Предмет застави

Це питання заслуговує окремого розгляду за того, що особливість
правового режиму предмета впливає на вид застави, права та обов’язки її
сторін, сферу застосування, правові наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 576 ЦКУ предметом застави може бути будь-яке
майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене
заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. У ч.2 ст.4 ЗУ “Про
заставу” дещо конкретизується предмет застави вказівкою на те, що
предметом застави може бути майно, яке відповідно до українського
законодавства заставодавець може відчужувати та на яке може бути
звернено стягнення. За таких умов досить слушним є зауваження Т.С. Шкрум
про те, “що не самі речі, а їх вартість є основою застави”.

За таких умов можна виділити загальні та спеціальні правила щодо
предмету застави. Загальні зводяться до того, що предметом застави може
бути те майно, яке має забезпечувальне стосовно основного зобов’язання
ціну, може відчужуватися, і на нього може бути звернене стягнення,
відповідно до законодавства України. Спеціальні правила можуть бути
введені стосовно особливостей правового становища її сторін та правового
режиму речі. Наприклад, предметом ручної застави у забезпечення
основного зобов’язання між особами, що мають дозвіл на мисливську
(спортивну) зброю допустимо й така зброя. Окрім того спеціальні правила
встановлюються щодо застави за зовнішньоекономічними контрактами.

Предметом застави так само може бути майно, що стане власністю
заставодавця після укладання договору застави, у тім числі продукція,
плоди й інший прибуток, якщо це передбачено договором. Необхідно
відзначити, що існує ряд вийнятків при оформленні заставних зобов’язань.
Відповідно зі ст.576 ЦКУ, ст.4 ЗУ «Про заставу» не допускається передача
в заставу:

майна, вилученого з обороту;

прав майнових вимог, які нерозривно пов’язані з особистістю кредитора
(про аліменти, про відшкодування шкоди, заподіяного життю або здоров’ю);

інших вимог, застава яких заборонена законом (п. 5 ст. 576 ЦКУ):

окремих видів майна у випадках, передбачених законом (наприклад, не
можна передавати в заставу окремі види майна громадян, на які відповідно
до цивільного процесуального законодавства та законодавства про
виконавче провадження не допускається звернення стягнення (ч. 7 ст. 576
ЦКУ) Так ЗУ “Про виконавче проваджененя” встановлено перелік майна
громадян на яке не можна звернути стягення за виконавчими документамти,
наприклад носильні речі та предмети домашнього вжитку, що потрібні
боржникові та особам, що перебувають на його утриманні (одяг для кожної
особи), продукти харчування тощо;

не можуть бути предметом застави національні, культурні й історичні
цінності, що є об’єктами права державної власності і занесені або
підлягають занесенню до Державного реєстру національної культурної
спадщини (п. 4 ст. 576 ЦКУ);

в інших випадках, що безпосередньо вказані у законі. Так відповідно до
ст. 19 ЗУ “Про благодійництво та благодійні організації” предметом
застави не можуть бути майно та кошти благодійної організації.

Слід зазначити, що застава окремих видів майна може бути здійснена лише
з дотриманням спеціальних правил. Майно, що є у спільній власності
двох та більше осіб, може бути передане у заставу лише за згодою усіх
співвласників (ст. 578 ЦКУ. Іноді в залежності від правового режиму того
або іншого майна законодавство встановлює обмеження, що стосуються
суб’єктного складу заставних відносин, умов відповідних угод. Зокрема,
приналежність слідує за головною річчю, якщо договором не встановлене
інше. При передачі в заставу головної речі вважається заставленою й її
приналежність, а право застави поширюється на приналежність, якщо інше
не встановлено договором про заставу (ст.5 ЗУ «Про заставу»). Навпроти,
плоди, продукція, прибутки, що були отримані в результаті використання
заставленого майна, за загальним правилом у предмет застави не
включаються. Тож право застави на них не поширюється. Проте, виходячи із
засад диспозитивності цивільного права договором між сторонами може бути
передбачено інше (ст.5 ЗУ «Про заставу»). Договором між
заставодержателем та заставодавцем право застави може поширитися на
плоди, продукцію, прибутки, в тім числі й із встановленням вартісних
обмежень або зазначенням видів плодів, продукції, прибутків, що ввійдуть
у предмет застави, а також тих з них, що у заставу не включаються.

