Правові засади управління в галузі екології

ПЛАН

1. Поняття управління в галузі екології,

2. Фу нкції управління в галузі екології

3. Система органів управління в галузі екології.

Поняття управління в галузі екології

Управління в галузі екологи -урегульовані правовими нормами суспільні
відносини, в яких реалізується діяльність державних органів, органів
місцевого самоврядування, громадських об’єднань, спрямована на
забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони
навколишнього природного середовища, екологічної безпеки юридичними і
фізичними особами, дотримання екологічного законодавства, попередження
екологічних правопорушень та захист екологічних прав громадян.

Об’єктом управління постають суспільні відносини в галузі суспільства і
природного середовища, що не підвладні законам розвитку суспільства.

Метою управління природокористування та охорони навколишнього середовища
є:

• реалізація законодавства;

• контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки;

• забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів з охорони
довкілля;

• раціональне використання природних ресурсів;

• досягнення узгодженості дій державних та громадських органів при
проведенні екологічних заходів.

Методом вирішення перелічених завдань управління є регулювання
співвідношення екологічних та економічних інтересів розвитку при
обов’язковому пріоритеті здоров’я людини у сприятливому навколишньому
природному середовищі.

Досягнення цілей та завдань управління природокористуванням полягає у
виконанні державними та іншими органами певних функцій.

Особливістю державного управління є його диференціація за видами
природних ресурсів незалежно від того, в яких галузях народного
господарства вони використовуються .

Функції управління в галузі екології

Функції управління в галузі екології — основні напрямки діяльності
державних, самоврядних та громадських об’єднань у сфері ефективного
використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного
середовища та забезпечення екологічної безпеки.

До числа функцій державного управління природокористування та охорони
навколишнього природного середовища належать:

• розподіл і перерозподіл природних ресурсів між природокористувачами —
становить собою таку функцію державного управління, в результаті
здійснення якої у природокористувачів виникають, змінюються й
припиняються права на користування (власність) природними ресурсами.
Юридичною формою впровадження цієї функції є компетенція органів
управління з надання природних ресурсів у користування (власність) та
припинення права користування (власності) природними ресурсами;

• облік природних ресурсів і ведення природоресурсових кадастрів —
припускає отримання сукупності достовірних і необхідних відомостей про
природне, господарське та правове становище кожного об’єкта природного
світу. Екологічне законодавство розрізняє такі види при-родоресурсового
кадастру: земельний, водний, лісовий, родовищ корисних копалин,
тваринного світу тощо;

• просторово-територіальний устрій об’єктів природи — здійснюється у
таких формах, як землеустрій, лісовпорядкування,
просторово-територіальний устрій надр, мисливський устрій, паспортизація
водних об’єктів тощо;

• планування використання відтворення й охорони навколишнього природного
середовища — є діяльність відповідних органів по розробці й прийняттю
екологічних програм, планів, що визначають мету, напрям і конкретні
завдання охорони довкілля, а також засоби їх досягнення на основі
наукових принципів природокористування. Воно здійснюється в таких
формах: розробка та прийняття місцевої, регіональної, державної та
міждержавної екологічної програм; розробка і прийняття місцевої,
регіональної та державної програм по використанню й охороні земель, вод,
лісів, надр, тваринного світу тощо;

• прогнозування, спостереження (моніторинг) та інформування в галузі
використання, відновлення й охорони навколишнього природного середовища:
екологічні програми; передпроектні документи; територіально-планувальні
документи; цільові комплексні програми;

• контроль за використанням, відновленням природних ресурсів і охорони
навколишнього природного середовища — є діяльність певних державних
органів, спрямована на забезпечення додержання всіма міністерствами,
державними комітетами й відомствами, установами та приватними особами
встановленого порядку -користування природними ресурсами, правил охорони
навколишнього природного середовища;

• вирішення спорів про право природокористування — діяльність
компетентних державних органів з розгляду та прийняттю рішень щодо
розбіжностей, які ви-‘кликані порушенням права володіння і права
користування об’єктами природи;

• нормативи екологічної безпеки: ГДВ та ГДС, ГД рівні шкідливого впливу
фізичних та біологічних чинників, нормативи використання природних
ресурсів.

Здійснення перелічених функцій базується як на основних принципах
державного управління в цілому (плановість, компетентність, участь
громадськості), так і на специфічних принципах, властивих
природокористуванню в цілому (науковість, комплексність, платність
спеціального природокористування тощо).

Основна питома вага управлінської діяльності в даній галузі припадає на
центральні органи державного управління, місцеві органи виконавчої
влади, виконавчі органи місцевого самоврядування в межах своєї
компетенції, визначеної законодавством.

