядку і передбачає захист від неправомірних посягань:

закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та
державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних
груп і територіальних утворень;

гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними
правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і
свобод людини та громадянина;

основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих
Рад, органів самоорганізації населення.

Реалізація завдань, що покладаються на прокуратуру, здійснюється через
функції, які закріплюються за цим правоохоронним органом. Наразі
необхідно зазначити, що функції прокуратури визначаються як головні
напрями діяльності прокуратури, що безпосередньо виражають її сутність
та призначення в державі. Такі функції закріплені в статті 121
Конституції України та Законі України «Про прокуратуру» і передбачають:

підтримання державного обвинувачення в суді;

представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках,
визначених законом;

нагляд за додержанням законів органами, які проводять
оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у
кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового
характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Окремо необхідно спинитись на порядку застосування прокуратурою таких
функцій, як здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів та
попереднього слідства, які чинною Конституцією не покладаються на цей
правоохоронний орган. У Перехідних положеннях Конституції України є
тільки тимчасове закріплення за органами прокуратури цих функцій до
введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо
контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового
слідства. Окрім того, на прокуратуру не можуть покладатися функції, які
не передбачені чинним законодавством.

Зважаючи на місце, яке відводиться прокуратурі в системі органів
державної влади, доцільно детальніше спинитися на розгляді основних
функцій цього правоохоронного органу.

Суть функції щодо підтримання державного обвинувачення в суді полягає в
тому, що прокурор бере участь в судовому розгляді кримінальних справ
залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки діяння. Він як
особа, на яку покладається підтримка державного обвинувачення, бере
участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування щодо
застосування кримінального закону та міри покарання підсудного. При
цьому прокурор має керуватися вимогами закону і об’єктивною оцінкою
зібраних по справі доказів. У окремих випадках, коли дані судового
слідства не підтверджують обвинувачення підсудного, на прокурора
покладається обов’язок відмовитись від підтримування державного
обвинувачення.

Функція щодо представництва прокуратурою інтересів громадянина або
держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави
процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина
або держави у судових засіданнях. Підставою для здійснення
представництва у суді інтересів громадянина може бути неспроможність
конкретної особи через фізичний чи матеріальний стан або з інших
поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права.
Крім того, підставою може також виступати неспроможність конкретної
особи реалізувати надані їй процесуальні повноваження. Стосовно
представництва інтересів держави підставами можуть виступати порушення
або загроза вчинення таких порушень в сфері економічних, політичних та
інших державних інтересів унаслідок протиправних дій або ж бездіяльності
як фізичних, так і юридичних осіб у відносинах між ними або з державою.
Законодавець встановлює такі форми представництва:

звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої
особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються
інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи
рішень органів і посадових осіб;

участь у розгляді судами справ;

внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви
про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Прокурору надане право самостійного визначення підстав для
представництва у судах, а також вибору форми його здійснення. Він може
здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства згідно з
чинним процесуальним законом.

Функція нагляду за додержанням законів органами, які проводять
оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, забезпечує
контроль за дотриманням законності в процесі діяльності цих
правоохоронних підрозділів. Для реалізації зазначеної функції прокурор
наділений повноваженнями, що безпосередньо закріплені статтею 227
Кримінально-процесуального кодексу України. Отже, для здійснення нагляду
за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства, прокурор
наділений такими повноваженнями:

вимагати від органів дізнання і досудового слідства для перевірки
кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені
злочини, хід дізнання, досудового слідства і встановлення осіб, які
вчинили злочини;

перевірки не менш як один раз на місяць виконання вимог закону щодо
реєстрації і розгляду заяв та повідомлень про вчинені злочини;

скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та осіб, які
провадять дізнання;

давати письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну
або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення
окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини;

доручати органам дізнання виконання постанов про затримання, привід,
взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчинили
злочини, виконання інших слідчих дій, а також давати вказівки про вжиття
необхідних заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх
вчинили, по справах, що перебувають у провадженні прокурора або слідчого
прокуратури;

брати участь у провадженні дізнання і досудового слідства і в необхідних
випадках особисто провадить окремі слідчі дії або розслідування в
повному обсязі по будь-якій справі;

