Професійні спілки як об’єднання громадян

Ці суб’єкти є одними з найбільш масових та чисельних об’єднань громадян,
з допомогою яких відбувається захист та відстоювання соціальних,
трудових, економічних прав та свобод фізичних осіб. Найбільша кількість
профспілок за 12 років незалежності України зареєстрованов Києві –64. В
Одеській області –54, Донецькій – 47, Харківській – 28. У
Кіровоградській області за той час не зареєстровано жодної профспілки.

У відповідності з ст. 1 ЗУ „Про професійні спілки, їх права та гарантії
діяльності” (далі Закон про профспілки) профспілкою визнається
добровільна неприбуткова громадська організація, яка об’єднує громадян,
пов’язаних загальними інтересами за родом їх професійної (трудової)
діяльності (навчання).

До недавнього часу (а саме до моменту прийняття Рішення Конституційного
Суду України №11-рп/2000 від 18.10.2000) законодавством України
допускалася можливість створення лише багатоланкових профспілок. З його
прийняттям стало можливим створення та діяльність одноланкових
профспілок, щодо визнання суб’єктного складу яких не виникає питань.

О.М. Соловйов, досліджуючи на дисертаційному рівні право власності цих
суб’єктів, спираючись на вищезгадане рішення Конституційного Суду
приходить до висновку, що в Україні можливе існування профспілок двох
абсолютно різних за правовою природою видів — тих, які являються
юридичними особами, і тих, які не володіють правами юридичної особи. При
цьому останні не володіють правосуб’єктністю і не можуть виступати в
якості суб’єктів права власності.

Якщо одноланкові профспілки визнаються цілісними і унітарними юридичними
особами, то для багатоланкових профспілок існує можливість визнання
юридичною особою як профспілки в цілому, так і її окремих структурних
утворень.

Членами профспілки можуть бути як громадяни України, котрі досягли 14
років, так і іноземні громадяни та особи без громадянства, за умови, що
це передбачено статутом профспілки.

Створення цих юридичних осіб відбувається шляхом прийняття відповідного
рішення на установчих зборах. Засновники або керівники виборних органів
для реєстрації профспілки на підставі рішення зборів подають заяву в
реєструючий орган, який визначається в залежності від масштабів її
майбутньої діяльності. Так, реєстрація всеукраїнських профспілок
здійснюється Міністерством юстиції України, профспілок обласного рівня
та їх об’єднань – Головним управлінням Мінюсту в АР Крим, обласними
Київським та Севастопольським міським управліннями юстиції, а районного
рівня – відповідно районними управліннями юстиції.

Окрім заяви засновників, у відповідності з ч.2 ст.16 Закону про
профспілки в перелік необхідних для реєстрації документів додається:
статут (положення); протокол з’їзду, конференції, установчих зборів з
рішенням про затвердження статуту; відомості про виборні органи і
наявність у профспілки відповідних адміністративно-територіальних
одиниць, про засновників об’єднань. На підставі поданих документів,
легалізуючий орган в місячний термін приймає рішення про включення
профспілки в Єдиний державний реєстр об’єднань громадян і благодійних
організацій і з вказівкою про відповідний статус видає відповідне
свідоцтво про реєстрацію. Далі здійснюються ті ж дії, що при заснуванні
юридичних осіб у загальному порядку. Слід також відзначити, що
профспілка чи організація профспілки із становищем первинної ланки
направляє письмове повідомлення про своє заснування працедавця з
вказівкою про персональний склад членів профспілки.

Викликає заперечення положення ч.10 ст.16 Закону про профспілки, у
відповідності з якою профспілка її організації, об’єднання профспілок
набувають становища юридичної особи з моменту затвердження його статуту.
Це є прямою невідповідністю ч.4 ст.87 ЦК України, яка моментом створення
юридичної особи визнає день її державної реєстрації.

Для спільної координації дій, профспілки можуть вступати в об’єднання,
створюючи тим самими федерації, союзи профспілок (напр. Союз профспілок
працівників металургійної галузі). при цьому вступ в об’єднання не має
наслідком втрати становища юридичної особи. Порядок створення та
легалізації об’єднань профспілок аналогічний створенню профспілки як
юридичної особи.

