Реферат

на тему:

Проблеми використання оперативно-технічних засобів у боротьбі з
протиправною діяльністю

Боротьба з протиправною діяльністю, у тому числі й з організованою
злочинністю, екстремізмом в усіх його формах та видах є, на сьогодні,
однією із важливих проблем як в Україні, так і в усьому світі.
Міжнародне співробітництво у сфері боротьби зі злочинністю ґрунтується
відповідно до чинного законодавства України, норм міжнародного права,
міждержавних і міжурядових договорів, двосторонніх відомчих угод.

Взаємозв’язок різних напрямів злочинної діяльності, у тому числі й
організованої злочинності і тероризму, не можна ігнорувати. По мірі
зростання фінансового і матеріального потенціалу організованої
злочинності у її керівників і найбільш активної частини представників
груп (організацій) об’єктивно з’являється прагнення і можливість до
того, щоб шляхом підкупу, шантажу та “узаконювання” корумпованості
впливати на владу і правоохоронні органи. Вони виробляють не тільки
тактику, але й стратегію здійснення такого впливу для забезпечення
особистої безпеки під час реалізації широкомасштабних злочинних акцій.

На відміну від організованих злочинних груп, об’єднань (спільнот),
терористичні організації переслідують політичну мету, спрямовану на
поширення свого впливу у межах окремо взятої держави або на міжнародному
рівні, зміну існуючого конституційного ладу.

Дії організованої злочинності переважно спрямовані проти конкретних дій
влади у галузі забезпечення законності, а не проти політики владних
структур. Якщо терористичні організації (угруповання) займаються
наркоторгівлею або збутом зброї з метою фінансового забезпечення
протиправної діяльності для досягнення своєї політичної мети, то
організована злочинність займається тим самим з метою особистого
збагачення. Незважаючи на ці розбіжності, чітко вимальовується тенденція
до їх злиття.

Фактором, котрий призводить до злиття міжнародного тероризму з
організованою злочинністю, наркобізнесом, є зміни у соціально-політичній
ситуації окремо взятої держави, регіону, світової спільноти. Більшість
країн відмовляється від фінансової підтримки терористичних організацій,
а це штовхає останніх до більш активної діяльності з метою здобуття
матеріальних ресурсів, пошуку різноманітних структур, котрі мають
можливість фінансувати екстремістську діяльність.

Боротьба зі злочинністю потребує також значних витрат: як людських
ресурсів, так і технічних.

Чинним законодавством України визначається ряд державних структур, котрі
прямо або опосередковано протидіють зазначеним видам злочинів [1].
Відповідно до статті 2 Закону України “Про Державну прикордонну службу
України” (далі – ДПСУ) одними із основних функцій цього правоохоронного
органу спеціального призначення є ведення розвідувальної,
інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах
забезпечення захисту державного кордону України відповідно до законів
України “Про розвідувальні органи України” та “Про оперативно-розшукову
діяльність”; участь у боротьбі з організованою злочинністю та протидія
незаконній міграції на державному кордоні України та у межах
контрольованих прикордонних районів [2].

Здійснюючи розвідувальну, контррозвідувальну та оперативно-розшукову
діяльність, за наявності підстав, зазначених у статті 6 Закону України
“Про оперативно-розшукову діяльність” [3], не завжди є можливість
отримати оперативно важливу інформацію за допомогою оперативних джерел.
У таких випадках стаття 8 зазначеного вище Закону дозволяє застосування
оперативно-технічних засобів виключно з метою запобігання злочину чи
з’ясування істини під час розслідування кримінальної справи.

Досягнення науково-технічного прогресу завжди широко використовувалися у
діяльності правоохоронних органів та спецслужб держав. У багатьох
випадках тільки завдяки комплексному застосуванню оперативних джерел та
оперативно-технічних засобів була розкрита і припинена злочинна
діяльність організованих злочинних угруповань, розкрито тяжкі та
особливо тяжкі злочини проти держави. Технічні засоби застосовуються
також і у діяльності оперативних підрозділів ДПС України.

Здійснення оперативно-технічних заходів (далі – ОТЗ) вимагають творчого
підходу. Від розумної ініціативи, ретельного планування та раціонального
використання спецтехніки залежить результативність ОТЗ. При цьому
потрібно завжди пам’ятати, що оперативно-технічні заходи відносяться до
особливо засекречених методів роботи оперативних та оперативно-технічних
підрозділів, тому потрібно суворо дотримуватися заходів конспірації на
усіх етапах підготовки, проведення і завершення ОТЗ та інших заходів,
пов’язаних із застосуванням спеціальних технічних засобів.

Стаття 12 Закону України “Про Державну прикордонну службу України”
передбачає діяльність у структурі ДПСУ оперативно-технічних підрозділів
та оперативного документування.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про оперативно-розшукову
діяльність” оперативні підрозділи Держприкордонслужби України мають
право:

– знімати інформацію з каналів зв’язку, застосовувати інші технічні
засоби отримання інформації;

– здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із
застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів,
інших технічних засобів.

