.

Правові підстави ліцензування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
488 3233
Скачать документ

Реферат на тему:

Правові підстави ліцензування

У чинному законодавстві України поступово, але неухильно, збільшується
перелік видів діяльності, які потребують ліцензування. Але як і раніше,
так і сьогодні в нашій державі відсутній перелік критеріїв, за якими
можна визначити, які саме види діяльності повинні бути ліцензовані, а
які ні. За останні десять років публікації, які б визначали підстави
введення ліцензування або хоча б класифікували за певними критеріями ті
види діяльності, які потребують ліцензування відповідно до Закону
України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від
01.06.2000, можна перерахувати на пальцях однієї руки. Разом з тим,
визначення таких підстав є конче необхідним для сучасної економіки
держави. Адже визначення спочатку на теоретичному, а потім і на
законодавчому рівні таких критеріїв сприяло б стабілізації економіки.
Сьогоднішнє ж законодавство у сфері ліцензування не можна назвати навіть
близьким до досконалого. Практично жоден підприємець не почуває себе
комфортно на ринку, тому що не знає, чи потрібна йому буде ліцензія
завтра, чи ні. І навпаки, наявність чітко визначених критеріїв, за якими
кожен суб’єкт підприємницької діяльності міг би самостійно визначати,
потрібна буде йому ліцензія в майбутньому, чи його діяльність не
потребує ліцензування.

Вченими адміністративістами висловлюються щодо цього різні думки, та
жодна з них не знайшла свого відображення на рівні нормативних актів.

О. Олейник, зокрема, називає три підстави для введення ліцензування:

– якщо діяльність небезпечна для необмеженого кола осіб, які беруть у
ній участь (наприклад, діяльність, пов’язана з використанням
радіоактивних, сильнодіючих отруйних речовин і матеріалів тощо);

– якщо діяльність залучає до свого середовища необмежене коло учасників,
включаючи їх майно у виробництво (наприклад страхова діяльність);

– діяльність є досить прибутковою та потребує підвищеного оподаткування,
а отже, і додаткового контролю та нагляду з боку держави (виготовлення
алкогольної та тютюнової продукції, створення та утримання гральних
закладів тощо) [1].

Думається, що даний перелік критеріїв мав на меті не стільки розробку
безпосередньо критеріїв введення ліцензування, скільки класифікацію вже
існуючого переліку видів господарської діяльності, що підлягають
ліцензуванню.

Два перших критерії з означеної класифікації, по суті, відображають один
аспект – особистісно-майновий. Тобто за О. Олейником, ліцензуванню
підлягають ті види діяльності, провадження яких може бути небезпечним
для необмеженого кола осіб або для їх майна.

Що ж до останнього критерію, додаткового оподаткування достатньо
прибуткових видів діяльності. Він, на нашу думку, не повинен мати місця,
оскільки державне регулювання прибуткової діяльності повинно
здійснюватися шляхом визначених заходів податкової політики. Крім того,
наявність такого критерію може бути причиною багатьох зловживань з боку
держави та її органів. Адже держава, по суті, може визнати досить
прибутковими різні види діяльності, особливо якщо буде змінено ставку
оподаткування прибутків юридичних осіб. Прибутковість як самостійний
критерій є юридично невизначеною і потребує додаткового тлумачення. У
зв’язку з цим, виникає питання, який розмір прибутків має одержувати
підприємець (підприємство), щоб його діяльність визнати такою, що
потребує ліцензування: чи це буде твердо фіксована сума доходів,
перевищення якої вказуватиме на необхідність ліцензування; чи це буде
певний відсоток доходів, чи сукупність перших двох ознак. Що ж
стосується додаткового контролю, то тут, на нашу думку, його не доцільно
виділяти окремо, тому що будь-яка ліцензійна діяльність потребує
контролю з боку держави та її органів, оскільки за відсутності такого
контролю вона відбуватиметься з порушенням чинного законодавства України
і виникне питання про доцільність існування ліцензування взагалі.

Вироблення критеріїв введення ліцензування надто тонке питання, щоб його
можна було визначити в межах однієї статті. Адже надмірне збільшення
таких критеріїв призведе до безпідставного збільшення видів діяльності,
які потребуватимуть ліцензування, і, навпаки, умисне зменшення таких
критеріїв призведе до зменшення надходжень у Державний бюджет України.
Крім того, при виробленні критеріїв введення ліцензування необхідно, щоб
не були порушені права та свободи людини і громадянина. Досвід іноземних
держав показує, що введення ліцензування може бути пов’язано з різними
підставами.

На нашу думку, введення інституту ліцензування необхідно для
забезпечення безпеки особистості, суспільства чи держави та захисту
майнових інтересів громадян, юридичних осіб, забезпечення нормального
ходу макроекономічних процесів і виконання управлінських функцій.
Розглянемо сутність цих підстав детальніше.

І. Для забезпечення безпеки особистості:

1. Якщо діяльність пов’язана з експлуатацією джерела підвищеної
небезпеки, чи має місце небезпека виконуваних робіт. У даному випадку
йдеться про знання суб’єктом спеціальних нормативно-технічних вимог і
про можливість їх використання у практичній діяльності.

2. Якщо діяльність пов’язана з використанням нестандартних видів
енергії, тобто має місце ризик небезпечного впливу вище означених джерел
енергії на необмежене коло осіб, та потребує від експлуататора
спеціальних знань, умінь і навичок.

