.

Правові аспекти договору майнового страхування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
138 1102
Скачать документ

Реферат на тему:

Правові аспекти договору майнового страхування

Міжнародний досвід свідчить, що страхування у ринковій економіці є
ефективним способом захисту всіх суб’єктів ринку та кожного окремого
власника, важливим чинником стабільності суспільного виробництва,
неперервності та безперебійності відтворювального процесу, одним із
головних джерел залучення інвестиційного капіталу до національної
економіки.

Важливе місце в правовому регулюванні страхових відносин займає договір
страхування. Договір страхування — це договір, за яким одна сторона
(страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового
випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі,
визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник
зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови
договору (ст. 979 ЦК).

Страхування має величезне значення для фінансової системи будь-якої
країни світу, в тому числі й для України, маючи на меті відгородити від
випадкових, але ймовірних втрат населення та організацій, тому
дослідження правового регулювання договору страхування в нашій державі,
яка ще далека від досконалості і має безліч проблемних та спірних
моментів, має надзвичайну актуальність.

Розкриємо умови дійсності договору страхування, його зміст і порядок
укладення на прикладі договору майнового страхування. Договір
страхування, зокрема майнового, регулюється Цивільним кодексом України
(глава 67) [1], Законом України «Про страхування» [2], а також іншими
нормативно-правовими актами.

Договір майнового страхування є двостороннім, платним, реальним. Але не
кожна угода між страховиком і страхувальником буде вважатися договором
страхування. Угода може набути юридичної сили при дотриманні певних
вимог:

По-перше, всі елементи договору страхування мають відповідати нормам
чинного законодавства, звичаям ділового обороту і принципам майнового
страхування.

По-друге, при укладанні договору, сторони виражають свою волю. Основне
правило за такої умови дійсності – це збіг волі з волевиявленням (ч. 3
ст. 203 Цивільного кодексу України).

По-третє, в ст. 627 Цивільного кодексу України проголошується свобода
договору.

По-четверте, умовою дійсності договору майнового страхування можна
вважати умову про реальну можливість виконання дій, що складають предмет
зобов’язання.

Для підтвердження реальної можливості виконання зобов’язання з боку
страхувальника, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про
страхування”, при укладенні договору страхування страховик має право
запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан,
підтверджені аудитором та інші документи для оцінки страхового ризику.
Щодо страховика, то він, в свою чергу, повинен пред’явити, якщо цього
буде вимагати страхувальник, ліцензію на здійснення окремих видів
страхування. Крім того, для реальної можливості виконання, ст. 30 Закону
України “Про страхування” передбачає умови забезпечення
платоспроможності страховиків.

Для договору майнового страхування необхідною умовою є наявність у
страхувальника страхового інтересу. Закон України “Про страхування”
чітко встановлює форму такого волевиявлення – вона, як правило, має бути
висловлена в письмовій формі, або ж страхувальник іншим чином заявляє
про свій намір укласти договір страхування (ч. 1 ст. 18 Закону). За
загальним правилом, притаманним цивільним правом, волевиявлення сторін
при добровільній формі страхування проходять дві стадії (ч. 2 ст. 638
Цивільного кодексу України). Першою є пропозиція однієї сторони (як
правило, страхувальника) іншій стороні (страховику) вступити в договірні
правовідносини (оферта). Другою – одержання та прийняття пропозиції
іншою стороною – акцепт, який вказує на згоду останньої укласти договір
на умовах, закладених у пропозиції.

Пропозиція укласти договір майнового страхування нерідко висловлюється
страхувальником, якщо він є юридичною особою. У зв’язку з цим, юридичні
особи більш занепокоєнні та зацікавлені в ненастанні негативних
наслідків для їх майнових об’єктів. Фізичні особи, не маючи зайвих
коштів і не довіряючи всім фінансовим установам, погоджуються на
укладення договору майнового страхування, як правило, тільки після
пропозиції з боку страховика (його страхових агентів).

У заяві, як правило, не перелічуються умови, на яких пропонується
укласти договір майнового страхування. В ній міститься прохання укласти
договір страхування певного майна (вказується яке) на умовах Правил
страхування об’єкту страхової охорони, яке бажає застрахувати
страхувальник.