санкціонувати проведення обшуку, відсторонення обвинуваченого від посади
та інші дії слідчого і органу дізнання у випадках, передбачених
Кримінально-процесуальним законодавством;

продовжувати строк розслідування у випадках і порядку, встановлених
Кримінально-процесуальним законодавством;

давати згоду або подавати до суду подання про обрання запобіжного заходу
у вигляді взяття під варту, а також про продовження строку тримання під
вартою в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним
законодавством;

повертати кримінальні справи органам досудового слідства з своїми
вказівками щодо провадження додаткового розслідування;

вилучати від органу дізнання і передавати слідчому будь-яку справу,
передавати справу від одного органу досудового слідства іншому, а також
від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного і
об’єктивного розслідування;

усувати особу, яка провадить дізнання, або слідчого від подальшого
ведення дізнання або досудового слідства, якщо вони допустили порушення
закону при розслідуванні справи;

порушувати кримінальні справи або відмовляти в їх порушенні; закривати
або зупиняти провадження в кримінальних справах; давати згоду на
закриття кримінальної справи слідчим у випадках, передбачених
Кримінально-процесуальним законодавством; затверджувати обвинувальні
висновки (постанови); направляти кримінальні справи до суду;

вирішувати питання про допущення захисника до участі в справі.

Прокурор здійснює також інші повноваження, надані йому цим Кодексом.

Вказівки прокурора органам дізнання і досудового слідства у зв’язку з
порушенням і розслідуванням ними кримінальних справ, дані в порядку,
передбаченому цим Кодексом, є для цих органів обов’язковими. Оскарження
таких вказівок вищестоящому прокуророві не зупиняє їх виконання, за
винятком деяких випадків, а саме: в разі незгоди слідчого з вказівками
прокурора про притягнення особи як обвинуваченого, про кваліфікацію
злочину і обсяг обвинувачення, про направлення справи для віддання
обвинуваченого до суду або про закриття справи слідчий вправі подати
справу вищестоящому прокуророві з письмовим викладом своїх заперечень. В
цьому разі прокурор або скасовує вказівки нижчестоящого прокурора, або
доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому.

При забезпеченні виконання функції нагляду за додержанням законів при
виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при
застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з
обмеженням особистої свободи громадян, прокурор має право:

у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього
ув’язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи
для примусового лікування і перевиховання, опитувати осіб, що там
перебувають, знайомитись з документами, на підставі яких ці особи
затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи
примусового характеру;

перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих
установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати
їх у разі невідповідності законодавству, вимагати від посадових осіб
пояснень з приводу допущених порушень;

прокурор зобов’язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в
місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, позбавлення волі
або в установі для виконання заходів примусового характеру.

Постанови і вказівки прокурора щодо додержання встановлених
законодавством порядку і умов тримання затриманих, заарештованих,
засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також
осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов’язковими
і підлягають негайному виконанню.

Прокуратура продовжує також виконувати відповідно до чинних законів
функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів. Згідно зі
статтею 19 Закону України «Про прокуратуру» предметом нагляду є:

відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами,
установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції
України та чинним законам;

додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні,
політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і
гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин,
охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної
діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими
повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського
реагування, а за наявності приводів — також з власної ініціативи
прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та
контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така
діяльність не суперечить чинному законодавству.

Принципи організації та діяльності органів прокуратури в Україні

Для розкриття цього питання передовсім необхідно дати визначення поняття
принципу. Взагалі слово принцип (від лат. principium — початок, основа)
трактується як основне вихідне положення якої-небудь теорії, навчання,
науки, світогляду, політичної організації або внутрішнє переконання
людини, що визначає її відношення до дійсності, норми поводження і
діяльності. Враховуючи вихідні положення цього поняття, можна зазначити,
що діяльність органів прокуратури насамперед має базуватися на
дотриманні основних прав людини, спираючись при цьому на принципи,
закріплені в чинному законодавстві. Наразі, принципи організації та
діяльності органів прокуратури закріплені в Конституції України та
Законі України «Про прокуратуру». Вони розкривають призначення
прокуратури в державі та суспільстві, встановлюють завдання і
повноваження прокурорів, а також правові заходи і засоби здійснення
нагляду за точним і однаковим виконанням законів у державі. Додержання
встановлених законодавцем принципів дозволяє прокуратурі успішно
виконувати поставлені перед нею завдання.

