РЕФЕРАТ

На тему:

Проблеми реформування органів внутрішніх справ та основні напрями
кадрової політики.

Проблеми охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю завжди
були, є і будуть актуальними для цивілізованого суспільства. Нині,
перебуваючи на порозі третього тисячоліття, більшість країн світу
приділяє певну увагу удосконаленню організації та діяльності
правоохоронних органів, зокрема поліції, як одному з найважливіших
інститутів демократичного суспільства, піднесенню її на рівень вимог
сучасності й майбутнього. Особливої гостроти ця проблема набула в умовах
радикальних перетворень суспільно-політичного ладу та економічної
системи України, які, на превеликий жаль, мають і негативні сторони.

Росту злочинності поряд з об’єктивними чинниками сприяє і недостатня
результативність діяльності органів внутрішніх справ, що є наслідком
відтоку кваліфікованих кадрів і зниження професійного рівня працівників,
а також послаблення виконавчої дисципліни, невирішеності багатьох
проблем правового, кадрового, фінансового, матеріально-технічного
забезпечення, соціального захисту особового складу.

Зростання злочинності висуває перед органами внутрішніх справ нові
завдання, спонукає до перегляду стратегічних напрямів їхньої діяльності,
пошуку нових підходів до організації охорони громадського порядку і
боротьби з правопорушеннями, які б відповідали сучасній обстановці та
тенденціям її розвитку.

Зробити це можливо лише в процесі реформування системи органів
внутрішніх справ, необхідність якого назріла і викликана низкою
чинників.

По-перше, політичне, економічне та соціальне становлення суспільства в
процесі побудови демократичної правової держави зумовлює потребу
приведення правових, організаційних, структурних та інших засад
функціонування органів державної виконавчої влади України у
відповідність до нових умов їхньої діяльності та розвитку. Звичайно, що
діюча система МВС, яка створена багато років тому, була пристосована до
суспільно-політичного ладу СРСР. Зараз структурна побудова, завдання та
функції, форми і методи роботи ОВС, хоч і набули певних еволюційних
змін, все ще не повністю відповідають сучасним політичним, економічним
та соціальним реаліям в Україні. Як наслідок, діяльність органів
внутрішніх справ не завжди встигає за процесами розбудови нової держави.

По-друге, структура системи МВС та організація управління нею надто
громіздкі. Численні підрозділи і ланки управління дублюють одна одну, що
спричиняє неузгодженість та паралелізм у виконанні функцій. Звідси —
низький рівень впливу управлінських структур на ефективність діяльності
системи.

По-третє, в системі виконавчої влади Міністерство внутрішніх справ з
підпорядкованими йому органами і внутрішніми військами є центральною
ланкою забезпечення правопорядку і боротьби зі злочинністю в державі,
тому воно повинно переорієнтувати свою діяльність на забезпечення
насамперед захисту прав і свобод людини. Ця принципова лінія значною
мірою вже реалізується на практиці.

З іншого боку, органи внутрішніх справ, як І все суспільство, також
переживають кризу. На їхній діяльності негативно позначаються надмірні
перевантаження, що певною мірою пов’язані з виконанням органами
внутрішніх справ багатьох функцій, які безпосередньо не стосуються
охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю. Хоча
чисельність працівників ОВС досить значна, ефективність їхньої роботи по
захисту прав і свобод людини поки що недостатня.

Реформування має базуватися на таких основних принципах: єдності системи
МВС, її максимальної економічності, простоти і гнучкості структурної
побудови; першочергового забезпечення діяльності та розвитку низових
ланок органів внутрішніх справ як основи системи МВС; доступності для
населення інформації про діяльність органів внутрішніх справ;
пріоритетної орієнтації кожної служби і підрозділу, незалежно від їхньої
функціональної спеціалізації, на вирішення завдань боротьби зі
злочинністю та створення громадської безпеки; тісної співпраці з
місцевими органами державної виконавчої влади у забезпеченні
правопорядку на їхніх територіях; наступності, поетапності та гласності
у здійсненні всіх перетворень, недопущенні або зведенні до мінімуму
можливих утисків законних інтересів працівників ОВС.

Серед головних напрямів реформування одним із чільних має стати
удосконалення управління та організаційно-штатних структур системи МВС.
Розвиток управління потрібно здійснювати з метою забезпечення
ефективного функціонування системи у звичайних умовах та в умовах
ускладнення оперативної обстановки з урахуванням змін у
соціально-політичній та економічній ситуації.

