Реферат на тему:

Правові засади захисту економічної конкуренції

Під економічною конкуренцією розуміється змагання між суб’єктами
господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над
іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі і суб’єкти
господарювання мають можливість вибирати відповідно між кількома
продавцями або покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може
монопольно визначати умови обороту товарів на ринку.

Економічна конкуренція є передумовою формування та основною складовою
сучасної ринкової економіки.

Правові засади створення рівних можливостей для суб’єктів господарювання
закріплені у Законі України «Про захист економічної конкуренції» від
11.01.01, положення якого визначають можливі порушення конкурентного
законодавства.

Одним з найважливіших порушень є зловживання монопольним (домінуючим)
становищем.

Монополізацією визнається досягнення суб’єктом господарювання
монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або
посилення цього стану.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта господарювання,
частка якого на ринку товару перевищує 35 %, якщо він не доведе, що
зазнає значної конкуренції, або якщо його частка на ринку товару
становить 35 чи менше %, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема
внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать
конкурентам.

Суб’єкт господарювання може бути визнаним таким, що посідає монопольне
(домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього
немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок
обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання до
закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для
доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, існування пільг чи
інших обставин, які сприяють тільки цьому суб’єкту господарювання.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку — дії чи
бездіяльність суб’єкта господарювання, який посідає монопольне
(домінуюче) становище на ринку, що призводять або можуть призвести до
недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження
конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання або ущемлення
інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б
неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Тобто, такими визнаються: встановлення таких цін чи інших умов придбання
або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування
значної конкуренції на ринку; застосування різних цін чи різних інших
умов до рівнозначних угод із суб’єктами господарювання, продавцями або
покупцями без об’єктивно виправданих на те причин; обумовлення укладання
угод прийняттям суб’єктом господарювання додаткових зобов’язань, які за
своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у
підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; обмеження
виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати
шкоди іншим суб’єктам господарювання, покупцям, продавцям; часткова або
повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності
альтернативних джерел реалізації чи придбання; суттєве обмеження
конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без
об’єктивно виправданих на те причин; створення перешкод доступу на ринок
(виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших
суб’єктів господарювання.

У той же час для економіки будь-якої країни притаманний такий стан
товарного ринку, за якого задоволення попиту на цьому ринку є
ефективнішим за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних
особливостей виробництва (у зв’язку із суттєвим зменшенням витрат
виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а
товари (послуги), що виробляються суб’єктами природних монополій, не
можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв’язку
з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці
товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги). Подібне явище має
назву природної монополії, правовий статус якої визначається Законом
України «Про природні монополії» від 20.04.00. В Україні діяльність
суб’єктів природних монополій можлива у таких сферах: транспортування
нафти і нафтопродуктів трубопроводами; транспортування природного і
нафтового газу трубопроводами та його розподіл; транспортування інших
речовин трубопровідним транспортом; передача та розподіл електричної
енергії; користування залізничними коліями, диспетчерськими службами,
вокзалами та іншими об’єктами інфраструктури, що забезпечують рух
залізничного транспорту загального користування; управління повітряним
рухом; зв’язок загального користування; централізоване водопостачання та
водовідведення; централізоване постачання теплової енергії;
спеціалізовані послуги транспортних терміналів, портів, аеропортів за
переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Діяльність суб’єктів природних монополій, а також діяльність суб’єктів
господарювання на суміжних ринках підлягає ліцензуванню відповідно до
закону. Предметом регулювання діяльності суб’єктів природних монополій з
боку держави є: ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються)
суб’єктами природних монополій; доступ споживачів до товарів, що
виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій; інші умови
здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених
законодавством.

Іншим видом порушення конкурентного законодавства є антиконкурентні
узгоджені дії, тобто укладення суб’єктами господарювання угод будь-якої
форми, прийняття об’єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка
інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність)
суб’єктів господарювання. Антиконкурентними вважаються також такі дії,
якщо вони стосуються: встановлення цін чи інших умов придбання або
реалізації товарів; обмеження виробництва, ринків товарів,
техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю
над ними; спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів
та інші дії.

Антиконкурентні узгоджені дії можуть бути дозволені відповідними
органами Антимонопольного комітету України, якщо їх учасники доведуть,
що ці дії сприяють: вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації
товару; техніко-технологічному, економічному розвитку; розвитку малого
або середнього бізнесу; оптимізації експорту чи імпорту товарів;
розробці та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на
товари; раціоналізації виробництва.

b

d

®

gduCE

5ним видом порушень законодавства про конкуренцію, під яким розуміють
прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов
тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які
інші дії чи бездіяльність зазначених органів, які призвели або можуть
призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення
конкуренції. До таких дій належать: заборона або перешкоджання створенню
нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних
формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на
здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи
реалізацію певних видів товарів; пряме або опосередковане примушення
суб’єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві,
регіональні чи інші форми об’єднань або здійснення концентрації
суб’єктів господарювання в інших формах та інші дії.

