Реферат на тему:

Правовий режим земель різного призначення

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за
основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі
сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської
забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного
призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного
призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового
фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв’язку,
енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно зі ст. 22 Земельного кодексу України землями
сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для
виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення
сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності,
розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих
цілей. До них належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні
насадження, сіножаті, пасовища та інші перелоги); несільськогосподарські
угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші
захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду,
землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової
консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та
надаються у користування: громадянам — для ведення особистого
селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та
випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
сільськогосподарським підприємствам — для ведення товарного
сільськогосподарського виробництва; сільськогосподарським
науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським
професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам — для дослідних
і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського
господарства; несільськогосподарським підприємства, установам та
організаціям і об’єднанням громадян — для ведення підсобного сільського
господарства.

Зауважимо, що згідно з п. 1 Указу Президента України «Про порядок
паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським
підприємствам і організаціям» від 08.08.95 паювання земель передбачає
визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на
землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства,
сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного
товариства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного
сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу,
сільськогосподарського акціонерного товариства, в т. ч. пенсіонери, які
раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства,
кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного
акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і
розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) усіх
членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними (п. 2 цього
Указу).

На підставі листа Держкомзему України «Про одержання землі для
сільгосппотреб» від 04.07.00 надання земельних ділянок громадянам, які
не одержали право на земельну частку (пай) із земель колективної
власності недержавних сільськогосподарських підприємств і проживають у
сільських населених пунктах, здійснюється із земель запасу та резервного
фонду.

На підставі Указу Президента України «Про забезпечення економічних
інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та
вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної
реформи» від 12.04.00 державні адміністрації всіх рівнів мають
забезпечити формування на території кожної сільської (селищної) ради із
земель запасу та резервного фонду земельних масивів у розмірі не менше
як 50 % наявної площі цих земель для надання у користування земельних
ділянок працівникам соціальної сфери села та пенсіонерам з їх числа.
Надання земельних ділянок цим категоріям населення здійснюється
відповідно до законодавства, для індивідуального або спільного ведення
особистого підсобного господарства. Порядок надання земельних ділянок із
земель запасу для зазначених потреб встановлюється Земельним кодексом
України та Законом України «Про селянське (фермерське) господарство».

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в
межах населених пунктів, які використовуються в межах населених пунктів
для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших
об’єктів загального користування (ст. 38 ЗК України). Використання даної
категорії земель відбувається відповідно до генерального плану забудови
населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану
земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і
норм, регіональних і місцевих правил забудови.

Згідно із ст. 43 Земельного кодексу України землями природно-заповідного
фонду вважаються ділянки суші і водного простору з природними
комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну,
наукову та естетичну цінність. До їх складу належать території та
об’єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні
заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи,
заповідні урочища), а також штучно створені об’єкти (ботанічні сади,
дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового
мистецтва).

До складу земель іншого природоохоронного призначення належать: земельні
ділянки водно-болотних угідь, що не віднесені ло земель лісового і
водного фонду; земельні ділянки, в межах яких є природні об’єкти, що
мають особливу наукову цінність (ст. 46 Земельного кодексу України).

До земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні
лікувальні властивості, які використовуються або можуть бути використані
для профілактики захворювань і лікування людей (ст. 47 Земельного
кодексу України).

Згідно із ст. 50 Земельного кодексу України землями рекреаційного
призначення вважаються землі, які використовуються для організації
відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. До їх
складу належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та
інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок,
маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків
відпочинку, пансіонатів, об’єктів фізичної культури і спорту,
туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових
туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих
туристичних станцій, дитячих і спортивних таборів, інших аналогічних
об’єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і
спорудження інших об’єктів стаціонарної рекреації.

До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких
розташовані: історико-культурні заповідники, музеї-заповідники,
меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища,
могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам’ятні
місця, пов’язані з історичними подіями; городища, кургани, давні
поховання, пам’ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля
давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок,
ділянки історичного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів;
архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі,
залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених
пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової
архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова
забудова (ст. 53 Земельного кодексу України).