Пріоритетним завданням має бути забезпечення стійкого управління на
основі максимально повної інформації про оперативну обстановку,
тенденції та перспективи її розвитку.

Це вимагає здійснення низки заходів щодо чіткого розмежування і
забезпечення раціонального співвідношення функцій міністерства з
підпорядкованими йому органами та підрозділами, забезпечення
організаційної єдності системи.

Цілком очевидна необхідність зміцнення штабної функції з метою
підвищення ефективності управління (особливо оперативного), усунення
дублювання в роботі, делегування частини управлінських функцій від МВС
до ГУМВС, зменшення на цій основі витрат на утримання управлінського
апарату і посилення служб та підрозділів практичної спрямованості.

Необхідно досягти оптимального співвідношення штабних, лінійно-галузевих
підрозділів з функціональними підрозділами у структурах управління. На
рівнях апаратів МВС-ГУМВС-УМВС повинні залишитися функції координації,
методичного керівництва, контролю й Інспектування, безпосереднього
планування та організації проведення заходів державного і
міжрегіонального рівня, а також організації реагування на надзвичайні
ситуації та розкриття тяжких злочинів, що викликали широкий громадський
резонанс.

З метою усунення паралелізму в управлінні необхідно здійснити перебудову
структури апарату міністерства, перерозподілити функції між його
підрозділами, об’єднати головні управління та управління, які вирішують
однотипні чи подібні завдання, в єдині управлінські блоки або служби.

Зважаючи на особливу роль в управлінській діяльності штабів, у процесі
їхньої реорганізації має бути створена дійова система оперативного
реагування на зміни в оперативній обстановці, надзвичайні події шляхом
об’єднання відповідних сил і засобів у єдиний блок, зміцнення чергових
частин як органів оперативного міжгалузевого управління.

За рахунок зменшення аналітичних та контрольних функцій галузевих служб
доцільно посилити аналітичні підрозділи штабів, створити підрозділи
планування та проведення оперативно-профілактичних і спеціальних
операцій, координації дій МВС при надзвичайних ситуаціях.

Структурну перебудову апаратів ГУМВС-УМВС в областях слід здійснити з
урахуванням нової організаційно-штатної структури центрального апарату
міністерства. Начальникам ГУМВС-УМВС необхідно надати право коригувати
відповідні організаційні структури і перерозподіляти штатну чисельність
підпорядкованих служб і підрозділів у межах номенклатури посад,
визначеної МВС України, з урахуванням оперативної обстановки на місцях.
Вони також матимуть право передавати частину своїх повноважень
начальникам міськрайвідділів і управлінь.

Особливої уваги потребує удосконалення діяльності міськраплінорганів
внутрішніх справ. їхня структурна побудова, правове, організаційне,
методичне і матеріально-технічне забезпечення мають бути приведені
відповідно до сучасних умов. З цією метою слід розробити і
експериментальне випробувати моделі їх структурно-штатної побудови та
організації діяльності з урахуванням конкретної оперативної обстановки,
реальних навантажень та умов роботи. Розширити права їх начальників при
призначенні та використанні особового складу, маневруванні силами та
засобами, використанні ресурсів у межах, визначених нормативними актами
МВС.

Для докорінного поліпшення діяльності щодо попередження і розкриття
злочинів необхідно здійснити нормативне розмежування функцій у цій сфері
між підрозділами кримінальної міліції, міліції громадської безпеки та
підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю.

Концептуальний підхід тут такий. На кримінальну міліцію покладаються
завдання та функції по попередженню й розкриттю тяжких злочинів шляхом
проведення оперативно-розшукових заходів, їх виконують структурні
підрозділи кримінальної міліції: карного розшуку, боротьби з незаконним
обігом наркотиків, Державної служби боротьби з економічною злочинністю,
боротьби з кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування,
кримінальної міліції у справах неповнолітніх. У цьому їм сприяють,
виконуючи спеціальні завдання, підрозділи кримінального пошуку,
експертно-криміналістичної та оперативно-технічної служб.

Визначаються чіткі межі компетенції кожної зі служб кримінальної
міліції, а також між рівнями МВС-ГУМВС-УМВС, міськрайлінорганами.
Розробляється та нормативне закріплюється критерій розкриття злочинів,
який би відображав реальний стан цієї роботи І стимулював її.

