Реферат на тему:
Припинення права користування надрами за ініціативою надрокористувача
Для реалізації норм права, які регулюють припинення права користування
надрами, необхідним є встановлення наявності відповідних правових
підстав для прийняття уповноваженими державними органами рішень про
обмеження, тимчасову заборону чи припинення діяльності підприємств,
установ, організацій і об’єктів, що пов’язані з використанням надр.
Підстави припинення права користування надрами передбачені, зокрема, в
ст. 26 “Припинення права користування надрами” КУпН [1], однак, наведені
в ньому формулювання не розкривають їх сутності, відсутнє однозначне їх
визначення. Наприклад, що стосується передбаченої в п.1 ст. 26 КУпН [1]
підстави, на мою думку, сформульована вона не зовсім вдало: “…якщо
відпала потреба у користуванні надрами”. Адже коректно було б вказати
“…з ініціативи самого надрокористувача”.
За ініціативою надрокористувача може виникнути підстава припинення права
користування надрами, наприклад, у випадку, коли вже в процесі розробки
родовища, або в процесі використання надр для цілей, що не пов’язані з
видобуванням корисних копалин, а також при вивченні ділянки надр
внаслідок поповнення існуючого комплексу геологічної та гідрогеологічної
інформації уточненими параметричними характеристиками з’ясовується, що в
таких межах ділянки надр з існуючими сучасними технологіями неможлива її
експлуатація.
В такому разі виникає об’єктивна, пов’язана із зміною параметрів ділянки
надр (змісту корисної компоненти копалини, питомої щільності структури
порід, гідродинамічного режиму та ін.), умова для ствердження, що є
підстава припинити право користування надровою ділянкою суб’єктом, який
має на це спеціальний дозвіл. Як бачимо, в цьому випадку мова може йти
про розрахункові параметри як юридичні факти, що можуть стати підставою
для припинення права користування надрами з ініціативи самого суб’єкта
надрокористування.
Розрахункові юридичні факти, як підстава для припинення права
користування надрами з ініціативи надрокористувача, можуть бути
встановлені з фінансово-економічних причин, що пов’язані з кон’юнктурою
ринку. Наприклад, у випадку значних змін обсягу споживання виробленої
продукції за обставин, які не залежать від самого суб’єкта
надрокористування, або таким значним зниженням цін на мінеральну
сировину, що її видобування стає нерентабельним.
В діючому законодавстві про надра в Україні такі обставини не вказуються
як підстави припинення права користування надрами, а перші з них
згадуються в п.17 Порядку надання у 2007 році спеціальних дозволів на
користування надрами [2] як підстави зміни умов користування ділянкою
надр, визначених в спеціальному дозволі та в угоді про умови
користування ділянкою надр Мінприроди за погодженням з державними
органами, до компетенції яких належить погодження цих умов, у разі: 1)
зміни в установленому порядку проектної документації на геологічне
вивчення, розробку та облаштування родовища; 2) зменшення площі ділянки
надр за ініціативою як надрокористувача, так і відповідних контролюючих
органів; 3) виявлення невідомих на час надання дозволу даних про нові
види корисних копалин і супутні компоненти, а також про нові властивості
або якість корисних копалин після проведення державної експертизи
відповідних геологічних матеріалів.
В такому випадку за результатами розгляду заяви Мінприроди вносить зміни
до дозволу (шляхом його переоформлення) та угоди (ці зміни про умови
користування ділянкою надр оформлюються як доповнення до неї і є її
невід’ємною частиною) або надсилає надрокористувачу вмотивовану відмову.
На мою думку, слід доповнити цей перелік ще й випадками значної зміни
обсягу споживання виробленої продукції або інших корисних властивостей
наданої ділянки надр за обставинами, що не залежать від користувача
ділянкою надр, і вказати в КУпН всі зазначені вище обставини як підстави
припинення права користування надрами, що не пов’язані із порушенням
передбачених законодавством природоохоронних вимог надрокористування.
’
”
f
???????????ані із видобуванням корисних копалин. В таких випадках
доцільно передбачити, що час консервації зараховується в загальний
термін дії спеціального дозволу (тобто дія спеціального дозволу на
користування надрами не переривається).