Важливо знати, що принципи регулюють не тільки порядок організації
органів прокуратури, а й саму діяльність прокурорів щодо виявлення й
усунення порушень закону. Принципи організації та діяльності органів
прокуратури мають загальнообов’язковий характер, тобто їх додержання є
важливою умовою не тільки для прокурорів, а й усіх органів державної
влади і управління, політичних партій і громадських рухів, посадових
осіб, за законністю діяльності яких здійснюють нагляд прокурори. Ці
принципи обов’язкові також і для громадян як учасників суспільних
відносин.

Найбільш повно перелік принципів організації і діяльності прокуратури
закріплений у статті 6 Закону України «Про прокуратуру». Цим переліком
визначено, що органи прокуратури України:

становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор
України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим;

здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України
та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких
органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських
об’єднань чи їх органів;

захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах
їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального
походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань,
службового чи майнового стану та інших ознак;

вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не
виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому
законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення;

діють гласно, інформують державні органи влади, громад- ськість про стан
законності та заходи щодо її зміцнення.

Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій
чи рухів.

Для більш глибокого засвоєння принципів доцільно розглянути їх сутність
та призначення в системі органів державної влади.

Принцип єдності та централізації органів прокуратури закріплює органи
прокуратури як єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний
прокурор України, з жорстким підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів
вищим. Це означає єдність мети і завдань, що стоять перед прокуратурами
всіх ланок, і визначається спільністю форм і методів, засобів здійснення
нагляду за виконанням законів, єдністю засобів прокурорського реагування
на виявлені порушення закону, а також вжиттям заходів щодо запобігання
порушенням закону.

Принцип здійснення повноважень прокуратури незалежно від впливу
будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень
громадських об’єднань або їх органів означає здійснення прокуратурою
повноважень на підставі додержання Конституції України та чинних на
території держави законів, незалежно від будь-яких органів державної
влади, посадових осіб, а також рішень громадських об’єднань або їх
органів, незважаючи ні на які місцеві відмінності й усупереч будь-яким
місцевим впливам. Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких
політичних партій і рухів.

Принцип рівного захисту прав і свобод громадян означає, що органи
прокуратури у межах своєї компетенції захищають права і свободи громадян
на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного і
соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних
переконань, службового або майнового стану та інших ознак. Цей принцип
зобов’язує прокурорів уживати заходів щодо усунення порушень закону, від
кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення в
установленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці
порушення.

Принцип гласності є основоположним принципом діяльності органів
прокуратури. Зміст цього принципу передбачає відкритість, повноту і
достовірність інформації про функціонування прокуратури, а також
поінформованість державних органів влади і населення через засоби
масової інформації про основні напрями роботи органів прокуратури, про
стан законності в державі та заходи щодо її зміцнення. При цьому принцип
гласності в роботі органів прокуратури має не суперечити законодавству
щодо забезпечення державної таємниці та конфіденційної інформації, якою
володіють органи державної влади, організації та установи.

Окрім принципів, закріплених у чинному законодавстві, прокуратура в
своїй діяльності має спиратися на загальні засади, що притаманні
громадянському суспільству та правовій державі. Наразі до таких
принципів необхідно віднести: 1) пріоритетність прав людини і
громадянина; 2) верховенство права; 3) законність; 4) гуманізм.

Діяльність прокуратури відповідно до Конституції України є
підконтрольною Верховній Раді України. Такий опосередкований контроль за
діяльністю цього органу здійснюється при призначенні кандидатури на
посаду Генерального прокурора України. Таке призначення можливе лише за
умови отримання на нього згоди Верховної Ради України.

Законодавець також передбачив положення, за якими прокурор у процесі
розгляду конкретних справ приймає по них самостійне і одноособове
рішення на підставі свого внутрішнього переконання та чинного
законодавства, дотримуючись рівності всіх громадян перед законом і
судом, презумпції невинності, справедливості, законності. Зокрема,
згідно зі статтею 7 Закону України «Про прокуратуру» вплив у будь-якій
формі на прокурора з метою перешкодити виконанню ним службових
обов’язків або добитися прийняття неправомірного рішення тягне за собою
відповідальність, передбачену законом. У статті 8 цього Закону
передбачено, що вимоги прокурора, які відповідають чинному
законодавству, є обов’язковими для всіх органів, підприємств, установ,
організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у
передбачені законом чи визначені прокурором строки.

