Реферат на тему:

Правові засади розподілу доходів та видатків між бюджетами різних
рівнів. Правове регулювання бюджетних повноважень

План

Поняття та види бюджетних надходжень і бюджетних витрат.

Бюджетні повноваження держави та органів місцевого самоврядування в
Україні.

Правове регулювання міжбюджетних трансфертів. Поняття та види.

Принципи розподілу доходів та видатків між бюджетами різних рівнів
бюджетної системи України. Правове регулювання міжбюджетних відносин.

Поняття та види бюджетних доходів і бюджетних витрат

Бюджетний кодекс України розмежовує такі поняття як бюджетні надходження
і бюджетні доходи. Основним критерієм такого поділу є необхідність
повернення та відшкодування певної суми коштів. Тобто запозичення
трактується як надходження а не дохід, оскільки його треба повертати із
сплатою відсотків. Відповідно розрізняють видатки бюджету та витрати
бюджету.

Бюджетні доходи і видатки класифікуються за різними критеріями. Виходячи
із змісту бюджетної системи, бюджетні доходи та видатки, найперше
класифікують як державні та місцеві.

Законодавство визначає обов’язкову та загальноприйняту бюджетну
класифікацію, що має офіційний характер. Бюджетний кодекс дає визначення
змісту бюджетної класифікації (ст.ст. 8 – 12). Крім цього існує Бюджетна
класифікація, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 27
грудня 2001 року №604, якою докладно визначено класифікацію доходів
бюджету з розбивкою по всіх видах; видатків; фінансування та боргу
(чотири розділи).

Доходи бюджету – усі податкові, неподаткові та інші надходження на
безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України
(включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Надходження до бюджету – доходи бюджету та кошти, залучені в результаті
взяття боргових зобов’язань, органами державної влади, органами влади
АРК, або органами місцевого самоврядування.

Склад доходів різних ланок бюджетної системи відображається в різних
платежах, які сплачують юридичні і фізичні особи у відповідний бюджет.

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

Соціально-економічною ознакою:

Податкові надходження (податки, збори, обов’язкові платежі);

Неподаткові надходження (від власності та підприємницької діяльності;
адміністративні збори та платежі);

Доходи від операцій з капіталом;

Трансферти – кошти, одержані від органів державної влади або місцевого
самоврядування, інших держав чи міжнародних організацій на безоплатній
та безповоротній основі.

Теоретично, доходи бюджетів класифікують також за порядком і умовами
зарахування:

закріплені — це доходи, які постійнодіючим законодавством віднесені у
доходну частину бюджету певного рівня повністю у розмірі територіальних
надходжень, або у твердофіксованому розмірі (нормативи), що
встановлюються на тривалий строк і не потребують додаткового рішення
вищестоящого органу влади. Таке закріплення міститься у постійнодіючому
бюджетному або податковому законодавстві. У Держбюджеті тільки
закріплені доходи.

Наприклад: Акцизний збір — в дохід Держбюджету. Де б він не збирався
буде зараховуватися на централізований рахунок Держказначейства.

Податок на доходи фізичних осіб – в повному розмірі зараховуються до
місцевих бюджетів

власні — у місцевих бюджетах це надходження від комунальної власності,
місцевих податків і зборів тощо. Вони закріплюються повністю або за
нормативами, які визначають щороку.

залучені — якщо не вистачає власних коштів, то органи влади можуть
(залучати) — користуватись позиченими.

регулюючі — доходи які щороку включаються в місцеві бюджети на підставі
Законів або рішень вищестоящих органів місцевого самоврядування.
Нормативи відрахувань затверджуються таким чином: або єдині для всіх
бюджетів різного рівня, або диференційовано для кожної ланки бюджетної
системи в залежності від об’єму закріплених доходів і передбачених
видатків.

Доходи місцевих бюджетів класифікуються також за ознакою їх достатності
у відповідних бюджетах:

Доходи що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів

Доходи що не враховуються при визначенні міжбюджетьних трансфертів

Класифікація видатків бюджету.

Видатки бюджету – це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та
заходів, пердбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на
погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету
сум. Видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу –
складають витрати бюджету.

