Реферат на тему:

Приклади існуючих програм відновного правосуддя в інших країнах

Програми відновного правосуддя впроваджуються у різних країнах світу
починаючи з середини 70-их років минулого сторіччя. Форми реалізації
програм та моделі їх функціонування є різними. Наразі наша країна
знаходиться на етапі формування вітчизняної моделі відновного
правосуддя. Власне тому, доцільним є огляд існуючих програм в інших
країнах. Для ознайомлення були обрані: Франція, Нідерланди, Норвегія,
Нова Зеландія та Канада. Інформація, подана у даній доповіді, базується
на даних роботи “Міжнародний огляд програм відновного правосуддя”, Д.
Маерса та дослідження моделей відновного правосуддя, проведеного
Українським Центром Порозуміння влітку 2004 року.

Франція

Починаючи з середини 80-их у Франції за ініціативою прокурорів починають
реалізовуватися пілотні проекти, спрямовані на розв’язання кримінальних
конфліктів шляхом медіації. Юридичним підґрунтям для розвитку даної
практики стали статті 40, 41 Кримінально-процесуального кодексу (статті
прийняті в 1993 р.), згідно яких прокурор має право “вирішувати, які
кроки застосувати” щодо конкретної справи. Повноваженнями прокурора
також є “до початку судового провадження по справі, за згодою сторін,
удатися до застосування процедури медіації, якщо, на думку прокурора, це
допоможе забезпечити відшкодування збитків потерпілому; усунути
перешкоди, пов’язані з порушенням закону; реабілітувати індивіда”.

Послуга медіації у Франції доступна як для неповнолітніх, так і для
повнолітніх правопорушників. Законодавством дозволяється пряма і непряма
медіації. Бажаним результатом є досягнення угоди, згідно якої
правопорушник визнає свою вину та матеріально відшкодовує завдані
збитки. Яким би не був результат процедури, про нього повідомляють
прокурора, який і приймає рішення щодо відкриття чи закриття
кримінальної справи.

Послугу примирення надають асоціації супроводу потерпілих та приватні
медіатори, які акредитовані місцевим прокурором та мають контракт з
Мінюстом. Питання спільної взаємодії та специфіки проведення програм
примирення узгоджуються між надавачами послуги примирення та прокурорами
на місцевому рівні. Робота асоціацій та приватних медіаторів оплачується
з центральних фондів (державний, місцевий бюджети). Послуга медіації
надається учасникам безкоштовно. Варто зауважити, що більшість
медіаторів (70%) є волонтерами. Навчання медіаторів – не є обов’язковим.
Однак, більшість медіаторів, що працюють в асоціаціях (81%) пройшли
ґрунтовну підготовку, оскільки, від рівня якості надання послуги
примирення залежить акредитація асоціації, а отже і її фінансування.

Теоретичною підтримкою розвитку медіації у Франції займається
Національний інститут медіації та допомоги потерпілим. Інститут
координує роботу 160 служб, надає допомогу потерпілим, допомагає
розробляти місцеві програми, співпрацює з місцевими органами управління,
проводить дослідження. Ним також був розроблений етичний кодекс, який
регулює різні аспекти медіації.

Медіація у Франції включає чотири основні етапи:

· підготовчий – обмін інформацією між прокурором і асоціацією, аналіз
конфлікту, попередня робота з сторонами;

· медіація – містить два етапи: безпосередньо процедура примирення та
укладання угоди;

· закриття справи та її оцінка – асоціація або приватний медіатор
передають прокурору офіційний звіт про процедуру медіації та її
результати.

У 1995 році було проведено близько 33 600 медіацій. З них 60% провели
асоціації, 40% – приватні медіатори. Трохи більше половини – це злочини
проти особистості, третина – злочини проти власності. Близько 55%
переданих справ закінчилися укладанням угоди між сторонами, 30% –
медіація була неуспішною, тобто, угоду не було укладено.