Проходження стадії легалізації дає можливість профспілкам чи їх
об’єднанням здійснювати статутну діяльність. Так, розділ 2 Закону про
профспілки дозволяє цим суб’єктам здійснювати діяльність з ведення
колективних переговорів, укладення колективних договорів, захисту прав
громадян на працю, приймати участь в розробці державної політики
зайнятості населення, організовувати і проводити страйки, збори, мітинги
в захист трудових прав своїх членів. Їм дозволено здійснювати
представництво та захист трудових, соціально-економічних прав своїх
членів в органах державної влади і місцевого самоврядування, у
відносинах з працедавцями і іншими об’єднаннями громадян а також за
рахунок власних коштів створювати навчальні, культосвітні, дослідницькі,
соціально-аналітичні, а також правові, статистичні центри та центри
незалежних експертиз.

Правосуб’єктність цих організації у сфері їх участі в цивільному обігу
та набуття права власності є однією з найширших з-поміж інших категорій
об’єднань громадян. Окрім коштів від здійснення господарської
діяльності, профспілки та їх об’єднання мають право отримувати
надходження від діяльності створених ними підприємств та організацій,
для яких є допустимою підприємницька діяльність. Стаття 35 Закону про
профспілки допускає можливість цих юридичних осіб та їх об’єднань
займатися господарською та фінансовою діяльністю шляхом надання
безвідплатних послуг та робіт, створення відповідних фондів та кредитних
союзів. Також їм не заборонено на підставі цивільно-правових договорів
набувати у власність і відчужувати кошти та майно, причому як відплатно
(укладення договору купівлі-продажу, міни), так і безвідплатно (на
підставі договору пожертви чи дарування). Але не дивлячись на можливості
та права щодо участі в цивільному обігу, діяльність профспілки та її
майнова діяльність зводиться до виконання статутних завдань, пов’язаних
передусім досягненням статутних цілей.

Як і у політичних партіях, управління цими юридичними особами
здійснюється її членами, котрі володіють рівним правами щодо участі в
управлінні (володіють рівною кількістю голосів, незалежно від суми
внесків та пожертвувань) та заняття керівних посад. Члени володіють
також рівними обов’язками із сплати членських внесків, недотримання яких
може слугувати підставою для припинення членства. Правовідносини між
профспілкою як юридичною особою і її членами носять суто організаційний,
немайновий характер, чим і пояснюється відсутність між ними взаємної
майнової відповідальності.

Припинення діяльності профспілок та їх об’єднань відбувається шляхом
реорганізації чи ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску).
Саморозпуск профспілки відбувається на підставі прийнятого на загальних
зборах її членів рішення. Одночасно з цим рішенням вищим органом
управління вирішується питання про використання майна та засобів
профспілки, що залишилися після всіх необхідних розрахунків. Але у цьому
ст.18 Закону про профспілки встановлено обмеження – майно може бути
використано для досягнення статутних чи благодійних цілей.

Примусова ліквідація профспілки чи їх об’єднання може відбутися не
інакше як за рішенням місцевого суду, а профспілки та їх об’єднання із
всеукраїнським статусом припиняють діяльність за рішенням Верховного
Суду України. Примусовий розпуск чи заборона діяльності цих суб’єктів за
рішенням будь-яких інших органів не допускається. Припинення діяльності
об’єднання профспілок не має наслідком припинення діяльності профспілок,
які входили до його складу.

У такому ж порядку як і ліквідація, відбувається реорганізація
профспілок. На підставі рішення вищого органу управління може відбутися
її поділ на декілька юридичних осіб, приєднання профспілки до іншої
юридичної особи чи від’єднання її частини, злиття з іншою юридичною
особою і створення нової.

Інші об’єднання громадян

В Україні створено та діють ряд інших об’єднань фізичних осіб
релігійного, професійного, особливо в творчих професіях, спортивного,
бгагодійного, та і станового характеру. Тож у загальних рисах слід
розглянути їх особливості.

Релігійні організації як юридичні особи. Стаття 7 ЗУ „Про свободу
совісті та релігійні організації” (далі Закон про релігійні організації)
під цими суб’єктами розуміє організації, які створюються з метою
задоволення релігійних потреб фізичних осіб сповідувати та поширювати
віру, і діють у відповідності з ієрархічною та інституціональною
структурою. Ними являються релігійні товариства, управління та центри,
монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства, духовні
навчальні заклади а також об’єднання із вище перелічених організацій.

Зміст зазначеного закону дає підстави виділяти релігійні організації які
є юридичними особами, і ті, які таким становищем не володіють. До
останніх зокрема слід віднести релігійні товариства, повідомлення
державних органів про створення яких у відповідності з ч.3 ст.8 Закону
про релігійні організації є необов’язковим.

?

?

?