Карний розшук буде насамперед займатися розкриттям тяжких злочинів,
пов’язаних із посяганнями на життя та здоров’я громадян, на їх
власність, виявленням каналів і припиненням незаконного обігу зброї та
наркотиків, розшуком осіб, підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів І
тих, котрі переховуються від слідства і суду.

Зусилля підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю необхідно
зосередити в найбільш криміногенних і важливих для економіки держави
сферах, на посиленні боротьби з хабарництвом, порушенням правил про
валютні операції, розкраданням на підприємствах, в установах та
організаціях незалежно від форм власності, із злочинами у банківській та
фінансовій сферах, з легалізацією злочинних прибутків, а також на
удосконаленні форм і методів викриття злочинної діяльності у сфері
економіки.

Спецслужба по боротьбі з організованою злочинністю повинна забезпечувати
виявлення і припинення діяльності організованих злочинних груп, банд,
інших злочинних формувань з міжрегіональними та міжнародними зв’язками,
встановлення їхніх корумпованих зв’язків в органах влади.

Роль міліції громадської безпеки у боротьбі зі злочинністю повинна
постійно підвищуватись. Мається на увазі поліпшення роботи її
структурних служб, спрямованої на здійснення загальної та індивідуальної
профілактики злочинів, не віднесених до категорії тяжких.

Дискусійним поки що є питання про створення муніципальної міліції. З
цього приводу до МВС звертаються народні депутати, представники місцевих
органів державної влади. У містах Києві та Харкові передбачається
провести експеримент зі створення таких підрозділів. За його
результатами можна буде робити певні висновки.

Великий обсяг роботи належить здійснити у напрямі поліпшення ролі
внутрішніх військ, особливо спеціальних моторизованих частин з охорони
громадського порядку та у боротьбі з проявами тероризму.

Служба дільничних інспекторів міліції має стати центральною ланкою
профілактики правопорушень. їй доцільно надати право приймати рішення
щодо окремих адміністративних правопорушень. Такі пропозиції МВС подало,
і вони чекають свого законодавчого вирішення.

Вживатимуться заходи щодо звільнення міліції громадської безпеки від
деяких не властивих їй функцій — паспортної та візової роботи, медичного
обслуговування нетверезих, утримання осіб, які ведуть бродяжницький
спосіб життя.

Не можуть залишатися незмінними підходи до забезпечення діяльності
Державтоінспекції. Деякі функції по організації дорожнього руху
необхідно поступово передати державним адміністраціям на місцях.
Потребують реорганізації підрозділи дорожньої міліції, робота яких у
нинішньому вигляді є неефективною. Такі підрозділи залишаються тільки на
найбільших напружених та прикордонних автомагістралях. На решті
автошляхів цю роботу слід передати підрозділам дорожньо-патрульної
служби міліції, а функції розкриття злочинів на автошляхах —
територіальним органам, потрібно також змінити співвідношення старшого,
середнього і молодшого начальницького складу в підрозділах
Державтоінспекції, щоб офіцери не займалися регулюванням дорожнього
руху, а вирішували важливіші й відповідальніші завдання відповідно своєї
фахової підготовки.

У процесі реформування апаратів попереднього слідства передбачається
здійснення заходів для зниження навантаження на слідчих до рівня
обґрунтованих нормативів, зосередження їхніх зусиль на розкритті тяжких
злочинів, посилення правового і соціального захисту слідчих,
законодавчого визначення їхнього статусу, зміцнення професійного ядра.
їхній подальший розвиток буде здійснюватись у відповідності з Концепцією
судово-правової реформи в Україні.

Останнім часом серйозною проблемою стало питання про реформування
системи виконання покарань та її підпорядкування. Новим проектом
Концепції судово-правової реформи, що розробляється за дорученням
Президента України, передбачається передача функцій виконання покарань
до відома Міністерства юстиції. Не заперечуючи в цілому такому рішенню,
якщо воно буде затверджено органами влади України, вважаємо, що
втілюватися в життя воно має поступово, після глибокого і всебічного
опрацювання всіх пов’язаних із цією проблемою питань.

Також потрібно звільнити МВС від функцій примусового лікування від
алкоголізму і наркоманії, передавши їх Міністерству охорони здоров’я.