Система органів прокуратури в Україні

При розкритті цього питання доцільно зазначити, що головні компоненти
системи органів прокуратури закріплені в статтях 121, 122 Конституції
України. Розширене тлумачення системи цих органів передбачене в розділі
2 Закону України «Про прокуратуру». В юридичній теорії система органів
прокуратури вбачається як єдина централізована система органів,
об’єднана спільними завданнями, функціями, основними принципами
організації і діяльності. Ця система за своєю внутрішньою побудовою
передбачає центральний, обласний та районний рівні управління.
Відповідно до них система органів прокуратури включає до свого складу на
центральному рівні управління — Генеральну прокуратуру України, на
обласному — прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва
і Севастополя, на районному — міські, районні, міжрайонні, інші
прирівняні до них прокуратури.

Окремо необхідно спинитися на особливостях структурної побудови органів
військових прокуратур. В основу їх побудови покладено
адміністративно-територіальний принцип організації і діяльності обласних
і районних органів прокуратури. Зокрема, систему органів військових
прокуратур складають: прокуратури регіонів; прокуратура
Військово-Морських Сил України; військові прокуратури гарнізонів.
Залежно від цього розподілу відбувається і розмежування повноважень цих
органів. Зокрема, регіональні прокуратури і прокуратура ВМС України
здійснюють свою діяльність на правах обласних прокуратур, а військові
прокуратури гарнізонів — на правах міських.

Військові прокуратури здійснюють нагляд за додержанням законів органами
військового управління, військовими об’єднаннями, з’єднаннями,
частинами, підрозділами, установами і військовими навчальними закладами
та посадовими особами Збройних Сил України, Прикордонних військ України,
Управління державної охорони, Служби безпеки України та інших військових
формувань, дислокованих на території України.

?

?

TH

AE

AE

AE

AE

?

??$?

AE

На органи військової прокуратури покладено здійснення нагляду за
виконанням законів при провадженні дізнання та попереднього слідства,
яке здійснюється в цих установах і формуваннях. Вони також розслідують
злочини, вчинені військовослужбовцями, службовцями військових установ та
закладів у зв’язку з виконанням службових обов’язків або вчинені в
розташуванні військових частин, установ, навчальних закладів,
підприємств чи організацій Збройних Сил України та інших військових
формувань, а також військовозобов’язаними під час проходження ними
зборів.

Найвищий щабель в ієрархічній побудові органів прокуратури відводиться
Генеральній прокуратурі України. Цей підрозділ безпосередньо очолює
Генеральний прокурор України, який має першого заступника та
заступників.

У Генеральній прокуратурі України утворюється колегія, до складу якої за
посадами входять Генеральний прокурор України, який є головою цього
колегіального дорадчого органу, його перший заступник й заступники, а
також прокурор Автономної Республіки Крим та інші керівні працівники
органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Верховною
Радою України за поданням Генерального прокурора України.

Згідно з Постановою Верховної Ради України Про затвердження структури
Генеральної прокуратури України від 6 листопада 1991 року № 1797-XII, у
Генеральній прокуратурі створюються та функціонують такі управління:

Управління кадрів, до складу якого входять відділ роботи з кадрами та
відділ підвищення кваліфікації кадрів і навчальних закладів;

Управління загального нагляду, яке включає три відділи — нагляду за
додержанням законів про права і свободи громадян у соціальній і
політичній сферах; нагляду за додержанням законів місцевими Радами
депутатів і органами виконавчої влади; нагляду за додержанням законів у
сфері економічних відносин;

Слідче управління у складі відділу нагляду за додержанням законів при
проведенні слідства органами прокуратури; відділу нагляду за додержанням
законів органами дізнання і слідчими органів внутрішніх справ; слідчого
відділу;

Кримінально-судове управління, до структури якого належать відділ з
питань участі прокурорів у розгляді кримінальних справ у судах та відділ
з питань участі прокурорів у розгляді кримінальних справ у Верховному
Суді України;

Цивільно-судове управління (відділ з питань участі прокурорів у
цивільному судочинстві; відділ з питань участі прокурорів у
господарському судочинстві);

Управління нагляду за додержанням законів у Збройних Силах України та в
оборонній промисловості.