?

a

#зації із становищем юридичної особи ст. 14 Закону про релігійні
товариства вимагає подання не менш як десятьма особами, які на момент
реєстрації досягли 18-річного віку заяви та затвердженого статуту
організації. Реєстратором цих суб’єктів є відповідні обласні, Київська
та Севастопольська міські державі адміністрації. Засновники релігійних
центрів, управлінь, монастирів, релігійних товариств, місій, духовних
навчальних закладів подають заяву та статут для їх реєстрації до
державного органу України у справах релігії. Зазначені органи у місячний
термін розглядають подані документи і не пізніше ніж у десятиденний
термін приймають рішення про реєстрацію чи відмову у реєстрації
суб’єкта.

З моменту державної реєстрації організація набуває становища юридичної
особи і відповідно правосуб’єктності. Для досягнення статутних цілей,
окрім загальних для всіх юридичних осіб прав, спеціальна (цільова)
правосуб’єктність релігійних організацій дозволяє їм бути засновниками
юридичних осіб, які займаються видавничою, поліграфічною, виробничою,
реставраційно-будівельною, сільськогосподарською діяльністю, частина
прибутку яких передається їх засновнику, а також благочинних закладів
(притулків, інтернатів, лікарень, ін.). У релігійних організацій
відсутнє членство, у зв’язку з чим ч.6 ст.18 Закону про релігійні
організації забороняє їм проводити примусове обкладення віруючих зборами
чи іншими сплатами.

Припинення діяльності релігійних організацій відбувається таким же чином
як і вищерозглянутих об’єднань. Відмінними є лише підстави для
примусового припинення діяльності та особливості розпорядження залишеним
після ліквідації майном. Майно, яке передавалося релігійній організації
державою, об’єднаннями громадян, фізичними та юридичними особами у
користування підлягає поверненню попередньому власнику. Спосіб
розпорядження іншим майном, що залишилося, вирішується у передбаченому
статутом порядку.

Благодійною організацією у відповідності з ст. 1 ЗУ „Про благодійництво
та благодійні організації” (далі Закон про благодійництво) визнається
недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення
благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремої категорії
осіб.

Ці суб’єкти створюються як за ініціативою фізичних осіб, які досягли
18-річного віку, так і юридичних осіб, за виключенням органів державної
влади і місцевого самоврядування, державних та комунальних юридичних
осіб, що фінансуються з Державного бюджету (у зв’язку з цим через
запровадження державного фінансування політичних партій, в подальшому
може бути виключене їх право на заснування благодійних організацій).
Державна реєстрація благодійних організацій здійснюється відповідними
органами Міністерства юстиції після подання необхідних документів, якими
є: заява засновників (засновника), статут, протокол установчих зборів,
відомості про засновників (в першу чергу фінансові) та органи управління
організації, організаційну структуру суб’єкта. Реєстратор зобов’язаний
на протязі двох місяців з моменту подання документів їх розглянути, і в
десятиденний термін повідомити заявника про результати розгляду.
Внесення благодійної організації у Єдиний державний реєстр об’єднань
громадян та благодійних організацій дає підстави засновникам здійснювати
подальші дії щодо створення юридичної особи. Стаття 6 Закону про
благодійництво визначає організаційно-правові форми цих суб’єктів, якими
можуть бути: членська благодійна організація, благодійний фонд,
благодійна установа, благодійні фундації, місії, ліги, тощо.

Окрім загальнодозволених всім юридичним особам правомочностей,
спеціальна правоздатність благодійних організацій дозволяє їм
здійснювати відносно приналежних коштів та майна будь-які угоди, що не
суперечать їх статутним цілям та законодавству України. Допускається
можливість створення ними юридичних осіб а також заняття фінансовою
діяльністю, спрямованою на благодійництво, яка в такому випадку не
розглядається як підприємницька чи інша прибуткова діяльність (ч.3 ст.21
Закону про благодійництво).

Відносини між членською благодійною організацією та її благодійниками,
засновниками, пожертвувачами носять організаційний характер, що має
спільні риси та особливості з членськими відносинами у політичних
партіях та профспілках. Інші організаційно-правові форми, як правило, не
передбачають членства, і управляються їх засновниками.

Реорганізація благодійної організації здійснюється за рішенням її вищого
органу управління, що має наслідком перехід її прав та обов’язків до
правонаступників. Як і інші некомерційні об’єднання громадян, благодійна
організація не може бути реорганізованою в юридичну особу, метою
діяльності якої є отримання прибутку. Ліквідація цих суб’єктів
регламентується законодавством щодо передбачає припинення діяльності
юридичних осіб у загальному порядку.