Пріоритетними напрямами кадрової роботи мають стати поступове доведення
штатної чисельності органів внутрішніх справ до рівня наукового
обґрунтування нормативів, якісне поліпшення систем відбору і підготовки
кадрів, удосконалення нормативно-правової бази кадрової роботи,
створення оптимальної системи науково-методичного й Інформаційного
забезпечення кадрових процесів.

Закони України «Про міліцію», «Про внутрішні війська Міністерства
внутрішніх справ України», затверджена Президентом України.

Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю на 1996-2000 pp.,
прийняті Кабінетом Міністрів «Положення про проходження служби рядовим і
начальницьким складом органів внутрішніх справ України», «Положення про
Міністерство внутрішніх справ України», «Концепція реформування системи
МВС України» дали змогу не тільки створити умови для реформування
системи служби в органах внутрішніх справ, а Й заклали нові підвалини
для підготовки фахівців майбутнього. Велике значення мало затвердження
Кабінетом Міністрів України тексту Присяги працівника органів внутрішніх
справ України.

На тепер виникає практична необхідність у розробці й прийнятті концепції
розвитку служби в органах внутрішніх справ на найближче десятиліття, яка
могла б відповідати сучасним вимогам, працювати на перспективу і
послідовно вирішувати конкретні проблеми, пов’язані з формуванням і
функціонуванням цієї служби.

Добротною основою у вирішенні цього завдання може слугувати Закон
України «Про державну службу». Спираючись на нього, можна системно,
цілісно визначити Інфраструктуру державної служби в органах внутрішніх
справ, а виходячи з аналізу теоретичних та прикладних розробок
вітчизняних спеціалістів в галузі управління персоналом і зарубіжного
досвіду в сфері менеджменту, — визначити цілі, принципи і особливості
цієї служби.

Серед принципів, які могли б закласти підвалини удосконалення державної
служби, організації роботи з особовим складом органів внутрішніх справ,
необхідно виділити такі:

верховенство Конституції України, інших законів над рештою
нормативно-правових актів, посадовими інструкціями при виконанні
співробітниками органів внутрішніх справ своїх обов’язків та при
забезпеченні їх прав;

відповідальність співробітників органів внутрішніх справ за невиконання
або неналежне виконання своїх службових обов’язків;

стабільність кадрового корпусу органів внутрішніх справ;

гуманізм, тобто первинність людини, особистості, коли забезпечення
інтелектуального, духовного, професійного розвитку працівників, захист
та реалізація їх соціальних інтересів — це не тільки найважливіша мета
кадрової політики, а й засіб вирішення кадрових завдань;

солідарність. Зміст цього принципу може бути визначений як
морально-етична, психологічна, організаційна та правова взаємоо-

Зумовленість розвитку індивіда і відомства, яка гарантує баланс їх
інтересів та взаємної відповідальності;

— системність, яка передбачає врахування всього різноманіття чинників,
що реально впливають на діяльність органів внутрішніх справ, процесії
формування відповідних кадрів;

— правова захищеність. Цей принцип визначає поняття, межі, обсяги прав і
відповідальності для всіх категорій співробітників,

необхідність створення ясних і відомих всім механізмів правового захисту
співробітників, членів їх сімей;

— деполітизація, яка закріплює заборону на створення в органах
внутрішніх справ структур політичних партій, а також релігійних
об’єднань;

— рівноправність громадян при вступі на службу до органів внутрішніх
справ (законне і прилюдне визначення специфічних вимог до кандидатів);

професіоналізм і компетентність, що встановлює можливості службового
зростання лише на основі поєднання високих професійних, ділових і
особистих якостей співробітника;

відкритість («прозорість») кадрової роботи. Цей підхід полягає у знанні
співробітником загальних принципів роботи з персоналом, виборі гарантій
по їх здійсненню, виключенні із роботи з особовим складом маніпулювання
«людським чинником».

Таким чином, виходячи із змісту перелічених основних методологічних
принципів, державну службу в органах внутрішніх справ можна розглядати в
якості найважливішої ланки системи органів внутрішніх справ, що
направляє і забезпечує поступовий розвиток службовця як особистості,
професіонала і громадянина, гарантує баланс інтересів і взаємну
відповідальність індивіда, відомства і суспільства.

На основі такого розуміння можна сформулювати основну мету державної
служби в органах внутрішніх справ — забезпечення організаційно-правових,
морально-психологічних та інших умов для формування високопрофесійного
кадрового корпусу органів внутрішніх справ, здатного ефективно
вирішувати правоохоронні завдання, які поставлені перед МВС суспільством
і державою.

