Реферат на тему:

Правовий статус та контрольно-фінансові повноваження органів

Державної податкової служби України.

Діяльність органів державної податкової служби регулюється Законом
України від 4 грудня 1990 року N 509-XII «Про державну податкову службу
в Україні». З моменту прийняття, Закон зазнав певних змін і доповнень,
суттєвих змін закон зазнав у зв’язку із прийняттям Верховною Радою
України Закону України від 21 грудня 2000 року №2181 “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами”.

До системи органів державної податкової служби належать:

Державна податкова адміністрація України, державні податкові
адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст
Києва та Севастополя), районах у містах. У складі органів державної
податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по
боротьбі з податковими правопорушеннями — податкова міліція.

Державна податкова адміністрація України є центральним органом
виконавчої влади.

Згідно чинного законодавства, найважливішим завданням органів державної
податкової служби є контроль за додержанням податкового законодавства,
правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів,
державних цільових фондів податків, зборів та неподаткових доходів.

Органи державної податкової служби мають право:

1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих
податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з
нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів)
незалежно від способу їх подачі), а також

планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності,
повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів),
додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями,
відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу
юридичної особи,

а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької
діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами
України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори
(обов’язкові платежі), крім

Національного банку України та його установ — платники податків);

Згідно розпорядження Голови ДПА N 89-р від 20.05.97 Про посвідчення на
перевірку, Головами державних податкових адміністрацій в Автономній
Республіці Крим, областях, м. Києві і Севастополі застосовуються в
роботі посвідчення на перевірку, яке повинно оформлюватися на кожного
працівника, котрий бере участь в оперативних перевірках суб’єктів
підприємницької діяльності. Працівники без належно оформленого
посвідчення на перевірку не мають права брати участь у перевірках
суб’єктів підприємницької діяльності. Посвідчення на перевірку дійсне на
час, вказаний у ньому.

Орган державної податкової служби може запрошувати платників податків
або їх представників для перевірки правильності нарахування та
своєчасності сплати податків

та зборів (обов’язкових платежів) такими платниками податків. Письмові
повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять
робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких
зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується
платник податків (посадова особа платника податків);

2) Право одержувати безоплатно інформацію та документацію:

від підприємств, установ, організацій, включаючи Національний банк
України та його установи, комерційні банки та інші фінансово-кредитні
установи;

від громадян — суб’єктів підприємницької діяльності про
фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки та громадян
про розрахункові, валютні та інші рахунки, інформацію про наявність та
обіг коштів на цих рахунках та іншу інформацію.

від органів, уповноважених проводити державну реєстрацію, а також
видавати спеціальні дозволи (ліцензії, патенти тощо) на здійснення
деяких видів підприємницької діяльності, — про видачу таких дозволів
суб’єктам підприємницької діяльності

органів внутрішніх справ — про громадян, які прибули на проживання до
відповідного населеного пункту чи вибули з нього

від органів реєстрації актів громадянського стану — про громадян, які
померли;

від митних органів щомісяця звітні дані про ввезення на митну територію
України імпортних товарів і справляння при цьому податків, інших
платежів та інформацію про експортно-імпортні операції, що здійснюють
резиденти і нерезиденти

від органів статистики — дані, необхідні для використання їх у
проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств,
установ, організацій всіх форм власності;

3) вилучати у підприємств, установ та організацій копії
фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про
приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків та
зборів (обов’язкових платежів), а при проведенні арешту активів платника
податків на підставі рішення суду — вилучати оригінали первинних
фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням
опису, який скріплюється підписами представника органу державної
податкової служби та платника податків, і залишенням копій таких
документів платнику податків. Забороняється вилучення у суб’єктів
господарської діяльності документів, що не підтверджують факти порушення
законів України про оподаткування.

Закон “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та
позабюджетними цільовими фондами” у ст. 4 п.п. 4.2.;4.3. визначає також
випадки, підстави і порядок визначення суми податкового зобов’язання
непрямими методами (коли контролюючий орган самостійно визначає суму
податкового зобов’язання). Це такі випадки:

при неподанні платником податків у встановлені строки податкової
декларації;

дані документальних перевірок свідчать про заниження або завищення суми
його податкових зобов’язань;

контролюючим органом виявлено арифметичні або методологічні помилки у
поданій платником податковій декларації, що призвело до заниження або
завищення сум податкових зобов’язань;

згідно законодавства, відповідальною за нарахування окремого податку є
контролюючий орган.