Система органів управління в галузі екології

Це внутрішньо-організована сукупність структурних елементів, яка
взаємопов’язана й обумовлена однією метою, виконує для її досягнення
відповідні функції.

Органи управління в галузі екології — юридичне відособлені державні,
самоврядні і громадські інституції, уповноважені здійснювати
організаційно-розпорядчі, координаційні, консультативні,
організаційно-експертні, контрольні та інші функції в галузі
забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання природних
ресурсів і охорони навколишнього природного середовища.

Органи загального державного управління — уповноважені законодавчими
актами органи державної виконавчої влади, на які покладені, поряд із
загальними, повноваження в сфері соціально-культурного розвитку щодо
забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання природних
ресурсів і охорони навколишнього природного середовища.

Президент — це найвища посадова особа в державі. Президент України є
главою держави і виступає від її імені.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної
цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини
і громадянина.

Президент України:

* забезпечує державну незалежність, національну безпеку і
правонаступництво держави;

• приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або окремих
її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності
окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації- з
наступним затвердженням цих рішень Верховною

Радою України;

•здійснює інші повноваження, визначені Конституціею України.

Уряду належить найперша роль у державному управлінні суспільними
справами, у виконанні настанов законодавчої влади і забезпеченні
дотримання встанов-лених законів. Кабінет Міністрів — це найвищий орган
виконавчої влади в державі.

Повноваження уряду включають у себе:

•забезпечення державного суверенітету й економічної самостійності
України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання
Конституції і законів України, актів Президента України;

• здійснення функцій загального керівництва й упра-і вління справами в
державі;

• прийняття рішень з усіх найважливіших внутрішніх і зовнішньополітичних
питань;

• забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та
податкової політики; політики у сферах соціального захисту, освіти,
науки, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; :

•розробляє і здійснює загальнодержавні програми;

економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку
України;

• виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України,
актами Президента України; здійснює реалізацію визначеної Верховною
Радою» України екологічної політики;

• забезпечує розробку державних, міждержавних екологічних програм;

• координує діяльність міністерств, інших установ та організацій України
в питаннях охорони навколишнього природного середовища;

• встановлює порядок утворення і використання позабюджетного фонду
охорони навколишнього природного середовища;

• встановлює порядок розробки та затвердження екологічних нормативів,
лімітів використання ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у
навколишнє природне середовище;

• встановлює порядок визначення плати та її граничних розмірів за
користування природними ресурсами, забруднення навколишнього природного
середовища;

розміщення відходів, інші види шкідливого впливу на нього;

• приймає рішення про організацію територій та об’єктів
природно-заповідного фонду;

•організовує екологічне виховання та освіту громадян;

•приймає рішення про зупинення (тимчасове) або припинення діяльності
підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та
підпорядкування, в разі порушення ними законодавства про охорону
навколишнього природного середовища;

•керує зовнішніми зв’язками України в галузі охорони навколишнього
природного середовища.

Згідно зі ст. 119 Конституції України органи місцевої державної
виконавчої влади — місцеві державні адміністрації на відповідній
території забезпечують:

•виконання Конституції та законів: України, акті Президента України,
Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

• законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

• виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та
культурного розвитку програм охорони довкілля;

• взаємодію з органами місцевого самоврядування;

• реалізацію інших наданих державою, а також делегованих Радами
повноважень.

Основні положення Конституції знайшли свій подальший розвиток у Законі
України «Про місцеві державні адміністрації».

До питань, що вирішуються місцевими державними адміністраціями,
відносяться:

• забезпечення законності тощо;

• соціально-економічний розвиток відповідних територій;

• використання природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Здійснення державного контролю на відповідних територіях покладено на
місцеві державні адміністрації, в тому числі за виконанням та охороною
земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного
світу та інших природних ресурсів.