Крім того, до структури Генеральної прокуратури України входять шість
відділів, що забезпечують нагляд за додержанням законодавства в
адміністративно-політичний сфері діяльності органів державного
управління, а також інші допоміжні управління та відділи.

До повноважень Генеральної прокуратури України належить розробка спільно
з Міністерством внутрішніх справ України, а також іншими
заінтересованими міністерствами і відомствами системи та методики
єдиного обліку і статистичної звітності про злочинність, розкриття і
розслідування злочинів. Розроблені документи мають бути погоджені з
Міністерством статистики України.

При Генеральній прокуратурі України як дорадчий орган діє
науково-методична рада для вивчення пропозицій щодо поліпшення
організації і діяльності органів прокуратури, а також реалізації права
Генерального прокурора України на законодавчу ініціативу. Вона розглядає
наукові рекомендації та інші пропозиції щодо поліпшення організації та
діяльності органів прокуратури, вдосконалення законодавства, в тому
числі пов’язані з реформуванням прокуратури відповідно до положень нової
Конституції України.

Важливе місце в системі органів прокуратури відводиться посаді
Генерального прокурора України. Його призначення на посаду здійснюється
за згодою Верховної Ради України. Генеральний прокурор України не менш
як один раз на рік інформує Верховну Раду України про стан законності.
За наслідками організації роботи органів прокуратури Верховна Рада
України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що
тягне за собою його відставку із займаної посади. Окрім цього в статті 2
Закону України «Про прокуратуру» передбачені й інші випадки звільнення
його з цієї посади. Зокрема, закінчення строку, на який його призначено,
неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров’я, порушення
вимог щодо несумісності, набрання законної сили обвинувальним вироком
щодо нього, припинення його громадянства, а також у разі подання заяви
про звільнення з посади за власним бажанням.

Законодавець встановив п’ятирічний строк виконання повноважень
Генеральним прокурором України.

Для здійснення ефективного керівництва органами прокуратури Генеральний
прокурор України наділений такими повноваженнями:

спрямовувати роботу органів прокуратури і здійснювати контроль за їх
діяльністю;

призначати першого заступника, заступників Генерального прокурора
України, керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, інших
працівників Генеральної прокуратури України;

затверджувати структуру і штатну чисельність підпорядкованих органів
прокуратури та розподіляти кошти на їх утримання;

призначати за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим
прокурора Автономної Республіки Крим;

призначати заступників прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів
областей, міст Києва і Севастополя, їх заступників, міських, районних,
міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів;

відповідно до законодавства визначати порядок прийняття, переміщення та
звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших спеціалістів;

відповідно до законів України видавати обов’язкові для всіх органів
прокуратури накази, розпорядження, затверджувати положення та
інструкції;

присвоювати класні чини згідно з Положенням про класні чини працівників
прокуратури;

вносити подання Президенту України про присвоєння класних чинів
державного радника юстиції 1, 2 і 3 класів.

Вказівки Генерального прокурора України з питань розслідування є
обов’язковими для виконання всіма органами досудового слідства.

На обласному рівні управління діють прокуратури Автономної Республіки
Крим, областей, міст Києва і Севастополя, на районному — міські,
районні, міжрайонні, районні в містах, а також інші прокуратури, які
очолюють відповідні прокурори. До повноважень прокурорів Автономної
Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інших прирівняних
до них прокурорів належить призначення на посади і звільнення
працівників, за винятком тих, призначення яких є компетенцією
Генерального прокурора України. Крім того, вони за погодженням з
Генеральним прокурором України вносять зміни до встановлених штатів
підлеглих їм прокуратур у межах затвердженої чисельності та фонду
заробітної плати. В прокуратурах обласного рівня управління утворюються
колегії у складі прокурора, який є головою цього колегіального дорадчого
органу, його заступників, інших керівних працівників. Персональний склад
колегії затверджується Генеральним прокурором України.

