Реферат
на тему:
Правове забезпечення управління державним боргом України як дієвий
важіль у боротьбі з організованою злочинністю
Проведення корінних змін в Україні, яке відзначалося триваючим процесом
глибоких економічних перетворень, спрямованих на побудову цивілізованих
ринкових відносин, а також удосконаленням державних інститутів,
правовідносин, які мають забезпечувати подальший рух до демократії на
кшталт європейської, призвело до нагромадження протиріч і кризи в
економічній системі держави. Україна пережила гіперінфляцію, суттєвий
спад виробництва, масове безробіття, дестабілізацію валютного ринку. Все
це прямо чи опосередковано сприяло поширенню різних видів злочинних
проявів та протиправної поведінки. Основним чинником дестабілізації та
подальшої криміналізації суспільства залишалися активність протиправних
дій організованих злочинних угруповань та зміцнення їх зв’язків з
міжнародними транснаціональними злочинними формуваннями. Особливу
суспільну небезпеку створювало проникнення організованих злочинних
угруповань до структури влади та управління, політичних інститутів, і, в
результаті, взяття їх під свій контроль. Тобто, ми можемо констатувати,
що організована злочинність у її найбільш широкому розумінні
еволюціонувала від суттєвого кримінологічного чинника, що посилює
соціальну напругу в суспільстві, до відносно самостійної політичної
системи, яка намагається диктувати напрями державної політики, перш за
все, шляхом формування “потрібного” законодавства. Саме в цей період
через малодієвість законодавства, завдяки наявності в ньому багатьох
“пробілів” зріс державний борг України до неймовірних розмірів.
Утворилася реальна загроза економічній та фінансовій безпеці, що
зумовило потребу у всебічному дослідженні стану державного боргу
України, виробленні та впровадженні системи економічного потенціалу
держави.
Поняття управління державним боргом визначено у відомчому акті – наказі
Міністерства фінансів України від 8.01.2004 р. № 42: “управління
державним боргом – це виконання заходів щодо досягнення економії коштів
державного бюджету з погашення та обслуговування державного боргу
України та поліпшення його структури (включаючи дострокове погашення
боргових зобов’язань держав, зменшення ризиків, пов’язаних із борговим
навантаженням тощо); проведення заходів з інформаційної та рейтингової
підтримки залучення коштів на ринках капіталу; оплата дорадчих послуг з
питань управління державним боргом, у тому числі, управління ризиками,
випуску та обігу похідних інструментів, впровадження сучасних засобів
обробки інформації та зв’язку, створення інформаційно-аналітичної
системи управління державним боргом” [1].
На нашу думку, визначення, що міститься в наказі, переважно відображає
економічну сутність процесів і процедур, пов’язаних з управлінням
державним боргом, проте не фіксує його правового змісту, а також
правових наслідків, – тобто постає доволі звуженим.
На підставі вищевикладеного пропонуємо доповнити п. 16 ст. 2 Бюджетного
кодексу України визначенням управління державного боргу у такій
редакції: “Управління державного боргу України – це сукупність заходів,
способів, операцій і процедур впливу уповноважених законодавством
суб’єктів на стан державного боргу, його регулювання і погашення,
здійснення контролю за борговою політикою в державі з метою пошуку
ефективних джерел його фінансування, а також зменшення негативних
наслідків”. Вважаємо, що запропоноване визначення категорії державного
боргу, закріплене на рівні Бюджетного кодексу України, ліквідує
прогалину, що утворилася у національному законодавстві в одній з
найважливіших для життєдіяльності держави сферах, і, відповідно,
забезпечить регулювання відносин, які виникають у процесі формування,
управління, погашення державного боргу – у правовому аспекті, враховуючи
правові наслідки.
Управління державним боргом як функцію державного управління необхідно
оцінювати не за витраченими зусиллями й коштами, а, передусім, за рівнем
ефективності управлінської діяльності. Складність, суперечливість і
динамізм сучасної боргової політики держави потребують прискорення
реформування системи управління та обслуговування державного боргу,
удосконалення процедур контролю за його погашенням.
Управлінська діяльність, як і кожний конкретний вид діяльності, за своєю
суттю і результатами має бути ефективною – в цьому полягає її
призначення. Вважаємо, що найбільш вдало тлумачення категорії
“ефективність” надав В.В. Цвєтков, відповідно до якого у вузькому
розумінні ефективність – це результат, наслідок якихось причин, сил,
діянь, у широкому – це відносини, що складаються в суспільстві з приводу
економії часу в усіх формах їх прояву в процесі функціонування робочої
сили, економії, визначеною метою, основними економічними законами
формації, а ефективність управління визначена ним як ефект (результат),
що зіставлений з витратами на його досягнення [2]. Вважаємо, що
ефективність управління державним боргом України необхідно розглядати як
ступінь досягнення запланованого результату управлінської діяльності
уповноважених суб’єктів у сфері обслуговування та погашення державного
боргу, що зіставлений з різними витратами (грошовими,
матеріально-технічними та іншими) на його досягнення. Основними
напрямами управління державним боргом та його результатами, виходячи з
природи поняття боргу, є такі: пошук надійних джерел для виплати боргу;
раціональне використання запозичень; зменшення і нейтралізація
негативних наслідків.