Відповідно до Бюджетної класифікації, видатки бюджету класифікуються:

За функціями (функціональна класифікація):

Вищі органи державного управління, місцевого самоврядування, фінансова
та зовнішньополітична діяльність;

Фінансова та фіскальна діяльність;

Зовнішньополітична діяльність;

Управління системою державного управління;

Фундаментальні дослідження;

Вибори та референдум;

Обслуговування боргу;

Оборона;

Судова влада;

Кримінально-виконавча система та виправні заходи;

Соціальний захист різних категорій населення тощо.

Еономічна класифікація. Містить підрозділи та групи, в яких
конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення
відповідно функцій держави, АРК, місцевого самоврядування.

Поточні видатки:

Видатки на товари і послуги (заробітна плата, предмети, матеріали,
обладнання, інвентар, ремонт тощо);

Виплата процентів (доходу) за зобовязаннями

Субсидії і поточні трансферти

Капітальні видатки:

Придбання основного капіталу (капітальне будівництво, інше будівництво,
ремонт, реконструкція, реставрація

Створення державних запасів і резервів;

Придбання землі і нематеріальних активів

Капітальні трансферти

Нерозподвлені видатки

Кредитування за вирахуванням погашення

Надання внутрішніх кредитів за вирахуванням погашення (надання,
повернення)

Надання зовнішніх кредитів за вирахуванням погашення (надання,
погашення)

Відомча класифікація – визначає перелік головних розпорядників бюджетних
коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові
органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів. За змістом це
перелік органів державної влади, усіх органів центральної виконавчої
влади, а також усі обласні державні адміністрації України.

Програмна класифікація – застосовується при формуванні бюджету за
програмно-цільовим методом. Щорічно визначається у законі пор Державний
бюджет України.

Видатки місцевих бюджетів класифікують за ознакою субсидіарності:

Видатки що враховують при наданні міжбюджетних трансфертів

Видатки що не враховують при визначенні міжбюджетних трансфертів.

Бюджетні повноваження держави та органів місцевого самовярдування в
Україні.

Повноваження в сфері бюджету — невід’ємна частина правового статусу
держави та органів місцевого самоврядування. Без грошей немає владних
повноважень.

З юридичної точки зору під бюджетними повноваженнями розуміють як
юридичні права так і юридичні обов’язки. Норми що визначають бюджетні
повноваження знаходяться в Конституції, Бюджетному кодексі України,
Законі «Про місцеве самоврядування», законах Про Державний бюджет
України на відповідний рік, в рішеннях місцевих органів влади про
бюджет.

Інститут бюджетних повноважень є комплексним інститутом.
Конституційно-правовий бік інституту бюджетних повноважень полягає у
тому, що до його складу входять правові норми, які встановлюють
повноваження органу законодавчої влади і місцевих рад у галузі бюджету.
Адміністративно-правова сторона інституту бюджетних повноважень полягає
в тому, що він містить норми, які встановлюють компетенцію органів
державної влади та місцевого самоврядування, порядок видання ними
підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють діяльність цих
органів в сфері бюджету і створюють необхідні умови для здійснення
бюджетних правовідносин. Фінансово-правовий його бік становлять норми на
підставі яких виникають правовідносини в процесі мобілізації, розподілу
і використання коштів бюджетного фонду. Таким чином, в сукупності ці
норми утворюють інститут, який включає не лише норми бюджетного права,
але й конституційного та адміністративного, які регулюють окремі
відносини, що виникають в процесі здійснення органами державної влади та
органами місцевого самоврядування повноважень в бюджетній сфері.

Основний зміст бюджетних повноважень органів місцевого самоврядування
полягає в праві отримувати, розподіляти та використовувати бюджетні
кошти. Це діяльність по мобілізації державних доходів, розподіл і
використання надходжень, включених законодавством у певний вид бюджету.
Здійснюються ці повноваження шляхом складання, розгляду, затвердження і
виконання бюджету, тобто, їхня реалізація відбувається в бюджетному
процесі. Право отримувати, розподіляти і використовувати бюджетні кошти
являє собою матеріальний зміст повноважень місцевих органів влади.
Бюджетний процес виступає як форма, порядок реалізації прав на
отримання, розподіл і використання бюджетних коштів. З іншого боку,
бюджетний процес втратив би будь-який зміст, якби не був наповнений
матеріальним змістом, якби не був пов’язаний з правом отримання
конкретних видів і в визначених розмірах бюджетних доходів з правом на
використання їх на ті чи інші заходи

Отже бюджетні повноваження – це права та обов’язки державної влади та
місцевого самоврядування у галузі бюджетної діяльності, що визначаються
чинним законодавством України, рішеннями місцевих рад та локальними
актами.