Згідно з основними галузевими повноваженнями місцеві державні
адміністрації:

• забезпечують ефективне використання природних, трудових і фінансових
ресурсів;

• погоджують питання розміщення на своїй території нових підприємств та
інших об’єктів незалежно від форм власності;

• здійснюють фінансування заходів, пов’язаних з охороною довкілля;

• розробляють та виконують програми щодо раціонального використання
земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, які перебувають у державній
власності;

• здійснюють заходи щодо приватизації земель та їх вилучення для
державних потреб;

•розробляють та забезпечують виконання місцевих екологічних програм і
вносять пропозиції щодо регіональних та державних екологічних програм;

• уживають заходів щодо відшкодування збитків, завданих порушенням
законодавства про охорону довкілля, підприємствами, установами,
організаціями і громадянами;

• вносять пропозиції відповідним органам місцевого самоврядування щодо
організації території та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого
значення;

• інформують населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації,
стан довкілля, а також про заходи, що вживаються щодо його поліпшення;

• організовують роботу щодо ліквідації екологічних наслідків аварій,
залучають до цих робіт підприємства, установи, організації незалежно від
форм власності та громадянства;

• вносять пропозиції в установленому законом порядку про призупинення
діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм
власності у разі порушення ними законодавства про охорону довкілля та
санітарних правил;

• розробляють і забезпечують правила користування водозабірними
спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших
потреб населення, зони санітарної охорони джерел водопостачання,
обмежують або забороняють використання підприємствами питної води у
промислових цілях.

Органи спеціального державного управління — спеціально уповноважені
органи центральної виконавчої влади, що реалізують функції управління в
галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного
середовища і забезпечення екологічної безпеки. Вони поділяються на:

Органи надвідомчого управління і контролю в галузі екологи:

1. Міністерство екології та природних ресурсів України- на міністерство
покладено здійснення комплексного управління природокористування у
республіці, затвердження лімітів та видачі дозволів на спеціальне
використання певних природних ресурсів, державний контроль за
використанням та охороною природних об’єктів, координацію діяльності
міністерств і відомств, що використовують природні ресурси, організацію
екологічного моніторингу, адміністративне провадження з розгляду справ
про екологічні правопорушення та інші важливі функції.

У галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів, підвищення
їх продуктивності та раціонального використання до відома Міністерство
екологи та природних ресурсів належить:

• здійснення комплексного управління в галузі охо-.рони, захисту,
використання та відтворення лісів, під-іВищення їх продуктивності та
раціонального використання;

• затвердження нормативів використання лісових ресурсів;

• погодження проектів лімітів використання лісових ресурсів;

• погодження порядку і правил щодо охорони, захищу, використання та
відтворення лісових ресурсів, що розробляються Мінлісгоспом;

j l n ¶ ? i h

?

n ? h

EH

???????$??$???????X?• погодження проектів актів законодавства щодо
порядку і нормативів плати за спеціальне використання лісових ресурсів і
користування земельними ділянками лісового фонду;

• участь у розробці комплексних державних та регіональних програм у
галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів, підвищення
їх продуктивності та раціонального використання;

• здійснення державної екологічної експертизи проектів розміщення
об’єктів розвитку лісового господарства;

• здійснення державного контролю за охороною, захистом, використанням та
відтворенням лісів тощо.

У галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу
Міністерство екології та природних ресурсів має право:

•координувати роботу інших спеціально уповноважених органів державної
виконавчої влади в галузі охорони, використання і відтворення тваринного
світу та здійснювати контроль за діяльністю підприємств, установ,
організацій і громадян у галузі охорони, використання та відтворення
тваринного світу;

• контролювати додержання встановленого порядку обліку тварин та обліку
їх використання;

• вимагати від фізичних та юридичних осіб усунення порушень
законодавства у галузі охорони, використання і відтворення тваринного
світу;

• припиняти у встановленому порядку використання об’єктів тваринного
світу, яке ведеться з порушенням законодавства;

• у встановленому порядку зупиняти тимчасово роботи, під час проведення
яких порушуються правила, норми .та інші вимоги щодо охорони і
використання тваринного світу, середовища перебування, умов розмноження
і шляхів міграції тварин, до усунення порушень; • припиняти незаконні
дії або анулювати дозволи та встановлювати обмеження на добування, всі
види використання, утримання, реалізацію, вивезення з України і ввезення
на її територію диких тварин; •

• здійснювати контроль за торгівлею мисливськими трофеями і
виготовленням виробів із них;

• подавати позови про відшкодування збитків і втрат, заподіяних
підприємствами, установами, організаціями та громадянами внаслідок
порушення законодавства про охорону, використання і відтворення
тваринного світу.

2. Держкомгідромет України забезпечує спостереження за станом
забрудненості природного середовища, проводить спостереження за
транскордонним забрудненням повітря, здійснює радіаційний моніторинг у
районах розташування АЕС України, складає карти радіаційного забруднення
територій, попереджає про небезпечні та стихійні гідрометеорологічні
явища, забруднення атмосферного повітря.

Органи спеціального поресурсного управління:

1. Державний комітет України по земельних ресурсах — головні завдання
полягають у координації проведення земельної реформи, створення умов для
рівноправного розвитку всіх форм власності на землю, проведення
моніторингу земель.