Як зазначалося вище, застосування оперативно-технічних засобів
проводиться виключно з метою запобігання злочину чи з’ясування істини
під час розслідування кримінальної справи, якщо в іншій спосіб одержати
інформацію неможливо. Але доцільно поєднувати здійснення ОТЗ з іншими
можливостями, у тому числі й з використанням оперативних джерел щодо
впровадження технічних засобів.

Оперативно-технічні заходи, як правило, використовуються не тільки у
поєднанні з іншими можливостями оперативної роботи, але і в комплексному
поєднанні між собою.

Поєднання двох або декількох оперативно-технічних заходів здійснюється з
метою:

а) забезпечення одночасного паралельного контролю за діями об’єктів
оперативної зацікавленості;

б) забезпечення безперервного контролю за особами у будь-який час і за
різних обставин. Воно здійснюється тоді, коли виникає необхідність
безперервно контролювати поведінку об’єктів оперативної зацікавленості
упродовж тривалого часу. У цьому випадку заходи здійснюються у певній
послідовності або одночасно;

в) одержання необхідних даних для успішного проведення іншого
оперативно-технічного заходу.

Таким чином, вибір оперативно-технічних заходів, здатних у поєднанні
дати найбільший ефект, залежить від характеру завдання, що вирішується
за допомогою засобів оперативної техніки, конкретних умов і впливають на
вибір часу та місця здійснення цих заходів.

Серед інших умов успішного і результативного проведення ОТЗ особлива
увага приділяється створенню ситуації, що спонукає об’єкта
зацікавленості надати певну інформацію, тобто створення таких умов, коли
контрольований об’єкт у розмові змушений торкатися питань, котрі
цікавлять оперативні підрозділи, слідчі підрозділи правоохоронних
органів. Звичайно, усі оперативно-технічні заходи повинні здійснюватись
тільки з дотриманням чинного законодавства.

Однак, незважаючи на те, що у Державній прикордонній службі є
відповідний підрозділ, котрий покликаний здійснювати зазначений вид
діяльності, існують певні проблеми. До таких проблем відносяться
недостатність кваліфікованих кадрів, забезпеченість відповідними
оперативно-технічними засобами, що ускладнює здійснення тих чи інших
заходів на належному рівні. Це пов’язане, у першу чергу, з
реорганізацією Прикордонних військ у якісно нову структуру – Державну
прикордонну службу України – правоохоронний орган спеціального
призначення. Виходячи із цього, з тих чи інших причин (з дотриманням
чинного законодавства та міжвідомчих нормативних актів), доводиться
звертатися до оперативно-технічних підрозділів Служби безпеки України,
органів внутрішніх справ з проханням сприяння здійснити ОТЗ за
конкретними оперативно-розшуковими справами.

Нині вивчається питання щодо централізації оперативно-технічних
підрозділів в єдине окреме відомство, що унеможливить здійснювати один і
той же захід різними правоохоронними структурами одночасно, не допустить
незаконного використання оперативно-технічних засобів якимось окремо
взятим правоохоронним відомством. З одного боку, є потреба у тому, щоб
певні заходи здійснювались централізовано, адже мова йде про різні
технічні можливості, відповідну специфіку використання оперативної
техніки та приладдя, недопущення одночасного використання певного
заходу, що може призвести до його розшифровки. З іншого, – є ряд
оперативно-технічних заходів, котрі доцільно здійснювати автономно
кожним правоохоронним органом, котрим таке визначено чинним
законодавством (слуховий, візуальний контроль та фіксація, що можливо
використовувати як в оперативному плані, так і у процесі досудового
слідства).

Виходячи із цього, на основі чинного законодавства доцільно розробити
спільні міжвідомчі накази, котрі б регламентували застосування
правоохоронними органами оперативно-технічних засобів у боротьбі зі
злочинністю у межах компетенції, вжиття заходів, котрі б виключали
можливість одночасного здійснення оперативно-технічних заходів, що може
призвести до їх розшифровки. Зазначена внутрішньовідомча нормативна база
повинна, також, передбачати взаємообмін інформацією щодо можливостей
використання оперативно-технічних засобів.

Існує також потреба у розробці відповідними правоохоронними відомствами
документів, що регламентують порядок та можливість використання
оперативної техніки у процесі взаємодії з правоохоронцями інших держав з
проблем протидії міжнародній злочинності, у тому числі й у прикордонних
районах суміжних держав.

Ще одне питання, котре варто порушити – незаконне використання
зазначених засобів злочинними елементами. На ринках України та інших
країн можна придбати практично різні спецзасоби, котрі злочинці
використовують для своїх протиправних намірів, у тому числі й з протидії
правоохоронним органам. Протистояти такій діяльності потрібно вже на
законодавчому рівні.

 

Список використаних джерел

1. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” // Відомості
Верховної Ради. – 1992. – № 22. – Ст. 303; Закон України “Про
організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” //
Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 35. – Ст. 358; Закон України “Про
боротьбу з тероризмом”.

2. Закон України “Про державну прикордонну службу України”.

3. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” // Відомості
Верховної Ради. – 1992. – № 22. – Ст. 303.

В.В. Колосков. Проблеми використання оперативно-технічних засобів у
боротьбі з протиправною діяльністю. “Боротьба з організованою
злочинністю і корупцією (теорія і практика)” 12’2005.

Похожие записи