Колегії прокуратур розглядають найважливіші питання, що стосуються
додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів
прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрові
питання, заслуховують звіти підпорядкованих прокурорів, начальників
структурних підрозділів та інших працівників прокуратури. На засіданнях
колегій можуть заслуховуватися також повідомлення і пояснення керівників
міністерств, відомств, органів державного управління, нагляду та
контролю, підприємств, установ і організацій, їх об’єднань, інших
посадових осіб з приводу порушень законодавства. Рішення колегій
доводяться до відома працівників органів прокуратури.

У Генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки
Крим для здійснення досудового слідства запроваджено посади старших
слідчих та слідчих у особливо важливих справах. У прокуратурах областей,
міст та інших прирівняних до них прокуратурах можуть бути запроваджені
посади слідчих у особливо важливих справах і старших слідчих. На
районному рівні управління — відповідно старших слідчих і слідчих. На
слідчих прокуратури покладаються повноваження провадити попереднє
слідство у справах про діяння, що містять ознаки злочину, віднесені
законом до їх підслідності, а також у інших справах, переданих їм
прокурором.

Кадрове забезпечення органів прокуратури

Кадрове забезпечення органів прокуратури врегульоване в розділі IV
Закону України «Про прокуратуру». Зокрема, в статті 46 цього Закону
передбачені вимоги, що ставляться до осіб, які виявили бажання працювати
в органах прокуратури. Наразі на посади прокурорів і слідчих можуть
призначатися тільки громадяни України, які мають вищу юридичну освіту,
необхідні ділові та моральні якості, досвід практичної роботи за
спеціальністю або пройшли стажування в органах прокуратури не менше
одного року. Особи, які вперше призначені на посади помічників
прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури,
приймають «Присягу працівника прокуратури».

До кандидатів на посади прокурорів Автономної Республіки Крим, областей,
міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів законодавцем
встановлюється віковій ценз, який становить 30 років, а також додаткові
вимоги, такі як стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах
не менше семи років. Для посад районних і міських прокурорів вимоги до
вікового цензу та стажу роботи дещо зменшуються: претенденти на цю
посаду мають бути не молодше 25 років і стаж роботи в органах
прокуратури або на судових посадах не менше трьох років.

Прокурори і слідчі прокуратури підлягають один раз у п’ять років
атестації, порядок якої визначає Генеральний прокурор України.

Крім того, на законодавчому рівні передбачено конкретні обмеження щодо
можливості працевлаштування окремої категорії осіб до органів
прокуратури. Зокрема, не можуть служити в органах прокуратури особи, які
за сумісництвом працюють в інших організаціях та установах, за винятком
тих, що займаються науковою і педагогічною діяльністю. Не можуть бути
прийняті на посаду прокурора або слідчого прокуратури особи, які були
засуджені за вчинення злочину. Виняток становлять особи, які були на час
працевлаштування реабілітовані.

Окремо слід спинитися на кадровому забезпеченні військових прокуратур.
Військовими прокурорами і слідчими можуть бути призначені громадяни
України з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають
у запасі та мають вищу юридичну освіту. Військовослужбовці військових
прокуратур керуються у діяльності Законом «Про прокуратуру» і проходять
службу відповідно до Закону «Про загальний військовий обов’язок і
військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено
правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання
і забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу
Збройних Сил України.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про прокуратуру» для працівників
органів прокуратури запроваджено присвоєння класних чинів. Безпосередньо
порядок присвоєння класних чинів визначається Постановою Верховної Ради
України «Про затвердження Положення про класні чини працівників органів
прокуратури України від 6 листопада 1991 р.» № 1795-XII. Згідно із
зазначеними законодавчими актами прокурорам і слідчим органів
прокуратури, працівникам науково-навчальних закладів прокуратури
присвоюються класні чини залежно від займаних посад і стажу роботи.
Наразі передбачено 10 класних чинів працівників органів прокуратури:

державний радник юстиції України,

державний радник юстиції 1 класу,

державний радник юстиції 2 класу,

державний радник юстиції 3 класу,

старший радник юстиції,

радник юстиції,

молодший радник юстиції,

юрист 1 класу,

юрист 2 класу,

юрист 3 класу.