Предметом застави може бути також майно, яке заставодавець придбає в
майбутньому після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби
тощо) (ч.2 ст. 576 ЦКУ). При тому предмет застави встановлюється на
диспозитивних засадах і допускається його заміна. Заміна предмета
застави допускається за згодою заставодержателя, якщо законом або
договором не передбачене інше (ст.579 ЦКУ, ст.7 ЗУ «Про заставу»). У
силу закону заміна предмета застави може статися при заставі товарів в
обороті.

Стосовно застави об’єктів, що належать до власності народу України
(земля, її надра, повітряний простір, воджні та інші природні ресурси,
що знаходяться на території України, природні ресурси її
континентального шельфу та виключної морської зони) повинні бути
спеціальні правила. Якщо в окремих випадках вони можуть й бути предметом
застави, то лише на основі закону з урахуванням інтересів народу
України.

Застава землі на сьогодні висувається на перший план. Вона врегульована
низкою нормативних актів: ЦКУ, ЗКУ, ЗУ “Про іпотеку” та іншими. Проте на
наш погляд вони на сьогодні не в змозі перешкодити можливим зловживання
при іпотечному кредитуванні. Це у подальшому може слугувати інструментом
для чергового переділу власності.

Загалі правила щодо застави земельних ділянок вже визначені. Зокрема ст.
133 ЗКУ встановлює, що у заставу можуть передаватися земельні ділянки,
що належать громадянам та юридичним особам на праві власності.
Заставодержателями земельної діялянки можуть бути лише банки, які
відповідають встановленим законами України вимогам.

Предметом застави може бути лише відчужувана вимога. До невідчужуваних
прав вимог, що відповідно не можуть бути предметом застави належать
вимоги до порушника про відшкодування шкоди завданої пошкодженням
здоров’я чи смертю тощо.

Забезпечувані заставою вимоги повинні бути реальні та економічно
обгрунтованими. Наприклад, стосовно безнадійних боргів та зворотнього їх
боку – прав вимог до безнадійного боржника, економічно не доцільно
погоджуватися на таку заставу.

I E

I

?????????????Окремим видом майнових прав, що можуть бути предметом
застави є права інтелектуальної власності, навіть попри те, що в
літературі стверджується, що вони не можуть бути предметом застави.
Безумовно, що особисті немайнові права дійсно не можуть бути предметом
застави. Проте майнові права, наприклад право дозволяти використання
об’єкта права інтелектуальної власності для підприємництва, цілком
можуть бути таким предметом. Це слугує розширенню кола права авторів та
похідних суб’єктів права інтелектуальної власності і може лише нами
підтримуватися.

Здебільше при заставі використовується принцип відповідності застави
лише одному основному зобов’язанню. Варто мати на увазі, що наступна
застава майна, що вже заставлено, допускається, якщо інше не
встановлено попереденім договором застави або законом (ч.1 ст. 588 ЦКУ).
Наступна застава майна не припиняє право застави попереднього
заставодержателя. Але якщо на один і той же предмет застави є права
декількох заставодержателів перший заставодержатель має переважне право
перед наступними заставодержателями на задоволення своїх вимог за
рахунок заставленого майна. Вимоги наступних заставодержателів
задовольняються в порядку черговості виникнення права застави, крім
випадків, спеціально передбачених законом. Зокрема згідно ч.4 ст. 588
ЦКУ якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель
зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із
заставленого майна перед заставодержателями не зареєстрованих застав та
застав, які зареєстровані пізніше. Заставодержателі, які зареєстрували
заставу одного і того ж майна в один день, мають рівні права на
задоволення вимог із заставленого майна.

Забезпеченню прав заставодержателів слугує спеціальне правило за яким
заставодавець незареєстрованої застави зобов’язаний надати кожному із
заставодержателів інформацію про всі попередні застави майна в
встановленому обсязі. Заставодавець зобов’язаний відшкодувати збитки, що
виникли у будь-кого із заставодержателів внаслідок невиконання ним цього
обов’язку.