2. Державний комітет України з водного господарства здійснює у галузі
управління і контролю використання й охоронивод та відтворення водних
ресурсів:

• державне управління в галузі водного господарства, здійснення єдиної
технічної політики, впровадження у водне господарство досягнень науки і
техніки, нових технологій і передового досвіду;

• розробка і встановлення режимів роботи водосховищ комплексного
призначення, водогосподарських систем і каналів, затвердження правил їх
експлуатації;

• розробка та участь у реалізації державних, міждержавних і регіональних
програм використання й охорони вод та відтворення водних ресурсів;

• забезпечення потреб населення і галузей економіки У водних ресурсах та
здійснення їх міжбасейнового перерозподілу;

• здійснення радіологічного і гідрологічного моніторрингу водних
об’єктів комплексного призначення, водогосподарських систем
міжгалузевого та сільськогосподарського водопостачання;

• проектування, будівництво і експлуатація водогосподарських систем та
об’єктів комплексного призначення;

• здійснення заходів щодо комплексного екологічного оздоровлення
поверхневих вод та догляду за ними;

•ведення державного обліку водокористування та державного водного
кадастру;

• погодження дозволів на спеціальне водокористування;

• здійснення міжнародного співробітництва у галузі використання й
охорони та відтворення водних ресурсів прикордонних вод;

• виконання заходів, пов’язаних із попередженням шкідливої дії вод і
ліквідацією її наслідків, включаючи протипаводковий захист населених
пунктів та земель;

• здійснення контролю за дотриманням режимів роботи водосховищ та
водогосподарських систем;

• вирішення інших питань.

3. Державний комітет України з геології та використання надр, основними
завданнями є:

• затвердження нормативних документів із питань проведення робіт з
геологічного вивчення надр;

• державна реєстрація всіх геологорозвідувальних робіт в Україні;

• створення державного інформаційного геологічного фонду;

• встановлення переліку корисних копалин державного та місцевого
значення;

• видача ліцензій на пошук корисних копалин, а разом із
Держнаглядохоронпраці — дозволу на експлуатацію їх родовищ.

У галузі управління і контролю використання й охорони вод та відтворення
водних ресурсів до компетенції Держкомгеології належить:

• видача спеціальних дозволів на користування надрами для розробки
родовищ підземних вод за погодженням з державними органами охорони
довкілля, охорони здоров’я та нагляду за охороною праці;

• ведення державного обліку підземних вод, та водного кадастру;

• ведення державного моніторингу підземних вод;

• погодження умов спеціального водокористування в разі використання
підземних вод;

• погодження дозволів на право виконання проектних і будівельних робіт,
пов’язаних з видобуванням підземних вод;

•виявлення недіючих свердловин і вжиття заходів щодо їх ліквідації або
ремонту і подальшого викориот

тання;

• здійснення державного геологічного контролю за веденням
пошуково-розвідувальних та інших робіт щодо геологічного вивчення
підземних вод;

• вирішення інших питань у галузі управління і контролю за використанням
і охороною вод та відтворень ням водних ресурсів.

4. Держнаглядохоронпраці бере участь у розробці програм видобутку
корисних копалин, надає гірничі відводи на всі види користування
надрами, здійснює державний нагляд за розробкою родовищ корисних ко-?
палин тощо.

5. Міністерство лісового господарства України виконує функції
управління, користування у галузі охорони, захисту, використання та
відтворення лісів:

• організація ведення лісового господарства, включаючи питання охорони,
захисту, раціонального використання лісових ресурсів та відтворення
лісів;

• розробка норм, правил та інших нормативних документів у галузі
охорони, захисту використання та відтворення лісів;

• розробка та організація комплексних державних і регіональних програм у
галузі охорони, захисту використання та відтворення лісів тощо.

6. Державний комітет рибного господарства формує та реалізує концепцію
розвитку рибного господарства та збереження рибних запасів, видає
дозволи на промислове добування рибних запасів.

Органи спеціального функціонального управління:

Міністерство надзвичайних ситуацій;

Державтоінспекція;

Держстандарт.

Органи спеціалізованого галузевого управління:

Держкомнафти і газу;

Держкомвуглепром.

Органи місцевого самоврядування — спеціально уповноважені представницькі
інституції регіонального місцевого рівнів, управлінські функції в галузі
екології.

Компетенція місцевого самоврядування в галузі раціонального
природокористування та охорони навколишнього природного середовища
визначається Законом України «Про місцеве самоврядування» від 12 червня
1997 року.’ (Біяенчук Л.Д; Кравченко В. В., Підмогшьний М, В. Місцеве
самоврядування в Укрйні (муніципальне право).- Київ: Атіка, 2000.- 304
с.)