< v x ® ° !дженнями на смугах відводу залізниць, захисними насадженнями на смугах автомобільних доріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд і водних об’єктів. Згідно зі ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об’єктами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм; гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів. До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під’їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд (ст. 66 ЗК України). Згідно зі ст. 67 ЗК України та ст. 11 Закону України «Про транспорт» від 10.11.94 землями транспорту визнаються землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту та дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об’єктів транспорту. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації. До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарств, сигналізації та зв’язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту (ст. 68 ЗК України та ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.96). Уздовж земель залізничного транспорту можуть встановлюватися охоронні зони. Смуга відведення — це землі залізничного транспорту, що зайняті залізничним полотном, інженерними та штучними спорудами, обладнанням, лінійно-колійними та іншими технологічними будівлями, пристроями залізничної сигналізації, енергетики та зв’язку, лініями електропостачання, захисними лісонасадженнями, спорудами тощо. Для забезпечення у межах смуги відведення нормальної експлуатації залізничних колій, ліній електропостачання та зв’язку, інших пристроїв та об’єктів залізничного транспорту загального користування, а також у місцях, де є небезпека зсувів, обвалів, розмивів, селей, снігозанесень та інших небезпечних впливів, встановлюються охоронні зони. Це — ділянки землі, прилеглі до земель залізничного транспорту загального користування і необхідні для забезпечення збереження, міцності та стійкості споруд, пристроїв та інших об’єктів залізничного транспорту. Порядок встановлення охоронних зон, їх розміри і режим користування визначаються Кабінетом Міністрів України. До земель морського транспорту належать землі під: морськими портами з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об’єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту; гідротехнічними спорудами і засобами навігаційної обстановки, судноремонтними заводами, майстернями, базами, складами, радіоцентрами, службовими та культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, що обслуговують морський транспорт (ст. 69 ЗК України та ст. 25 Закону України «Про транспорт»). До земель морського транспорту не належать території, насипані або намиті в акваторії за кошти портів. Спорудження на підходах до портів (каналів) мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та інших об’єктів, а також спорудження радіосистем у зоні радіонавігаційних об’єктів погоджується з адміністрацією портів. До земель річкового транспорту належать землі під: портами, спеціалізованими причалами, пристанями і затонами з усіма технічними спорудами та устаткуванням, що обслуговують річковий транспорт; пасажирськими вокзалами, павільйонами і причалами; судноплавними каналами, судноплавними, енергетичними та гідротехнічними спорудами, службово-технічними будівлями; берегоукріплювальними спорудами й насадженнями; вузлами зв’язку, радіоцентрами і радіостанціями; будівлями, береговими навігаційними знаками та іншими спорудами для обслуговування водних шляхів, судноремонтними заводами, ремонтно-експлуатаційними базами, майстернями, судноверфями, відстійно-ремонтними пунктами, складами, матеріально-технічними базами, інженерними мережами, службовими та культурно-побутовими будівлями, іншими об’єктами, що забезпечують роботу річкового транспорту (ст. 70 ЗК України та ст. 28 Закону України «Про транспорт»). Для робіт, пов’язаних із судноплавством і сплавом на внутрішніх водних шляхах, поза населеними пунктами виділяється у встановленому порядку берегова смуга. Землі берегової смуги не вилучаються у землекористувачів і використовуються відповідно до чинного законодавства України. До земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об’єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту (п. 1 ст. 71 ЗК України та ст. 31 Закону України «Про транспорт»). До земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв’язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування доріг (п. 2 ст. 71 ЗК України та ст. 31 Закону України «Про транспорт»). До земель авіаційного транспорту належать землі під: аеропортами, аеродромами, відокремленими спорудами (об’єктами управління повітряним рухом, радіонавігації та посадки, очисними та іншими спорудами), службово-технічними територіями з будівлями та спорудами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту; вертольотними станціями, включаючи вертольотодроми, службово-технічними територіями з усіма будівлями та спорудами; ремонтними заводами цивільної авіації, аеродромами, вертольотодромами, гілроаеродромами та іншими майданчиками для експлуатації повітряних суден; службовими об’єктами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту (ст. 72 ЗК України та ст. 33 Закону України «Про транспорт»). До земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні та надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів (ст. 73 ЗК України та ст. 11 Закону України «Про транспорт»). До земель міського електротранспорту належать землі під відокремленими трамвайними коліями та їх облаштуванням, метрополітеном, коліями і станціями фунікулерів, канатними дорогами, ескалаторами, трамвайно-тролейбусними депо, вагоноремонтними заводами, спорудами енергетичного і колійного господарства, сигналізації і зв’язку, службовими і культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи міського електротранспорту (ст. 74 ЗК України та ст. 35 Закону України «Про транспорт»). До земель зв’язку належать земельні ділянки, надані під повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові засоби зв’язку (ст. 75 ЗК України та ст. 6 Закону України «Про зв’язок» від 16.05.95). До земель енергетичної системи належать землі, надані під електрогенеруючі об’єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об’єкти транспортування електроенергії до користувача (ст. 76 ЗК України). До земель оборони належать землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України (ст. 77 ЗК України).

Похожие записи