Класифікаційна характеристика бюджетних повноважень:

Залежно від виду бюджетних правовідносин, у межах яких реалізуються
бюджетні повноваження їх суб’єктів:

— матеріальні

-Процесуальні.

2. За компетенцією:

по вертикалі – розподіл бюджетних прав між представницькими та
виконавчими органами різного рівня, зокрема і розмежування компетенції
органів державної влади та органів місцевого самоврядування

по горизонталі — розподіл бюджетних прав між представницькими та
виконавчими органами одного рівня.

За природою (походженням) бюджетні повноваження виділяють:

Неделеговані державні повноваження, виконання яких не може бути
делеговане державою на будь-який рівень місцевого самоврядування. Такі
повноваження реалізуються виключно центральними органами державної влади
і в повному обсязі фінансуються за рахунок Державного бюджету України.

Делеговані державні повноваження, які включають функції держави,
виконання яких може делегуватись державою органам місцевого
самоврядування. Фінансування видатків, повязаних з виконанням цих
повноважень, проводиться з бюджетів самоврядування але за рахунок
коштів, що надійшли у місцеві бюджети у вигляді бюджетних трансфертів із
Державного бюджету України або за рахунок коштів, що надійшли до
місцевих бюджетів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних
податків і зборів, які закріплюються за відповідними бюджетами.

Власні повноваження місцевих самоврядувань, які виникають на підставі
Конституції України і пов’язані виключно з реалізацією функцій місцевого
самоврядування. Фінансування цих повноважень здійснюється за рахунок
коштів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних та
місцевих бюджетів отриманих від місцевих податків і зборів, а також від
трансфертів із державного бюджету України, які передаються органам
місцевого самоврядування для виконання ними власних самоврядних
повноважень

4. За сферою реалізації бюджетні права можна обєднати в три групи
повноважень:

В галузі зведеного (консолідованого) бюджету

Забезпечення єдності бюджетної системи

Проведення єдиної бюджетної і податкової політики

Визначення видів видатків державного та місцевих бюджетів

Визначення доходних джерел бюджетної системи

Встановлення принципів розподілу доходів та видатків між ланками
бюджетної системи України

Затвердження бюджетної класифікації

Визначення загальної системи заходів щодо збалансування бюджетів

Визначення основних бюджетних повноважень.

В галузі державного бюджету (умовно поділяють на дві групи)

Повноваження з формування, розподілу і використання коштів державного
бюджету:

Визначення розміру закріплених за держбюджетом доходів;

Цільове скерування використання бюджетних асигнувань та визначення їх
розмірів

Визначення бюджетного дефіциту та способів його покриття

Створення резервних та цільових фондів;

Прийняття законодавчих актів;

Реалізація усіх стадій бюджетного процесу;

Забезпечення фінансового контролю на усіх стадіях бюджетного процесу;

Стосовно місцевих бюджетів:

Визначення переліку та затвердження нормативів відрахувань від
регулюючих доходів для місцевих бюджетів;

Визначення розміру дотацій вирівнювання, субвенцій та їх цільового
призначення для місцевих бюджетів вищого рівня

Здійснення фінансового контролю.

В галузі місцевих бюджетів вищого рівня. Загалом можна сказати, що
бюджетні повноваження місцевих органів влади реалізуються: щодо
державного бюджету; щодо власного бюджету; щодо бюджету нижчого рівня.
Зокрема це проявляється у наступних правах та обов’язках:

Обов’язок забезпечувати надходження на відповідних територіях від
загальнодержавних податків і зборів

Право залишати у своїх бюджетах встановлені нормативи відрахувань від
загальнодержавних надходжень;

Право на фінансову підтримку у формі дотацій вирівнювання або цільових
субвенцій з бюджетів вищого рівня

Право на власний бюджет

— $ , . 0 ?

O

Oe

I

?

????????????%??

O

Oe

????%

????%

????%

????????????%

Право виконувати рішення органів державної влади що призводять до
додаткових витрат місцевого самоврядування тільки в межах переданих їм
ресурсів;

Право на формування доходної частини та провадження видаткової політики

Право на здійснення запозичень бюджетами місцевого самоврядування

Право на резервний фонд

Право на встановлення місцевих зборів тощо.