Нідерланди

Законодавство Нідерландів передбачає можливість застосування медіації у
випадках скоєння злочинів неповнолітніми (стаття 77а Кримінального
кодексу, 1994 р.) та повнолітніми (Директива про опіку потерпілих, 1995
р.). Однак, конкретні механізми провадження програми примирення у
законодавстві не визначені.

На сьогодні в Нідерландах діє 4 програми відновного правосуддя. Перша з
них – орієнтована на неповнолітніх правопорушників і є альтернативою
кримінальному розгляду справи. Зазвичай, справи передає поліція. За
результатами цього виду медіації може бути прийняте рішення про
виконання правопорушником громадських робіт, участь в освітньому проекті
та матеріальну компенсацію збитків, завданих потерпілому. Програма для
неповнолітніх поширюється на нетяжкі та середнього рівня тяжкості
злочини, участь у медіації обов’язково узгоджується з прокурором. У разі
укладання угоди, судове провадження припиняється. Служба медіації
слідкує за виконанням угоди.

Три інші програми стосуються повнолітніх правопорушників. Медіація між
сусідами – функціонує на рівні офісів прокурорів, орієнтована на
врегулювання незначних правопорушень у соціально неблагополучних
районах. Медіація за вимогою, перш за все, орієнтована на потерпілих і
може застосовуватися на будь-якій стадії кримінального провадження у
справах будь-якої складності. Якщо правопорушення не дуже серйозне,
успішна медіація з відшкодуванням збитків призводить до закриття справи.
У інших випадках, результат медіації впливає на рішення суду. Третій
різновид програм – відновна медіація, яка проводиться за проханням
однієї із сторін кримінального конфлікту за умови згоди іншої сторони.
Дана процедура проводиться після винесення вироку, орієнтована на
потерпілого та правопорушника і передбачає тільки нематеріальну
компенсацію. Відновна медіація не змінює вироку для правопорушника.

За реалізацію та фінансування програм медіації відповідає Мінюст, МВС та
муніципалітети. Більшість програм медіації мають центральні офіси, що
займаються адмініструванням і освітою, та місцеві представництва, які
безпосередньо надають послуги. Програму відновної медіації реалізовують
дві організації підтримки потерпілих, які фінансуються Мінюстом. Усі
медіатори мають пройти спеціальну підготовку, зазвичай в Інституті
медіації Нідерландів, після чого їх можуть наймати місцеві служби.

За даними 1998 р. було проведено 22 000 медіацій для неповнолітніх. В
2000 році вдалося провести 5 000 медіацій за вимогою. З 1997 р. до 2000
р. на проведення відновної медіації надійшло 121 заявка і 58 випадків
можна вважати успішними.

Норвегія

Медіація між потерпілим і правопорушником у Норвегії почалася з двох
подій середини 1970-их рр.: лекції Н. Крісті “Конфлікти як власність” та
звіту уряду щодо неповнолітніх правопорушників і системи кримінального
правосуддя. наслідком цього стало впровадження першого
експериментального проекту з медіації для неповнолітніх правопорушників
уже в 1981 році. Проект був успішним, подібний досвід поширювався на усю
країну і, наприклад, у 1989 році 81 з 435 норвезьких муніципалітетів
підтримували надання послуг медіації у своєму районі. З 1991 року
послуга медіації стає доступною і для повнолітніх правопорушників.

Законодавство, що регулює медіацію між потерпілим і правопорушником
включає Акт про муніципальні ради медіації, 1991 р., Постанови 1992 р.,
Циркуляр 1993 р., розділи 71а та 72 Кримінально-процесуального кодексу
1998 р. наділяють прокурора повноваженнями на правлять підходящі судові
справи на медіацію та припиняти подальші дії проти правопорушника. Уся
медіація в Норвегії знаходиться під юрисдикцією муніципальних рад
медіації, діяльність яких поширюється на цивільні та кримінальні
конфлікти.

