.

Проблеми впровадження лізингу в Україні (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
122 1296
Скачать документ

Проблеми впровадження лізингу в Україні

З моменту проголошення в нашій державі ринкових відносин актуальним стає
питання раціонального і ефективного використання наявних ресурсів і
капіталів в грошовій формі. Особливо гостро це відчувається в умовах
економічної нестабільності в державі та інших негативних чинників. Одним
з способів вигідного вкладення ресурсів для банків і інших установ, що
мають вільні грошові кошти, стає лізинговий бізнес.

Лізинг як особлива сфера підприємницької діяльності, широко поширена за
кордоном, в цей час отримує розвиток в Україні. При активному
впровадженні лізинг внаслідок властивих йому можливостей може бути
могутнім імпульсом технічного переозброєння виробництва, структурної
перебудови української економіки, насичення ринку високоякісними
товарами.

Сам лізинг являє собою договір оренди, що передбачає надання
лізингодавцем (орендодавцем) належного йому обладнання, машин, ЕОМ,
оргтехніки, транспортних засобів, споруд виробничого, торгового і
складського призначення лізингоотримувачу (орендареві) у виняткове
користування на встановлений термін за певну винагороду – орендну плату,
яка включає процентну ставку.

Лізингові операції прирівнюються до кредитних з усіма витікаючими з
цього правами і нормами державного регулювання. Однак від кредиту лізинг
відрізняється тим, що після закінчення його терміну і виплати всієї
зумовленої суми договору об’єкт лізингу залишається власністю
лізингодавця (якщо договором не передбачений викуп об’єкта лізингу по
залишковій вартості або передача у власність лізингоотримувача).[3, 12]
При кредиті ж банк залишає за собою право власності на об’єкт як заставу
позики.

Лізингова угода більш гнучка, ніж позика, оскільки надає можливість
виробити зручну для покупця схему фінансування. Позика завжди передбачає
обмежені терміни і розміри погашення. [5, 23]

Треба зазначити, що коли Закон України “Про лізинг” приймався Верховною
Радою, висловлювалися прогнози бурхливого розвитку лізингової справи в
Україні. Дійсно, лізинг як перспективний інструмент збуту для виробників
(насамперед, машинобудівної галузі), міг би сприяти модернізації
виробництва без відвернення оборотних коштів. Очікувалося і масове
нашестя в Україну іноземних компаній з лізинговими проектами.[6,9]

Не обдурили очікувань тільки іноземці. Вітчизняні лізингові компанії,
незважаючи на появу відповідного Закону, не порадувалися. Сьогодні в
Україні, крім іноземців, лізингом цілеспрямовано займаються лише
декілька структур, а загальний об’єм задіяних в лізингових операціях
коштів сміхотворно малий.

Головними причинами пригнобленого стану “продажу на виплат” (так іноді
називають фінансовий лізинг) фахівці вважають неузгодженість прийнятого
в 1997 р. Закону “Про лізинг” з іншим законодавством, а також
відсутність в самому Законі деяких найважливіших норм.

Фінансовий лізинг сьогодні багато в чому нагадує ходіння по канату.
Лізингові компанії виявилися беззахисними і перед несумлінними
клієнтами, і перед свавіллям податківців. Так, надто складною процедурою
виявилося повернення об’єкта лізингу, коли лізингоотримувач порушує
умови договору.[4,35]

Згідно з Законом “Про лізинг”, повернення майна в таких випадках
здійснюється в безперечному порядку на основі виконавчого напису
нотаріуса. Однак при звертанні в державну нотаріальну контору компанія
отримала відмову на тій підставі, що в переліку документів, стягнення
заборгованості по яких здійснюється в безспірному порядку, немає
договорів лізингу. Позови про повернення майна, переданого за лізинговим
договором, відмовляються розглядати і арбітражні суди, оскільки подібні
процеси повинні відбуватися на основі виконавчого напису нотаріуса.
Виходить зачароване коло. Подібні питання, звичайно, можна вирішувати і
неформальними методами, але великі компанії, що дорожать своїм ім’ям,
таких методів цураються.

z

|

|

виробничих потреб.