Сформульовані вище принципи і мета дають змогу намітити шляхи вирішення
актуальних проблем державної служби в органах внутрішніх справ у таких
сферах: нормативного забезпечення; кадрового,
організаційно-інформаційного забезпечення; наукового,
навчально-методичного забезпечення; соціальномедикопсихологічного
забезпечення; міжнародного співробітництва.

У сфері нормативного забезпечення, на нашу думку, необхідно;

— прийняти закон про державну службу в органах внутрішніх справ. У ньому
потребує закріплення поняття державної служби в органах внутрішніх
справ, її межі і обсяг, визначити завдання, принципи державної служби,
її рівні і стандарти, дати поняття посади, закріпити класифікацію посад,
їх реєстр і кваліфікаційні вимоги у зв’язку із заміщенням, визначити
правовий статус державного службовця органів внутрішніх справ, розширити
судовий захист державних службовців з питань змісту характеристик,
результатів атестування, дисциплінарної відповідальності, недотримання
гарантій правового і соціального захисту тощо, визначити компетенцію
кадрових служб органів внутрішніх справ, порядок формування кадрового
резерву і т. ін.;

прийняти Кодекс поведінки службовця органів внутрішніх справ як
представника влади, де основну увагу приділити регулюванню відносин
«громадянин — державний службовець органів внутрішніх справ»;

створити із спеціалістів експертні ради, робочі групи для розгляду
проектів нормативних актів та інших документів, підготовлених на
конкурсній основі;

розробити кадрові паспорти посад.

У сфері кадрового, організаційно-інформаціпного забезпечення державної
служби в органах внутрішніх справ намічено такі заходи:

створення автоматизованого управління процесом професіональної
адаптації;

введення до переліку критеріїв оцінки роботи службовців органів
внутрішніх справ стану дотримання конституційних прав громадян України;

удосконалення механізму відповідальності особового складу органів
внутрішніх справ за незаконні дії (або бездіяльність) при реалізації
нормативно-правових актів;

організація (або реорганізація там, де вони є) в органах внутрішніх
справ юридичних служб по захисту прав державних службовців органів
внутрішніх справ, наданню їм ефективної правової допомоги;

створення в кадрових апаратах центрів по вивченню та оцінці професійно
важливих якостей державних службовців, особливо керівників;

створення системи моніторингу, спрямованого на роботу по розвитку
кадрового потенціалу, формуванню резерву кадрів, плануванню кар’єри,
проведенню періодичної атестації;

організація систематичної, повномасштабної професійної підготовки
управлінських кадрів на рівні начальників міськрайлінорганів та їх
заступників;

створення системи відбору на керівні посади, при якій кожний новий
рівень посадових осіб характеризувався б більш високою сукупністю
професійних, інтелектуальних і моральних якостей, а престиж посади
гармонійно поєднувався з авторитетом особистості;

створення Асоціації працівників органів внутрішніх справ;

створення Асоціації начальників органів внутрішніх справ (до складу цієї
організації, яка може стати центром узагальнення безцінного досвіду
управлінської діяльності, могли б входити ні тільки нинішні досвідчені
начальники міськрайлінорганів і управлінь МВС в областях, а й ті, хто
займав відповідні посади раніше);

запровадження системи щорічної оцінки діяльності кожного державного
службовця органів внутрішніх справ по виконанню функціональних
обов’язків;

визначення переліку базових органів внутрішніх справ з метою проведення
експериментів по відпрацюванню нових методик, технологій кадрової
роботи;

— реорганізація Головного управління по роботі з особовим складом МВС
України в Головне управління з питань державної служби МВС України,
відповідна реорганізація підрозділів по роботі з особовим складом у
місцевих органах внутрішніх справ;

створення при міністрі внутрішніх справ незалежної комісії по конфліктам
та іншим питанням державної служби;

визначення науково обґрунтованих норм і нормативів службового
навантаження І на цій основі — встановлення нормативів штатного
забезпечення діяльності органів внутрішніх справ;

розробка професіограм, визначення потреби МВС у фахівцях різних
освітньо-кваліфікаційних рівнів і спеціальностей і на цій основі —
внесення відповідних змін у відомчу систему підготовки кадрів;

створення в органах внутрішніх справ єдиної системи попередження
корупції. Для цього доцільно було б визначити перелік посад, які
потенційно найбільшою мірою можуть підлягати корупції, встановити за
ними особливий контроль, створити відомчу контрольно-наглядову раду по
боротьбі з корупцією.