Цей закон відповідно до Конституції України визначає систему та
гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та
діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових
осіб місцевого самоврядування.

Виключно до компетенції сільських, селищних, міських Рад належить:

• вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на
спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також
про скасування такого дозволу;

• прийняття рішень про організацію територій та

об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших
територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до
відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших
об’єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову
цінність, пам’ятками природи, історії або культури, які охороняються
законом;

• надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території
села, селища, міста нових об’єктів, сфера екологічного впливу діяльності
яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію;

• встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою
території населеного пункту, заг, безпечення в ньому чистоти і порядку.

До повноважень виконавчих органів сільських, се» лищних, міських Рад у
сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного
середовища належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

• підготовка і внесення на розгляд Ради пропозицій щодо встановлення
ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними
ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших
потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад;

• визначення в установленому порядку розмірів відшкодування
підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності
за забруднення довкілля та інші екологічні збитки» встановлення платежів
за користування комунальними та санітарними мережами відповідних
населених пунктів;

• підготовка і подання на затвердження Ради проектів місцевих програм
охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних
програм охорони довкілля;

• підготовка і внесення на розгляд Ради пропозицій щодо прийняття рішень
про організацію територій і об’єктів природно-заповідного фонду
місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні;
внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення
природних та інших об’єктів, що мають екологічну, історичну, культурну
або наукову цінність, пам’ятками природи, історії або культури, які
охороняються законом;

• збір плати за землю;

б) делеговані повноваження:

• здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного
законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів
загальнодержавного значення та місцевого значення, відтворення лісів;

• реєстрація суб’єктів права власності на землю; реєстрація права
користування землею і договорів на оренду землі;

• видача документів, що посвідчують право власності і право користування
землею;

• організація і ведення земельно-кадастрової документації;

• погодження питань про надання дозволу на спеціальне використання
природних ресурсів загальнодержавного значення;

• вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом;

•здійснення необхідних заходів щодо ліквідації наслідків екологічних
катастроф, стихійного лиха, епідемій, епізоотій, інших надзвичайних
ситуацій, інформування про них населення, залучення у встановленому
законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а
також населення;

•визначення території для складування, зберігання або розміщення
виробничих, побутових та інших відходів відповідно до законодавства;

• підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому
законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої
влади та органами місцевого самоврядування;

• погодження проектів землеустрою;

• здійснення контролю за виконанням проектів і схем землеустрою,
проектів внутрішньогосподарського землеустрою.

Питання, які вирішуються районними і обласними Радами виключно на їх
пленарних засіданнях:

• вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

• вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на
спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного,
обласного значення, а також про скасування такого дозволу;

• встановлення правил користування водозабірними спорудами, призначеними
для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зон
санітарної охорони джерел водопостачання, обмеження або заборони
використання підприємствами питної води у промислових цілях;

• прийняття рішень про організацію територій і об’єктів
природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що
піддягають особливій охороні;

внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення
природних та інших об’єктів, що мають екологічну, історичну, культурну
або наукову цінність, пам’ятками історії або культури, які охороняються
законом.

Органи громадського управління в галузі екологи -громадські об’єднання і
формування у галузі екології, які створюються на національному та
місцевому рівні:

• Українське товариство охорони природи;

• Українська екологічна академія наук;

• Українська екологічна асоціація;

• «Зелений Світ».

Література

Андрейцев В. 1. Екологічне право (Загальна частина).- К., 1996.

Андрейцев В. І. Екологія і закон: еколого-правова
відповідальність.-1991.

Андрейцев В. /.. Пустовойт М. А., Калшовський С. В. Екологічна
експертиза: право і практика.- К.: Урожай, 1992.

Андрейцев В. Й. Правовое обеспечение зкологической зксперти-зьі
проектов.- К.: Будівельник, 1990.

Водний Кодекс України. // Відомості Верховної Ради України-1995 .-№24.
Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана окружающей средьі •Украиньі.
Проблеми теории й развитие законодательства.- Харьков, 1994.

Гетьман А. П. Процессуальньіе нормьі й отношения в зколо-гическом
праве.-Харьков: Основа, 1994.

Государственное управление охраной окружающей средьі в союзной
республике.- Под ред. Ю. С. Шемшученко.- К.: Наукова думка,1990.

Дмитренко I; А. Екологічне право України: Навч. посіб- К.,1996.

Похожие записи