Правове регулювання міжбюджетних трансфертів. Поняття та види.

Глава 16 БК України.

Узагальнюючим терміном, яким у зарубіжних країнах називаються фінансові
ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до бюджетів
місцевого самоврядування, а також із бюджетів територіальних одиниць
вищого адміністративного рівня до бюджетів одиниць нижчого
адміністративного рівня і навпаки, є трансферти. Цей термін почав
використовуватись в українському законодавстві з 1998 року.

Традиційно прямі бюджетні трансферти поділяються на три види: дотації,
субвенції та субсидії. Доцільно дати визначення цих понять і окреслити
їх відмінності.

Бюджетна дотація (лат. dotatio — подарунок, допомога) — це визначена
сума грошової допомоги, яка при певних умовах перераховується з бюджету
вищого рівня у бюджет нижчого рівня з метою забезпечення виконання
органами місцевого самоврядування своїх функцій без обмеження сфери
використання цих коштів, на безповоротній основі, і не вимагає вкладення
коштів з боку отримувача. Згідно з міжнародно визнаною термінологією, це
незв’язаний або безумовний трансферт.

Дотація — надання твердої суми коштів для його фінансування без
визначення цільового призначеня — для збалансування. Вона надається якщо
бюджет нижчого рівня не балансується за допомогою закріплених
максимальних регулюючих доходів а відповідному органу місцевого
самоврядування неможливо скласти мінімального бюджету.

Згідно ст. 98 Дотація вирівнюваання визначається як перевищення обсягу
видатків відповідного бюджету і який обраховано із застосуванням
фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих
коефіцієнтів (на формульній основі). Це цілий механізм розрахунку, зміст
і мета якого полягає у визначенні реального стану кожної одиниці, з
урахуванням кількості мешканців, кількості споживачів соціальних послуг;
індексу податкоспроможності; прогнозного показника кошика доходів
бюджету

Відповідно до ст. 100, якщо прогнозні показники місцевих бюджетів
перевищують розрахунковий обсяг видатків відповідного бюджету, то для
такого бюджету встановлюється обсяг коштів, що підлягають передачі до
Держбюджету.

І ще одне положення. Повертаючись до п.9 ст.98 Загальний обсяг коштів,
на який зменшується сума дотацій вирівнювання, є тотожним загальному
обсягу коштів, на який зменшується сума коштів, що передаються до
Держбюджету з місцевих бюджетів.

У Державному бюджеті передбачаються обсяг дотації вирівнювання і
субвенції окремо для:

Бюджету АРК

Обласних бюджетів

Бюджетів міст Києва та Севастополя

Міст республіканського АРК

Міст обласного значення

Районних бюджетів

Трансферти до Держбюджету з місцевих бюджетів.

Бюджетна субвенція (лат. subvenire — надавати допомогу; субвенір —
приходити на допомогу)- це грошова допомога, що надається з бюджету
вищого рівня бюджету нижчого рівня, з метою забезпечення ними реалізації
конкретних цілей і може бути обумовлена вкладенням коштів з боку
отримувача. При нецільовому використанні кошти підлягають поверненню.
Згідно з міжнародновизнаною термінологією, це є зв’язаний або умовний
трансферт, який надається при певній участі у фінансуванні з боку
отримувача. Тобто це часткова (дольова) участь вищестоящого органу влади
у фінансуванні бюджету безпосередньо нижчого рівня певних заходів. В
Українському законодавстві бюджетні субвенції не передбачаються.

Субвенції з Держбюджету.

На здійснення програм соціального захисту (ст.102 БК, див ст. 89, ч.4
п.б) – пільги ветеранам війни і праці; допомога сімям з дітьми;
доодаткові виплати на покриття витрат оплати житлово-комунальних послуг;
компенсаційні виплати за пільговийй проїзд окремих громадян.

На компенсацію втрат доходів бюджету на виконання власних повноважень
внаслідок надання державою пільг. Це має супроводжуватися внесенням змін
до Закону Про Держбюджет.

На отримання обєктів спільного користування чи ліквідацію негативних
наслідків їх діяльності. Визначається на договірних засадах між
надавачем субвенції і її отримувачем – це не правильно, бо в бюджетному
праві не може бути договірності. Повинно все бути визначено в законі чи
ін н/а.