Згідно з чинним законодавством, операцією купівлі-продажу вважається
будь-яка господарська операція, що передбачає перехід права власності на
майно, що є предметом договору. Фінансовий лізинг, як визначено в Законі
“Про оподаткування прибутку підприємств”, закінчується переходом права
власності, і, отже, розглядається як різновид торгової операції.

Тому наприклад, при “розмитненні” імпортного обладнання, включеного в
перелік товарів критичного імпорту, митниця вимагає від лізингової
компанії сплати ПДВ, бо вважається, що обладнання купується для продажу.
На думку фахівців, подібне трактування лізингу є помилковим і не
відповідає суті лізингових операцій. Причини тому наступні: низька
платоспроможність українських виробників призводить до того, що
оновлення основних фондів, як правило, відбувається не шляхом прямої
купівлі за власні кошти, а за допомогою залучення кредитних ресурсів.[8,
41]

Ще одну цеглу на голови лизингодавців скинуло ініційоване урядом
тимчасове зниження норм амортизації. Воно значно подовжує термін дії
лізингових договорів, роблячи їх малопривабливими для лизингодавця. Крім
того, після зниження норм амортизації можуть бути визнані недійсними
діючі лізингові договори, укладені у відповідності зі старими нормами.

Як це не дивно, проте в українському законодавстві абсолютно відсутнє
поняття сублізинга, явища, широко поширеного на Заході. Тамтешні
бізнесмени настільки відвикли працювати за рахунок власних коштів, що
часто практикують трьох-чотириступінчатий лізинг.

Фахівці пропонували ввести сублізинг в Українську практику. Відповідно
до їх пропозицій, лизингоотримувач зможе передавати отриманий об’єкт або
його частини в сублізинг з дозволу лізингодавця. Проте ці пропозиції не
були втілені в життя.[7,32]

Лізинг – передусім операція, покликана бути рентабельною і приносити
прибуток. На жаль на даному етапі ми не можемо говорити, що в нашій
державі це саме так. Підприємці, що працюють в даній області,
використовують всі можливі хитрощі, щоб залишатися на плаву. Чи не
навпаки державі потрібно було б робити все можливе для того, щоб
притягнути до даної операції якмога більше підприємців, всіляко сприяючи
їм. Над даною проблемою потрібно замислитись не тільки нам, молодим
науковцям, а перш за все – законодавцям, які за допомогою нормативних
актів повинні були б зробити все можливе, щоб покращити економічний стан
в Україні.

Література

1. Про лізинг: Закон України від 16.12.97 № 723/97-ВР//Нове в
законодавстві України про підприємництво.-X.: ТОВ “Одісей”, 1998.

2. Про порядок реєстрації договорів лізингу: Постанова Кабінету
Міністрів України від 16.06.98. №913 // Бізнес- Документи, коментарі,
консультацї.-1998. – №27.

3. Алексенко С. Спасаючий лізинг // Бізнес- 1998.- №45.

4. Батищев В. Фінансовьій лізинг – особливості обліку та оподаткування
// Бізнес- Документи, коментарі, консультації.-1998.- №40.

5. Внукова Н. Не по поняттям, не по закону//Бізнес- 1998.- №11.

6. Волченко А. Гіркий присмак лізингу // Бізнес- 1998.- №38.

7. Джангиров Д. З нашим лізингом та в калачний ряд! //
Бізнес-1997.-№41.

8. Миргородский. Питання правового реголювання лізингу в Україні //
Бізнес.-Документи, коментарі, консультації. Частина 1.-1998.-№ 12.

сті обліку та оподаткування //Бізнес- Документи, коментарі,
консультації.- 1998.- №40.

5. Внукова Н. Не по поняттям, не по закону//Бізнес- 1998.- №11.

6. Волченко А. Гіркий присмак лізингу // Бізнес- 1998.- №38.

7. Джангиров Д 3 нашим лізингом та в калачний ряд! // Бізнес-1997.-№41.

8. Миргородский. Питання правового реголювання лізингу в Україні //
Бізнес-Документи, коментарі, консультації. Частина 1.-1998.-№ 12.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020