У сфері наукового, навчально-методичного забезпечення впроваджено серію
наукових досліджень і експериментальних опрацювань за такими проблемами
стосовно стану і розвитку державної служби в органах внутрішніх справ:
правове регулювання державної служби; правовий статус державного
службовця органів внутрішніх справ (міжнародні стандарти і законодавство
України); соціологія і психологія державного службовця; економіка
державної служби; освіта, оцінка і професіональний розвиток
управлінських кадрів; інформатизація І комп’ютеризація державної служби;
методи боротьби з корупцією в державній службі; державна служба в
органах внутрішніх справ і чинники підвищення її престижності і т.ін.
Переглянуто тематику службової підготовки особового складу під кутом
зору зазначених питань, а в навчальних закладах МВС — запропоновано
ввести спеціальний курс (дисципліну) «Служба в органах внутрішніх
справ».

Державна служба в органах внутрішніх справ не може бути ефективною без
відповідного соціально-медико-психологічного забезпечення. Для цього,
зокрема, необхідно: створення принципово нових соціально-психологічних
служб, які б сприяли підвищенню ефективності діяльності (боєздатності)
органів внутрішніх справ і внутрішніх військ; постійне проведення
психодіагностичних процедур серед персоналу органів внутрішніх справ;
опрацювання методик по адаптації особового складу в екстремальних умовах
роботи; розробка механізмів підвищення престижності державної служби в
органах внутрішніх справ тощо.

Необхідно створити програму міжнародного співробітництва з проблем
розвитку інституту державної служби. У цій програмі було б доречно
передбачити: залучення спеціалістів з-за кордону для проведення занять,
обміну досвідом з питань державно-службових відносин; проведення
зарубіжної експертизи стосовно окремих проектів нормативно-правових
актів; створення банку даних про системи комплектування, навчання і
підготовки співробітників поліції в різних країнах; вивчення причин та
умов розповсюдження корупції в державній службі зарубіжних країн,
досвіду боротьби з цим явищем; участь у міжнародних конференціях,
семінарах з проблем кадрового забезпечення; розвиток прямих зв’язків
навчальних закладів МВС України із зарубіжними партнерами в галузі
підготовки кадрів.

Готових, універсальних рецептів вирішення зазначених проблем у всіх
перелічених сферах забезпечення державної служби в органах внутрішніх
справ не Існує і не може бути взагалі. Отже, творче вивчення
вітчизняного досвіду (слід підкреслити — саме вивчення, а не поверхове
«ознайомлення»), використання можливостей міжнародного співробітництва
могли б надати неоціненну допомогу у справі пошуку реалістичних підходів
до розв’язання багатьох проблем, які стоять перед органами внутрішніх
справ.

Реалізація запропонованих шляхів розвитку служби в органах внутрішніх
справ дасть змогу:

— створити нову модель кадрової роботи, адекватну радикальним змінам в
Україні і в світі в цілому;

заснувати оновлену систему підрозділів з питань державної служби в
органах внутрішніх справ;

поповнити органи внутрішніх справ кадрами, які мають високий рівень
культури і професіоналізму і здатні бути суб’єктами інноваційних
процесів;

сформувати ідеальну модель державного службовця органів внутрішніх справ
і визначити ступінь відповідності персоналу ідеалу своєї професії;

привести, врешті-решт, корпус державних службовців органів внутрішніх
справ до світового рівня і стандартів.