На виконання інвестиційних проектів. Передаються з Держбюджету бюджетам
АРК, обласним, м. Києву та Севастополю з їх подальшим перерозподілом для
бюджетів місцевого самоврядування. Надаються на засадах конкуренції і
передбачають фінансову участь отримувача субвенції

Міжбюджетні трансферти між місцевими бюджетами

Згідно ст. 101БК, міські (київ, Севастополь, міст республіканського
АРК, обласного значення ) та районні ради можуть передбачати дотації
вирівнювання бюджетам відповідно нижчого рівня. А також субвенції:

На отримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію негативних
наслідків їх діяльності.

На виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст
та їх об’єднань (якщо інший орган може виконати цю функцію ефективніше)

Виконання інвестиційних проектів.

Бюджетна субсидія (лат.subsidium — резерв, допомога, підтримка) — це
грошова допомога, що надається бюджетом вищого рівня бюджету нижчого
рівня, з метою забезпечення ними реалізації конкретних цілей, але без
необхідності вкладення коштів з боку отримувача. При нецільовому
використанні кошти підлягають поверненню. Згідно з міжнародно визнаною
термінологією, це зв’язаний або умовний трансферт, який не вимагає
участі у фінансуванні з боку отримувача

Принципи розподілу доходів та видатків між бюджетами різних рівнів
бюджетної системи України. Правове регулювання міжбюджетних відносин.

Одним із найбільш проблемних відносин у бюджетному праві є регулювання
між бюджетних відносин.

Зміст міжбюджетних відносин полягає в першу чергу у розподілі видатків
між бюджетами різних рівнів, з метою найефективнішого забезпечення
виконання функцій (держави, органу місцевогоо самоврядування) та
задоволення прав і інтересів мешканців, громадян тощо. Визначенню
міжбюджетних відносин присвячено Розділ 4 БК.

Міжбюджетні відносини – це відносини між державою, АРК та місцевим
самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими
ресурсами , неообхідними для виконання функцій, передбачених
Конституцією та законами України.

Основними об’єктами сучасної системи міжбюджетних відносин є:

1.Власні, закріплені та регулюючі доходи;

2.Нормативи відрахувань від регулюючих доходів;

3.Дотації, субвенції та субсидії;

За структурою розділу 4 БК і змістом міжбюджетних відносин ми знаходимо:

Принцип розмежування видатків:

державні

ті які можуть бути передані АРК та місцевому самоврядуванню для їх
найефективнішого використання (делеговані).

Власне видатки місцевого самоврядування

Випливає із змісту ст. 85 і по-суті визначає основні засади та принципи
здійснення видатків різними ланками бюджетної системи.

Передача державою права на здійснення видатків супроводжується передачею
бюджетних ресурсів у вигляді: а) закріплених за відповідним бюджетом
доходів або їх частки; б) трансфертів з держбюджету.

Заборона здійснювати видатки не віднесені кодексом до місцевих бюджетів

Заборона фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів
протягом одного бюджетного періоду.

Розмежування видатків між місцевими бюджетами здійснюється за принципом
субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та
наближення її до безпосереднього споживача.

Отже Бюджетний кодекс розподіляє видатки на групи за принципом
субсидіарності і чітко визначає, з якого бюджету має фінансуватись кожна
видаткова функція:

Видатки місцевих бюджетів: Видатки, що враховуються при визначенні
трансфертів Видатки, що НЕ враховуються при визначенні трансфертів

2. За які кошти повинні фінансуватися видатки місцевих бюджетів?

Відхід від розподілу розмежування доходів на фінансування делегованих та
власних повноважень. Доходи місцевих бюджетів розподіляються на ті, що
враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів та ті, що при
визначенні трансфертів не враховуються.

Доходи, що враховуються при обрахунку трансфертів: Кошик №1 = шість плюс
один Прибутковий податок з громадян — локомотив доходної бази місцевих
бюджетів і базовий регулюючий податок.

Стаття 65 визначає нормативи відрахування від прибуткового податку.