Медіація в Норвегії – це, перш за все, міра виправлення. Медіація є
альтернативною по відношенню до офіційного кримінального переслідування.
Її основна мета – попередити повторне правопорушення. На медіацію
передаються справи, де чітко визначена фігура потерпілого, після
завершення поліцейського розслідування. Згідно чинного законодавства
передача справ відбувається у тих випадках, коли влада вирішила
припинити судове переслідування, або коли правопорушення є незначним,
вина правопорушника має бути доведена. Медіація відбувається за умови,
що обидва учасники кримінальної ситуації погодилася на медіацію і
поліція або влада дали згоду на проведення процедури. Успішна медіація
закінчується медіаційною угодою – це означає закриття кримінальної
справи. У іншому випадку, влада має право поновити судову справу.

Чинним законодавством передбачено наявність рад медіації при кожному
муніципалітеті. Діяльність рад базується на однакових принципах.
Фінансування та адміністрування програм медіації здійснюється
Міністерством соціальних справ та Міністерством юстиції, місцеві органи
розподіляють кошти та контролюють діяльність рад медіації.

Ради медіації зазвичай мають у своєму штаті оплачувані посади
координатора, декількох адміністративних працівників та
волонтерів-медіаторів, які отримують невелику погодинну винагороду за
свою працю. Для учасників медіація є безплатною. На сьогодні в Норвегії
працюють близько 700 медіаторів, яких призначають на 4 роки. Медіатори
не мають спеціальної освіти. Однак, обов’язковими умовами для роботи
медіатором є вік (старше 18 років), наявність виборчого права,
відсутність судимості і проходження підготовчого тренінгу.

Рішення щодо передачі справи на медіацію приймають органи влади, у разі
позитивного рішення, справа передається на термінове поліцейське
дорозслідування і тільки після цього – на медіацію. Сам процес медіації,
включаючи контроль над виконанням рішення належить радам медіації.
Законодавством передбачені загальні параметри проведення медіації,
строки проведення процедури можуть варіювати у залежності від складності
справи. У Норвегії передбачено проведення тільки прямої медіації. Метою
медіації є досягнення та виконання угоди. Угоду підписують усі учасники
процедури, копія додається до матеріалів справи.

У період з 1995 р. до 1998 р. на медіацію було направлено 3 00 0
кримінальних справ. 65% – це правопорушення неповнолітніх. Найбільш
поширені категорії справ, що передавалися на медіацію – магазинні
крадіжки (26%), крадіжки (16%), хуліганство (19%). Укладання угоди
відбулося у 93% випадків, у 94% досягнуті угоди виконувалися. Більшість
угод передбачали грошову компенсацію (41%), або компенсацію у вигляді
робіт на користь потерпілого (24%).

Нова Зеландія

Ініціатива впровадження програм відновного правосуддя у Новій Зеландії
ґрунтується на спробі передати контроль над правопорушеннями
неповнолітніх з сфери кримінального правосуддя до громади. Відновне
правосуддя в Новій Зеландії має форму сімейної конференції, на що
суттєво вплинули традиції корінного населення – маорі. Застосування
відновного правосуддя, зокрема, сімейних конференцій, у випадках скоєння
правопорушень неповнолітніми дозволяється Законом про неповнолітніх та
їх сім’ї від 1989 р. Кримінальний кодекс 1985 р. передбачає обов’язкове
відшкодування збитків або іншу компенсацію потерпілому у випадках
скоєння злочинів повнолітніми.

Проведення конференцій покладається на Департамент соціального
забезпечення, до участі також запрошуються інші офіційні особи, зокрема,
поліція. Згідно новозеландської моделі, на конференції присутні не
тільки потерпілий і правопорушник, а й члени родини правопорушника. Під
час процедури усі учасники обговорюють ситуацію, що склалася. Після чого
правопорушник та його родина залишають кімнату для прийняття рішення
стосовно подальших дій правопорушника для відшкодування завданих
збитків.

