Реферат на тему:
Присяга суддів конституційного суду України
В умовах широкої дискусії щодо конституційного майбутнього України
основним питанням залишається проблема удосконалення діяльності вищих
органів державної влади. Нажаль політики, як завжди, приділяють зовсім
незначну увагу проблемі реформування судової влади, і Конституційного
Суду України зокрема. Це, насправді, величезна помилка, оскільки в
процесі становлення демократичної і правової держави основним елементом
в забезпеченні принципів демократії та принципу верховенства права, як
свідчить світовий досвід, є сильне і незалежне судочинство та судовий
конституційний контроль. Останнім часом дискусії з цього приводу
пожвавились, однак вони залишилися поза увагою суспільства та політиків
і продовжують існувати лише на науковому рівні. Зрозуміло, що за цей час
в різних періодичних виданнях було обговорено низку дискусійних питань і
запропоновано багато інноваційних проектів з приводу удосконалення
діяльності Конституційного Суду України. Однак основною все ж
залишається проблема забезпечення механізму безперервного функціонування
Конституційного Суду, яка тісно переплітається з певними процедурними
проблемами, які виникають навколо присяги суддів.
Присяга – це акт урочистої клятви особи виконувати обов’язки, що
випливають з публічно-правового статусу, якого вона відповідно набула,
або обв’язки за змістом цієї клятви. Присяга може розглядатися і як
обіцянка здійснювати передбачене нею?.
Механізм складення присяги суддями Конституційного Суду України
передбачений лише Законом України «Про Конституційний Суд України» (далі
– Закон), що має свої незначні переваги і недоліки. Так, закріплення
такої процедури лише на рівні звичайного закону дає можливість за даних
умов відносно швидко прийняти відповідні зміни чи внести доповнення
проходячи звичайну процедуру прийняття закону, без кулуарних
домовленостей та політичних ігор, які виникають в процесі отримання
законом підтримки в 300 голосів. Водночас, таке положення можна
розглядати як дуже серйозний недолік, що створює загрозу внесення змін,
які не пройдуть процедури широкого обговорення, а тому можуть стати
засобом досягнення політичних чи інших цілей.
Відповідно до ч.2 ст.17 Закону, суддя Конституційного Суду України
вступає на посаду з дня складення ним присяги судді такого змісту:
«Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати високі обов’язки судді
Конституційного Суду України, забезпечувати верховенство Конституції
України, захищати конституційний лад держави, конституційні права та
свободи людини і громадянина»?.
Сутність присяги суддів Конституційного Суду полягає в чотирьох основних
аспектах, пов’язаних за своєю суттю вимогою належного виконання суддею
своїх обов’язків:
1) складення присяги є останньою умовою , здійснення якої призводить до
остаточного набуття особою статусу судді Конституційного Суду (тому,
відповідно до Закону, момент складення присяги є одночасно моментом
вступу на посаду);
2) зміст присяги є важливим підґрунтям діяльності судді, своєрідною
настановою за межі якої суддя не повинен виходити в процесі реалізації
своїх повноважень;
3) оскільки вона здійснюється в урочистій обстановці, за участі вищих
посадових осіб, науковців, різних засобів масової інформації, а також
майбутніх колег-суддів, то у судді з’являється певний не лише юридичний,
але й моральний обов’язок діяти так, як він пообіцяв;
4) порушення присяги суддею Конституційного Суду, відповідно до ст.23
Закону є однією із підстав припинення повноважень судді Конституційного
Суду.
Всім відомо, що Конституційний Суд України є єдиним органом
конституційної юстиції України, який наділений важливими і дуже
специфічними повноваженнями, а його рішення не підлягають оскарженню.
Тому виправданим і обґрунтованим можна вважати застосування у ст.23
Закону такої підстави припинення повноважень судді, як порушення
присяги. Присяга судді Конституційного Суду має на меті певним чином
зобов’язати суддю реалізовувати свої повноваження спираючись не лише на
Конституцію та закони але й на її зміст.
Текст присяги, визначений ст.17 Закону можна оцінити цілком позитивно,
але водночас слід визнати, що такий текст є дуже лаконічним і має
незначні недоліки. Тому я пропоную законодавцям доповнити присягу судді
Конституційного Суду і викласти її не в Законі, а в Конституції і в
такій редакції: « Я, (ім’я та прізвище), урочисто присягаю чесно і
сумлінно виконувати високі обов’язки судді Конституційного Суду України.
Зобов’язуюсь неухильно дотримуватися у своїй діяльності Конституції та
законів України, забезпечувати верховенство Конституції України,
захищати конституційний лад держави, права і свободи людини і
громадянина».