Ми вже згадували, що система МВС потребує термінових реорганізаційних
змін, звільнення від непритаманних функцій, наприклад, паспортної та
візової роботи. Вона вже не є визначальною державною функцією. Сьогодні
заможні люди, котрих стає все більше, можуть мати кілька квартир, не
обов’язково маючи при цьому фіксовану прописку. Другим важливим
організаційним кроком було позбавлення системи МВС структури виконання
судових наказів — пенітенціарної системи. Цей процес успішно завершився:
Президент України Л.Д- Кучма підписав Указ про створення
Держдепартаменту з питань виконання покарань, дякуючи чому пенітенціарна
система, маючи особисті традиції, учбову базу і приклади функціонування
в демократичних державах, зможе розвиватись і удосконалюватись
самостійно. Третім кроком є вилучення із системи МВС медичних
витверезників — міліція не може брати на себе функції надання населенню
специфічної медичної допомоги, навіть найнявши найкращих медичних
працівників. Краще, вочевидь, буде навпаки. Якщо муніципальні центри
медичної допомоги (а саме таку назву мають тепер ці структури в Деяких
областях) захочуть мати підтримку або допомогу, ми охоче надамо її,
навіть приміщення медвитверезників віддамо, але збирати і звозити
п’яниць з усіх кінців міста замість того, щоб займатися більш важливими
справами, абсурдно. Водночас позбудемося і надзвичайно гострої етичної
проблеми: в 1999 році в медвитверезниках померло 135 громадян. І хоч у
жодному випадку провина працівників міліції доведена не була,
проводилось попереднє слідство з усіма відповідними процесуальними
процедурами, витрачався час працівників карного розшуку, слідства,
державні кошти.

Не повинно бути в структурі МВС і дитячих приймальників-розподільників.
Якщо це неповнолітні злочинці, ними потрібно займатись міліції, а щодо
інших дітей та підлітків, які чомусь пішли з дому мандрувати, то ними
повинні піклуватись спеціальні муніципальні служби — центри соціальної
реабілітації, притулки, нічліжки тощо. Сьогодні, коли дитяча і
підліткова злочинність становить таку відчутну частку в загальній,
міліціонерам ніколи займатися виключно соціальними функціями, якими б
шляхетними вони не були. Ці організаційні кроки дадуть значну економію
коштів, що виділяються системі МВС.

Передбачається впровадити систему контрактного і конкурсного прийняття
на службу в органи внутрішніх справ, новий порядок та умови проходження
служби, удосконалити кваліфікаційні вимоги до кандидатів і працівників,
підвищити ефективність системи службової, бойової, фізичної та
морально-психологічної підготовки особового складу. Для підвищення
професійно-освітнього рівня працівників органів внутрішніх справ
потрібно розробити й реалізувати перспективні програми розпитку
навчальних закладів, наукових установ системи МВС, підготовки
спеціалістів.

Кадрові апарати візьмуть на себе функції соціального захисту
працівників, психологічного забезпечення службової діяльності та
здійснення культурно-масової роботи. З урахуванням цих нових завдань
вони будуть реформуватись. Посади заступників начальників ГУМВС-УМВС,
міськрайвідділів, підрозділів та установ по кадрах трансформуються в
посади заступників начальників цих підрозділів по роботі з особовим
складом.

Для ліквідації «зрівнялівки» в умовах служби оперативних і забезпечуючих
підрозділів необхідно розробити новий перелік посад та відповідних
спеціальних знань. У підрозділах паспортної служби,
фінансово-економічних, охорони здоров’я, зв’язку, військового,
матеріально-технічного та господарського забезпечення, капітального
будівництва, інформаційних бюро та інших службах буде збільшена
кількість посад державши службовців, на які поступово переводитимуться і
розатестовані працівники. При цьому буде вжито заходів щодо недопущення
погіршення їхнього матеріального забезпечення, правового і соціального
захисту.

Процес реформування потребує відповідного правового забезпечення.
Необхідно розробити і подати до органів влади України низку проектів
законодавчих актів, у тому числі Закону «Про органи внутрішніх справ»,
постанов Уряду з питань удосконалення структури апарату МВС, розширення
кола посад державних службовців, звільнення органів внутрішніх справ від
невластивих функцій та Ін. Нормативна база буде приведена у
відповідність до міжнародно-правових стандартів і міжнародних
зобов’язань України.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України.

2. Закон України «Про міліцію” //Відомості Верховної Ради УРСР.
1991. №4. Ст.20.

Закон України «Про державну службу” //Відомості Верховної Ради України.
1993. №52. Ст.490.

Закон України «Про боротьбу з корупцією” //Відомості Верховної Ради
України. 1995. №34. Ст.266.

Закон України «Про дорожній рух» // Відомості Верховної Ради України.
1993. №31. Ст.338.

Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затв.
розпорядженням Президента України від 7 жовтня 1992 р. // Голос України.
1992. 20 жовтня.

Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС:
Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114.

Кодекс України про адміністративні правопорушення: Офіційний текст X.,
2000.

Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. К., 1993.
Підручники, навчальні посібники, монографії.

Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина:
Підручник. К., 1995.

Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник/За ред.
А.Т.Комзюка. X.. 1998.

Похожие записи