Однак при цьому слід враховувати, що, з одного боку, при ліквідації чи
консервації ділянок надр наданих в користування держава недоотримує
кошти в бюджети різних рівнів. З іншого, як згадується в юридичній
літературі, “…суб’єкти господарської діяльності через систему
ліцензування отримують запаси в надрах і капіталізують їх через
підвищення курсу своїх акцій. При цьому самі родовища корисних копалин
не засвоюються, отже, не забезпечується відтворення і охорона природних
ресурсів, захист навколишнього природного середовища. Величезні запаси
виводяться з обігу” [3].
При цьому слід вказати на достатньо серйозні проблеми, першою з яких є
збереженість родовищ, якщо на такій ділянці надр роботи вже розпочалися.
Другою, нерозв’язною на сьогодення, є проблема передачі об’єктів
облаштування такого родовища, що містить в собі системи стабілізації
геодинамічних процесів, в наслідок зміни технологічними виробками
складної системи суцільного масиву гірничих порід. Очевидним є зв’язок
цих двох згаданих проблем, наявність яких утворює значні незручності, а
нерідко і неможливість застосування викладених норм стосовно припинення
права користування надрами за ініціативою надрокористувача, а інколи – і
за інших підстав. Це свідчить про відсутність чіткого правового
механізму реалізації припинення права надрокористування в частині
регулювання відносин стосовно підтримання родовищ корисних копалин, і
взагалі ділянок надр, в належному стабілізованому стані у випадках
обмеження, зупинення чи повного припинення права надрокористування.
На сучасному етапі зростання обсягу видобування нафти і газу актуальним
стає розділення ліцензії на користування ділянками надр, які містять
родовища газу. На стадіях детальної розвідки і подальшої експлуатації
виявляються так звані “нафтові оторочки”, тобто поклади нафтових
компонентів, що є супутніми родовищу газу. При експлуатації родовища
газу спостерігається падіння пластового тиску, і видобування нафти
знижується або стає неможливою.
Тому, у зв’язку із різною спеціалізацією нафтових і газових виробництв,
а також з точки зору раціонального комплексного використання і охорони
надр, таке родовище доцільно розробляти окремо. Отже, виникає проблема
встановлення підстави припинення права користування надрами у зв’язку із
зміною обсягу і змісту правомочностей конкретних суб’єктів права
користування надрами в залежності від призначення і виду родовища
корисної копалини.
Таким чином, вважається необхідним передбачити серед підстав припинення
права користування надрами в ст.26 КУпН такі (їх можна назвати
“розрахунковими”), що пов’язані з передачею ділянок надр в спрощеному
порядку (переоформлення спеціального дозволу) тому ж самому або іншому
надрокористувачу, можливо на більш пільгових умовах, оскільки в процесі
відпрацювання родовища корисної копалини завжди залишаються ділянки
надр, які розробляти не вигідно не зважаючи на наявність на таких
ділянках корисних компонентів.
Доцільно встановити норму, згідно якої при зміненні умов, пов’язаних з
реалізацією сировини, що видобувається, власник спеціального дозволу
може тимчасово призупинити роботи і у встановленому порядку
законсервувати або ліквідувати гірничодобувне підприємство, письмово
повідомивши про це Мінприроди. Строк консервації входить в загальний
строк дії спеціального дозволу, а у випадках довгострокового періоду
консервації гірничодобувного підприємства або порушення умов цієї
консервації, що може призвести до псування родовища корисної копалини,
Мінприроди може анулювати виданий спеціальний дозвіл і надати вилучену у
зв’язку з цим ділянку надр в користування іншому суб’єкту.
Література:
Кодекс України про надра від 27 липня 1994 р. (із змінами та
доповненнями на 19.12.2006 р.) // Відомості Верховної Ради. – 2007. – №
7-8. – Ст.66.
Порядок надання у 2007 році спеціальних дозволів на користування
надрами. Затверджено постановою КМУ від 14 березня 2007 р. № 480 /
Урядовий кур’єр. – 4 квітня 2007. – № 60.
Орлов В.П. Проблемы управления природными ресурсами. – М.: Юрид.лит.,
1998 г. – С. 29-30.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