В період дії договору про заставу право власності на заставлене майно
може перейти від заставодавця до іншої особи в результаті відплатного чи
безоплатного відчуження цього майна (за договорами купівлі-продажу,
міни, дарування тощо), в порядку універсального правонаступництва (при
спадкуванні майна, реорганізації юридичної особи). Такий перехід не
припиняє договір застави і заставлене майно як і раніше залишається
предметом застави (ст.586 ЦКУ). При цьому правонаступник одержує усі
права і несе всі обов’язки заставодавця. Інше може бути передбачено
договором з заставодержателем про відчуження предмета застави, або
після його відчуження чи переходу заставленого майна в порядку
правонаступництва. Практично в цьому випадку мова йде про зміну договору
про заставу.

Якщо майно заставодавця, що є предметом застави, перейшло в порядку
правонаступництва одночасно до декількох осіб, кожний з правонаступників
несе пов’язані з заставою зобов’язання відповідно до отриманої ним
частки заставленого майна. Проте, якщо предмет застави неподільний або
залишається в спільній власності правонаступників, вони стають
солідарними заставодавцями. Передача заставленого майна в довірче
управління не позбавляє заставодержателя права звернути стягнення на це
майно: воно як і раніше залишається предметом застави (ст. 1040 ЦКУ).

Предмет застави теж може бути спеціально забезпеченим. Якщо предмет
застави не підлягає обов’язковому страхуванню, він може бути
застрахований за згодою сторін на суму, що встановлюється їх
домовленністю. При настанні страхового випадку, заставодержатель має
право одержати задоволення зі страхового відшкодування за втрату або
пошкодження заставленого майна незалежно від того, на чию користь воно
застраховане, якщо тільки втрата або ушкодження не відбулися з причин,
за які заставодержатель відповідає (ст.581 ЦКУ).

Предмет застави згідно зі ст. 7 ЗУ “Про оцінку майна, майнових прав та
професійну оціночну діяльність в Україні”при передачі його у заставу
обов’язково повинен бути оціненим. За ст.582 ЦКУ оцінка предмета застави
здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка
предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем
відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права
застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений
договором або законом.

Отже вимога щодо оцінки предмета застави є обов’язковою. Проте на
практиці досить часто вона ігнорується, що призводить до порушення прав
сторін застави.

Варто враховувати й наслідки зміни цінової політики щодо предмету
застави. Наприклад, останнім часом зростає ціна нерухомості, що не може
не впливати на відносини між заставодавцем та заставодержателем. При
зміні цінової політики ціна предмета застави теж повинна змінюватися.
Крім того слід враховувати динаміку цін на валюту, а також індексацію.

Література

Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданському праву.

М., 1940., Годэмэ Е. Общая терия обязательств. –М., 1948.

Зобов’язальне право /За ред. проф. О.В.Дзери. К., Юрінком Інтер. 1999.
980с.,

Йоффе О.С. Обязательственное право. М.. Юрид. лит. 1975,

Брагинский М. И. Общее учение о хозяйственных договорах. Минск, 1967,

Кодифікація приватного (цивільного права) України. /За ред. проф.
А.Довгерта. –К.: Юринком Інтер. 2000. –292с.,

Саватье Р. Теория обязательств. М., 1972.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /О.В.Дзера, Д.В.Боброва,
А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. Кн.1. К., Юрінком
Інтер, 2002, -С.678

Ми не вказуємо всіх вимог до такого майна, а лище найбільш суттєві.

Відповідно до Положення про Державного реєстру національної культурної
спадщини, що затверджений постановою КМУ від 12 серпня 1992р. №466 до
нього вносяться: памятки історії – будинки, споруди, памятні місця і
предмети, повязані з найважливішими історичними подіями в життя народу,
розвитком науки, техніки, культури, життям і діяльністю видатних діячів;
памятки архітектури та містобудування; памятки мистецтва і документальні
памятки.

Юмашев А.С., Бездудный М.А. Залог и его использование в коммерческих
целях. М.: 1992. –С.16

Відомості Верховної Ради України. –2001. — №47. -Ст. 251.

Похожие записи