На конференціях розглядаються тяжкі та середнього ступеня тяжкості
злочини, вчинені неповнолітніми. Метою конференцій є сприяння тому, щоб
правопорушник прийняв відповідальність та відшкодував збитки. За
результатами сімейних конференцій готуються рекомендації для ювенальних
судів стосовно рішення щодо неповнолітнього правопорушника. Сімейні
конференції проводяться і у випадках нетяжких злочинів. Так, близько
20-30% правопорушень, вчинених неповнолітніми, відразу направляються
поліцією на сімейні конференції. Мета таких конференцій – знайти
альтернативні міри покарання. Укладання угоди між потерпілим і
правопорушником у випадках нетяжких злочинів означає закриття
кримінальної справи. Щодо рішень, які приймаються на сімейних
конференціях для неповнолітніх, то це, зазвичай, вибачення, громадські
роботи, участь у спеціальних програмах для неповнолітніх правопорушників
та матеріальне відшкодування (відшкодування відбувається дуже рідко
через обмежені матеріальні ресурси неповнолітніх правопорушників).

Застосування програм відновного правосуддя для повнолітніх в Новій
Зеландії є частковим через існування ряду інших програм на стадії
кримінального провадження до винесення вироку. Конференції мають місце у
випадку скоєння тяжких злочинів повнолітніми правопорушниками, зазвичай,
якщо суд передає справу на медіацію для досягнення угоди чи підготовки
рекомендації. Замість родини на таких конференціях присутні члени
місцевої громади.

Треба зазначити, що новозеландським законодавством передбачені
конференції, метою яких є захист та підтримка неповнолітніх, що
постраждали від злочинів.

Реалізація програм відновного правосуддя для неповнолітніх покладена на
Департамент у справах дітей, сім’ї і молоді. Щороку у Новій Зеландії
проводиться приблизно 5 000 сімейних конференцій для неповнолітніх.

Канада

Перша програма примирення відбулася в Канада в м. Кітченері, штат
Онтарії у 1974 році. Вже до 1997 року в країні реалізовувалися понад 100
проектів з відновного правосуддя. Функціонування програм відновного
правосуддя в Канаді регулюється рядом нормативно-правових документів
(Кримінальний кодекс, Постанова про неповнолітніх правопорушників).
Законодавство країни декларує індивідуальний підхід по відношенню до
кожної справи, що розглядається. Особлива увага приділяється
правопорушенням, які вчинені представниками корінного населення.
Відновне правосуддя в Канаді застосовується на різних стадіях процесу
правосуддя. Суд приймає до уваги рішення, прийняте на медіації, однак
він може зобов’язати правопорушника компенсувати більшу суму, ніж було
домовлено на процедурі примирення.

В Канаді діють різні форми відновного правосуддя, які різняться між
собою критеріями відбору справ, процедурою слухання справи, досягнення
рішень і введенням санкцій. Вони відрізняються задачами, повноваженнями
і стосунками з формальним правосуддям, роллю учасників програми.
Найбільш поширеними є форуми громадського правосуддя або кола
правосуддя. Зазвичай, такі програми передбачають участь неповнолітніх,
рідше повнолітніх, правопорушників і потерпілих, де вони мають змогу
обговорити кримінальну ситуацію та прийняти задовільне рішення. До
участі також запрошуються родичі сторін та офіцер поліції. Ведучими
програми є підготовлені медіатори. Рішення, які приймаються на подібних
конференціях – це публічне вибачення або виконання встановлених
зобов’язань на користь громади чи потерпілого. Діяльність конференцій
передбачає співпрацю з громадської виправною програмою та поліцією.

Іще однією формою відновного правосуддя в Канаді є медіація між
потерпілим і правопорушником. Медіація може застосовуватися і на
досудовому етапі, і за рішенням суду. Зазвичай, за насідками такої
процедури, правопорушники приносить вибачення потерпілій стороні та
відшкодовує завдані збитки. Програма також може передбачати інші види
діяльності, орієнтовані на правопорушника: навчання, тренінги, лікування
тощо.

Похожие записи