4) вилучати (із залишенням копій) у підприємств, установ та організацій
документи, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів
оподаткування, несплату податків, інших платежів, та вилучати у громадян
— суб’єктів підприємницької діяльності реєстраційні посвідчення або
спеціальні дозволи (ліцензії, патенти тощо) з наступною передачею
матеріалів органам, що видали ці документи;

5) застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян
фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом, зокрема
законом “Про порядок погашення зобов’язань платників податків…”;

застосовувати до банків або юридичних осіб, фізичних осіб — суб’єктів
підприємницької діяльності, які у встановлений законом строк не
повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, штрафні санкції
у вигляді двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки,
пені та штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом. В цьому
зв’язку, доречним визначити ряд основних понять і категорій. Згідно
закону “Про порядок погашення” п.1.6. ст.1 примусове стягнення –
звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його
податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником
податків. При цьому слід пам’ятати п. 3.1.1.ст.3 що активи платника
податків можуть бути примусово стягнені виключно за рішенням суду
(арбітражного суду). Щодо визначення фінансових санкцій: податковий борг
(недоїмка) – податкове зобов’язання з урахуванням штрафних санкцій (за
їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом
(арбітражним судом), але не сплачене в установлений строк, а також пеня,
нарахована на суму такого податкового зобов’язання. Пеня – плата у
вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування
пені), що справляється з платника податків у зв’язку з несвоєчасним
погашенням податкового зобов’язання. Пеня нараховується із розрахунку
120% річних облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такого
податкового боргу, або на день його погашення, залежно від того, яка з
величин таких ставок є більшою, за кожен календарний день прострочення у
його сплаті.

` t v „ † ? ? ® ° 1/4 3/4 ae ae o u

&

(

8

:

o

o

<санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом N 110 від 17.03.2001 При проведенні адміністративного арешту опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви. Законом “Про порядок погашення …” ст. 9 адміністративний арешт активів платника податків визначається як виключний спосіб забезпечення можливості погашення його податкового боргу. Арешт активів полягає у забороні вчиняти платником податків будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані. Арешт застосовується виключно у таких випадках: платник податків порушує правила відчуження активів; фізична особа яка має борг виїжджає за кордон; платника податків визнано неплатоспроможним за зобов’язання інші ніж податкові, крім періоду мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв’язку з провадженням справи пор банкрутство. Відмови платника від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовується для одержання доходів або пов’язані з отриманням інших об’єктів оподаткування; ЕККА; комп’ютерних систем. Відсутності свідоцтва про державну реєстрацію, спеціальні дозволи (ліцензії), торгові патенти, сертифікати відповідності ЕККА, комп’ютерних систем. Відсутність реєстрації особи як платника податків, або якщо платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переведення активів за межі України, їх приховування або передачі іншим особам. Арешт може бути повним або частковим. Повний – передбачає заборону платнику податків на реалізацію права розпорядження або користування його активами з їх тимчасовим вилученням або без такого. Умовним - обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на такі активи, яке полягає в обов’язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного податкового органу на здійснення будь-якої операції платника податків з такими активами. Арешт може бути накладено строком до 96 годин від підписання відповідного рішення керівником податкового органу. Цей строк може бути продовжений тільки в судовому порядку. 7) надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань, вирішувати питання щодо податкового компромісу, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу у порядку, передбаченому законом. Згідно ст. 14 Закону “Про порядок погашення…” Розстроченням податкових зобов’язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов’язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких не може бути меншим, ніж ставка НБУ (120%). Підставою для розстрочення є надання платником достатніх доказів щодо існування загрози виникнення податкового боргу; економічного обґрунтування можливості погашення податкових зобов’язань; збільшення податкових надходжень в майбутньому, завдяки розстроченню. Відстроченням – є перенесення сплати основної суми податкових зобов’язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких не може бути меншим, ніж ставка НБУ (120%). Підставою для цього, є надання платником достатніх доказів щодо дій непереборної сили, що призвели до загрози виникнення податкового боргу, банкрутства, а також економічного обґрунтування про можливість погашення податкових зобов’язань; збільшення податкових надходжень в майбутньому. Рішення про розстрочення або відстрочення на термін, що перевищує один бюджетний рік, приймається керівником (заступником) центрального податкового органу за узгодженням з Мінфіном, а щодо місцевих податків, зборів – за погодженням фіноргану місцевого органу виконавчої влади. При цьому законі про Держбюджет, чи акті про місцевий бюджет на наступний бюджетний рік мають бути відображені доходи, пов’язані із погашенням розстрочених або відстрочених податкових зобов’язань. Розстрочення чи відстрочення не можуть надаватись чи встановлюватись щодо ввізного мита; акцизних зборів, ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України; внесків до Пенсійного фондуючи інших внесків у межах державного або обов’язкового соціального страхування, якщо інше не встановлено спеціальним законом з відповідного податку. 8) вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України; З цього приводу є Наказ ДПА N 147 від 27.03.98 Про затвердження Порядку Використання податковими органами прав, передбачених пунктом 14 статті 11 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" 9) застосовувати до платників податків, які у встановлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, а також до установ банків, що не подали відповідним органам державної податкової служби в установлений законом строк повідомлень про закриття рахунків платників податків або розпочали здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків до отримання повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби, фінансові (штрафні) санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 10) за несвоєчасне виконання установами банків та іншими фінансово-кредитними установами рішень суду та доручень платників податків про сплату податків та зборів (обов'язкових платежів) стягувати з установ банків та інших фінансово-кредитних установ пеню за кожний день прострочення (включаючи день сплати) у порядку та розмірах, встановлених законами України щодо таких видів платежів; У складі органів державної податкової служби знаходяться спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями - податкова міліція. Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Література Буковинський С.А. Концептуальні засади управління бюджетними коштами в Україні // Фінанси України.- 2001.- №5.- с.24-33. Василик О. Фінанси в економічній системі держави // Фінанси України.- 2000.- №1.- с.3-10. Дєєва Н.М. Реформування фінансової системи – головна запорука зміцнення державності ( у порядку обговорення) // Фінанси України.- 2000.- №9.- с.134-140. (щодо реформування фінансового апарату) Ивлиева М.Ф. Категория "финансы" и "финансовая деятельность государства" в науке финансового права // Государство и право.- 2004.- №7.- С.20-26. Іващук І.О. Фінансова система України // Фінанси України.- 2001.- №12.- с.142-152. Карасева М.В. Финансовая деятельность государства – основополагающая категория финансово-правовой науки // Государство и параво.- 1996.- №11.- с.75-84. Концепцiя розвитку Мiнiстерства фiнансiв України // Фiнанси України.- 1997.- №3.- с.27-41. Копитов С.М. Функції казначейства з виконання державного та місцевих бюджетів // Фінанси України.- 2001.- №5.- с.45-50. Косаняк В.Я. Національний банк як особливий центральний орган державного управління у грошово-кредитній сфері: особливості правової природи // Життя і право.- 2004.- №6.- с.30-37; Функції Національного банку України як особливого центрального органу державного управління у грошово-кредитній сфері // Життя і право.- 2004.- №8.- с.42-51. Кравченко В.І. Економічні та фінансові проблеми формування територіальних громад в Україні // Наукові праці НДФІ.- 1998.- №6.- с.5-13. Лютий І.О. Нові тенденції розвитку фінансової системи держави // Фінанси України.- 2004.- №5. Нечай А. Фінансова діяльність держави та фінансове право в сучасний період: їх поняття // Право України.- 2000.- №1.- с.54-58; її ж: Динамика финансовых отношений и новый поход к категориям финансового права // Государство и право.- 2000.- №12.- с.33-38. Нечай А.А. Проблеми правового регулювання публічних фінансів та публічних видатків.- Чернівці: Рута, 2004.- 264с.; її ж: Актуальні питання фінансового права: правові основи публічних накопичувальних фондів.- Чернівці: „Рута”, 2004.- 376 с.

Похожие записи