3. Якщо діяльність пов’язана з ліквідацією наслідків надзвичайних
ситуацій, а тому потребує спеціальної підготовки для осіб, які
ліквідовують такі наслідки (навички пожежогасіння, надання медичної
допомоги, допомоги на воді тощо).

4. Якщо діяльність спрямована на підготовку фахівців, зайнятих на
експлуатації джерел підвищеної небезпеки чи виконанні небезпечних робіт
[2].

ІІ. Для забезпечення безпеки суспільства:

1. Якщо діяльність пов’язана з використанням кількісно обмежених
об’єктів національного багатства, що становлять екологічну, економічну,
культурну, історичну цінність. У даному випадку необхідність
ліцензування обумовлена обмеженою кількістю вище означених об’єктів, а
також можливістю зміни їх якісного складу, тобто коли проведення робіт
може призвести до виснаження природних ресурсів або до негативних змін в
екології, економіці чи культурному житті. Відповідно до ст. 12 Закону
ліцензування видів господарської діяльності, провадження яких пов’язане
з використанням обмежених ресурсів, у разі надходження кількох заяв про
видачу ліцензій, здійснюється за результатами відкритих конкурсів. На
нашу думку, якщо є тільки одна заява про видачу ліцензії на провадження
таких робіт, то ліцензія не може бути надана до того часу, поки не
надійде ще хоча б одна заява. Це необхідно для того, щоб можна було
видавати ліцензії тільки на конкурсній основі з метою забезпечення
ефективного та раціонального використання природних ресурсів.

2. Якщо діяльність пов’язана з виробництвом, трансляцією чи іншим
поширенням на необмежене коло осіб продукції (інформації), яка може
негативно вплинути на суспільну свідомість і мораль, тобто коли
поширення такої продукції може здійснюватися тільки щодо осіб, які
досягли визначеного віку.

ІІІ. Для забезпечення державної безпеки:

1. Якщо діяльність пов’язана з обігом предметів, що можуть становити
загрозу економічному суверенітету та державній безпеці України при їх
неналежному використанні. У цьому випадку йдеться про здійснення
зовнішньоекономічних угод з предметами, що складають стратегічний
потенціал України та з предметами, що мають обмежений, чітко
контрольований оборот на світовому ринку.

2. Якщо діяльність пов’язана з виконанням державних програм або із
забезпеченням державної таємниці, тобто це діяльність у визначених
державою галузях з визначених напрямів, вихід за межі яких може
призвести до порушення порядку управління або до неконтрольованого
поширення інформації з обмеженим доступом.

3. Якщо діяльність пов’язана з використанням космічного простору.
Україна – космічна держава, але, разом з тим, неконтрольоване
використання космічного простору може призвести до несприятливих
екологічних змін не лише в Україні, але і в цілому світі. Тому крім
загальних умов, необхідних для отримання ліцензії, необхідна наявність
також конкурсного відбору претендентів на заняття окремими видами
господарської діяльності, які пов’язані з використанням космічного
простору.

IV. Для захисту особистих та майнових інтересів фізичних і юридичних
осіб:

1. Діяльність, пов’язана із залученням чужого майна чи коштів у сферу
підприємництва від необмеженого кола осіб, тобто коли є ризик знищення,
пошкодження або іншої втрати коштів, майна або прав на майно
необмеженого кола суб’єктів, які не є ліцензіатами з цього виду
діяльності. Це, перш за все, банківська, інвестиційна, туристична
діяльність.

2. Діяльність, пов’язана із з ліквідацією негативних наслідків ведення
господарської діяльності.

3. Діяльність підприємств, пов’язана із забезпеченням населення
природними ресурсами та засобами комунікації.

V. Для забезпечення стабілізації макроекономічних процесів.

1. Якщо діяльність пов’язана з попередженням або усуненням негативних
економічних явищ, що дестабілізують економіку України (наприклад,
регулювання інфляційних процесів).

VI. Для забезпечення виконання управлінських функцій, пов’язаних із
проведенням єдиної державної економічної політики.

1. Якщо діяльність пов’язана з попередженням економічних правопорушень
як з боку ліцензіатів, так і з боку осіб, які здійснюють господарську
діяльність без ліцензії.

2. Якщо діяльність пов’язана із забезпеченням економічних функцій
держави, які реалізовуються державою безпосередньо або делегуються
окремим недержавним установам.

3. Якщо діяльність пов’язана з припиненням публічних економічних
правопорушень.

Таким чином, визначення на законодавчому рівні критеріїв введення
ліцензування, дозволило б, у першу чергу, стабілізувати правове
положення підприємців на ринку товарів і послуг, а також скоординувати
політику держави у сфері підприємництва, зробити надходження до
державного бюджету більш стабільними та прогнозованими.

Разом з тим, існуючий перелік видів господарської діяльності, що
підлягають ліцензуванню, потребує уточнення деяких пунктів. Зокрема,
відповідно до Закону підлягає ліцензуванню діяльність з виготовлення
парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту етилового.
Тобто, якщо виготовлення такої продукції здійснюється без спирту, то
вона не повинна бути ліцензована. По суті, такою нормою законодавець не
захищає права споживача від неякісного товару.

Література:

1. Олейник О. Правовые основы лицензирования хозяйственной деятельности
// Закон. – 1994. – № 6. – С. 16.

2. Балыбердин А.С. От лицензирования предприятий к лицензированию
специалистов // Экономика и жизнь. – 1997. – № 10. – С. 17.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020