B

D

D

gd

p–

gd

же засвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), який є
формою договору страхування (ч. 2 ст. 18 Закону України “Про
страхування”). При укладанні договору майнового страхування на користь
вигодонабувача може бути видано поліс (свідоцтво) на пред’явника або
іменний. Обов’язково вказується строк набуття чинності та закінчення
договору.

Якщо при видачі страхового свідоцтва (полісу) можуть додаватися Правила
страхування, то при підписанні договору майнового страхування, правила
не потрібні, у зв’язку з тим, що в договорі вказуються всі умови
страхування.

Інколи трапляються випадки, коли укладення договору майнового
страхування може стати обов’язковим наслідком укладення іншого договору.
Така вимога, як правило, ставиться законодавством України. Наприклад,
страхування: а) державного майна, зданого в оренду або інший вид
користування – Закон України “Про оренду державного і комунального
майна” від 10.04.1992 р.; б) документів Національного архівного фонду,
які мають особливу історико-культурну цінність (унікальних
документальних пам’яток) – Закон України “Про національний архівний
фонд” від 24.12.1993 р. і так далі.

Відсутність чи неконкретизованість такої важливої умови, як предмет
договору та об’єкт страхової охорони, звичайно, може привести до
непорозуміння за певних обставин. Так, наприклад, страхувальнику було
заподіяно шкоду діями третіх осіб – скоєно крадіжку, але
неконкретизованість в договорі майнового страхування предмету
страхування може привести до того, що страховик не визнає дане майно
об’єктом страхової охорони, у зв’язку з чим не буде виплачено страхове
відшкодування.

Якщо в договорі майнового страхування не вказаний строк його дії, може
виникнути ситуація, коли строк дії договору майнового страхування
фактично закінчився, а страховий випадок настав після закінчення строку.
Проте, у зв’язку з тим, що в договорі не було вказівки на дату
закінчення дії договору майнового страхування, страховик повинен
виплатити страхове відшкодування страхувальнику, оскільки вказана
ситуація є недоглядом страховика, який складав договір майнового
страхування.

Відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків
фінансових послуг України 28.08.2003 р. № 40 “Про затвердження
Ліцензійних умов провадження страхової діяльності” (п. 2.13) страховик
зобов’язаний прийняти та зареєструвати в Держфінпослуг правила
страхування, які відповідають вимогам статті 17 Закону України “Про
страхування” і Ліцензійним умовам. Правила (умови) страхування повинні
бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені підписом відповідальної
особи і печаткою страховика. Правила (умови) страхування повинні бути
написані державною мовою та мати суцільно пов’язаний закінчений зміст,
граматично та логічно узгоджену інформацію.

Таким чином, саме завдяки умовам договору сторони можуть визначити майже
кожен крок контрагента, передбачити його права і обов’язки та застерегти
від неправомірної поведінки, що порушує права іншої сторони.
Законодавство не може передбачити всі нюанси поведінки страховика і
страхувальника, визначаючи тільки її основні правила: умови дійсності
договору (загальні та спеціальні) та основні умови, що вимагаються до
внесення в даний договір страхування тощо. У зв’язку з цим, сторони
мають право передбачати в договорі все, що будуть вважати за потрібне,
не порушуючи встановлених законодавством і звичаями ділового обороту
вимог. Крім того, кожна сторона у разі виникнення спору, має право
відстоювати своє право у суді, господарському суді, посилаючись не
тільки на норми чинного законодавства, але й на умови договору.

Література:

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос України. – 2003,
12.03.2003, № 45-47; 13.03.2003, № 47-48.

Закон України «Про страхування» в редакції Закону від 4.10.2001 р. //
ВВР, 2002. – № 7. – Ст. 50.

Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Общие положения. –
М.: Статут, 2001. – С. 171.

Клапків М. Загальні умови страхування як необхідний елемент правового
регулювання страхових відносин // Право України. – 1995. – № 12. – С.
40-45.

Корчевская Л. Стороны и форма договора страхования//Закон. – М., 1994. –
№ 4. – С. 26-28.

Мних М. Поняття, зміст і основні вимоги до страхових
договорів//Економіка, фінанси, право. – 1999. – № 9. – С. 18-19.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020