За визначенням експертів Світового банку, ефективне управління державним
боргом включає в себе три специфічні взаємопов’язані процеси: вибір
придатного виду фінансування, рішення про розміри запозичень і ведення
повної та своєчасної звітності про існуючий борг держави [3].
Рівень ефективності управлінської діяльності зумовлений складною
взаємодією багатьох чинників – організаційного, технічного, політичного,
соціально-психологічного та морально-ідеологічного характеру. Саме тому
виникає об’єктивна необхідність визначити основні фактори, які впливають
на ефективність управління державним боргом України в сучасних умовах.
Фактор – це частковий показник об’єкта чи процесів, що проходять в
системі, який впливає на функцію [4]. Серед основних факторів, що
впливають на ефективність управління державним боргом, передусім,
виділимо правовий фактор, сутність якого полягає в наявності відповідної
якісної правової бази. На жаль, на сьогодні в Україні існує значна
кількість нормативно-правових актів, які частково регулюють порядок
утворення державного боргу, його обслуговування та погашення, проте вони
не створюють цілісної системи, порядку, форм та методів ефективного
управління державним боргом. Характерними рисами загального масиву
нормативно-правових актів, в яких знайшли відображення деякі питання
управління державним боргом, є такі: розрізненість, суперечливість,
неактуальність і недосконалість.
Фактором впливу на ефективність управління державним боргом, який
перебуває з правовим у тісній взаємодії, є також і морально-етичний
фактор. Цей фактор включає цілу низку елементів, а саме: професійну й
правову культуру, моральність, етику. На жаль, доводиться фіксувати, що
відношення уповноважених органів державної влади до організації
управління державним боргом, політики подолання боргової кризи є
незадовільним.
Сутністю економічного фактора впливу на ефективність управління
державним боргом є: по-перше, визначення боргу держави як економічної
категорії, по-друге, – особливості сучасного перехідного стану економіки
України, якому характерні диспропорції у сфері державних фінансів,
розбалансування фінансової системи, що в сукупності негативно впливає на
стан боргової політики в Україні.
Важливим фактором, який впливає на ефективність управління державним
боргом, безумовно, є політичний фактор. Це пов’язане з поділом боргу
держави на внутрішній і зовнішній. Якщо проаналізувати динаміку політики
зарубіжних кредиторів щодо боргових зобов’язань України, то стає
очевидним, що лише влітку 2002 р. Україна завершила реструктуризацію
боргу перед країнами-учасниками Паризького клубу кредиторів обсягом 580
млн дол. США на 12 років з трирічним пільговим періодом і погашенням
18-ма рівними частинами. Зокрема, було підписано угоди з Німеччиною, США
та Францією, через півроку – з Японією. І тільки у лютому 2003 року
вдалося реструктурувати борг з Туркменістаном (за постачання газу
протягом 1993–1994 рр.) обсягом 281,7 млн дол. США. Тобто, зарубіжні
кредитори, в тому числі й МВФ, Світовий банк дотримуються політики не
списання, а реструктуризації боргів, яка зводиться найчастіше до
збільшення термінів їх погашення.
Зважаючи на викладене, вважаємо, що при створенні єдиного системного
правового акту про державний борг України обов’язково необхідно
аналізувати і враховувати названі фактори впливу на ефективність
управління і погашення державного боргу.
На підставі викладеного доходимо загального висновку, що чинним
законодавством взагалі не врегульований порядок витрачання коштів
Державного бюджету України на управління державним боргом. Операції з
державними борговими зобов’язаннями регулюються нормативними документами
Міністерства фінансів України, які, всупереч чинному законодавству, не
реєструються в Міністерстві юстиції України. Вважаємо, що, виходячи з
виключного для інтересів держави значення подолання боргової кризи,
такий стан правового регулювання є незадовільним, у зв’язку з чим
пропонуємо прийняти спеціальний базовий закон – Про державний борг
України, який би системно та якісно закріпив порядок і процедури
управління державним боргом.
Список використаних джерел
1. Про порядок затвердження Порядку відображення операцій, пов’язаних з
державним боргом, при плануванні та використанні державного бюджету:
Наказ Міністерства фінансів України від 28.01.2004 р. № 42 // Офіц.
вісник України. – 2004. – № 8. – Ст. 510.
2. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи.
– К., – 1998. – С. 130, 135.
3. Рахункова палата України. – 2004. – Вип. 11. – С. 5–6.
4. Шипунов В.Г., Кишкель Е.Н. Основы управленческой деятельности. – М.:
Высш. школа, 2000. – 301 с.
О.А. Кузьменко. Правове забезпечення управління державним боргом України
як дієвий важіль у боротьбі з організованою злочинністю. “Боротьба з
організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)” 10’2004.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