Присвоєння класного чину провадиться в послідовному порядку з
урахуванням ділових і особистих якостей працівника відповідно до посади,
яку він займає, та стажу роботи. Класні чини державного радника юстиції
України, державного радника юстиції 1, 2 і 3 класів присвоюються
Президентом України, інші — Генеральним прокурором України.

Працівники органів прокуратури, яким присвоєно класні чини, перебувають
у них довічно. Однак передбачено випадки, коли окремих працівників
прокуратури позбавляють присвоєних їм класних чинів. До таких випадків
можна віднести звільнення працівника з органів прокуратури за проступки,
що порочать його. Окрім того, коли працівник прокуратури допускає грубі
порушення службового обов’язку або ж негідну поведінку, він може бути
понижений у чині. Працівникам органів прокуратури, що мають класні чини,
виплачуються відповідні грошові надбавки до посадових окладів.

До працівників прокуратури можуть застосовуватись як заходи заохочення,
так і дисциплінарної відповідальності. Безпосередньо ці питання
врегульовані статтею 48 Закону України «Про прокуратуру», а також
Дисциплінарним статутом прокуратури України, затвердженим постановою
Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. № 1796-XII.

Приміром, за сумлінне виконання службових обов’язків до прокурорів і
слідчих, а також працівників навчальних, наукових та інших установ
прокуратури можуть бути застосовані такі заходи заохочення: а) подяка;
б) грошова премія; в) подарунок; г) цінний подарунок; г) дострокове
присвоєння класного чину або підвищення у класному чині; д) нагородження
нагрудним знаком «Почесний працівник прокуратури України». Нагрудним
знаком «Почесний працівник прокуратури України» нагороджуються
прокурорсько-слідчі працівники за багаторічну і бездоганну службу. Разом
з нагрудним знаком працівнику вручається грамота Генерального прокурора
України. За особливі заслуги в роботі працівники прокуратури можуть бути
представлені до нагородження державними нагородами і присвоєння
почесного звання «Заслужений юрист України».

Дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також
працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури
застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових
обов’язків або за проступок, який порочить його як працівника
прокуратури. Дисциплінарними стягненнями згідно зі Статутом є:
а) догана; б) пониження в класному чині; в) пониження в посаді;
г) позбавлення нагрудного знака «Почесний працівник прокуратури
України»; г) звільнення; д) звільнення з позбавленням класного чину.

Особи, нагороджені нагрудним знаком «Почесний працівник прокуратури
України», можуть бути звільнені з роботи лише за попередньою згодою
Генерального прокурора України.

Дисциплінарне стягнення має відповідати мірі та тяжкості проступку.
Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен
особисто з’ясувати обставини проступку та одержати пояснення особи, яка
його вчинила. Генеральний прокурор України здійснює контроль за
обґрунтованістю і законністю застосування заохочень та дисциплінарних
стягнень підлеглими прокурорами і вживає заходів до скасування
необґрунтованих наказів.

Законом України «Про прокуратуру» передбачені норми, що регламентують
матеріальне та соціальне становище працівників прокуратури. Такими
нормами є: «Матеріальне і соціальне забезпечення працівників
прокуратури»; «Заходи правового і соціального захисту працівників
органів прокуратури»; «Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих».
Зміст зазначених статей визначає тривалість щорічної відпустки у 30
календарних днів із оплатою проїзду до місця відпочинку й у зворотному
напрямку. Атестованим працівникам прокуратури, які мають стаж роботи в
органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачувана
відпустка тривалістю 5—15 календарних днів. Працівники органів
прокуратури також мають право на позачергове отримання житла і
встановлення квартирного телефону з оплатою 50 відсотків комунальних
послуг. Законом «Про прокуратуру» передбачено й інші заходи правового
захисту, матеріального і соціального забезпечення.

Для проведення наукових досліджень, підвищення кваліфікації
прокурорських працівників у системі органів прокуратури можуть
створюватись відомчі наукові установи та навчальні заклади, а також
видаватись на власних поліграфічних підприємствах спеціальна література.
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України Про утворення Академії
прокуратури України від 25 жовтня 2002 р. № 1582 при Генеральній
прокуратурі України створено Академію прокуратури України,
функціонування якої розпочалось з 1 вересня 2003 року.