????????? ?Зміст запропонованої присяги індивідуалізує особу, яка має
намір стати суддею Конституційного Суду. Крім того, слово «присягаю»,
яке може тлумачитися неоднозначно, замінюється словом «зобов’язуюсь» ,
утворюючи нове речення в тексті присяги. Це дозволяє державі в особі
відповідних органів, по-перше, чітко визначити коло обов’язків
майбутнього судді, які він має виконувати виходячи зі змісту присяги,
по-друге, притягнути суддю-порушника до юридичної відповідальності,
посилаючись на відповідні його обов’язки. В даному тексті прибирається
також наголос на захисті лише передбачених у Конституції прав і свобод
(«захищати… конституційні права і свободи…») і замінюється «захистом
прав і свобод…», адже в Конституції України передбачені лише основні
права і свободи, які конкретизуються і доповнюються в нормах інших
галузей права.
Водночас не можна сильно ідеалізувати значення присяги, як такої. Адже
її в першу чергу треба розуміти як певний урочистий акт, що наділяє цю
подію великим значенням. А ефективність присяги залежить не стільки від
її змісту чи обсягу тексту, а від самих суддів та їх правової культури,
правосвідомості, моральності тощо.
Сьогодні найбільше уваги в різних виданнях приділено саме процедурі
складення присяги, яку більшість вчених-конституціоналістів вважають
надто ускладненою. Такі думки вчених були викликані конституційною
кризою, яка виникла в 2006 році. Як зазначив В.Пшеничний, ситуація, що
мала місце понад десять місяців, виникла саме через ускладнений механізм
приведення суддів до присяги. Відповідно до Закону, суддя складає
присягу на засіданні Верховної Ради України, яке проводиться за участю
Президента України, а також Прем’єр-міністра України, Голови Верховного
Суду України, або осіб які виконують їх повноваження. Це підкреслює
важливість і значущість такої процедури. Присяга складається не пізніше
як через місяць після призначення суддею, а разі запровадження
дострокового призначення суддів присяга має складатися у такий самий
строк, однак з дня відкриття вакансії. Відмова від складення присяги або
складення її із застереженням виключає можливість розпочати виконання
своїх обов’язків призначеним суддею. Фактично – це відмова від посади.
Аби уникнути непорозумінь, необхідно законодавчо передбачити, що за
письмової відмови від складення присяги чи неявки без поважної причини у
визначений для цього день рішення про призначення судді втрачає чинність
?.
Багато хто вважає, що порядок складення присяги на засіданні Верховної
Ради України, за участю Президента України, Прем’єр-міністра України та
Голови Верховного Суду України є надто ускладненим і невиправданим.
Внаслідок такої процедури, низького рівня правової культури, правового
нігілізму, високого рівня політизації тощо, призначені Президентом
України та з’їздом суддів України, судді майже десять місяців не могли
скласти присягу. М.Савенко вважає, що це питання треба вирішувати у
судовому порядку, адже прийняті Верховною Радою закони повною мірою є
обов’язковими і для неї. Однак, на мою думку, реально суд просто не в
змозі хоча б якось примусити народних депутатів, хоча цього і не треба
робити, адже це вже політика і тут зовсім інша сфера діяльності. Тому
найкращим виходом з такої ситуації є перш за все внесення відповідних
змін до українського законодавства. Сьогодні складання присяги суддями
Конституційного Суду можна розглядати як складання присяги суддями перед
своїми партійними лідерами чи наставниками. Частково виправданою була
така процедура тоді, коли Верховна Рада України на половину складалася
із дійсно народних представників, обраних у мажоритарних округах, тому
це можна було б назвати присягою перед народними представниками (але не
зараз). Тому, у зв’язку з тим, що Конституційний Суд є органом з
унікально важливими та специфічними повноваженнями, є також судовим
органом, який здійснює правосуддя у формі конституційного судочинства,
судді мають складати присягу перед з’їздом суддів України, або іншим
органом суддівського самоврядування. Такий підхід є виправданим,
оскільки Конституційний Суд є незалежним і самостійним органом, який має
більше спільних рис саме з судовою гілкою влади, а не з законодавчою.
Крім того, цей орган має бути в першу чергу незалежним від політиків, а
не складати присягу перед ними.
Література:
Юридична енциклопедія. Том 4 / За ред. колективу авторів. – К.: ЮрІнком,
2002. – 565 с.
Суди і судочинство в Україні. Нормативно-правове регулювання / Роїна
О.М. – К.: КНТ, 2007. – 444 с.
М. Савенко. Формування органів конституційної юстиції // Вісник
Конституційного Суду України. – 2007. – №9. – С. 49-57.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