Бюджети Києва та Севастополя 100%

Бюджети міст республіканського та обласного знач. 75%

Бюджети міст районного значення, сіл, селищ 25%

Решта закріплених податків залишається в місцевих бюджетах стовідсотково

Державне мито (в частині, що належить місцевим бюджетам); Плата за
ліцензії на певні види господарської діяльності; плата за
держреєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності; плата за торговий
патент на певні види підприємницької діяльності; Надходження від
штрафів, що накладаються виконавчими органами місцевих рад; Єдиний
податок для суб’єктів малого підприємництва, у частині, що належить
місцевим бюджетам.

Перелік закріплених доходів (Кошик №1) визначено для бюджетів місцевого
самоврядування, тобто для бюджетів базового рівня (села, селища, їх
об’єднання, та міста районного значення)

Доходи, що НЕ враховуються при обрахунку трансфертів: Кошик №2 Перелік
доходів визначено Ст. 69 БКУ.

В “Кошик №2” увійшли:

Плата за землю в обсязі 100% для бюджетів Києва і Севастополя, 75% для
бюджетів міст республіканського та обласного значення, та 60% для
бюджетів міст районного значення, сіл та селищ.

Податок на прибуток підприємств комунальної власності.

Також до складу доходів, що не враховуються при визначенні трансфертів,
належать:

Кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в
т.ч. від продажу земельних ділянок не с/г призначення

Традиційно — місцеві податки і збори

Інші доходні джерела

Якщо територіальному органу місцевого самоврядування не вистарчає
доходів від усіх територіальних джерел для покриття першочергових
витрат, місцевому бюджету з вищестоящого бюджету надається фінансова
підтримка у вигляді дотацій або субвенцій. Це так звані методи
бюджетного регулювання.

Отже, методи бюджетного регулювання передбачають встановлення:

Закріплених доходів та норм відрахуваань.

Власних доходів місцевого самоврядування.

Механізм міжбюджетних трансфертів (з державного місцевим, з місцевих –
державному; місцеві між собою)

лIТЕРАТУРА

Бельський К.С. Финансовое право: наука, история, библиография.- М.:
Юрист, 1995.

Буковинський С.А. Концептуальні засади управління бюджетними коштами в
Україні // Фінанси України.- 2001.- №5.- с.24-33.

Василик О. Фінанси в економічній системі держави // Фінанси України.-
2000.- №1.- с.3-10.

Дєєва Н.М. Реформування фінансової системи – головна запорука зміцнення
державності ( у порядку обговорення) // Фінанси України.- 2000.- №9.-
с.134-140. (щодо реформування фінансового апарату)

Ивлиева М.Ф. Категория «финансы» и «финансовая деятельность государства»
в науке финансового права // Государство и право.- 2004.- №7.- С.20-26.

Іващук І.О. Фінансова система України // Фінанси України.- 2001.- №12.-
с.142-152.

Карасева М.В. Финансовая деятельность государства – основополагающая
категория финансово-правовой науки // Государство и параво.- 1996.-
№11.- с.75-84.

Концепцiя розвитку Мiнiстерства фiнансiв України // Фiнанси України.-
1997.- №3.- с.27-41.

Копитов С.М. Функції казначейства з виконання державного та місцевих
бюджетів // Фінанси України.- 2001.- №5.- с.45-50.

Косаняк В.Я. Національний банк як особливий центральний орган державного
управління у грошово-кредитній сфері: особливості правової природи //
Життя і право.- 2004.- №6.- с.30-37; Функції Національного банку України
як особливого центрального органу державного управління у
грошово-кредитній сфері // Життя і право.- 2004.- №8.- с.42-51.

Кравченко В.І. Економічні та фінансові проблеми формування
територіальних громад в Україні // Наукові праці НДФІ.- 1998.- №6.-
с.5-13.

Лютий І.О. Нові тенденції розвитку фінансової системи держави // Фінанси
України.- 2004.- №5.

Нечай А. Фінансова діяльність держави та фінансове право в сучасний
період: їх поняття // Право України.- 2000.- №1.- с.54-58; її ж:
Динамика финансовых отношений и новый поход к категориям финансового
права // Государство и право.- 2000.- №12.- с.33-38.

Нечай А.А. Проблеми правового регулювання публічних фінансів та
публічних видатків.- Чернівці: Рута, 2004.- 264с.; її ж: Актуальні
питання фінансового права: правові основи публічних накопичувальних
фондів.- Чернівці: „Рута”, 2004.- 376 с.

Похожие записи