Акти прокурорського реагування на порушення законності

Повноваження прокуратури, як правило, реалізуються у формі нормативних
актів, що видаються цим правоохоронним органом. За своїм змістом ці акти
передбачають право прокурора реагувати на порушення норм законів та
інших нормативно-правових актів. Основні види таких актів закріплено
статтями 21—27 Закону України «Про прокуратуру». До таких актів
законодавець відносить: протест прокурора; припис прокурора; подання
прокурора; постанову прокурора; санкцію на затримання і видворення
іноземного громадянина або особи без громадянства. Доцільно розглянути
основні положення цих актів.

Протест прокурора є основною формою реагування на виявлені прокурором
порушення чинного законодавства. Як правило, протест виноситься на акт,
що суперечить закону, до органу, який його видав, або до вищестоящого
органу. Аналогічний порядок передбачається в разі винесення протесту на
незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить
питання про скасування акта або приведення його у відповідність з
законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення
порушеного права. Особливістю цієї форми реагування є те, що дія
винесеного протесту зупиняє дію опротестованого акта і підлягає
обов’язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у
десятиденний строк після його надходження. Про наслідки такого розгляду
зацікавлені особи в такий самий строк повідомляють прокурора.

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може
звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду
може бути подано протягом п’ятнадцяти днів з моменту одержання
повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого
законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію
правового акта.

Під письмовим приписом необхідно розуміти прокурорський акт про усунення
порушень закону органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або
вищестоящому в порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які
правомочні усунути порушення.

Така форма прокурорського реагування застосовується у випадках, коли
порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди
інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також
громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному
виконанню, про що повідомляють прокурора.

Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору,
який зобов’язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.

Подання прокурора є актом прокурорського реагування з вимогою щодо
усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, до
державного органу, громадської організації або посадової особи, які
наділені повноваженням усунути порушення закону, і підлягає
невідкладному розгляду.

Подання повинне бути розглянуте у місячний строк і по ньому мають бути
вжиті відповідні заходи реагування щодо усунення порушень закону, а
також причин та умов, що їм сприяють. Про наслідки такого розгляду має
бути обов’язково повідомлений прокурор.

Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день засідання
прокурора, який вправі особисто взяти участь у його розгляді.

Постанова прокурора є актом прокурорського реагування на порушення
закону посадовою особою або громадянином і реалізується шляхом винесення
мотивованої постанови про порушення дисциплінарного, адміністративного
провадження або про порушення кримінальної справи щодо цих осіб.

Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про
адміністративне правопорушення підлягає розгляду посадовою особою, яка
наділена такими повноваженнями, або відповідним органом у десятиденний
строк після її надходження.

Під санкцією необхідно розуміти дозвіл прокурора, наданий у межах його
повноважень, на проведення певних передбачених законом дій при
здійсненні нагляду за дотриманням законів у випадках, передбачених
Конституцією України. Безпосередньо така форма прокурорського реагування
застосовується прокурором за наявності передбачених законом підстав при
наданні санкції на затримання і видворення в примусовому порядку
іноземного громадянина або особи без громадянства за межі України. Право
на дачу санкції у таких випадках належить Генеральному прокурору
України, заступникам Генерального прокурора України, прокурорам
Автономної Республіки Крим, областей і міст Києва і Севастополя

До документів прокурорського реагування ставляться конкретні вимоги.
Наразі у протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов’язково
зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає
порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до
його усунення.

Література

Закон України про прокуратуру: Науково-практичний коментар. — Х., 1993.

Зозулинський Б. Щодо нагляду за законністю оперативно-розшукової
діяльності // Право України. — 1995. — № 5—6. — С. 21—23.

Прокурорський нагляд в Україні: Навчальний посібник / За ред.
Ю. М. Грошевого, І. Є. Марочкіна. — Х.: Право, 1994.

Шумський П. В. Прокуратура України: навчальний посібник для студентів
юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі, 1998.

Організація судових та правоохоронних органів / За ред. І. Є. Марочкіна
та ін. — Х.: Право, 2000.

Суд, правоохоронні та правозахисні органі України: Навч. посібник /
В. С. Ковальський (керівник авт. колективу). — К.: Юрінком Інтер, 2002.

Похожие записи