Наступним видом порушення є концентрація без отримання відповідного
дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність
такого дозволу необхідна. Концентрацією визнається злиття суб’єктів
господарювання або приєднання одного суб’єкта господарювання до іншого
та набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або
кількома суб’єктами господарювання над одним або кількома суб’єктами
господарювання чи частинами суб’єктів господарювання.

Існує цілий ряд інших порушень конкурентного законодавства України, які
переважно стосуються процедурних положень.

Конкуренція також може бути недобросовісною. Це — будь-які дії у
конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у
підприємницькій діяльності. Законом України «Про захист від
недобросовісної конкуренції» від 07.06.96 недобросовісною конкуренцією
вважаються такі дії: неправомірне використання чужих позначень,
рекламних матеріалів, упаковки, товару іншого виробника, копіювання
зовнішнього вигляду виробу; порівняльна реклама, дискредитація
господарюючого суб’єкта (підприємця); купівля-продаж товарів, виконання
робіт, надання послуг із примусовим асортиментом, схилення до бойкоту
господарюючого суб’єкта (підприємця), постачальника до дискримінації
покупця (замовника), господарюючого суб’єкта (підприємця) до розірвання
договору з конкурентом; підкуп працівника постачальника або працівника
покупця (замовника); досягнення неправомірних переваг у конкуренції;
неправомірний збір, розголошення та використання комерційної таємниці.

Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної
конкуренції, забезпечення інтересів суб’єктів господарювання та
споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного
комітету України. Його правовий статус визначений Законом України « Про
Антимонопольний комітет України» від 26.11.93.

Антимонопольний комітет України є центральним органом виконавчої влади
зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення
державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Він
підконтрольний Президентові України та підзвітний Верховній Раді України
(щорічно подає парламенту звіт про свою діяльність).

Основні завдання Антимонопольного комітету України: здійснення
державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства;
запобігання, виявлення і припинення порушень антимонопольного
законодавства; контроль за економічною концентрацією; сприяння розвитку
добросовісної конкуренції. Антимонопольний комітет України в межах
наданої йому компетенції має право: визначати межі товарного ринку, а
також монопольне становище суб’єктів господарювання на ньому; видавати
суб’єктам господарювання обов’язкові до виконання рішення про припинення
порушень антимонопольного законодавства та про відновлення початкового
стану, про примусовий поділ монопольних утворень; видавати органам
влади, органам місцевого самоврядування, органам
адміністративно-господарського управління та контролю обов’язкові для
виконання рішення про скасування або зміну прийнятих ними неправомірних
актів, про припинення порушень і розірвання укладених ними угод, що
суперечать антимонопольному законодавству; забороняти або дозволяти
створення монопольних утворень органами влади, органами місцевого
самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та
контролю, а також суб’єктами господарювання; вносити до органів влади
обов’язкові для розгляду подання щодо скасування ліцензій, припинення
операцій зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання у разі
порушення ними антимонопольного законодавства; накладати штрафи,
застосовувати інші санкції у випадках, передбачених законом; приймати
нормативно-правові акти відповідно до його компетенції, зокрема з питань
антиконкурентних узгоджених дій, зловживань монопольним (домінуючим)
становищем на ринку, дискримінації органами влади, органами місцевого
самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та
контролю, провадження у заявах про надання дозволу на економічну
концентрацію суб’єктів господарювання, контролю за економічною
концентрацією суб’єктів господарювання, провадження у справах про
порушення антимонопольного законодавства, порядку виконання, перевірки,
перегляду та оскарження рішень органів Антимонопольного комітету
України, а також недобросовісної конкуренції, обов’язкові для виконання
органами влади, органами місцевого самоврядування, органами
адміністративно-господарського управління та контролю, суб’єктами
господарювання, контролювати їх виконання, надавати роз’яснення щодо їх
застосування; здійснювати інші дії, передбачені законодавством про
Антимонопольний комітет України.

Реалізація іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного
комітету України у сфері державного контролю за дотриманням
антимонопольного законодавства не допускається.

Антимонопольний комітет України утворюється у складі голови та десяти
державних уповноважених. Комітет та його територіальні відділення, які
утворюються ним в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і
Севастополі, становлять систему органів Антимонопольного комітету
України, яку очолює голова Комітету.

Останній призначається на посаду та звільняється з неї Президентом
України за згодою Верховної Ради України. Строк повноважень голови
Антимонопольного комітету України становить 7 років.

Похожие записи