Творчі спілки у відповідності з ст.1 ЗУ „Про професійних творчих
працівників і творчі спілки” визначаються як добровільні об’єднання
професійних творчих працівників відповідного професійного напрямку в
галузі культури та мистецтва, що мають фіксоване членство та діє на
підставі статуту. Щоб не повторюватися, відзначимо, що порядок
створення, легалізації та припинення діяльності цих суб’єктів
аналогічний розглянутим видам об’єднань, при тому, що всі творчі спілки
повинні здійснювати діяльність тільки із становищем юридичної особи.
Відмінність полягає в тому, що для створення всеукраїнської спілки
необхідна ініціатива не менше 100, а регіональної – 20 фізичних осіб,
котрі мають завершені та обнародувані твори культури та мистецтва чи їх
інтерпретації. Її членами можуть бути професійні творчі працівники,
котрі досягли 18-річного віку.

Маючи фіксоване членство, керівництво творчою спілкою здійснюють
загальні збори, правління, президія і голова правління спілки. Кожен її
член, перебуваючи із спілкою виключно в організаційних відносинах, поряд
з обов’язком сплачувати членські внески має рівне з іншими право на
заміщення будь-якої посади у спілці та управління нею.

Цільова правоздатність цих суб’єктів окрім можливості здійснення
самостійної господарської діяльності дозволяє створювати підприємницькі
юридичні особи, прибуток від яких повинен використовуватися для
досягнення статутних цілей. Творчі спілки володіють іншими цивільними
правами, які характерні для всіх юридичних осіб.

Спортивні об’єднання визначаються як об’єднання спортсменів та
спортивних функціонерів для задоволення потреби фізичних осіб зайняття
спортом, що створюються на засадах членства. Засновником спортивних
товариств є фізичні та юридичні особи. Членство в таких об’єднаннях може
бути індивідуальне та колективне.

Різновидами спортивних об’єднань є товариства, що здебільше ще з часів
Радянського союзу сформовані за професійною ознакою (“Динамо” –МВС та
СБУ, “Локомотив” – Мінтранс України, “Спартак” –машинобудівний комплекс,
“Буревісник” – Міністерство освіта та науки), клуби (шахматний клуб
Миколаєва, шахматник клуб Національної юридичної академії України імені
Ярослава Мудрого) тощо.

Спортивні товариства та клуби повинні вести підготовку спортсменів,
організовувати під своєю егідою спортивні змагання співпрацювати з
іншими спортивними товариствами. Це зумовлює і членство у спортивних
товариствах та їх підвиди, дитячі, юнацькі, любительські, професійні.
Вікові обмеження для участі в спортивних організаціях недоцільні. Проте
їх засновниками можеть бути тільки особи з повною дієздатністю.

За останнє десятиріччя діяльність спортивних товариств все більше
набуває комерційних засад, що має ряд позитивних та негативних
тенденцій.

Література

Грешников И.П. Субъекты гражданского права // С.-Петербург. Юридический
центр. 331 с.,

Шишка Р.Б. Новий погляд на підприємницьку правосуб’єктність // Вісник
Університету внутрішніх справ. — № 3-4. – 1998 . – с. 266-272;

Шишка Р.Б. и др. Предпринимательское право Украины: Учебник /

Р.Б.Шишка, А.М.Сытник, В.Н.Левков, и др./Под. общ. ред к.ю.н.Р.Б.Шишки.
Х., Эспада. 2001.,

Гражданское право Украины. Ч. 1. Под редакцией Пушкина А.А., Самойленко
В.М., Х.: Основа, 1996, 438 с.;

Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права. (По изданию 1914 г.) // М.:
Спарк. – 1994, 335 с;

Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907
г.). М.: Спарк, 1995. – 556 с.; Цивільне право України: Академічний
курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред Я.М.Шевченко.-Т.1. Загальна
частина. К.: Вид. Дім “Ін Юре”, -2003, 520с.,

Київ – лідер за кількістю профспілок /Урядовий кур’єр,-2003. — № 219.

Цим рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає
Конституції України положення ст. 11 Закону про профспілки, якими
обмежувалося право громадян на свободу об’єднання і створення
самостійної профспілки на окремому підприємстві, установі чи
організації.

Соловьев А.Н. Право собственности профессиональных союзов Украины.:
Дис. … канд. юрид. наук. – Х., 2002. С. 83.

Гражданское право: В 2 т. Том 1: Учебник. / Отв. ред. проф. Е.А.
Суханов. – 2-е изд., перераб. и дополненное. – М.; Изд-во БЕК, 1998. –
816с.С. 263.

Похожие записи